Із циклу заходів "Читай українською! Говори українською!"

     25.07.2024 р. читачка бібліотеки Росінська Дар'я прочитала вірш Миколи Федунця "Рідна мова".

Із циклу заходів "Читай українською! Говори українською!"

    23.07.2024 р. читачка бібліотеки Чемериська Людмила Михайлівна прочитала вірш Богдана Стельмаха "Рідна мова".

Із циклу заходів "Читай українською! Говори українською!"

    22.07.2024 р. читачка бібліотеки Гром Любов Володимирівна прочитала вірш Данила Кононенка "Щира втіхо - рідна мово".

Із циклу заходів "Читай українською! Говори українською!"

 21.07.2024 р. читачка бібліотеки Огородник Вікторія прочитала вірш Віолетти Дворецької "Мова - немов криниця".

Книжки-подарунки від читачів бібліотеки

 Дякуємо нашим читачам за подаровані книги

17 липня - 175-річчя від дня народження Олени Пчілки

  З 8.07.2024 р. по 31.07.2024 р.  до 175-річчя від дня народження Олени Пчілки — української поетеси, письменниці, талановитого педагога і діяча національного виховання, науковця-етнографа, меценатки, перекладачки, фольклористки, публіцистки, громадської діячки, члена-кореспондента Всеукраїнської академії наук (1925 р.) на абонементі представлена виставка-ювілей "Нехай Україна у щасті буя, у тім нагорода і втіха моя" О. Пчілка

  Олена Пчілка (справжнє ім'я - Ольга Петрівна Косач, у дівоцтві Драгоманова) народилась 17 липня 1849 року в місті Гадячі на Полтавщині в дворянській сім'ї. 

    Олена Пчілка походила з славетного роду Драгоманових, відомого ще за часів гетьманщини. Предки її перебували на дипломатичній службі у Богдана Хмельницького, дядько - декабрист Яків Драгоманов - помер на засланні у Сибіру, батько Ольги Петрівни мав юридичну освіту, захоплювався літературою, писав вірші, оповідання, збирав народну творчість.

   Батьки Ольги - Петро і Єлизавета Драгоманови виховували своїх дітей в ідеях гуманізму, співчуття до всіх скривджених, любові до Батьківщини.

   Коли дівчинці виповнилось 10 років, помер батько. З того часу вихованням Ольги  займався її старший брат Михайло Драгоманов - історик, філософ, видатний український громадський і політичний діяч. 

   З дванадцяти років Ольга Драгоманова навчалась у Київському пансіоні шляхетних дівчат пані Нельговської.

   Завдяки братові Михайлу Драгоманову  юна Ольга познайомилася та спілкувалася з  композитором Миколою Лисенко та письменником Михайлом Старицьким, вченими, етнографами,  фольклористами Павлом Житецьким, Олександром і Софією Русовими  та долучилася до київської "Громади" (культурно-просвітницької організації ліберальної української інтелігенції). До "Громади" входив також Петро Косач - студент права Київського університету, який переймався проблемами української освіти та культури. 

   У 1868 році 19-річна Ольга Драгоманова  стала дружиною Петра Антоновича Косача. і

 Вони  переїхали до Новоград-Волинського, де Петро Антонович обійняв посаду голови мирового з'їзду суддів. Ольга не сиділа вдома склавши руки, а  зацікавлено записувала народні обряди та пісні, збирала зразки вишивок  і випустила не одну книжку. Її збірка "Українські узори" стала дуже популярною навіть у Європі. 

   У 1871 році у Новограді-Волинському в Олени Пчілки народилась донька Лариса - майбутня українська поетеса Леся Українка. 

   З вдячністю і гордістю називала Леся Українка свою матір найкращою, найрозумнішою, найталановитішою жінкою світового рівня.

  У кінці 90-х років родина Косачів переїжджає  на постійне мешкання до Києва. Ольга Петрівна завідує літературним відділом "Київського літературно-артистичного товариства", стає редактором і видавцем журналу "Рідний край", виступає з доповідями про українських та польських письменників, пише нариси та спогади  про видатних діячів української культури: Т. Шевченка, Є. Гребінку, М. Лисенка, М. Старицького, М. Драгоманова, Б. Грінченка, П. Житецького та ін. 

   Ольга Петрівна Драгоманова була активною громадською діячкою, для багатьох взірцем мужності, сили волі, незламності духу. Протягом усього життя вона наполегливо, безкомпромісно боролася за майбутнє відродження національної культури, за право говорити, писати й друкувати книжки рідною мовою. Вона першою з жінок взялася модернізувати і реформувати українську мову.

    Олена Пчілка видала перший феміністичний альманах "Перший вінок", який вона заснувала разом з подругою  Наталією Кобринською у Львові і давала можливість  видатним жінкам   того часу – письменницям, активісткам друкувати свої оповідання, маніфести, роздуми. В цьому альманасі Олена Пчілка публікувала й свої феміністичні оповідання.

 Своїм громадянським обов'язком Олена Пчілка також  вважала освітньо-виховну роботу. Багато енергії й таланту віддала справі виховання й освіти українських дітей.

  Олена Пчілка - матір поетеси Лесі Українки, Михайла Косача, Ольги Косач-Кривинюк, Оксани Косач, Миколи Косача та Ізидори Косач-Борисової. Вона виховувала своїх дітей дуже вибагливо та прищеплювала  їм таке ж українство, яке панувало в домі її батьків.

  "Вона була по-материнському невсипущо-працьовита і по-чоловічому, як на свій час, освічена.  Збирала пилок пізнання з найкращих  квіток світових  і несла до українського вулика меді солодкий, а часом і гіркий,  національного прозріння... Недарма ж узяла собі за псевдонім назву трудолюбної комахи. Олена Пчілка..." Ю. Хорунжий

  Окрім виховання та освіти власних дітей, письменниця  дбала й про освіту  та виховання українських дітей. 

"Діти - се наш дорогий скарб, се наша надія, се - молода Україна" Олена Пчілка

 Вдома Косачі мали ляльковий і драматичний театри, до участі у виставах залучали не лише своїх, а й інших дітей. Опікувалася Олена Петрівна й аматорськими дитячими театрами та сама створювала для них п'єси, навіть написала  дитячу оперу "Дві чарівниці". Видавала дитячий журнал "Молода Україна". 

 Олена Пчілка рішуче виступала проти національного, політичного й соціального гніту, проти чужої школи з її бездушністю й формалізмом.

   Олена Пчілка -  перша жінка-борець за українську мову. На відкритті пам’ятника Котляревському в Полтаві вона  демонстративно виступила українською, попри царську заборону і ризик арешту. Олена Пчілка була єдиною жінкою, яка увійшла і поїхала в складі делегації українських інтелігентів на перемовини до царського прем’єра добиватися скасування заборони друкувати книжки і викладати в школах українською.

  Понад 10 років була видавцем патріотичного журналу "Рідний Край".

 За власний кошт видала "Співомовки" Степана Руданського і скуповувала українські книжки для клубної бібліотеки. За більшовиків, у 1920 році, під час святкування дня народження Тараса Шевченка у Гадяцькій гімназії Олена Пчілка огорнула погруддя поета національним синьо-жовтим стягом.

   В 20-30 ті роки в м. Києві вона працювала в етнографічній та літературно-історичній комісіях Академії наук УРСР.

   У 1928 році за заслуги в розвитку української літератури, науки та культури Олену Пчілку було обрано членом-кореспондентом АН УРСР.

   В останні роки життя, коли почалися сталінські репресії проти української інтелігенції, Олена Пчілка зазнала переслідувань.

   Померла Олена Пчілка 4 жовтня 1930 року в Києві.

   Щоб більше дізнатися про життєвий і творчий шлях Олени Пчілки запрошуємо вас ознайомитися з нашою виставкою.

Із циклу заходів "Читай українською! Говори українською!"

    3.07.2024 р. мешканка мікрорайону Теремки ІІ Оксана  прочитала вірш Віолетти Дворецької "Моєї творчості основа".