27 січня - Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту

   27 січня, весь цивілізований світ відзначає Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. 

   До цієї трагічної дати з 16.01.2023 р. по 31.01.2023 р. в бібліотеці організували виставку-пам'ять "Пам’ять во спасіння". 

 Протягом 1933-1945 років нацистська Німеччина знищувала людей за ознакою їхньої расової, етнічної, національної належності, сексуальної орієнтації або генетичного типу як неповноцінних, шкідливих. 

   Голокост постав в уяві Гітлера як стратегія відновлення балансу на планеті та отримання необхідних німцям ресурсів через ліквідацію євреїв. Такий сценарій можна було реалізувати лише у випадку повного знищення Німеччиною інших держав. 

  Тому мета Гітлера полягала у веденні колоніальної війни в усій Європі.

   За роки війни нацисти знищили близько шести мільйонів євреїв, з них півтора мільйони дітей, що становило приблизно третину загальної чисельності євреїв в усьому світі в той час.

    Планомірне знищення євреїв можна назвати просто актом геноциду, настільки безпрецедентним воно було за масштабами. Це була спроба знищити цілий народ, де б не перебували його представники. Саме тому геноцид єврейського народу в роки війни отримав назву – Голокост (англ. Holocaust – "всеспалення").

  Тому Голокост - це не лише історія, пам'ять, але й застереження про небезпеку, в основі якої – ненависть, фанатизм, расизм та упередженість.

    Та на жаль, путіна  історія нічого не навчила. Розпочавши війну, він як і Гітлер, мав за мету  розширити російські кордони за рахунок приєднання території України та  знищення української нації. 

   Але ми не дозволимо реалізувати ці  амбіційні плани російського тирана. 

22 січня - День Соборності України

   22 січня 1919 року в золотоверхому Києві під дзвони Святої Софії Директорія Української Народної Республіки урочисто проголосила: "Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України - Західно-Українська Народна Республіка (Галичина, Буковина та Угорська Україна) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснилися віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка".

   

  21 січня 1990 року напередодні святкування   Дня Соборності України  з ініціативи Народного Руху України близько 3 мільйонів людей взялися за руки і створили безперервний ланцюг від Івано-Франківська, через Стрий, Рівне, Житомир до Києва і довели, що ми єдині. Цей живий ланцюг був одним із наймасштабніших у світовій історії. Ця акція стала провісником незалежної і соборної України. 

  Щороку в День Соборності України в багатьох містах нашої держави люди створюють живі ланцюги як символ єднання української нації.

    Бібліотека також уже четвертий рік поспіль до цієї знаменної дати  створює живі ланцюги разом з мешканцями  масиву Теремки ІІ.

    

   21.01. 2023 р. на подвір'ї біля бібліотеки організували флешмоб   "Соборність душ єднає Україну": живий ланцюг та коло єднання як символ єдності, нескінченності (вічності). Так і Україна, незважаючи на агресивні дії рашистів, буде жити вічно, подолає всі труднощі,  переможе та збереже єдину неподільну  соборну Україну.

 

23 січня - 160-річчя Січневого повстання 1863-1864 рр.

 "Січневе повстання 1863-1864 рр.: український аспект"

 23 січня, 160 років тому, почалось Польське національно-визвольне  повстання 1863-1864 рр., спрямоване проти панування царської Росії, яке охопило  Королівство Польське, Литву, частково Білорусію та Правобережну Україну. 

     Причинами повстання стало прагнення передової частини польського суспільства здобути збройним шляхом повну незалежність Польщі та відновити державу у кордонах 1772 року, тобто, у межах колишньої Речі Посполитої разом із українськими етно-історичними землями. А це означало розчленованість території України.  

   

   23 січня 1863 року на заклик Центрального Національного Комітету (ЦНК) Польщі загони повстанців напали на царські гарнізони у ряді міст. 

  Щоб перемогти російський самодержавний режим і домогтися незалежності Польщі, у лютому 1863 року ЦНК звернувся до українців із закликом  підтримати повстання. 

     Повстання на Правобережній Україні почалося 9 травня 1863 року й охопило Київську та Волинську губернії. Український повстанський загін вступив у сутички з російськими військами під Біличами, Бородянкою, але у бою під Верхоліссям 13 травня зазнав поразки. В той же час на Волині діяв загін Є. Ружинського. Виступивши з Житомира, він пройшов Любир, Полонне, 17 травня витримав бій з карателями під Мирополем і, переслідуваний ними відійшов через південні повіти Волинської губернії в Галичину. Всього на території Правобережної України діяло 20 повстанських загонів. 

    На боці повсталих поляків воювали понад 500 українців, литовців та білорусів.  

   З метою придушення повстання царський уряд вдався до жорстоких репресій і терору. До вересня 1864 року  росія за допомогою Австрії та Прусії придушила повстання. Тільки окремі загони протримались до початку 1865 року. Російський уряд жорстоко розправився з учасниками повстання: сотні поляків були страчені, тисячі вислані до Сибіру та віддані в армію,  їх майно конфісковано, а залишки автономії Королівства скасовано. 

  Незважаючи на поразку, саме польський визвольний рух кинув виклик російському урядові й водночас справив глибокий вплив на європейські народи та поширення національних ідей. 

    Причиною поразки було те, що польські повстанці розраховували на інтервенцію західних держав, але ті обмежились лише демократичними демаршами. 

   Також польські повстанці не отримали масової підтримки з боку національно-свідомої української громадськості.  Своїми планами на відновлення незалежності Польщі в межах 1772 року, і тим самим відмовою Україні на власну державність польська шляхта відштовхнула від себе українську інтелігенцію, яка розуміла, що результатом перемоги повстання Україна буде розділена по Дніпру між Польщею і Росією. Така ситуація призвела б до унеможливлення Української держави, зашкодила б розгортанню національного руху та захисту української цивілізаційної ідентичності. Події повстання 1863 року продемонстрували, що був потрібен час, відповідні умови і зміни для радикального об'єднання польського і українського визвольного руху. 

   Історія повторюється. Росія знову зазіхає на  панування в усьому світі й тому розпочала російсько-українську війну 24 лютого 2022 року. 

   Польща, розуміючи наслідки цієї страшної війни, одна з перших підставила плече Україні, стала прихистком для мільйонів українських біженців, допомагає підвищити оборонну спроможність України та відстоює її інтереси на міжнародній політичній арені.

   Це неоціненний внесок у перемогу нашої держави. Ми дуже вдячні Польщі за підтримку та розуміння.

 

22 січня - 90-річчя від дня народження Анатолія Мокренка

«Все життя в моїй душі були Україна та пісня» Анатолій Мокренко 

(до 90-річчя від дня народження українського співака)

Цикл заходів "Наші Янголи-охоронці! Дякуємо вам за незламність духу, за вашу звитягу та непереможність!"

 8.01.2023 р. вірші-подяки воїнам ЗСУ від читачів-дітей

 Желєзної Євгенії та Кабишевої Єлизавети 

 Майстер-клас "Янгол - символ Різдва"

 Презентація вірша В. Сосюри "Любіть Україну"

     Поет  не проголошував  гучні декларації, а демонстрував свою справжню синівську любов до України у своїх поезіях.

    Так, вірш В. Сосюри "Любіть Україну", як і багато інших творів поета, не народився просто з його творчої уяви, а був наслідком багатолітніх переживань за долю України, її історію, культуру, мову і, найголовніше, за її незалежність. "Ти власним світом, Україно, сіяти будеш на землі", - таке пророче передбачення написав В. Сосюра за тридцять років до проголошення незалежності України, і майже стільки пролежало воно  в спеціальному архівному сховищі, доки дійшло до читачів.

     Патріотичний вірш "Любіть Україну", написаний у 1944 році,  став причиною найгостріших звинувачень поета в націоналізмі. Володимира Сосюру перестали друкувати, він жив під загрозою арешту, яка зникла тільки зі смертю Сталіна 1953 року. Проте поет вистояв, бо любив Україну, а вірш продовжував жити своїм повнокровним життям.

    "Любіть Україну!" — це палке слово поета, мовлене в радісну годину визволення української землі від нацистської навали.

      Цей безсмертний вірш В. Сосюри породив легіон поетів-борців за українську волю і долю, за майбутнє України, і завдяки якому виростали українські патріоти. 

 "Поете мій! Клятвою гордо клянусь

Слова ці знаменом нести до загину,

Слова ці вишневі з запечених вуст:

"Любіть Україну! Любіть Україну!.."

Іван Драч "Заповіт Сосюри"

   Для вас, користувачі блогу бібліотеки, Желєзна Євгенія прочитала вірш В. Сосюри "Любіть Україну".

6 січня - 125 річчя від дня народження Володимира Сосюри

  З 2.01.2023 р. по 16.01.2023 р. до 125-річчя від дня народження українського письменника, поета-лірика,  бунчужного 3-го Гайдамацького полку Армії УНР  Володимира Сосюри  в бібліотеці представлена виставка-ювілей «О дай мені сили, моя Україно, творити для тебе і жить!» В. Сосюра та провели бесіду біля неї "Всім серцем любіть Україну свою і вічні ми будемо з нею" В. Сосюра.

  Україна багата на поетичні таланти, серед яких чільне місце належить Володимиру Сосюрі.  

  Він - тонкий лірик і творець розгорнутих ліро-епічних полотен.

   Його перу належить понад 80 збірок поетичних творів, які поповнили українську літературу новими темами героїчної і трагічної боротьби нашого народу за свободу і незалежність, за краще життя. Література України також збагатилась зразками високої громадянської й інтимної лірики, образами і картинами рідної України, її людей. Недаремно Володимира Сосюру називають солов'єм України. 

   Вірші В. Сосюри покладені на музику, співають в усьому світі.

 За визначенням ЮНЕСКО поет увійшов до 100 найвидатніших ліриків світу всіх часів і народів.

   "Творчість В. Сосюри, котрий лишив нам близько шістдесяти поетичних книг, автобіографічну прозу - це безмежний світ, це історія, що переживається в любові й ненависті, радості й журбі гостро, до сліз, до млості. У слові поета горить віра в людину, яка покликана творити дійсність відповідно до найвищих вимог та гуманістичних ідеалів..." 

Володимир Моринець

 "Талановитий і справжній, інколи курйозний, завжди експансивний і щирий, Володимир Сосюра належить до поетів, за якими ходить популярність, яких знає, визнає і вітає "масовий", "широкий" читач."

Микола Зеров

 

 Шановні користувачі, запрошуємо вас долучитися до ніжної й емоційно насиченої поезії Володимира Сосюри. 

Сосюра, В. М. Вибрані твори: В 2 т. Т. 1: Поетичні твори /В. М. Сосюра. - Київ: Наукова думка, 2000.- 648 с.

   До першого тому творів В. М. Сосюри увійшли вибрані вірші та поеми, опубліковані переважно в прижиттєвих виданнях збірок та окремих книг, а також деякі твори, що не друкувалися за життя автора або перебували під забороною тоталітарної системи. Тексти усіх творів друкуються за рукописами або публікаціями, які не зазнали редакторських втручань чи цензурних спотворень.

   До другого тому ввійшли поеми: "Махно" (Уривки), "Слово", "Каїн", "Мойсей", "Христос"(Легенда), "Ваал", "Мазепа", "Розстріляне безсмертя" та автобіографічний  роман "Третя Рота". 

Сосюра, В. М. Мазепа. Поема. Лірика. / В. М. Сосюра. - Київ: Дніпро, 2001.- 221 с.

    Добірка творів відомого поета Володимира Сосюри містить замовчувану понад півстоліття поему "Мазепа" і вибрані поезії різних років, які є найхарактернішими для творчості найніжнішого лірика української літератури ХХ століття.

    Громадянський подвиг В. Сосюри в тому, що він сміливо й відкрито заперечив зраду І. Мазепи.  Володимир Сосюра в своїй поемі показує Івана Мазепу як будівничого, в часи гетьманування якого набула розквіту школа, освіта, архітектура, оригінальне українське барокко.

   У чому ж трагедія Мазепи? Цю проблему Сосюра прагнув постійно тримати в полі зору й шукав на неї відповідь. 

Сосюра, В. М. Розстріляне безсмертя: Вірші та поеми / В. М. Сосюра. - Київ: Укр. письменник, 2001.- 319 с.

   В поемі "Розстріляне безсмертя" В. Сосюра  увічнив пам'ять  всіх невинно убієнних у поетичному слові. До книги увійшли не друковані за життя автора поеми та частина ранніх, часом спотворених цензурою або взагалі заборонених у радянські часи, віршів. Автор звертається до трагічних епізодів своєї юності (1917-1920 рр.). В. Сосюра виводить десятки постатей друзів, знайомих, яких було безневинно страчено у жорстокі роки сталінських репресій, смерть яких поет надзвичайно боляче переживав. 

Сосюра, Володимир. Третя Рота: Роман / Володимир Сосюра.- Київ: Внання, 2010.- 352 с.

  В романі-сповіді "Третя Рота" письменник осмислює шляхи  свого життя - від злиденного дитинства, юності у вирі національно-визвольних змагань та до становлення як поета в умовах ідеологічного цькування.

Костюченко Віктор Андрійович. Біль аж до краю дороги...: Есе / Віктор Андрійович Костюченко. - Київ: Пульсари, 2001.- 228 с.: іл.

  Ця книжка В. Костюченка - спроба поглянути на Володимира Сосюру-людину, поета тих надзвичайно складних років. У ній бажання автора -  наблизитись до істини, пізнати Сосюру, якого любили, шанували й осуджували, а ще - Сосюру, якого практично ніхто не знав.

Володимир Сосюра (Автобіографічний нарис) //Самі про себе: автобіографії українських митців 1920-х років / упоряд. Р. Мовчан.- Київ:КЛІО, 2015.- с.382-386.

   В автобіографічному нарисі Володимир Сосюра розкриває маловідомі сторінки своєї біографії, свій непростий життєвий шлях, що допомагає краще зрозуміти його як поета, людину, громадянина. 

6 січня - 85-річчя від дня народження Василя Стуса

 

   З 2.01.2023 р. по 16.01.2023 р. до 85-річчя від дня народження поета, літературознавця, перекладача, правозахисника, одного з найяскравіших представників українського культурного руху шістдесятників Василя Стуса в бібліотеці представлена виставка-ювілей «Василь Стус – незламний лицар правди і свободи». 

   Василя Стуса без перебільшення можна назвати совістю рідного народу, якому він віддав до останку не лише свій талант, а й своє життя.

   Василь Стус народився 6 січня 1938 року в селі Рахнівка Вінницької області. Символічність дати дня народження в переддень Різдва Христового постала на його чолі терновим вінцем слави українського поета. Своє життєве кредо він сформулював так: "Поет повинен бути людиною. Такою, що повна любові, долає природне почуття зненависті, звільняється од неї, як од скверни. Поет - це людина. Насамперед. А людина - це насамперед добродій. Якби було краще жити, я б віршів не писав, а робив коло землі."  

   Василю Стусу ще не виповнилося шести років, коли він відправився до школи, яку у 16 років закінчив зі срібною медаллю і без іспитів вступив до педагогічного інституту. 

   Стус самостійно вивчив латинь. Добре знав німецьку мову: читав Г. Гейне в оригіналі, без словника. А відповідав тільки на рідній українській мові.

   Василь Стус - один з найвизначніших українських поетів ХХ століття. Світлий образ цієї людини став символом незламності духу, людської і національної гідності. Його ім'я увійшло в життя нашої країни на потужній хвилі національного відродження й державного утвердження України. 

    Василь Стус сміливо, самозречено боровся за високі ідеали добра, правди, справедливості, гуманізму, за національну гідність і самосвідомість народу. 

 Поет, викоханий маминою піснею, Шевченковим словом, ніс в життя чисту совість і слово правди. 

 За своє коротке життя поет, член Української Гельсінської Групи, залишив кілька томів творів, більшість яких перекладено англійською мовою та надруковано за кордоном.

     Його безкомпромісність була природною, а не показною. Його життя було сповнене добра, любові і все заради України і її народу.

    Активна діяльність Василя Стуса на захист прав людини стала причиною першого арешту в 1972 році. Поета звинуватили в антирадянській агітації й засудили до п'яти років ув'язнення та трьох років заслання.

   Стус повернувся до Києва восени 1979 року, але вже через півроку його, як особливо небезпечного рецидивіста, знову заарештували  і засудили на десять років ув'язнення та п'ять років заслання.

     Василь Стус помер в ніч з 3 на 4 вересня 1985 року в карцері табору в Пермській області.

  У листопаді 1989 року прах поета  перепоховали в Києві на Байковому кладовищі.

   Василь Стус повністю реабілітований у 1990 році "за відсутності складу злочину".

     В. Стус поклав своє життя за Україну, за честь і гідність кожної окремої людини, і з вірою в те, що прийде час, коли народ стане справжнім господарем у своїй країні, що по-справжньому розквітнуть українська мова і культура, що кожний відчує себе громадянином з усіма належними йому правами й обов'язками.

      Як сонця не можна заслонити рукою, так і  велич постаті Василя Стуса ніхто й ніколи не здатний перекреслити й забути.

    В Україні чимало зроблено для увічнення пам'яті поета.

   Видатний поет посмертно висунутий на здобуття Державної премії ім. Т. Г. Шевченка 1991 року в галузі художньої літератури (книга "Дорога болю").

  Василя Стуса за його незламний дух та творчі здобутки увіковічують по всій Україні. Поету встановлюють меморіальні дошки, за його поезією ставлять вистави. 

    Яким був Василь Стус перед самим собою, як його сприймали ті, хто жив поряд з ним і хто не залишив поета і тоді, коли він опинився за колючим дротом, ви дізнаєтесь з його поезій та літератури про нього.

Стус, В. С. Під тягарем хреста: Поезії. - Львів: Каменяр, 1991.- 159 с.

   Поетичне слово поета-патріота, якого не зламали ні переслідування, ні Колима, промовляє до кожного з нас, утверджуючи думку, що всі ми залишаємось в'язнями сумління доти, доки не зійде над Україною сонце волі.

Стус Василь Феномен доби (сходження на Голгофу слави).- Київ, 1993.- 96 с.
  Книга присвячена не лише  творчості Павла Тичини - вона про трагедію людини в умовах тоталітарного режиму, про його згубну дію на культуру, духовність народу.

Стус Василь Семенович  Палімпсест: Вибране / Упоряд. Д. Стус; Передмова І. Дзюби.- Київ: Факт, 2003.- 432 с.: портр.- Бібліогр.: с. 414-422.

 Гранична чесність із самим собою, може, найяскравіша риса Василя Стуса - поета, особистості, громадського діяча, який не лише прожив цікаве й яскраве життя, а й зумів втілити доростання Людини до рівня її долі та покликання у слові. Звідси - підвищений інтерес до його віршів - "образків доби", в якій йому судилося жити. "Палімпсест" - найповніша книжка вибраного, де зібрано все найкраще (бо слабких віршів поет фактично не має) та все найяскравіше з його творчого доробку.

Стус Василь Листи до сина.- Івано-Франківськ, 2001.- 192 с. 

 Що спонукає батьків ділитися власним досвідом зі своїми  дітьми? Естафета від покоління до покоління кожну сотню років набуває нових форм і глибин, але мета та сама: пошук близькості, застереження від помилок і небезпек. 

  Листи Василя Стуса до сина Дмитра - не просто історія родини, а частина епохи, непересічна складова становлення нашої ідентичності.

Василь Стус. (Пісні сучасних українських гуртів та виконавців на вірші Василя Стуса з нотами): співаник / (авт. ідеї Ігор Роман, Олександр Юрков; Громадська спілка "Творче патріотичне об'єднання "Музичний Батальйон").- Київ, 2019.- 44 с.: іл., портр., нот. + 1 компакт-диск.- (Нескорений ПроRock).

    Альбом на  безсмертні вірші видатного українця, дисидента, борця за Незалежність України Василя Стуса у виконанні сучасних популярних співаків зокрема: Тараса Компаніченка, Марії Бурмаки, сестер Тельнюк, Сергія Василюка, Северина Данилейка та Наталі Прокопович, Тані Шамшетдінової та Ольги Гриськової, Ореста Криси, Василя Живосила Лютого, Нелі Франчук, Сергія Файфури, гуртів "Fata Morgana UA", "BeTwіns", "Очеретяний Кіт", "Хорея Козацька". 

  Збірка складається зі співаника та CD-диска, містить 16 віршів-пісень з текстами та акордами. Переднє слово від письменника, відповідального секретаря Національної спілки письменників України Миколи Гриценка, післямова Василя Стуса зі збірки "Зимові дерева".

Дорошенко, О. Є. Василь Стус / О. Є. Дорошенко.- Харків: Фоліо, 2016.- 121 с. - (Знамениті українці).

  Трагічна доля судилася Василю Стусу -талановитому українському поету, прозаїку, перекладачу, літературознавцю, правозахиснику, одному з найактивніших представників українського культурного руху 1960-х років. Він був людиною, не здатною на компроміси, яка завжди йшла шляхом правди і заплатила за це власним життям, людиною, яка з гідністю казала про себе: "...Голови гнути не збирався, бодай що б там не було. За мною стояла Україна, мій пригноблений народ, за честь котрого я мушу обставати до загину".

Стус Дмитро. Василь Стус: Життя як творчість.- Київ:ДУХ і ЛІТЕРА, 2018.- 384 с. з іл. (Серія "Бібліотека спротиву, бібліотека надії").

    Пропонована книга - це Василь Стус очима його сина Дмитра, який майстерно поєднує об'єктивні біографічні відомості про життя батька з власними спогадами і спостереженнями про нього.

    Ніхто не знає, в чому полягає загадка слави. Часто трапляється, що про когось, хто все життя перебував у епіцентрі подій, забувають відразу після смерті.  Василя Стуса не забули, пам'ятають. Що стало цьому причиною: поетична творчість, героїка життя, непримиренність позиції, здатність перейматися чужим болем? На ці та інші питання пробує знайти відповіді син поета.  

Дзюба Сергій. Заборонений: Історія життя і боротьби Василя Стуса. Роман / Сергій Дзюба, Артемій Кірсанов.- Харків: Вид-во "Ранок": Фабула, 2019.- 176 с.

   У романі надзвичайно насичено змальовано життя поета на його рідній Донеччині, в оточенні друзів, педагогів і літераторів, і в концтаборі - де утримували в'язнів совісті, ставлячи їм у провину їхні переконання. Чимало уваги приділено у романі й долі останньої рукописної збірки поета.

Справа Василя Стуса. Збірка документів з архіву колишнього КДБ УРСР / Уклад. В. Кіпіані.- Харків, 2020.- 688 с.

   У книзі зібрано архівні документи з кримінальної справи Василя Стуса, покази свідків, листи поета з тюрми, спогади його рідних та друзів. Ознайомившись із наведеними матеріалами, ви дізнаєтесь про невідомі факти життя, ув'язнення та загибелі В. Стуса, які досі охороняли під грифом "Секретно". 

     Василь Стус уже в 1960-ті роки розумів, що наш нещадний ворог - росія, яка повинна відповісти за всі свої злочини. 

    Є такий вірш у Василя Стуса "Народе мій, коли тобі проститься", написаний до першого його арешту, а у 1984 році у камері він написав останній варіант цього вірша:

"О вороже, коли тобі проститься гик предсмертний

І тяжка сльоза розстріляних, замучених, забитих,

По Соловках, Сибірах, Магаданах?

Державо тьми, і тьми, і тьми...

ти крутишся у гадину, відколи

тобою неспокутний трусить гріх

і докори сумління дух потворять.

Казися над проваллям, балансуй,

усі стежки до себе захаращуй,

а добре знаєш - грішник усесвітній

світ за очі од себе не втече.

Це божевілля пориву, ця рвань

всеперелетів - з пекла і до раю,

це надвисання в смерть, оця жага

розтлінного весь білий світ розтлити

і все товкти, товкти зболілу жертву,

щоб вирвати прощення за свої

жахливі окрутенства - то занадто

позначене по душах і хребтах.

Тота сльоза тебе іспопелить

і лютий зойк завруниться стожало

ланами й луками. І ти збагнеш

обнавіснілу всенищівність роду.

Володарю своєї смерти, доля -

всепам'ятна, всечула, всевидюща -

нічого не забуде, ні простить.

   Це Стусів смертний вирок російській імперії за все те, що вона заподіяла Україні, особливо зараз. І цей вирок уже здійснюється. Україна обов'язково переможе, а росія відповість за свої злочини. 

 Майстер-клас 

"Чорний кролик - символ 2023 року"