19 жовтня - 100-річчя від дня народження Богдана Гаврилишина

    З нагоди 100-літнього ювілею Богдана Дмитровича Гаврилишина (19.10.  1926 р. - 24.10.2016 р.) - українського, канадського та швейцарського економіста, громадського діяча, мецената, колишнього члена Римського клубу, іноземного члена НАН України, президента Фонду Богдана Гаврилишина, співзасновника фонду "Відродження", засновника "МІМ-Київ" (Міжнародного інституту менеджменту) і одного із засновників Всесвітнього економічного форуму в Давосі підготували онлайн інформацію "Де б не був, що не робив я завжди думав про те, що можна було б зробити для України" Б. Гаврилишин.

   Богдан Дмитрович Гаврилишин народився в містечку Коропець на Тернопільщині. 

   З 10 років став активним учасником скаутського руху "Пласт", що суттєво вплинуло на його світогляд.

    Під час Другої світової війни у 1944 році Богдан Дмитрович був вивезений до Німеччини, а після її завершення перебував у таборі для переміщених осіб.

 У 1947 році він емігрував до Канади, де спочатку працював лісорубом. Попри важку фізичну працю Б. Гаврилишин, вивчив мову, вступив до Університету Торонто й здобув освіту інженера.

  У 1960 році Богдан Дмитрович переїхав до Женеви (Швейцарія). Протягом 18 років (1968–1986) очолював Міжнародний інститут менеджменту (МІМ) у Женеві.

  У 1990 році він заснував Міжнародний інститут менеджменту (МІМ-Київ) - першу бізнес-школу в СРСР, яка готувала управлінців за міжнародними стандартами. 

  Богдан Гаврилишин один із співзасновників Всесвітнього економічного форуму в Давосі, що дозволило йому консультувати лідерів багатьох країн та впливати на світові економічні консенсуси. 

 Богдан Гаврилишин консультував президентів і прем'єр-міністрів десятків країн, був членом Римського клубу та іноземним членом НАН України. 

 Проголошення незалежності України для Богдана Дмитровича стало  найщасливішою миттю у житті. 

   З моменту здобуття Україною незалежності був радником президентів, прем'єр-міністрів та голів Верховної Ради України. 

  1991 року створив і очолив Консультативно-дорадчу раду при Президії Верховної Ради України, яка діяла протягом наступних семи років. Був членом американо-українського дорадчого комітету.

  У 1996-1997 роках обіймав посаду директора Міжнародної академії довкілля в Женеві. Протягом цього часу активно проводив семінари, головував на конференціях, читав лекції в університетах для  фахівців, брав участь як доповідач на міжнародних конференціях у понад 70 країнах світу.

   Богдан Гаврилишин став співзасновником відомого фонду "Відродження" - однієї з найбільших благодійних неурядових організацій в Україні. Також створив Фонд Родини Богдана Гаврилишина. Через ці фонди фінансував першу українську антарктичну експедицію "Академік Вернадський", що дозволило Україні увійти до елітного клубу держав, які проводять довготривалі дослідження в Антарктиці. Українські вчені продовжили важливі неперервні спостереження за озоновим шаром, кліматом та магнітним полем Землі. 

   Богдан Гаврилишин запустив численні молодіжні програми. Зокрема, з метою підготовки нового покоління лідерів для трансформації країни, адаптації до сучасних викликів воєнного стану, започаткував у 2012 році всеукраїнську програму "Молодь змінить Україну". 

    Для гармонійного та ефективного співіснування особистості в суспільстві у 2014 році Богдан Дмитрович створив "Декларацію відповідальності людини"  з 15 пунктів, які визначають   обов’язки людини перед собою, родиною, суспільством, довкіллям, країною та світом. 

    2016 року, за ініціативи Бізнес-школи МІМ-Київ до 90-річного  ювілею Гаврилишина, було виведено сорт  соняха "Богдан Гаврилишин" - символ росту, розвитку та громадянської відповідальності, а не  масова сільськогосподарська культура.

 У 2017 році за сприяння Фонду родини Богдана Гаврилишина було розпочато "Марафон відповідальності", метою якого було привернення уваги українців до позитивних змін. Учасники марафону висаджували і вирощували соняшник та розповідали у соціальних мережах про власний внесок у позитивні зміни, про ініціативи, у яких вони брали участь. А за 100 днів (це приблизний час дозрівання соняшника) можна зробити чимало корисних справ. 

  Він акцентував увагу на тому, що в Україні дуже високий рівень науки. 

  Значення діяльності Богдана Гаврилишина для України та світу полягає у трансформації української бізнес-освіти, інтеграції країни у глобальний економічний простір та вихованні нового покоління відповідальних лідерів. 

   Богдана Гаврилишина нагороджено орденом Свободи – найвищим орденом України, яким можуть нагородити іноземця (зберіг громадянство Канади). Відповідний указ 21 жовтня 2016-го видав Президент України, нагородивши Богдана Дмитровича за "визначний особистий внесок у піднесення міжнародного авторитету Української держави, багаторічну плідну наукову та благодійницьку діяльність".

   У 2011 році Богдан Гаврилишин видав книгу "Залишаюсь українцем", яка є путівником до успішного життя та повчанням для молоді, як завжди залишатися відданим борцем за кращу долю своєї країни. Віра в людей, щирість та активна суспільна позиція, безмежне бажання пізнавати світ та вміння розвиватися – ось секрет мистецтва життя, яким на сторінках своєї автобіографії  ділиться з читачами пан Гаврилишин.

Заняття з вивчення англійської мови "English Time"

   14.10.2026 р. в читальній залі бібліотеки відбулось чергове заняття з вивчення англійської мови "English Time".

15 жовтня - 105-річчя від дня народження Дмитра Луценка

      З нагоди 105-річного ювілею Дмитра Омеляновича Луценка - видатного українського поета-пісняра, лауреата Державної премії України ім. Т. Г.  Шевченка, Заслуженого діяча мистецтв УРСР, Почесного громадянина міста Києва та автора тексту легендарної пісні "Як тебе не любити, Києве мій!", яка є офіційним гімном столиці України,  на абонементі  презентували виставку-ювілей

"Я твій навіки, рідна Україно,

Від пісні до останньої кровинки" Д. Луценко.

    Присутніх ознайомили з  творчим доробком поета, який становить  понад десять поетичних збірок, а його твори перекладені багатьма мовами світу. 

 Розповіли про плідну співпрацю Дмитра Омеляновича   з видатними композиторами та виконавцями його пісень,  у якій  народилося понад 300 пісень. Серед них справжні шедеври: "Києве мій", "Осіннє золото", "Мамина вишня", "Україно, любов моя", "Хата моя, біла хата", "Не шуми, калинонько" та багато інших.

        Проінформували про те, що в Україні на високому рівні відзначаються ювілеї видатного українського  поета-піснетворця, на його честь  заснована літературно-мистецька премія імені Дмитра Луценка "Осіннє золото", якою відзначаються композитори та виконавці за примноження національних пісенних традицій.

 

    Його ім’ям названа  вулиця на масиві Теремки ІІ, провулок у Полтаві та столична середня школа № 197, де митець не раз виступав і де тривалий час працювали його дружина Тамара Іванівна та син Сергій.

   У 2006 році Нацбанк України випустив у обіг ювілейну монету із зображенням портрета Луценка, присвячену 85-річчю з дня народження поета. На монеті викарбувані слова "Як тебе не любити, Києве мій!". 

    Щоб віддати данину шани та пам'яті видатному поету-пісняру, ознайомитись з непересічними сторінками його творчої біографії,  ще раз відкрити для себе його прекрасні пісні, запрошуємо відвідати нашу виставку. 

   З нетерпінням чекаємо на вас!

Заняття з вивчення англійської мови "English Time"

 07.10.2026 р. в читальній залі бібліотеки відбулось чергове заняття з вивчення англійської мови "English Time".

6 жовтня - 150-річчя від дня народження Сергія Єфремова

   З нагоди 150-річного ювілею  Сергія Олександровича Єфремова - письменника, журналіста, літературознавця, віце-президента ВУАН, члена Української Центральної Ради та Генерального Секретаріату на абонементі організували виставку-ювілей "Він не мислив себе поза Україною".

 Сергія Єфремова вважають "хрещеним батьком" УНР, оскільки саме він запропонував і використав назву Українська Народна Республіка. 

  Сергій Єфремов працював у Центральній раді, як фахівець з національного питання й став керівником (міністром) Секретаріату з національних справ України.

   Він брав участь у розробці концепції української державності, української національної культури й освіти.

  Сергій Єфремов мав величезну домашню бібліотеку — понад 5 тисяч книжок, здебільшого українською мовою.

  Сергій Олександрович надрукував близько десяти тисяч публіцистичних і наукових статей. Видав ряд монографічних нарисів, присвячених творчості Марка Вовчка, Тараса Шевченка, Івана Франка, Михайла Коцюбинського, Івана Нечуя-Левицького, Івана Карпенка-Карого, Панаса Мирного та інше. 

   С. О. Єфремов - перший український професійний публіцист, блискучий літературознавець, який відкрив літературні таланти Володимира Винниченка та Спиридона Черкасенка, один з лідерів провідних політичних українських партій початку ХХ ст. 

    Академік і віце-президент ВУАН - Сергій Єфремов був репресований у 1929 році як керівник сфабрикованої органами ДПУ Спілки визволення України. 

  Сергій Олександрович сприяв розвитку національної літератури, освіти, демократичних цінностей — залишив глибокий інтелектуальний слід в українській історії.

  Багато років організовував українську пресу, друкувався в численних наддніпрянських і галицьких часописах, відстоюючи українську мову та ідентичність.

 Він виступав за демократичні цінності, толерантність та культурне відродження.

    Кілька поколінь в Україні  не знали або  читали про Сергія Єфремова як про "ворога народу". Активним життям його праці жили тільки в українській діаспорі. Найвидатніша з них - "Історія українського письменства", яка охоплює український літературний процес від давнини до 20-х років ХХ ст. 

   У вас сьогодні є можливість познайомитись з   життям і творчістю видатного українця.

 Тож запрошуємо вас відвідати нашу виставку, яка триватиме до 25.10.2026 р.

Роберт Дугоні "Її смертельна гра"

Попри всі загрози - грай до перемоги!

Шановні читачі!

 Пропонуємо вам новий психологічний трилер майстра юридичного детектива та поліційної прози Роберта Дугоні. Роман зацікавить всіх, хто полюбляє напружені історії, приховані таємниці та загадкових персонажів.

    Центральною фігурою роману є Кіра Дуггон - талановита експрокурорка та майстерна гросмейстерка, яка звикла прораховувати кроки наперед. Проте крах службового роману зі своїм шефом руйнує її кар'єру та змушує повернутися до сімейної адвокатської контори в місті Сієтл.

    В цей час мешканців міста сколихнула новина: знайдено мертвою дружину одного з найвпливовіших та найбагатших магнатів міста. Чоловік загиблої стає головним підозрюваним у справі. Незважаючи на складність судового розгляду, Кіра береться за його захист. Це не просто робота, а шахова партія з невідомим та небезпечним гравцем, який з'являється за лаштунками процесу.

 На шаховій дошці правосуддя кожна помилка може стати останньою!

   Чи зможе Кіра розгадати чужий задум, перш ніж почує "шах і мат" від невідомого вбивці?

     Приємного читання!

1 жовтня - День захисників і захисниць України, День Українського козацтва, Свято Покрови Пресвятої Богородиці

 Новітні Герої України заслуговують на те, щоб їхні подвиги не забувалися, а надихали молодь на служіння Україні, на любов до своєї Батьківщини,  готовність стати на захист Вітчизни та  боронити її незалежність і свободу. 

  З цією метою та з нагоди Дня захисників і захисниць України для молоді 01.10.2026 р. провели годину пам'яті "Любов до України дорожча за життя", присвячену Олексію Дурмасенку - Герою України,  "кіборгу" донецького аеропорту (позивний "Динамо"), який виборював незалежність і територіальну цілісність держави та загинув 29 грудня у Пісках.

 Олексій Дурмасенко за фахом -  ландшафтний дизайнер мав престижну роботу, спокійне життя в Москві, але з початком Майдану переїхав до Києва та взяв активну участь у протестах. Коли всупереч нормам міжнародного гуманітарного права, розпочалась антитерористична операція на Донбасі, Олексій з найкращими та найвідданішими синами України добровольцем вирушив захищати Україну від російського агресора. 

  В якості старшого стрільця 93-ої механізованої бригади в одній з найгарячіших точок АТО - село Піски Олексій з гідністю стримував бандитів та окупантів. 

   На  прохання Олексія його відправили на ротацію до Донецького аеропорту -  одного з найзапекліших і найгероїчніших протистоянь під час війни на сході України.

 Разом з побратимами Олексій тримав позиції летовища аеропорту,  за що отримав легендарне прізвисько "кіборг".

   Захисники аеропорту  два з лишнім тижні перебували навколішки під кулями і мінами, але дали відсіч терористам. Олексій разом з двома побратимами встановив український прапор на найвищій точці терміналу, але ворожий снайпер прострілив йому взуття та опалив ногу. Після п'ятиденної відпустки додому він повернувся в село Піски.  

  Коли на блокпост напала диверсійна група з завербованих у Криму бойовиків та десантників російської армії, він  кинувся у бій без бронежилета і  ціною власного життя врятував своїх побратимів.

  За словами побратимів Олексій  був відчайдушним,   здатним на героїзм, завжди рвався на передову. 

   Дякуємо, вшановуємо і вклоняємося Герою!