23 січня - 160-річчя Січневого повстання 1863-1864 рр.

 "Січневе повстання 1863-1864 рр.: український аспект"

 23 січня, 160 років тому, почалось Польське національно-визвольне  повстання 1863-1864 рр., спрямоване проти панування царської Росії, яке охопило  Королівство Польське, Литву, частково Білорусію та Правобережну Україну. 

     Причинами повстання стало прагнення передової частини польського суспільства здобути збройним шляхом повну незалежність Польщі та відновити державу у кордонах 1772 року, тобто, у межах колишньої Речі Посполитої разом із українськими етно-історичними землями. А це означало розчленованість території України.  

   

   23 січня 1863 року на заклик Центрального Національного Комітету (ЦНК) Польщі загони повстанців напали на царські гарнізони у ряді міст. 

  Щоб перемогти російський самодержавний режим і домогтися незалежності Польщі, у лютому 1863 року ЦНК звернувся до українців із закликом  підтримати повстання. 

     Повстання на Правобережній Україні почалося 9 травня 1863 року й охопило Київську та Волинську губернії. Український повстанський загін вступив у сутички з російськими військами під Біличами, Бородянкою, але у бою під Верхоліссям 13 травня зазнав поразки. В той же час на Волині діяв загін Є. Ружинського. Виступивши з Житомира, він пройшов Любир, Полонне, 17 травня витримав бій з карателями під Мирополем і, переслідуваний ними відійшов через південні повіти Волинської губернії в Галичину. Всього на території Правобережної України діяло 20 повстанських загонів. 

    На боці повсталих поляків воювали понад 500 українців, литовців та білорусів.  

   З метою придушення повстання царський уряд вдався до жорстоких репресій і терору. До вересня 1864 року  росія за допомогою Австрії та Прусії придушила повстання. Тільки окремі загони протримались до початку 1865 року. Російський уряд жорстоко розправився з учасниками повстання: сотні поляків були страчені, тисячі вислані до Сибіру та віддані в армію,  їх майно конфісковано, а залишки автономії Королівства скасовано. 

  Незважаючи на поразку, саме польський визвольний рух кинув виклик російському урядові й водночас справив глибокий вплив на європейські народи та поширення національних ідей. 

    Причиною поразки було те, що польські повстанці розраховували на інтервенцію західних держав, але ті обмежились лише демократичними демаршами. 

   Також польські повстанці не отримали масової підтримки з боку національно-свідомої української громадськості.  Своїми планами на відновлення незалежності Польщі в межах 1772 року, і тим самим відмовою Україні на власну державність польська шляхта відштовхнула від себе українську інтелігенцію, яка розуміла, що результатом перемоги повстання Україна буде розділена по Дніпру між Польщею і Росією. Така ситуація призвела б до унеможливлення Української держави, зашкодила б розгортанню національного руху та захисту української цивілізаційної ідентичності. Події повстання 1863 року продемонстрували, що був потрібен час, відповідні умови і зміни для радикального об'єднання польського і українського визвольного руху. 

   Історія повторюється. Росія знову зазіхає на  панування в усьому світі й тому розпочала російсько-українську війну 24 лютого 2022 року. 

   Польща, розуміючи наслідки цієї страшної війни, одна з перших підставила плече Україні, стала прихистком для мільйонів українських біженців, допомагає підвищити оборонну спроможність України та відстоює її інтереси на міжнародній політичній арені.

   Це неоціненний внесок у перемогу нашої держави. Ми дуже вдячні Польщі за підтримку та розуміння.