вівторок, 20 лютого 2024 р.

24 лютого - початок повномасштабної російсько-української війни

   З 14.02.2024 р. по 29.02.2024 р. до початку повномасштабної російсько-української війни представлена виставка-реквієм «Вже 2 роки війною палає рідна земля».

   24 лютого 2022 року розпочалась повномасштабна, нічим не спровокована і безпідставна в міжнародному правовому плані, війна росії проти України. 

 Росіяни влаштували в Україні геноцид проти мирного населення, убивства, тортури, сексуальне насильство, викрадення та депортація дітей, знищення критичної інфраструктури.

 

 І знову наша Україна тужить за своїми найкращими синами і доньками, полеглими у боях. І знову тисячі осиротілих дітей, батьків, вдів.

 


  Агресивні дії рашистів та загроза втрати територіальної цілісності й суверенності України мобілізували українське суспільство на супротив.

   Український народ всі свої сили й можливості скерував на боротьбу з кровожерливим ворогом, об'єднався заради перемоги. 

 

   Український народ ніколи не стояв на колінах і не стане!!!

   Перемога буде за нами!!!


Киридон А. Українська пастка для російського Левіафана / Алла Киридон, Сергій Троян.- Київ: Ніка-Центр, 2023.- 400 с.
 Цікаве й обґрунтоване історичне дослідження відомих українських істориків Алли Киридон і Сергія Трояна присвячене найважливішим аспектам, характеру і специфіці сучасної зовнішньої політики України, розглянутої під кутом зору агресії, яку Росія чинила на теренах колишнього СРСР від серпня 2008 до весни 2023 року. Головна увага приділена передумовам, причинам, характеру, урокам і наслідкам війни РФ проти Грузії (серпень 2008 р.) і України (2014–2023 рр.). Важливий акцент зроблено на аналізі загрози російської агресії для сучасного світопорядку та практиці реалізації Росією імперського курсу щодо нових незалежних держав. 
 Самовіддана боротьба українського народу за незалежність відіграє роль молота, а прагнення світової спільноти до відновлення міжнародно-правового порядку виступає ковадлом, між якими опинився агресивний російський Левіафан, який неодмінно має бути розчавлений.

Троян С. Грані війни: мережевий щоденник історика / Сергій Троян.- Київ: Ніка-Центр, 2023.- 272 с.
  У мережевому щоденнику відомого українського історика Сергія Трояна відбилися рефлексіїї на значущі виклики, небезпеки і перебіг подій першого року повномасштабної російсько-української війни (24 лютого 2022 – 24 лютого 2023 рр.).  Емоційні екскурси у передумови та історичне підґрунтя, зовнішню політику, реакцію офіційного і неофіційного закордоння, внутрішні настрої, суто бойові дії узагальнюють досвід пересічного українця, пов’язаний з життям і війною, викликають співпереживання і великий інтерес до описаних подій. Низка щоденних записів присвячена конкретним захисникам України – вчителям, викладачам, науковцям, військовим. Дописи містять посилання на матеріали, оповіді, вірші тощо інших осіб, що сприяє  поглибленому розумінню всієї палітри героїчної боротьби українців, які захищають не лише свою незалежність і свободу, а й загальноєвропейські ліберально-демократичні цінності.


Якубова Л. До свободи крізь вогонь: Україна проти рашизму / Лариса Якубова.- Київ: ТОВ Видавництво "Кліо", 2023.- 432 с.
 Із 2014 року український народ мужньо протистоїть російській збройній агресії (від 24 лютого 2022 року — в умовах повномасштабної війни). Україні в ціннісній битві світів випала історична місія підвести риску під пів тисячоліттям невпинної брехні й неодноразового відтворення імперії зла в нових історичних формах.
  Нині українцям і решті світу важливо усвідомлювати, чим є путінська росія і російський "народ", які процеси лежать в основі сучасних подій і чи можливі  деконструкція та знешкодження їх.
  У цій книжці, аналізуючи зародження та еволюцію "русского мира", авторка досліджує, зокрема: як Росія провалила завдання посттоталітарного транзиту й, замість залікувати рани комунобільшовизму, перетворилася на новітню тоталітарну систему; якими є підвалини відродження російського імперіалізму і з яких компонентів він складається; як відродження імперії стало новою-старою національною ідеєю росії; як політтехнологія "русского мира" стала фундаментом рашизму; чому геноцид українців набув новітніх історичних форм; чому колективний путін розглядає Україну як фронт онтологічної битви Європи та Євразії; чи залишилися запобіжники для наростання масового мілітаристського психозу росіян; зрештою — як подолати онтологічне зло й надійно зачинити браму безодні.

Давід Руслан Маріуполь Книга Хоробрих / Руслан Давід. - Київ, 2023.- 101 с.

 Ця книга про героїзм, хоробрість, боротьбу та відчайдушні подвиги близьких друзів, кровних побратимів, які   82 дні стримували натиск ворога у Маріуполі,  що дало можливість іншим військам, в інших містах закріпитися та скооперуватися, щоб не втратити можливо і усю Україну.

   Це не просто книга, це болюча пам'ять тих кривавих днів.


Бура Д. М. Місто-герой Харків. 28 історій незламності / Дар'я Бура.- Харків: "В-КП "ОРБІТА", 2023.- 352 с.; іл.

   Бої за Харків та його околиці тривали від 24 лютого до 11 вересня 2022 року. Після артобстрілів росіяни, прорвавши кордон на пункті пропуску "Гоптівка", пішли у наступ на Харків. Вони були переконані, що у місті їх чекатимуть з любов’ю і радістю. Місто, куди жителі російського Бєлгорода їздили на вихідні за одягом, продуктами та розвагами, не могло не прийняти тих, з ким ще вчора по-братерськи жило і відпочивало. Так думали росіяни. Але окупанти недооцінили готовність армійців до оборони. І ще більше не оцінили цивільне населення, яке не терпітиме примусу до братерства за допомогою важкої зброї. Відстояти Харків і врятувати його від окупації та "руского міра" вдалося завдяки тому, що всі об’єдналися. Харківці билися за своє місто.

  У цій книжці зібрані історії 28 людей, які стояли за Харків та область. Звісно, 28 історій — це не весь Харків і це не єдині люди, що наближали перемогу. Їх значно більше. Саме тому Харків встояв.

Григоренко К. О. Ізюм. Зруйнований, але не скорений / К. Григоренко.- Харків: Фоліо, 2023.- 224 с.

 Автор, професійний журналіст, створив хроніку окупації Ізюму 2022 року. Рядок за рядком розгортається реальна історія міста та його мешканців. Читач дізнається про дії місцевої влади у час воєнного стану, проблеми забезпечення життєдіяльності міста, які почалися з перших днів повномасштабного вторгнення, про трагедії людей. Росіяни не могли захопити Ізюм протягом трьох тижнів, що дало нашим військовим час підготувати фортифікаційні оборонні споруди на схід і на південний схід від міста. Після звільнення Ізюму у вересні 2022 року  знайшли масові поховання і чисельні катівні, які облаштували окупанти. Близько 80 % житла в місті було зруйновано.

 У цій книзі зібрані розповіді очевидців, інтерв'ю з керівниками місцевих органів, газетні статті, дописи в соцмережах, оголошення - документальні свідчення щоденної боротьби за життя в окупованому місті.

Кононенко Євгенія. Той божевільний рік : роман / Є. Кононенко. – Львів : Видавництво Анетти Антоненко, 2023. – 176 с. 

 Протягом чи не всього 2022 року письменниця Євгенія Кононенко дуже коротко, іноді кількома словами, фіксувала події свого приватного життя й війни в Україні. Бо 24 лютого і місяць по тому проживала в Києві, поки наприкінці березня не зважилася із невиліковно хворою донькою залишити рідний дім. Страшно залишатися, страшно їхати. Та авторка  на запрошення  подруги-письменниці врешті поїхала до Франції. І за кожної можливості письменниця писала, щоб якомога більше читачів мали змогу відчути все те, що відчувала вона.  В її книзі трагедії  історії та малого приватного життя переплітаються, надія й розпач зливаються між рядків, та хоча "Той Божевільний Рік" Євгенії Кононенко читається як роман, всі події й перипетії в цій історії справжні.


Смоляк Богдан. Моя найбільша війна: рік 2022 у роздумах і відчуттях / Богдан Смоляк. – Львів : Видавництво "Апріорі", 2023. – 288 с. 

Книга українського письменника містить документальні, есеїстичні й художні записи (подекуди поєднані темою чи асоціацією, але насамперед форматом дня), що передають цивільне авторське  переживання воєнного 2022 року. 


Дудок Уляна Побачити сонце "Криївка - 2022": роман / Уляна Дудок - Брустури: Дискурсус", 2023.- 176 с.

   Режисер Сергій знімає фільм про життя та боротьбу вояків УПА за сценарієм своєї колишньої дівчини Анни, яка також є виконавицею головної ролі. Вони зустрілись на знімальному майданчику через десять років після завершення стосунків. Тож робота над фільмом покаже, чи охололи їхні почуття насправді.

  Під час зйомок стрічки група мандрує заходом України і знаходить таємничу карту, створену повстанцями, але… бракує її другої частини. Де ж вона і що зображено на мапі? А в одній із відвіданих криївок висить стара світлина, на якій Анна впіз­нає… саму себе. Але як таке можливо? Відповіді дівчина шукає у Гданську і Львові. Тим часом Сергій потрапляє на фронт, у саму гущу російсько-української війни.

  Ці події переплітаються із життям двох закоханих із "лісової" армії — Михайла та Анни, які разом із побратимами виборюють для своєї землі волю. Михайло очолює сотню легендарного куреня "Скажені".

  Що ж пов’язує цих людей і їхні долі? Щоб дізнатися, прочитайте захопливий історичний роман Уляни Дудок.

середу, 14 лютого 2024 р.

17 лютого - 360-річчя від дня смерті Івана Богуна

   З 12.02.2024 р. по 27.02.2024 р. до 360-річчя від дня смерті Івана Богуна  представили виставку-вшанування «Із московитами нам не по дорозі» Іван Богун. 

 Іван Богун - одна з найяскравіших постатей часів національно-визвольної боротьби українців у ХVІІ ст. проти польської шляхти, найближчий соратник Богдана Хмельницького. Вінницький полковник відзначався особистою хоробрістю і військовим талантом, його любили козаки і смертельно ненавиділи вороги. 

   "Богун був тим героєм, якого неспокійний дух живе і досі і пекучим вогнем вривається в душу молоді. Він був найяскравішим представником типу тогочасних українців, що зі сміхом зустрічали небезпеку, не розв'язували вузли, а розрубували їх, не жебрали, а здобували, що вважали потрібним здобути."

 Олена Теліга


  Іван Богун народився 26 травня 1618 року у небагатій сім'ї шляхетського походження. Він навіть мав свій герб. Іван Богун був високоосвіченою людиною, знав шість іноземних мов, якими не лише розмовляв, а й читав та писав. Він  мріяв про велику українську державу і не відмовлявся від такої форми, як конфедерація Польщі, України і Литви. Іван Богун був знаний серед козаків як учасник оборони Азова від турків, а також нападів татар у період 1637-1642 рр. 

   Іван Богун був проти ухвалення рішення про возз'єднання України і Росії, яке відбулося 8 січня 1864 р. у місті Переяславі. Вінницький полковник відмовився присягати на вірність московському цареві. На знак протесту навіть поламав шаблю, обстоюючи принцип: "Ні до Варшави, ні до Москви, ні до Стамбула, ні до Бахчисарая"; "З московитами, хлопці, нам не по дорозі"; "Хіба ж можна добровільно лізти в ярмо?..." 

  "Категорично не прийняв ідею Переяславської ради полковник Іван Богун, якого вважали після Богдана Хмельницького козацьким стратегом номер один. Як писав до польського короля коронний обозний Андрій Потоцький, Іван Богун з тих козаків, для яких "найвища державна рація - щоб не бути ні під вашою королівською милістю, ні під царем". 

   І хто знає, якою була б історія України і доля українського народу, коли б 1654 року Богдан Хмельницький дослухався б до порад Івана Богуна.

   Цілком можливо, що незалежна Українська держава постала б на політичній карті світу не 1991 року, а значно раніше. А український народ протягом століть і сьогодні не воював би з російським агресором за свою незалежність. 

   Відвідайте нашу виставку. Кожна прочитана вами книга - це данина пам'яті народному герою, що збереглася в думах, легендах, історичних піснях, художніх творах,  описана в науково-популярній літературі.

четвер, 8 лютого 2024 р.

3 лютого виповнилось 160 років від дня народження Володимира Самійленка

 З 1.02.2024 р. по 15.02.2024 р. до 160 -річчя від дня народження Володимира Самійленка -  поета-лірика, сатирика, драматурга, перекладача  представили виставку-ювілей "Наша славна Україна, наше щастя і наш рай!" В. Самійленко та  біля неї провели патріотичну бесіду "З Україною в серці".

 



  "Він українець, свідомий українець, усею душею відданий своїй країні та своєму народові, - і се в росії тип поки що свіжий, тип, можна сказати, будущини. От тим то він такий дорогий і любий кожному українському серцю, такий саморідний та національний - не штучний, а немов так готовий уже виріс із рідного грунту. Він живо відчуває всі зневаги і всі - на жаль, такі нечисленні - радощі рідного народу".

Іван Франко

 Володимир Самійленко народився 3 лютого 1864 року в селі Великі Сорочинці на Полтавщині. 

  З дитинства Володимир був обдарованим, чутливим до художнього слова, багато читав. 

  Навчаючись у Полтавській гімназії робив спроби перекладати (він знав 9 мов) та почав писати поезії - спершу російською, а потім українською мовами. 

 Перехід до віршування українською спричинили дитячі враження, про які він згадував в автобіографії: "З дитинства в дідовій хаті я жив, оточений українською стихією: слухав бабусині казки, пісні, яких вона знала багато; слухав чумацькі пісні, яких співав дядько Герасим; дід, який чумакував, - і взагалі вчився чистою, чарівною українською мовою".

     На становлення майбутнього поета мали вплив твори Тараса Шевченка, Григорія Квітки-Основ'яненка, Пантелеймона Куліша. 

  Особливу сторінку творчості В.Самійленка становлять сатиричні та гумористичні поезії, в яких він гостро і влучно висміював негативні риси земляків-українців, їх неробство та боягузство, псевдопатріотичне базікання. Поет доводив, що справжній патріот не сидить склавши руки, а бореться за краще життя, захищає інтереси своїх співвітчизників. 

   Усе своє життя він дбав про те, щоб його слово служило рідному народу; мріяв, щоб Україна стала незалежною, а українська мова - державною. 

  Ми запрошуємо вас відвідати нашу виставку,   віддати шану палкому патріоту України, української мови та  доторкнутися своїм серцем, часточкою  душі до  Самійленкового  патріотичного й гострого  слова, яке  досі не втратило своєї свіжості й актуальності. 

Україна

Наша славна Україна,

Наше щастя і наш рай!

Чи на світі є країна

Ще миліша за наш край?

І в щасливі й злі години

Ми для неї живемо,

На Вкраїні й для Вкраїни

Будем жити й помремо..."

В. Самійленко

суботу, 27 січня 2024 р.

29 січня - День пам'яті Героїв Крут

 З 15.01.2024 р. по 31.01.2024 р. до Дня пам'яті Героїв Крут в бібліотеці представлена виставка-пам'ять "Вони належали Вітчизні, тепер належать пам’яті людській". 

  29 січня ми вшановуємо події, що сталися 1918 року, коли 300 київських неозброєних студентів, захищаючи молоду українську державу, вступили в бій під Крутами з 4-тисячним озброєним до зубів  військом більшовицької росії під проводом есера Михайла Муравйова. 

    Бій тривав понад п'ять годин, в результаті якого оборонці української державності призупинили наступ противника і здійснили організований відступ, руйнуючи за собою колії і мости. Поновити наступ на Київ війську Муравйова прийшлося не залізничним шляхом, а на реквізованих селянських возах по розмоклій дорозі. Ця затримка ворога дала змогу українській делегації укласти Брест-Литовський мирний договір, який врятував молоду українську державність.

  Бій під Крутами назавжди залишиться світлим в нашій пам'яті. 
  Крути - символ непохитності, патріотизму та всеосяжної любові до Батьківщини. 
   Подвиг героїв Крут надихає  нинішніх захисників незалежності України. 

  Доктор філософських наук, професор, академік АНВОУ, УАПН, зхаслужений працівник освіти України  Баранівський Василь Федорович провів патріотичну бесіду "В пам'яті віків світити будуть завжди Крути". Він розповів про величезне значення Крут у встановленні української державності, коли українська нація  на протязі своєї історії довела, що може і вміє боронити свою державу і буде це робити незважаючи ні на що.
   Бій під Крутами залишається символом стійкості, патріотизму та героїзму українського народу у боротьбі з російським агресором.
  Василь Федорович наголосив на тому, що День пам'яті Героїв Крут є днем надії і любові до своєї Батьківщини і ми повинні зберігати пам'ять про цей день, як яскраву героїчну сторінку нашого народу. 

    Знаменитий за своєю трагічністю і героїзмом  бій під Крутами знайшов відголос у працях істориків, публіцистів, політологів, а також письменників і поетів. 
   Запрошуємо ознайомитися з різноманітними інформаційними джерелами, представленими на нашій виставці та неупереджено поглянути на одну з найбільш  героїчних сторінок історії України - бій під Крутами. 

Крути: січень 1918 року: документи, матеріали, дослідження, кіносценарій / упоряд. Ярослав Гаврилюк.- Київ: Просвіта, 2008.- 840 с.: іл.
  До книги увійшли невідомі і маловідомі документи, матеріали, свідчення, спогади учасників бою під Крутами 29 січня 1918 року. Зміст архівних матеріалів підсилюють статті і виступи С. Єфремова, Д. Дорошенка, М. Грушевського, Є. Маланюка, Людмили Старицької-Черняхівської та інших видатних особистостей доби Української революції 1917 - 1921 рр.
 Збірник упорядковано у хронологічному порядку, починаючи з кінця 1917 р. по 2008 р.
   Звершує видання кіносценарій "Крути".

Крути: пам'яті героїв Крут / упоряд. О. і Н. Зінкевичі.- Київ: Смолоскип, 2011.- 64 с.
 На протистояння з російською армією, що йшла на Київ, виступило кілька сотень  погано озброєних українських студентів та гімназистів. Майже всі вони полягли у нерівному бою. Цей бій отримав величезне символічне значення — і саме його намагалися розкрити упорядники цієї книги. В ній є історико–аналітичні статті, спогади вцілілих героїв, художні твори про високу трагедію безсмертя.

Сорока, Ю. В. Бій під Крутами / Ю. Сорока.- Харків: Фоліо, 2017.- 63 с.
  29 січня 1918 року поблизу селища Крути на відстані 130 км­ від Києва відбувся
жорстокий, нерівний бій м­іж чотиритисячним­ військом­ більшовиків та трьом­аста-
м­и українським­и юнкерам­и, студентам­и і гім­назистам­и, що обороняли підступи до Києва. Більшість юнаків не м­али ніякої військової підготовки, були погано озброєні, але стояли на см­ерть, захищаючи свободу м­олодої Української держави.  Вони відбили кілька атак, під час яких зазнали значних втрат. У перебігу військових дій цей бій вирішального значення не м­ав, але у свідом­ості багатьох особливого значення набув завдяки героїзм­у української м­олоді.

Тур-Коновалов, К. Крути 1918: кінороман / Костянтин Тур-Коновалов.- Харків: Клуб Сімейного  Дозвілля, 2019.- 224 с.: фотоіл.

 Драматична історія про героїзм українських юнаків, заснована на реальних подіях. Вони хотіли кохати та жити, але взяли до рук зброю та стали на захист Батьківщини.

 Січень 1918 року видався по-справжньому холодним. От-от на Київ мали рушити більшовицькі загони. Сини генерала контррозвідки УНР Андрій та Олекса опиняються серед оборонців залізничної станції Крути. Такі схожі, але й такі різні брати, обоє до нестями закохані у курсистку Софію, брати без роздумів рушили захищати Україну. Раптом стається непередбачуване: спалахує повстання на заводі "Арсенал". І на боротьбу із заколотом направляють елітні боєздатні частини. Супроти вишколеного війська Муравйова на станції Крути лишаються тільки необстріляні студенти і юнкери. Ходять чутки, що серед українських загонів є агент більшовиків, який передає інформацію "червоним". Андрій ще не знає, що йому добре відоме обличчя зрадника…

Куць, М. М. Крути: поема, поезії, переклади / Микола Куць.- Київ: Видавництво Харитоненка, 2004.- 295 с.
  До нової книжки поета Миколи Куця увійшла поема "Крути" про героїчну загибель юнаків у бою під Крутами в кінці січня 1918 року. 

середу, 10 січня 2024 р.

9 січня виповнилось 100 років від дня народження Сергія Параджанова

   З 3.01.2024 р. по 18.01.2024 р. до 100-річчя від дня народження Сергія  Параджанова - видатного кінорежисера, народного артиста України, лауреата Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка  в бібліотеці представлена виставка-ювілей "Параджанов: Злет. Трагедія. Вічність". 
  "Параджанов - рідкісний людський тип, який належить не лише Україні, не лише вірменському чи грузинському кінематографу. Це людина, яка належить світу, світовій культурі. Скільки і як би ми не жили - ніколи нам не забути цю дивовижну, цю яскраву квітку, яка була серед нас, яка дуже багато залишила для нашого життя, для мистецтва".
І. Драч

   Сто років тому, 9 січня 1924 року, у Тифлісі, у вірменській родині народився хлопчик Саркіс (Сергій) Параджанов, якому  судилося зняти кілька фільмів, визнаних шедеврами, потрапити до радянської в'язниці, вижити там у найважчих умовах і стати одним із найвидатніших кінорежисерів ХХ століття, генієм кіно, загальним улюбленцем.
   Сергій Параджанов любив Україну і вважав її своєю Батьківщиною. Про це він говорив: "Всі знають, що у мене три Батьківщини. Я народився в Грузії, працював в Україні і збираюся вмирати у Вірменії"
 "Сергій Параджанов - знамено українського мистецтва. Він є. Він буде". 
Лесь Танюк
  Його творчість впродовж двох десятиліть була пов'язана з Україною. 
   В Україні він створив фільми "Наталія Ужвій", "Золоті руки", "Думка" (1957), "Перший парубок" (1958), "Українська рапсодія" (1961) "Квітка на камені" (1962, у співавторстві з Анатолієм Слісаренком), "Тіні забутих предків" (1964).

   Фільм Параджанова "Тіні забутих предків"  став справжнім світовим явищем.
  Фільм вийшов українською мовою і не був дубльований російською, що було для того часу майже нечуваним. Параджанов одразу став знаменитістю, відомим режисером, а влада побачила в ньому ще й українського націоналіста. 

  Екранізація повісті Михайла  Коцюбинського могла виявитись черговим сентиментальним фільмом про кохання, настояним на карпатській екзотиці, могла бути ще одним "оспівуванням" вічності народних цінностей. Але сталося щось зовсім інше й набагато грандіозніше. Глядач навіть не побачив, а відчув прості підвалини буття, перед ним відкрилася глибока архаїка, майже вічність: добро і зло, любов і ненависть постали в своїх позачасових вимірах. І при тому цей втрачений світ автори фільму побачили і показали очима сучасності, очима не традиціоналіста-консерватора, а людини модерної європейської культури. Проблема національності була відчута так, як вона мала бути відчута в ХХ столітті.
    
Сергій Параджанов: Злет. Трагедія. Вічність: Твори, листи, документи архівів, спогади / Упоряд.: Р. М. Корогодський, С. І. Щербатюк.- Київ, 1994.- 280 с.
   Параджанов і Україна - тема цієї книги. Це перша спроба розповісти про життя геніального режисера, чия творчість протягом двох десятиліть була пов'язана з Україною. В цьому виданні вперше надруковані унікальні архівні матеріали, які розповідають про драматичний перебіг його долі та листи, написані рідним і друзям, куди він був кинутий за брехливим доносом. Також  широко представлені рідкісні фотоматеріали, репродукції картин, малюнків, колажів Параджанова та зібрані спогади людей, які близько знали митця.

Дзюба, І. Сергій Параджанов. Більше за легенду / Іван Дзюба, Марта Дзюба; Національний університет "Києво-Могилянська академія"; Центр досліджень історії та культури східноєвропейського єврейства; Центр європейських гуманітарних досліджень.- Київ: ДУХ І ЛІТЕРА, 2021.- 224 с.

  Книга складається з мемуарних нарисів, статей та інтерв’ю, які є своєрідними коментарями до життя і творчості Сергія Параджанова.  Його образ складають міфи та міфологеми, переважно витворені самим Параджановим. Тексти авторів книги розширюють цей образ у найцікавіший спосіб – доповнюючи життєвими подробицями, сюжетами й концептуальними інтерпретаціями вчинків кіномитця. 

Загребельний, М. П. Сергій Параджанов / М. Загребельний.- Харків: Бібколектор, 2015.- 126 с.
  Михайло Павлович Загребельний в своїй книзі ілюструє читачеві непросту долю Сергія Параджанова -  дуже цікавої особистості в культурі загалом, і в кінематографі в тому числі.
   Запрошуємо вас відвідати нашу виставку та дізнатися  про те, як складався мистецький космос Параджанова, його становлення як видатного режисера ХХ століття, геніальної, непересічної людини. 

четвер, 4 січня 2024 р.

12 січня - 115-річчя від дня народження Марії Приймаченко

    З 4.01.2024 р. по 25.01.2024 р. до 115-річчя від дня народження української художниці  Марії Оксентіївни Приймаченко в бібліотеці організовано виставку-ювілей "Такого дива ще не бачив світ". 
  Художня спадщина мисткині налічує майже п’ять тисяч творів. Вони зберігаються в музеях України та в приватних зібраннях. 
  Марії Оксентіївні було присвоєно звання заслуженого діяча мистецтв України, відзначено як лауреата шевченківської премії.   Талант художниці визнаний в усьому світі. Її твори полонили глядачів у Парижі, Варшаві, Софії, Монреалі, Празі та ін. Попри світове визнання, Марія залишалася українською художницею, яка популяризувала поетичний фольклор своєї Батьківщини: легенди, народні казки і оповідання. 

    Протягом всього життя натхненницею Марії Оксентіївни була природа та багатовікова культура українського народу. Її декоративні композиції зачаровували. Дивлячись на них, немов поринаєш у втаємничений світ, який міниться різними тонами, кольорами, переливається і грає образами. 
   В її творах фантастичне переплітається з навколишньою дійсністю. Свої думки художниця уособлювала в персоніфікованих, небачених досі квітах, птахах, які завжди добрі.

  Щоб зрозуміти образи художниці, зокрема її фантастичних звірів, потрібно заглиблюватися у мистецтво палеолітичної доби та у слов’янську міфологію. Щоправда, художниця надає первісним образам нового, народного змісту. Художній світ, який створила Приймаченко на своїх картинах, досконалий у своїй наївності й простоті, і водночас екзотичний, яскравий, дивовижний.

  Творчість Марії Примаченко є своєрідним кодом української нації,  своєрідним символом незламності.

   Росія усіма способами намагається знищити українську ідентичність та культуру, але це ще більше активізує інтерес до всього українського.  Непоправною втратою історико-культурного надбання України є знищення агресором Іванківського історико-краєзнавчого музею, де серед великої кількості цікавих експонатів і тематичних експозицій гордістю і прикрасою було близько двох з половиною десятків робіт Марії Приймаченко. 

 Завдяки охоронцю музею та його дружині картини були врятовані.  Вони винесли полотна з полум'я під час обстрілів.

  Картини Марії Приймаченко стали одним із символів українського спротиву в російсько-українській війні.


   Доля картин Марії Приймаченко не лише привернула увагу міжнародної спільноти, а і  допомагає Україні в боротьбі проти агресора. Її роботу "Хата моя, хата" продали   на благодійному аукціоні у Венеції за 100 тисяч євро, ще 100 тисяч гривень зібрала її виставка у Львові.

  Карину "Квітки виросли коло четвертого енергоблока"  продали   з аукціону "Фонду Сергія Притули" за 500 тисяч доларів для допомоги ЗСУ – на них придбали   125 автомобілів для фронту. Саме полотно  передали  до постійної експозиції Національного художнього музею.

   Відвідайте нашу виставку! Добрих і яскравих вражень вистачить надовго, а душа ваша знайде цілющий відпочинок і наснагу.

четвер, 21 грудня 2023 р.

3 грудня - 301-річниця від дня народження Григорія Сковороди

  З 1.12.2023 р. по 31.12.2023 р. до дня народження Григорія Савича Сковороди  на абонементі організували виставку-портрет "Мудрець, замріяний філософ, до дальніх правнуків іде".

Багата та земля, що народжує філософів і поетів. Саме такою є Україна, яка дала стільки талантів!  Найвизначніший серед них – Григорій Сковорода.
    Є на світі долі, як яскравий спалах зорі, що крізь віки несуть спогад про людину, ідеї якої сягають такої глибини мудрості, до якої не дійшов ніхто!
   Серед таких - доля Григорія Сковороди. Він став сином не лише своєї доби, а й зумів зазирнути в майбутнє, осмислити сенс буття, піднятися над буденністю. 
  Григорій Сковорода мужньо вистояв перед усіма життєвими спокусами: відмовився від служби при царському дворі, багатства, пропозиції стати "стовпом церкви", одруження з коханою. Він обрав свободу - матеріальну і духовну, аскетичний, зате високоморальний спосіб життя. Відзначався чисто­тою помислів, глибиною думок, силою волі, постійним самовдосконаленням, прагненням пізна­ти себе і світ. Завдяки цим чеснотам він був вищий за приземлене оточення, сповнене духовної черст­вості й жадоби до наживи. Воістину, світ ловив йо­го, але не впіймав.
 
   Постать Григорія Савича Сковороди у давній українській літературі – одна з найпомітніших. Вона належить до тих, що з плином часу дедалі більше ваблять уми поколінь. Письменник, філософ, композитор, співак, знавець багатьох мов, Сковорода дивував сучасників різнобічним талантом, енциклопедичними знаннями, відповідністю духовних устремлінь своїм вчинкам і діям. Його творчий доробок по праву є надбанням не тільки української, а й світової культури.
  Сковорода – цілий світ, в якому багато цікавого і для вас. Запрошуємо  відвідати нашу виставку та відкрити для себе світлицю  душі Григорія Савича, щоб відчути той вплив Сковороди, який пробуджує совість, спонукає ще і ще раз замислитись над своїм призначенням у цьому світі.