середа, 1 лютого 2023 р.

Цикл заходів "Наші Янголи-охоронці! Дякуємо вам за незламність духу, за вашу звитягу та непереможність!"

   Користувачка бібліотеки Кушнарьова Ольга Борисівна виконала арію Наталки Полтавки "Віють вітри полтавськії" з  опери Івана Котляревського "Наталка Полтавка", написану самим автором в дусі народно-пісенної творчості. А  Микола Лисенко створив до цієї опери чудову музику на основі народних мелодій, яка стала шедевром світового мистецтва. 

 


вівторок, 24 січня 2023 р.

27 січня - Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту

   27 січня, весь цивілізований світ відзначає Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. 

   До цієї трагічної дати з 16.01.2023 р. по 31.01.2023 р. в бібліотеці організували виставку-пам'ять "Пам’ять во спасіння". 

 Протягом 1933-1945 років нацистська Німеччина знищувала людей за ознакою їхньої расової, етнічної, національної належності, сексуальної орієнтації або генетичного типу як неповноцінних, шкідливих. 

   Голокост постав в уяві Гітлера як стратегія відновлення балансу на планеті та отримання необхідних німцям ресурсів через ліквідацію євреїв. Такий сценарій можна було реалізувати лише у випадку повного знищення Німеччиною інших держав. 

  Тому мета Гітлера полягала у веденні колоніальної війни в усій Європі.

   За роки війни нацисти знищили близько шести мільйонів євреїв, з них півтора мільйони дітей, що становило приблизно третину загальної чисельності євреїв в усьому світі в той час.

    Планомірне знищення євреїв можна назвати просто актом геноциду, настільки безпрецедентним воно було за масштабами. Це була спроба знищити цілий народ, де б не перебували його представники. Саме тому геноцид єврейського народу в роки війни отримав назву – Голокост (англ. Holocaust – "всеспалення").

  Тому Голокост - це не лише історія, пам'ять, але й застереження про небезпеку, в основі якої – ненависть, фанатизм, расизм та упередженість.

    Та на жаль, путіна  історія нічого не навчила. Розпочавши війну, він як і Гітлер, мав за мету  розширити російські кордони за рахунок приєднання території України та  знищення української нації. 

   Але ми не дозволимо реалізувати ці  амбіційні плани російського тирана. 


субота, 21 січня 2023 р.

22 січня - День Соборності України

   22 січня 1919 року в золотоверхому Києві під дзвони Святої Софії Директорія Української Народної Республіки урочисто проголосила: "Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України - Західно-Українська Народна Республіка (Галичина, Буковина та Угорська Україна) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснилися віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка".
   
  21 січня 1990 року напередодні святкування   Дня Соборності України  з ініціативи Народного Руху України близько 3 мільйонів людей взялися за руки і створили безперервний ланцюг від Івано-Франківська, через Стрий, Рівне, Житомир до Києва і довели, що ми єдині. Цей живий ланцюг був одним із наймасштабніших у світовій історії. Ця акція стала провісником незалежної і соборної України. 
  Щороку в День Соборності України в багатьох містах нашої держави люди створюють живі ланцюги як символ єднання української нації.
    Бібліотека також уже четвертий рік поспіль до цієї знаменної дати  створює живі ланцюги разом з мешканцями  масиву Теремки ІІ.
    
   21.01. 2023 р. на подвір'ї біля бібліотеки організували флешмоб   "Соборність душ єднає Україну": живий ланцюг та коло єднання як символ єдності, нескінченності (вічності). Так і Україна, незважаючи на агресивні дії рашистів, буде жити вічно, подолає всі труднощі,  переможе та збереже єдину неподільну  соборну Україну.

 

вівторок, 17 січня 2023 р.

23 січня - 160-річчя Січневого повстання 1863-1864 рр.

 "Січневе повстання 1863-1864 рр.: український аспект"


 23 січня, 160 років тому, почалось Польське національно-визвольне  повстання 1863-1864 рр., спрямоване проти панування царської Росії, яке охопило  Королівство Польське, Литву, частково Білорусію та Правобережну Україну. 

     Причинами повстання стало прагнення передової частини польського суспільства здобути збройним шляхом повну незалежність Польщі та відновити державу у кордонах 1772 року, тобто, у межах колишньої Речі Посполитої разом із українськими етно-історичними землями. А це означало розчленованість території України.  

   

   23 січня 1863 року на заклик Центрального Національного Комітету (ЦНК) Польщі загони повстанців напали на царські гарнізони у ряді міст. 

  Щоб перемогти російський самодержавний режим і домогтися незалежності Польщі, у лютому 1863 року ЦНК звернувся до українців із закликом  підтримати повстання. 


     Повстання на Правобережній Україні почалося 9 травня 1863 року й охопило Київську та Волинську губернії. Український повстанський загін вступив у сутички з російськими військами під Біличами, Бородянкою, але у бою під Верхоліссям 13 травня зазнав поразки. В той же час на Волині діяв загін Є. Ружинського. Виступивши з Житомира, він пройшов Любир, Полонне, 17 травня витримав бій з карателями під Мирополем і, переслідуваний ними відійшов через південні повіти Волинської губернії в Галичину. Всього на території Правобережної України діяло 20 повстанських загонів. 

    На боці повсталих поляків воювали понад 500 українців, литовців та білорусів.  

   З метою придушення повстання царський уряд вдався до жорстоких репресій і терору. До вересня 1864 року  росія за допомогою Австрії та Прусії придушила повстання. Тільки окремі загони протримались до початку 1865 року. Російський уряд жорстоко розправився з учасниками повстання: сотні поляків були страчені, тисячі вислані до Сибіру та віддані в армію,  їх майно конфісковано, а залишки автономії Королівства скасовано. 

  Незважаючи на поразку, саме польський визвольний рух кинув виклик російському урядові й водночас справив глибокий вплив на європейські народи та поширення національних ідей. 

    Причиною поразки було те, що польські повстанці розраховували на інтервенцію західних держав, але ті обмежились лише демократичними демаршами. 

   Також польські повстанці не отримали масової підтримки з боку національно-свідомої української громадськості.  Своїми планами на відновлення незалежності Польщі в межах 1772 року, і тим самим відмовою Україні на власну державність польська шляхта відштовхнула від себе українську інтелігенцію, яка розуміла, що результатом перемоги повстання Україна буде розділена по Дніпру між Польщею і Росією. Така ситуація призвела б до унеможливлення Української держави, зашкодила б розгортанню національного руху та захисту української цивілізаційної ідентичності. Події повстання 1863 року продемонстрували, що був потрібен час, відповідні умови і зміни для радикального об'єднання польського і українського визвольного руху. 

   Історія повторюється. Росія знову зазіхає на  панування в усьому світі й тому розпочала російсько-українську війну 24 лютого 2022 року. 

   Польща, розуміючи наслідки цієї страшної війни, одна з перших підставила плече Україні, стала прихистком для мільйонів українських біженців, допомагає підвищити оборонну спроможність України та відстоює її інтереси на міжнародній політичній арені.

   Це неоціненний внесок у перемогу нашої держави. Ми дуже вдячні Польщі за підтримку та розуміння.