28 січня - 30-річчя від дня затвердження Верховною Радою України Державного Прапора України

 «Стяг Волі і Правди ми будем нести Вільній Україні на славу!» 

29 січня - День пам'яті героїв Крут

   З 15.01.2022 р. по 31.01.2022 р. до Дня пам'яті героїв Крут в бібліотеці представлена виставка-пам'ять "За свою Україну і свій народ у вічність пішли".

  29 січня 1918 року поблизу селища Крути на відстані 130 км від Києва відбувся жорстокий, нерівний бій між чотиритисячним військом більшовиків під проводом есера Михайла Муравйова  та трьомастами українськими гімназистами й  студентами з Університету святого Володимира та Київської гімназії Кирила та Мефодія. Найстаршому було  21 рік, наймолодшим - 14-16 років. 

   Більшість юнаків не мали ніякої військової підготовки, були погано озброєні, але стояли на смерть, захищаючи свободу молодої Української держави. Крутянці відбили кілька атак, під час яких зазнали значних втрат. У перебігу військових дій цей бій вирішального значення не мав, та у свідомості багатьох особливого значення набув завдяки героїзму української молоді.

   У бою під Крутами оборонці української державності призупинили наступ противника і здійснили організований відступ, руйнуючи за собою колії і мости. Російське радянське військо втратило боєздатність на чотири дні. Поновити наступ на Київ війську Муравйова прийшлося не  залізничним шляхом, а на реквізованих, запряжених кіньми селянських возах, по розмоклій дорозі.

    Ця затримка ворога дала змогу українській делегації укласти Брест-Литовський мирний договір, який врятував молоду українську державність.

   27 юнаків потрапили після бою в полон до більшовиків і були ними страчені. На їх похороні в Києві біля Аскольдової могили Голова Української Центральної Ради Михайло Грушевський назвав юнаків, які загинули в нерівній боротьбі, героями. 

  Події під Крутами знайшли відгук в історичних розвідках, документах і матеріалах, художніх творах, поезіях, піснях, з якими ми  пропонуємо вам ознайомитись.

Крути. Січень 1918 року.- Київ, 2008.- 840 с.

    До книги  "Крути. Січень 1918 року" увійшли невідомі і маловідомі документи, матеріали, свідчення, спогади учасників бою під Крутами 29 січня 1918 року. Зміст архівних матеріалів підсилюють статті і виступи С.Єфремова, Д. Дорошенка, М.Грушевського, Є.Маланюка, Людмили Старицької-Черняхівської та інших видатних особистостей доби Української революції 1917 -1921 рр. Збірник упорядковано у хронологічному порядку, починаючи з кінця 1917 р. по 2010 р. Звершує видання кіносценарій "Крути" та доповнення до розділів.

 Крути: Пам'яті героїв Крут.- Київ, 2011.- 64 с.

  До збірки "Крути" увійшли найрізноманітніші матеріали. Це й історичні матеріали та статті, в яких розкривається хід та причини трагедії,   поезії, а   насамперед - публіцистика різних часів. Найцінніша частина книги - спогади нечисленних учасників бою, яким вдалося вижити.

Сорока Ю. В. Бій під Крутами.- Київ, 2013.- 120 с.

  У книзі мова йде про знаменитий за своєю трагічністю і героїзмом бій під Крутами. Не буде перебільшенням сказати, що цей бій, а також значення, яке він мав у боротьбі за незалежність України, посідають одне з чільних місць у новітній історії Української держави. 

Тур-Коновалов К. Крути 1918: кінороман.- Харків, 2019.- 224 с.

  Книга Костянтина Тур-Коновалова  "Крути 1918" - драматична історія про героїзм українських юнаків, заснована на реальних подіях. Вони хотіли кохати та жити, але взяли до рук зброю та стали на захист Батьківщини. Січень 1918 року видався по-справжньому холодним. От-от на Київ мали рушити більшовицькі загони. Сини генерала контррозвідки УНР Андрій та Олекса опиняються серед оборонців залізничної станції Крути. Такі схожі, але й такі різні брати, обоє до нестями закохані у курсистку Софію, брати без роздумів рушили захищати Україну. Раптом стається непередбачуване: спалахує повстання на заводі "Арсенал". І на боротьбу із заколотом направляють елітні боєздатні частини. Супроти вишколеного війська Муравйова на станції Крути лишаються тільки необстріляні студенти і юнкери. Ходять чутки, що серед українських загонів є агент більшовиків, який передає інформацію "червоним". Андрій ще не знає, що йому добре відоме обличчя зрадника… У горнилі бою, не шкодуючи власних життів, змагаючись за незалежність та любов. Сто років тому, як і сьогодні, без страху та сумнівів вони підуть у бій захищати найдорожче…

Крутянська пісня

Богдан-Ігор Антонич

Спом’янімо в пісні славу Крутів,

найсвятіше з наших бойовищ!

Крути! Крути! – смолоскип в майбутнє.

Підіймімо наші душі ввиш!

Крути! Крути! Це за батьківщину

стати муром, шанцем душ і тіл.

Крути! Крути! Мужньо, воєдино

прямувати в найсвятішу ціль.

Крути! Крути! Час розплати близько,

вже червоний ворог кари жде.

Крути! Крути! Вічне бойовисько

за майбутній, за світліший день.

Крути! Крути! Мужність і посвята,

вірність, що міцніша понад смерть.

Крути! Крути! Горда і завзята

кличе пісня і веде вперед!

22 січня - День Соборності України

   З нагоди Дня Соборності України та виховання в учнів почуття патріотизму і гордості за свою державу 20.01.2022 р. в бібліотеці провели популярну інтелектуальну гру брейн-ринг «День Соборності України – символ національного єднання українського народу».  

 Гра відбулась за ініціативою заступника директора з виховної роботи,  учителя історії та правознавства ліцею № 227 Аль-Анні Амара Хуссейновича.

  В грі взяли участь три команди: 10-А, 10-Б, 10-В класів ліцею №227. 

 Один з творців Акту Злуки, державний секретар ЗУНР Лонгин Цегельський говорив про день 22 січня: "Це така дата, що її виучувати будуть напам'ять українські діти грядущих поколінь побіч таких дат, як дата Хрещення Русі, як битва над Калкою, як битва під Полтавою або зруйнування Січі". 

   Його слова стали  пророчими.

 Сучасна молодь і справді цікавиться історичним  минулим  України. 

  Особливо актуальною для них є тема боротьби українського народу за соборність своїх земель. 

   

   Про це свідчить активна участь учнів в даній інтелектуальній грі брейн-ринг. 

   Три команди змагалися в своїх знаннях з історії Соборності України. 

 

  Всі учасники показали високий рівень знань, правильно відповідали на запитання, часто не витрачаючи свою хвилину на роздум. 

   

   Це вказує на те, що учні мають широкий світогляд, гарні знання з історії України, вміють швидко та оригінально думати. 

   

  На завершення гри Амар Хуссейнович зазначив, що  з поміж особливих прикмет нашого народу з сивої давнини завжди простежувалось прагнення до єдності всіх теренів українського народу. Лише в єдності дій та соборності душ можемо досягти величної мети – побудови духовно багатої, вільної, соборної та демократичної України. Навіть зараз, в нелегкі часи для нашої Батьківщини, ми  віримо в те, що територіальна цілісність України, навіки залишиться непорушною. Адже ми є гідними нащадками наших предків. 

15 січня виповнилось 30 років з часу затвердження Верховною Радою України музичної редакції Державного Гімну України

 «Пісня, що стала символом нації»

19 січня - Хрещення Господнє, свято Водохреща

  19.01.2022 р. біля  виставки-привітання "Святе Водохреща настає, Хай Господь мир і щастя нам дає!" для учнів 4-го класу ліцею №227 провели годину духовності «Весь світ звеселився, бо Син Божий охрестився».

 Дітям розповіли про третє і завершальне велике свято різдвяно-новорічного циклу -  Хрещення Господнє, свято Водохреща, яке православні християни відзначають 19 січня.

     Також  дітей ознайомили  зі звичаями та традиціями святкування Водохреща.

 

16 СІЧНЯ – ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ДЕНЬ ПАМ'ЯТІ ГЕРОЇВ-ВОЇНІВ – «КІБОРГІВ»

 16 січня в Україні вшановують пам'ять героїв-воїнів - "кіборгів" -  захисників Донецького аеропорту. 

  "Кіборгами" нескорених українців назвали російські окупанти, тому що тільки роботи здатні вистояти в таких нелюдських умовах.

 Вшановуючи героїв-воїнів - "кіборгів" 13.01.2022 р. в бібліотеці   провели вечір-пам'ять "Герої не вмирають".

 На зустріч з учнями 9 в класу ліцею №227 завітали голова громадської організації "Славетні епохи України" Дурмасенко Олег Леонідович та Боровик Руслан - "кіборг" (позивний "Багдад"), миротворець двох ротацій в Іраку, ветеран АТО, громадський діяч.

 Олег Леонідович розповів учням про свого сина-героя - Дурмасенка Олексія - солдата із позивним "Динамо", який пройшов бойове хрещення як "кіборг", захищаючи Донецький аеропорт упродовж 12 діб.  

   

 Олексій загинув 29 грудня 2014 р. в районі селища Піски (Ясинуватський район) під Донецьком, коли напала диверсійна група противника, він кинувся на підмогу побратимам і загинув у бою.

 "Кіборг" Боровик Руслан пішов в зону АТО  добровольцем.   Він служив  гранатометником 1-ї роти 90-го батальйону на базі 95-ї окремої аеромобільної бригади. Руслан потрапив у Донецький аеропорт у розпалі його героїчної оборони у листопаді та грудні 2014 року. 

  Він розповідав дітям про найтрагічніші години оборони ДАП так, немов переживав усі ці події заново. Звичайно, йому було тяжко й болісно згадувати. Але Руслан розповідав про цю страшну війну, щоб діти знали ціну миру і пам'ятали її героїв - "кіборгів". За його словами "кіборг" асоціюється не лише з героїзмом та мужністю, а і з чимось нереальним, над межами людських можливостей. "Кіборги" стали символом честі та незламності українського духу, українського прагнення волі та незалежності, гідним прикладом  любові, жертовності та мужності, про яких потрібно пам’ятати.

 

  В кінці заходу загиблих оборонців  Донецького аеропорту вшанували хвилиною мовчання.

Світлина на згадку

14 січня - 140-річчя від дня народження Івана Огієнка

 З 10.01.2022 р. по 25.01.2022 р. на абонементі організовано виставку-ювілей  "Я взяв своє серце малими руками й віддано поклав Україні до ніг" І. Огієнко до 140-річчя від дня народження Івана Огієнка (митрополита Іларіона) — українського науковця, єпископа ППЦ, митрополита УАПЦ, предстоятеля УГПЦК, політичного, громадського і церковного діяча, мовознавця, лексикографа, історика церкви, педагога, члена Київського товариства старожитностей і мистецтв, дійсного члена Наукового Товариства імені Тараса Шевченка. 

 

 Серед відомих українських церковних і громадських діячів, істориків церкви і освітян вирізняється постать митрополита Іларіона (в миру Іван Іванович Огієнко). Протягом усього свого життя, займаючи чи  світські, чи церковні посади, він проніс любов до свого краю, рідної мови, православної церкви.

 Пропонуємо вашій увазі духовний спадок Івана Огієнка - глибинний за змістом і сильний за своїм  пізнавальним та виховним значенням. 

 Новизна, емоційність і доступність викладу, авторські знахідки й відкриття ви  сприймете   не лише розумом, а й душею і серцем. Вони, без перебільшення,  писалися кров'ю серця і призначалися Україні.

Огієнко І. (Митрополит Іларіон) Історія української літературної мови.- Київ, 2001.- 440 с.

  Це одна з етапних праць ученого, яка за радянських часів вважалася особливо крамольною. В історичному розрізі, доступно і переконливо автор показав той воістину тернистий шлях, яким пройшла українська мова в умовах століть заборон, утисків, і обмежень, дослідив феномен незнищенності її як "душі нації", "найціннішого скарбу" народу. Водночас переконливо з'ясовується, яких негативних наслідків завдали процесові творення літературної мови репресії цензурних відомств царської Росії та політика партійно-більшовицького терору проти українського відродження в 20-30-х роках XX століття. Для студентів вищих навчальних закладів, викладачів, учителів, старшокласників, усіх, кому небайдужий процес ствердження української мови як державної.

Огієнко І. Наука про рідномовні обов'язки.- Київ, 2014.- 56 с.

 "Без добре виробленої рідної мови немає всенародної свідомости, без свідомости немає нації, а без свідомої нації - немає державности як найвищої громадської організації".

Ці слова видатного мовознавця професора Івана Огієнка особливо актуальні сьогодні.

Огієнко І. Рятування України. - Київ, 2006.- 461 с.
 Основу цього видання склали досі не друковані в Україні автобіографічні праці відомого вченого, державного і релігійного діяча, з-поміж яких — "Моє життя", "Рятування України", "На Голготі", "Книга нашого буття на чужині".
  Будучи не лише свідком, а й безпосереднім учасником подій, пов’язаних із тріумфом і трагедією Української революції 1917—1919 років, автор вважав "за свій конечний обов’язок" детально описати ту пору, дати майбутнім дослідникам матеріал, побудований на власних щоденниках та архівних матеріалах.

Огієнко І. (Митрополит Іларіон) Українське монашество.- Київ, 2002.- 396 с. 

 Більш ніж півстоліття перебував у канадському архіві невідомий досі рукопис твору, що склав назву цієї книги. "Українське монашество" – це поцінування й аналіз одного із загадкових і досі непізнаних феноменів вітчизняної історії – чернецтво, роздумування про скороминуще і вічне, духовне і бездуховне, про справжні і фальшиві людські цінності, про проблему вибору і обов’язку, які супроводжують людину протягом усього її земного життя. До цієї книги увійшли також інші твори автора, присвячені цій темі, – "Преподобна Анна Всеволодівна", "Преподобний Іов Почаївський", "Старець Паїсій Вличковський".

Огієнко І. (Митрополит Іларіон) Тарас Шевченко.- Київ, 2002.- 440 с.

  Одна із небагатьох книг Івана Огієнка, яку він писав усе своє життя, але так і не довів свій творчий задум до кінця. Створені в еміграції, сотні рукописних сторінок повернулися на Батьківщину лише тепер - більш ніж через чотири десятиліття після написання і через тридцять літ після смерті автора. Це видання стало своєрідним відкриттям для сучасного шевченкознавства. 

Огієнко І. (Митрополит Іларіон) Богдан Хмельницький.- Київ, 2004.- 448 с.

 Цю книгу автор починав писати в Швейцарії, а закінчував у Канаді. Та вперше вона друкується в Україні лише тепер — більш ніж через півстоліття від часу створення. Сфальшований, представлений односторонньо російською і радянською офіційною історіографією високий житейський, державницький і громадянський чин видатного українського гетьмана Богдана Хмельницького тривалий час потребував політично не заангажованого переосмислення. Автор поставив перед собою мету на основі доступних у діаспорі маловідомих архівних матеріалів розібратися в причинах і передумовах феномену Переяслава, за яким поступово починалася втрата Україною своєї самостійності й незалежності. Книга сподобається усіх, кому небайдужа ідея національного відродження.

    З 4.01.2022 р. по 25.01.2022 р. на абонементі до 425-річчя від дня народження Петра Могили - митрополита Київського, Галицького і всія Русі, засновника Києво-Могилянської академії, церковного і просвітницького діяча  представлена виставка-ювілей "Великий реформатор українського православ'я".

  

  "Могила не просто український патріот, а велетень-патріот, що запліднив українську культуру на цілі віки вперед."

Митрополит Сильвестр (Гаєвський)

 Духовний та історичний простір України прикрашений гроном видатних постатей. Серед них монументальна й багатогранна постать Київського митрополита Петра Могили. Зроблене ним, починаючи від відновлення церковної структури української православної церкви до видання книг, від реалізації освітніх проектів до інтелектуальних злетів, стало сутнісною складовою частиною української нації, мало вплив на загальноправославну та європейську культуру.

   

 Багато зусиль доклав Петро Могила до розвитку мистецтва в Україні. Для розпису київських церков запрошувалися кращі художники Європи, багато хто з них так і залишився в Києві, сприяючи розвиткові місцевої художньої школи. Як учені, викладачі Київської колегії, так і їхні учні мали змогу постійно користуватися однією з найбагатших на той час бібліотек Могили, яку він заповів Київському колегіуму.

  Всім, хто цікавиться життям та діяльністю Петра Могили, пропонуємо відвідати нашу виставку та ознайомитись з літературою, представленою на ній.

Мицик Ю. Св. Петро Могила / Ю. Мицик.- Харків, 2015.- 119 с.

  Петро Могила належить до тих людей, чиї імена символізують відродження нації. Біля витоків прославленої далеко за межами України Києво-Могилянської академії поряд з іншими культурними діячами XVII ст. стоїть і Петро Симеонович Могила.
 

Хижняк З.І. Києво-Могилянська академія за часів Петра Могили / З.І. Хижняк, В. К. Маньківський //Історія Києво-Могилянської академії. -Київ, 2003. -с. 39-54.
Значення діяльності святого Петра Могили — одного з найвидатніших церковних, культурних і політичних діячів України — важко переоцінити. Недарма час, протягом якого він був митрополитом, називають Могилянською добою. Київська митрополія при Петрі Могилі набула найбільшої самостійності та авторитету за весь період XIII—XVIII ст. 1996 року Петра Могилу було канонізовано Православною Церквою.

Кучерук О. С. Петро Могила: дослідження та спостереження.- Київ, 2019.- 168 с.

 У книзі Олександр Кучерук висвітлює окремі питання могилознавства, зокрема проблеми використання Петром Могилою герба, заходи зі створення ним на підставі тогочасної європейської практики Лаврської школи, історію поховання князя Володимира Святого в Десятинній церкві та віднайдення його мощей митрополитом П. Могилою. Автор здійсненює аналіз заповіту Петра Могили. Також у книзі вміщено низку маловідомих ілюстрацій.

 Петро Могила // Видатні постаті в історії України (ІХ-ХІХ ст.): Короткі біографічні нариси. Історичні та художні портрети: Довід. вид. / В. І. Гусєв (кер. кол. авт.) та ін.- Київ, 2002.- с. 153-156.

  В книзі наведено біографічні відомості, а також висвітлено суспільно-політичні погляди,  роль і місце Петра Могили в історичному розвитку України. 

Скляренко В. М. Могила Петро Симеонович / В. М. Скляренко // 100 знаменитих людей України.- Харків, 2003.- с. 310-314.

В книзі представлено одну з найвидатніших постатей України -  Петра Могилу, який пробув у сані митрополита 14 років, і ці роки по праву вважаються українським Ренесансом. Він активно займався реформацією церкви: упровадив дисципліну і сувору мораль у монастирях, заборонив двоєженство серед священників, заснував церковний суд і повністю підкорив митрополії розрізнені християнські братства. 

  За П. Могили Київ, який називали другим Єрусалимом, досяг рівня найвизначніших центрів християнського світу.

   Назарчук В. Святитель Петро Могила / В. Назарчук // Україна духовна.- Київ, 2006. - 

с. 37-41.

  "Все, що мав, присвятив я, разом з собою, на хвалу і служіння Богові" 

П. Могила

  Петро Могила прагнув, щоб український народ, міцно зберігаючи християнську віру, рідну мову, стояв нарівні з освіченими людьми передових країн Європи і світу, що зробило його провідником української нації, близьким та зрозумілим людям нашої епохи.

6 січня виповнилось 125 років від дня народження Володимира Сосюри

   

  З 4.01.2022 р. по  16.01.2022 р. на абонементі представлено виставку-ювілей "Я нікого так не любив, як тебе Україно" В. Сосюра, присвячену  125-річчю від дня народження Володимира Миколайовича Сосюри. 

  "Сьогодні ми наново відкриваємо Володимира Сосюру як епічного поета, поета такої монументальної величини, якого ми зовсім не знали. Звичайно, рівних йому за ліричним струменем немає. Але останні десятиріччя відкривають нам його справжнє обличчя і його велич. Публікація таких творів, як поема "Мазепа, "Ісус Христос", "Каїн" та інших формативних речей, ламають стереотип, що Володимир Сосюра був поетом-мрійником. Він відрізнявся від цілої когорти справжніх талантів безмежною сміливістю, оскільки ті роки писати такі твори було вкрай небезпечно." Б. Олійник

    Уже самі назви цих творів свідчать про те, що ці речі неможливо було публікувати в умовах комуністичного режиму. 

 Аж занадто довго офіційна критика називала Володимира Сосюру співцем революційної бурі, забуваючи, що він чудовий лірик і справжній патріот не радянської влади, а України. Про це свідчать його твори “Розстріляне безсмертя” та “Мазепа”, які побачили світ тільки у 90-х роках XX століття.)

Сосюра В. "Любіть Україну, як сонце любіть..."/ В. Симоненко, В.  Сосюра // Любіть Україну!: Патріотичні поезії.- Харків, 2017.- с.20-21.

  Вірш «Любіть Україну» — це патріотичний вияв душі митця, його заповітне слово, яке стало   своєрідним національним гімном українців. У вірші висловлено почуття любові до України за допомогою найрізноманітніших тропів із притаманним В. Сосюрі ліризмом, теплом, схвильованістю.

 Сосюра В. М. Мазепа. Поема. Лірика.- Київ: Дніпро, 2001.- 221 с. 

Добірка творів Володимира Сосюри містить замовчувану понад півстоліття поему "Мазепа" і вибрані поезії різних років, які є найхарактернішими для творчості найніжнішого лірика української літератури ХХ ст.

  Поема “Мазепа” – це спроба Володимира Сосюри переосмислити роль гетьмана в історії України.

  Для В. Сосюри український гетьман - державний діяч, освічена людина, дипломат, будівничий. Поет показав, що Мазепа любив Україну, думав про її майбутнє. 

Хай про Мазепу спів мій лине,

Хоч був він пан, та серце мав.

За суверенність України

Боровся він і в цім був прав.

  Задля цього він жив, творив, пішов на союз зі шведами, виступив проти Москви. 

Сосюра В. М. Розстріляне безсмертя: Вірші та поеми. - Київ, 2000. - 319 с.

 До книги "Розстріляне безсмертя" ввійшли не друковані за життя автора поеми: "Махно", "Каїн", легенда "Христос", уривки з поеми "Розстріляне безсмертя" та частина ранніх, часом спотворених цензурою або взагалі заборонених у радянський час, віршів.

Головною думкою поеми "Розстріляне безсмертя" є засудження жорстокого сталінського режиму, розповідь про несправедливо покараних письменників.

  Йдеться про репресії 1930-х рр. У творі автор підносить проблему людини та влади, проблему своїх та чужих, проблему вічного страху в роки тоталітарного режиму в СРСР.

 Сосюра В. Червона зима: Поема / В. М. Сосюра// Вибрані твори: В 2 т. Т. 1.- Київ,  2000.- с.44-47.

 Володимир Сосюра – поет, народжений буремною епохою 20-х років XX століття. І ця епоха, з її труднощами і мінливостями, не пройшла повз творчість поета. “Червона зима” – це поема про громадянську війну в Україні, про поета та його участь у подіях тих років.

Сосюра В. М. Третя рота: Роман. -    Київ, 2010.- 352 с.

 Роман "Третя рота" – це яскравий зразок мемуарної прози  і важливий документ епохи, в яку жив поет. Читаючи цей твір, ви зможете яскраво уявити і багатогранний внутрішній світ великого поета, і життя нашого народу в 1910-1950-ті роки, і цікаві подробиці літературного, культурного життя в ті часи. Оповідаючи про себе, Володимир Сосюра писав про тяжкі випробування, через які довелося пройти українському народові.

Костюченко В. А. Біль аж до краю дороги... Есе. - Київ: Унів. вид-во "Пульсари", 2001.- 228 с.

 Володимир Сосюра, стверджує автор цієї книжки, – найменш вивчений з офіційно визнаних поетів радянського часу. Книжка В. Костюченка - спроба поглянути на людину тих надзвичайно складних років.

Коляда І. А. , Коляда Ю. І. Володимир Сосюра / І. Коляда, Ю. Коляда.- Харків: Фоліо, 2015.- 119 с.

 В книзі описана доля видатного українського лірика, лауреата Шевченківської премії 1963 року Володимира Сосюри, яка тісно пов’язана з подіями Жовтневої революції і громадянської війни в Україні, громадським та літературним життям 20 – 50-х років ХХ століття. 

  І сьогодні яскрава щира поезія В. Сосюри  як і раніше чарує своєю задушевністю, теплотою,  правдивістю почуттів та патріотичним закликом.

"Любіть Україну, як сонце, любіть,

як вітер, і трави, і води...

В годину щасливу і в радості мить,

любіть у годину негоди.

Любіть Україну у сні й наяву,

вишневу свою Україну,

красу її, вічно живу і нову,

і мову її солов'їну."

В. Сосюра