вівторок, 24 травня 2022 р.

24 травня - 110 років від дня народження Михайла Панасовича Стельмаха

 Наш захід "Любити безмежно життя і людей"  присвячений людині, ім'я якої носить наша бібліотека і 110-літній ювілей, якої сьогодні відзначає вся Україна - Михайлу Панасовичу Стельмаху.  
 

  Життя М. Стельмаха пройшло в творчій і натхненній праці. Великий українець і гуманіст, громадянин і митець-філософ, він усього себе присвятив своєму народові, відкривши світові його духовне багатство, мужність і працелюбство, лагідність душі і її поетичність.
  М. Стельмах створив самобутній і величний художній світ, у якому відчайдушно змагаються правда з кривдою, добро зі злом, життя зі смертю, віра з безнадією. Але завжди у нього перемагає світле начало. 


     Михайло Панасович Стельмах народився 24 травня 1912 року в селі Дяківцях Літенського повіту на Вінничині в бідняцькій сім'ї. Його дитинство минало в рідному селі серед казкової природи Прибужжя. Тут відкрилася майбутньому письменникові поетична краса природи, таємниця людського життя. 
  Справжній талант людини - це вміння зберегти у своєму серці острівок дитинства, зворушливі спогади про щасливі безтурботні дні, теплоту й турботу, батьківську любов.
  Саме у далекій країні дитинства, слід шукати витоки його творчості. 


   Друга світова війна застала Михайла Стельмаха у Білорусії, під Полоцьком, де він служив рядовим гармашем-зв'язківцем. У жорстоких і кривавих боях Михайло Панасович отримав тяжке поранення, що  надовго прикувало його до ліжка. Але й тут  письменник не випускає із рук пера – пише вірші, нариси, оповідання, мовою художніх образів передає жахи війни, мужність народу. Його фронтова лірика полонить суворою правдою, філософською заглибленістю.
  Темі війни М.Стельмах присвятив чимало поезій, особливо тим, хто наближав Перемогу.


   Фронтова поезія М. Стельмаха сповнена глибокої ненависті до ворогів, ніжної синівської любові до рідного краю, до України, що стогнала в ярмі нацистської окупації та віри в Перемогу, щасливе майбутнє. М. Стельмах проникливо, талановито передав свій тогочасний стан і становище Батьківщини у вірші "Україні в вольній волі жити". Цей вірш є актуальним і сьогодні. Знову, як і тоді  йде війна,  знову як і тоді ми повинні захищатись,  відвойовувати свободу та незалежність нашої України. 

                                                  
   У 1978 році його обрано академіком Академії наук України. Він лауреат кількох Державних премій.
   Одержуючи диплом лауреата найвищої премії М. Стельмах схвильовано говорив: "Стою перед вами, зачарований  людською красою, і красою вечірніх дівочих пісень, і красою сонця у небі, і красою матері з дитиною, і красою своєї матері-землі, і красою діянь і звершень мого безсмертного народу".
   27 вересня 1983 року перестало битися серце Михайла Панасовича. 

пʼятниця, 20 травня 2022 р.

21 травня - День Європи в Україні

 Щорічне відзначення Дня Європи в нашій державі започатковано Указом Президента України від 19 квітня 2003 року № 339 "Про день Європи", яким встановлено третю суботу травня датою святкування в Україні Дня Європи.

  З 16.05.2022 р. по 31.05.2022 р. до цієї дати на абонементі представлена виставка-знайомство "Європа - наш спільний дім, Європа - колиска усіх країн".

 День Європи в Україні є справою державного значення і великим кроком у напрямі євроінтеграційного курсу нашої держави. Наша виставка познайомить вас  з європейськими цінностями, традиціями, культурним надбанням,  історією європейської ментальності від античності і до наших днів.  

  Кожна європейська країна становить собою самобутню частину певної цивілізації з притаманними їй економічним поступом, духовними цінностями і культурним надбанням. Кожне європейське місто є артефактом культури й виразником матеріального прогресу, що приваблює своїми архітектурними перлинами, історичними пам'ятками, прекрасними парками та водограями, чудовими пейзажами.  

  Доступний виклад матеріалу заохотить до читання всіх, хто цікавиться культурно-історичним розвитком європейських країн. 

вівторок, 17 травня 2022 р.

18 травня - День пам'яті жертв депортації кримськотатарського народу

  З 10.05.2022 р. по 25.05.2022 р. на абонементі представлена виставка-суд "Депортація кримськотатарського народу – прояв злочинної сутності національної політики сталінізму".  
  18 травня 78 років тому радянські спецслужби почали вивозити кримських татар з їхньої історичної батьківщини у віддалені регіони СРСР.

  11 травня 1944 року  Державний Комітет Оборони СРСР ухвалив постанову "Про виселення кримських татар із Кримської АРСР в Узбецьку РСР", за якою кримськотатарському народу як етносу був винесений смертельний вирок. 

     

 Згідно з постановою, "виселення" було пов'язане з "масовим дезертирством", "тотальним колабораціонізмом" під час нацистської окупації Криму.

   До складу ДКО входили Й. Сталін - голова, В. Молотов - замісник, К. Ворошилов, Г. Малинков, Н. Булганін, Л. Каганович, Е. Мікоян. 

   Виселення здійснювалось  під керівництвом Берії. 

   Для цього було задіяно 5 тисяч оперативних працівників і 20 тисяч бійців внутрішніх військ НКВС.

  Основна фаза спецоперації розпочалася ще до світанку 18 травня й завершилася до вечора 20 травня.

   Під дулами автоматів татар виганяли з домівок, даючи на збори 15 хвилин, і вантажівками звозили на залізничні станції. Там на них чекали товарні ешелони, зібрані з вагонів, у яких перевозили худобу. Офіційно кожна сім'я мала право взяти з собою до 50 кг багажу, однак реально дозволили забрати значно менше, а іноді взагалі нічого. За 3 дні з Криму вивезли майже 200 тисяч татар. Загалом, за останніми підрахунками, під депортацію потрапило 238 500 людей. З них 50% складали діти до 16 років, 35% - жінки, 15% - чоловіки, включаючи людей похилого віку та інвалідів.

 Нескінченним потоком у залізничних ешелонах та товарних вагонах везли кримських татар для розселення в Узбецьку РСР. Подорож переселенців, яку  називають дорогою смерті,  тривала близько 2-х тижнів.     Підраховано, що в дорозі загинуло 8 тисяч людей, переважно малеча та літні люди. 

    Найпоширеніші причини смерті - спрага й кишкові інфекції, спричинені тіснотою та антисанітарією. Про медичне обслуговування і мови не могло бути. 

   Померлих викидали з вагонів як непотріб, залишали на роз'їздах. Про поховання не було  мови. Переважну більшість кримських татар перевезли до так званих спецпоселень, оточених воєнізованою охороною і огороджених колючим дротом. Депортовані кримські татари були дешевою робочою силою. Вони виконували найважчу роботу. 

   За перші 3 роки після переселення від голоду, виснаження і хвороб померло до 46% усіх депортованих, серед яких майже половина - діти до 16 років. 

   Тим часом після виселення з Криму татар, влада знищувала їх пам'ятки культури, татарські пам'ятники, спалювала рукописи й книжки, навіть томи В. Леніна і К. Маркса, перекладені кримськотатарською мовою. 

понеділок, 16 травня 2022 р.

"Війна забирає найкращих..." 

Ярослав Бондаренко



  


  1 травня 2022 року в запеклому бою  поблизу міста Ізюм Харківської області загинув "кіборг" і фотограф Руслан Боровик. 

 "Найбільше за все Він любив Україну, своїх чудових Доньок та Дружину. 
Любив дивитися на світ через призму своєї камери та робити чудові фотографії. Захисник ДАПу, боєць 95-ї ДШБ. 
  Місяць тому отримав контузію, але не покинув своє відділення та продовжував палити техніку російських окупантів.
 Руслан Боровик – Людина з великої літери, врівноваженість, порядність та в будь-яку хвилину готовність прийти на допомогу.

  Війна забирає найкращих…

  У боях з російськими окупантами загинув захисник України Руслан Боровик. Воїн захищав країну з 2014 року, пройшов через пекло в Донецькому аеропорту, а після повномасштабного вторгнення РФ в Україну вирушив на фронт у перший же день, 24 лютого." журналіст Ярослав Бондаренко

  13 січня 2022 року з нагоди Всеукраїнського дня пам'яті героїв-воїнів-"кіборгів"  наша бібліотека та учні 9 В класу ліцею №227 мали честь  зустрітися та поспілкуватися з Русланом Боровиком.

  Він розповідав дітям про найтрагічніші години оборони Донецького аеропорту так, немов переживав усі ці події заново. Руслан розповідав про цю страшну війну, щоб діти знали ціну миру і пам'ятали її героїв - "кіборгів". За його словами "кіборг" асоціюється не лише з героїзмом та мужністю, а і з чимось нереальним, над межами людських можливостей. "Кіборги" стали символом честі та незламності українського духу, українського прагнення волі та незалежності, гідним прикладом  любові, жертовності та мужності, про яких потрібно пам’ятати.
  Руслан Боровик залишиться в нашій пам'яті усміхненим, життєрадісним,  прикладом героїзму та мужності, безмежної любові до рідної України та віри в щасливе майбутнє. 
   Світлина на згадку

 Ми ніколи, Руслане, тебе не забудемо.  Пам'ять про тебе назавжди залишиться в наших серцях. 

   Світла та вічна тобі пам'ять! 

   Герої не вмирають!

пʼятниця, 13 травня 2022 р.

15 травня - День пам'яті жертв політичних репресій

   Щороку, в третю неділю травня, відповідно до Указу Президента України № 431/2007 від 21 травня 2007 року, в Україні відзначається День пам'яті жертв політичних репресій. Він був встановлений з метою належного вшанування пам'яті жертв тоталітарного режиму, привернення уваги суспільства до трагічних подій в історії України, відродження національної пам'яті, утвердження нетерпимості до будь-яких проявів насильства проти людяності.

 З 10.05.2022 р. по 25.05.2022 р. до Дня пам'яті жертв політичних репресій на абонементі представлена виставка-пам'ять
"Найдорожче для нас - воля. Вони заплатили за неї життям".
"Немає нічого страшнішого за необмежену владу в руках обмеженої людини."
В. Симоненко
  Слова поета дуже промовисті. Вони свідчать про те, що репресії були спрямовані на знищення реальних та уявних ворогів Сталіна, на культивації страху, на приниження людини та на створенні покірної особи. 
 
 "Комуністична партія свідомо скеровувала свою політику на те, щоб обезволити народ страхом смерті, страждань, знищити еліту, інтелігенцію, як носія традиції, мови й у такий спосіб паралізувати суспільство. Таким же суспільством легко керувати, його можна спрямувати у той чи той бій." М. Жулинський
   За даними СБУ було засуджено майже 200 тисяч українців, з яких до вищої міри - понад 120 тисяч осіб. 
 
 Виставка присвячена українським письменникам і поетам, розстріляним у в'язницях чи закатованих на каторжній праці у масових таборах смерті.
   У 1934 році репресій зазнали 97 із 193 членів Спілки письменників України.
    Кульмінацією репресивного режиму стало 3 листопада 1937 року, коли у Соловецькому таборі особливого призначення та в Урочищі Сандормох були розстріляні  українські  письменники М. Куліш, В. Підмогильний, П. Филипович, О. Слісаренко, М. Яловий та інші.
   Матеріали виставки показують, яку потенційно багатообіцяючу творчу силу втратили український народ та українська література,  яке поетичне багатство було злочинно обікрадено більшовицько-імперською системою. 

Соловецький етап: антологія / (упоряд та передм. Ю. П. Гугалова).- Харків, 2018.- 490 с.: іл.

 Ця антологія присвячується тому останньому етапу 1937-го року з Соловків до урочища Сандармох у Карелії, де було вистріляно цвіт української інтелігенції, а серед них кілька десятків науковців та біля трьох десятків письменників - Валер'яна Підмогильного, Миколу Зерова, Павла Филиповича, Мирослава Ірчана, Валер'яна і Клима Поліщуків, Олексу Слісаренка, Григорія Епіка, Юліана Шпола, Василя Штангея, Марк вороний, Михайла Лозинського, Леся Курбаса те багатьох інших. Протягом п'яти днів - 27 жовтня і 1-4 листопада - було убите 1111 в'язнів.

Славутич Яр. Розстріляна муза: Мартиролог. Нариси про поетів.- Київ, 1992.- 184 с.
 Доктор Яр Славутич (Григорій Михайлович Жученко), професор Альбертського університету в Едмонтоні (Канада) — автор першого в світі мартирологу української літератури, що був надрукований у 1955 р. в Детройті під назвою "Розстріляна муза". Працюючи над ним ще в Україні під час війни, Яр Славутич склав тоді список близько 200 поетів, письменників і літературознавців, розстріляних у в’язницях чи замучених на каторжній праці в масових таборах смерті. До списку були додані 26 нарисів про визначніших поетів. Дане видання "Розстріляної музи" доповнене й поправлене: списки жертв сталінського устрою та німецько-гітлерівських загарбників тепер становлять 481 чоловік, збільшено кількість нарисів про поетів, збагачено зразки творчості. Таким чином, книжка виконує роль антології. Для науковців, викладачів, студентів та всіх, хто цікавиться історією української літератури.

З порога смерті: Письменники України - жертви сталінських репресій.- Київ, 1991.- 494 с.
  У книзі вперше поіменно названо письменників України, які стали безневинними жертвами сталінського терору. Вивчення архівів КДБ дозволило документально точно розкрити методику й механіку політичних процесів над творчою інтелігенцією на Україні у довоєнний і повоєнний періоди. 
  Книга ілюстрована документами із судово-слідчих справ, що збереглися в архівах.

Гроно нездоланих співців: Літ. портрети українських письменників ХХ ст., твори яких увійшли до оновлених шкільних програм.- Київ, 1997.- 285 с.
 У книзі подаються літературні портрети тих українських письменників XX століття, яких за часів тоталітарного комуністичного режиму спіткала тяжка доля: одні були репресовані, переслідувані, твори інших заборонялися, замовчувалися, деякі змушені були емігрувати, жити й працювати на чужині. Нині, в незалежній Україні, їхні твори вивчаються за шкільними програмами. З цього посібника вчителі та учні зможуть довідатися про В. Винниченка, М. Хвильового, Т. Осьмачку, П. Филиповича, В. Підмогильного, М. Куліша, Є. Маланюка, І. Багряного, У. Самчука, В. Симоненка, В. Стуса та інших видатних письменників, без творчості яких неможливо уявити літературний процес XX століття в усій його повноті і розмаїтості.

Жулинський, М. Г. Із забуття - в безсмертя:(Сторінки призабутої спадщини).- Київ, 1990.- 446 с.
 Книжку відомого літературознавця складають своєрідні літературні портрети і добірки з творчої спадщини українських письменників, яких через ідеологічне свавілля було викреслено з національного культурного життя або й розстріляно, репресовано: П. Куліша, Б. Лепкого, О. Олеся, Г. Чупринки, В. Винниченка, П. Савченка, М. Драй-Хмари, П. Филиповича, Г. Михайличенка, М. Хвильового, В. Поліщука, Є. Плужника, І. Сенченка, Б.-І. Антонича, В. Симоненка, В. Стуса та ін.

Коломієць, Р. Г. Євген Плужник / Ростислав Коломієць.- Харків, 2021.- 127 с.
  «Такого поета ми в житті будем довго чекати і дай нам Бог, щоб ми дочекалися.» Юрій Меженко 
 Євген Плужник (1898-1936) був знаковою фігурою післяреволюційної української інтелігенції. Поет, драматург і перекладач, він перебував поза політикою у своїх віршах і належав до тих унікальних особистостей, яким дано бачити цілий світ, не виходячи з кімнати. Він не кидав антирадянських гасел, не вступав у політичну полеміку і ніколи не помишляв бути комуністом. Відторгнення дійсності, що заперечувала вічні цінності, – людське життя і любов, – разом із закликами чинити спротив сліпій жорстокості, зробило його героєм українського розстріляного Відродження і жертвою сталінського терору. 
 



пʼятниця, 6 травня 2022 р.

8 травня - День матері

 

 У травні, коли розцвітають квіти і дзвенить голосно пташиний спів, теплий вітерець приносить до нас свято Матері. Мама! Матуся! Ненька рідненька! Скільки ніжності в цьому слові!   
   
  Наше життя починається з матері - найріднішої, найближчої людини. Кожне її слово, мудрі поради і добрі  справи - це книга життя, з якої ми вирушаємо в дорогу. Мати була, є і буде для нас живим символом рідного дому, рідної землі.

 Із давніх-давен зверталося і звертається людство в піснях і молитвах, віршах і поемах до своєї берегині — до матері, уславлюючи її благословенне ім'я. Мати дарує людині життя, надихає на добрі справи, віддає все, що має: тепло своєї душі, своє серце і безмежну любов. Її колискові супроводжують нас протягом всього життя, а мудре слово допомагає долати труднощі.

Саме цьому образові присвячені найкращі твори відомих світових митців. Їй, дорогій і милій, єдиній і коханій присвячували свої поезії Тарас Шевченко, Леся Українка, Андрій Малишко, Борис Олійник, Василь Симоненко,  Ліна Костенко.


  З 2.05.2022 р. по 12.05.2022 р. на абонементі до Дня матері представлена книжкова виставка-привітання 

"Найсвятіше слово

Наше - мати, рідна

Земля, правда і любов"

А. Малишко


  

  Пропонуємо вашій увазі ознайомитися з книгами нашої виставки-привітання.

Книга про Матір: Українські поети ХІХ - ХХІ століть: Антологія / Передм. О. О. Омельченка; Упоряд. В. Л. Чуйко.- Київ: Криниця, 2003.- 319 с. 
  У цій унікальній за змістом антології вперше тематично підібрані та об’єднані поетичні твори 232-х українських поетів, що присвячені українській матері, яка на важких роздоріжжях історії самовіддано бореться за добро і світло в житті своїх дітей, за продовження роду, а значить – за збереження і відродження української нації.
  Дорогоцінна своїм духовним наповненням, "Книга про Матір" була прихильно зустрінута багатонаціональною громадськістю України, викликала велике зацікавлення в широких читацьких колах. Вона слугує консолідації нашого суспільства довколо святого поняття Мати на засадах добротворення, любові і демократично-гуманістичних основах Буття людини.
   Прищеплювати високі почуття любові до Вітчизни, до рідної землі, до матері як наставниці душі і хранительки Життя - саме цій меті служить "Книга про Матір".

Про маму: Збірка художніх творів на кожен день і до свята / Упоряд. та передм. Г. М. Кирпи; Худож. С. М. Железняк.- Київ: Школа, 2003.- 223 с.
   Ця книжка, що складається з кращих творів вітчизняної та зарубіжної літератури, нікого не залишить байдужим - вона вся мовби дихає любов'ю до матері.
 
Олійник, Б. І. Сива ластівка: Поезії: Для серед. та ст. шк. віку / Б. І. Олійник; Іл. Ю. А. Чеканюка. - Київ: Веселка, 1995.- 127 с.: іл.
   Із сучасних українських поетів Борис Олійник чи не найбільше віддає свого натхнення саме уславленню й возвеличенню Матері. Звісна річ, у цьому суттєву роль відіграв біографічний фактор: зовсім малим він залишився сиротою — батько загинув на війні, і хлопець зростав під опікою матері.  .Книга Бориса Олійника "Сива ластівка" -   славнозвісний цикл про Матір. Матір він називає "сиве сонечко"  — це міра всього доброго й чесного в житті.

Симоненко, В. А. Лебеді материнства: Поезії; Проза.- Київ: Молодь, 1981.- 344 с.
  Мати для кожного — то найрідніша в усьому світі людина. Можна вибирати друга і по духу брата, та не можна рідну матір вибирати, — писав  видатний український поет Василь Симоненко в своєму вірші "Лебеді материнства".

Костенко, Л. В. Триста поезій: вибране / Ліна Костенко.- Київ:А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2018.- 415 с.: портр.
  Велику увагу в своїй поезії Л. Костенко приділяє  постаті Матері. Матір для поетеси – це все те найсакральніше, найтепліше, найбільш гідне нашої поваги. 
Мати для поетеси – це символ людської духовності та чистоти. Її образ, увіковічений у всьому, здатен височіти над часом. Мати — це найперша Людина в житті кожного з нас.

Всенародний пам'ятник Матері-Вдові: листи, документи, статті, поезії, оповідання, фото / (голова ред. колегії Б. Олійник; авт. проекту В. Біленко). - Київ, 2013.- 164 с.

Зворушливий образ  матері і матері-вдови посідає гідне місце у творчості українських письменників та поетів. Це вдячна пам'ять нащадків жінці-матері, матері-трудівниці,  матері-воїну, матері-вдові. 

Здавалося, що добігла кінця сумна епоха жінок-матерів, які  на собі винесли неймовірні страждання і муки заподіяні  ненависною Другою світовою війною. Мало доброго зазнали вони тоді, але таке ж безрадісне у них і сьогодення.

На нашу рідну землю напав лютий ворог. Жінки-матері нарівні з чоловіками рішуче і відважно стали на захист Батьківщини від російського агресора. 

"Знову до неба я з молитвою звертаюся,

Благаю, Боже, спокою пошли,

Щоб моя рідна серцю Україна

Не знала більше пострілів війни."

М. Скочиліс