четвер, 23 січня 2020 р.

"І обнялися береги одного вічного народу"

 День Соборності України - свято, що відзначається щороку 22 січня в день проголошення Акту возз'єднання УНР із ЗУНР, яке відбулося в 1919 році. З цієї нагоди 22.01.2020 р. разом з учнями ліцею №227 провели акцію «І обнялися береги одного вічного народу».







середа, 22 січня 2020 р.

«Хай квітне у віках Соборна Україна!».


  З нагоди відзначення 101-ї річниці проголошення Акту Злуки та Дня Соборності України 22.01.2020 р. разом з вихованцями музичної школи №38 провели акцію  «Хай квітне у віках Соборна Україна!»









понеділок, 20 січня 2020 р.

22 січня - День Соборності України


 До Дня Соборності України 20.01.2020р. провели інформаційну годину "Єдність України - єдність нації" та  бесіду біля  виставки "Соборна Україна одна на всіх як оберіг".
  

  
 День Соборності сьогодні набув ще актуальнішого та свідомішого змісту через війну на Сході держави, де наші воїни відстоюють свободу та незалежність України у боротьбі проти агресора, захищають неподільність і цілісність її території.
    
    Духовна консолідація та єдність усіх громадян України, об'єднання в одне державне ціле всіх земель є визначальним прагненням кожного з нас.
   



   Адже спільно об'єднавшись, ми зможемо подолати всі труднощі сьогодення та перемогти у збереженні єдиної, неподільної, соборної України.
    










     До Дня пам'яті кіборгів (16.01.2020) та  п'ятої річниці (29.12.2014) загибелі Героя АТО, кіборга  Олексія Дурмасенка - позивний "Динамо" 18 січня провели вечір-пам'ять "Герої не вмирають!".  На вечорі відбулось урочисте відкриття стіни пам'яті Героя "Навіки з нами" та презентація виставки художніх робіт Олексія Дурмасенка та його батька Гліба Гржибовського.

       Вечір вів батько Героя. Він розповів про життєвий і бойовий шлях свого сина. Олексій ріс  сміливим, мужнім, хоробрим, не байдужим до долі України, талановитим. Тому, коли вирішувалася доля і майбутнє нашої держави на Сході України,  він добровольцем пішов в зону АТО. Тільки батько та вірні друзі знають, скільки Олексій приклав зусиль, щоб потрапити до лав захисників України.
  Після проходження двотижневого навчання у Львівській області, він потрапив до 93-ї механізованої бригади в якості старшого стрільця. Після місячної підготовки разом з бойовими побратимами воював на передовій найгарячішої точки АТО - селі Піски.


  Незабаром Олексій попросив командування направити його обороняти Донецький аеропорт. Разом з бійцями він більше двох тижнів утримував летовище аеропорту, виявляючи неймовірну мужність і стійкість. Олексій був останнім, хто закріпив прапор на найвищій точці терміналу, не зважаючи на те, що куля ворожого снайпера прострілила йому взуття та опалила ногу. За проявлену відвагу та героїзм його нагородили п'ятиденною відпусткою, після якої Олексій поїхав до Пісок.
    29 грудня 2014 року о 9.30 російська диверсійна група проникла до тилу нашого укріпленого району. Під час запеклого бою Олексій одним із перших кинувся на захист своїх товаришів. Ворожий диверсант кинув гранату, фатальний уламок якої потрапив прямо в потилицю Олексія. Не стало Героя! Загинув найкращий син України! Його ніколи не повернути! Ми його завжди будемо пам'ятати! Адже Герої не вмирають!
     Нехай пам'ять про Героїв АТО згуртовує нас, живить і дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу відстояти незалежність нашої держави на Сході України!