четвер, 28 травня 2015 р.

Користувачі бібліотеки з великою цікавістю знайомляться з новинами свіжого номера "Районної газети" - голосіївський випуск, де знаходять для себе багато корисної інформації.



четвер, 21 травня 2015 р.

Презентація  виставки картин
"Як тебе не любити, Києве мій"
                                                     Д. Луценко




  Виставка присвячена Дмитру Луценку, на честь якого   в 2014 році була названа вулиця  на масиві Теремки-ІІ . Для нас особливо приємно, що саме в стінах нашої бібліотеки пройшла ця унікальна виставка.
На виставці представлені картини із рослинних матеріалів, виконані майстринями клубу "Флористика", який діє при Київському Палаці ветеранів.
Наші користувачі зустрілися з дивовижною, унікальною творчістю. Це витвори, на які дивишся і надивитися не можеш. Картини надзвичайно позитивні, світлі і добрі. Яку роботу не візьмеш, вона вражає душевністю, ліричністю та справжністю.

 

     Виставка різнопланова - це картини, присвячені Д.Луценку, місту Києву, яке він так щиро любив і присвячував йому свої вірші.      Д.Луценко вчив дивитись на світ відкритими очима, відчувати барви життя, реагувати на прекрасне, вчив яскраво творити.
    
 



   Майстрині клубу "Флористика" відчувають красу рідної природи. В квітах, які дуже любив Д.Луценко, відтворили свій цвіт любові до української землі. Кожна квітка неповторна й справжня. Тільки з щирого і відкритого серця може виходити така краса і любов, яку ми бачимо на картинах.
 


    Картини вийшли настільки справжніми і реалістичними, що, на перший погляд, їх не можна відрізнити від створених фарбами професійними художниками. Але це ж все-таки флористичні роботи.


 




Зуміли дуже досконало відтворити портрет
Д. Луценка, використовуючи тополиний пух. 
   










   


  Немов зачарований, а при цьому цілком реальний пам'ятник Богдану Хмельницькому, виконаний учасником війни 97-річним Кульчицьким Леонідом Петровичем. 





 


   Керівник клубу "Флористика" Авдєєва Віра Вікторівна презентує творчий доробок своїх майстрів.


 


   Приємне враження залишилось від експозиції, від зустрічі з таким цікавим видом творчості. З картин ллється світло таланту і любові. Роботи спонукають до творчості, світлих думок і добра. 






вівторок, 19 травня 2015 р.

Виставка картин
"Народ, осяяний пам'яттю - нездоланний".


   У рік відзначення 70-ї річниці Перемоги у Другій світовій війні майстрині клубу "Флористика", який діє при Київському міському Палаці ветеранів, на цей раз представили на суд глядачів свої роботи, присвячені темі війни.
   Виставка унікальна, неповторна, не залишає байдужими нікого, хто її відвідує. 
  Картини створені з флористичних матеріалів, але вони виконані  настільки майстерно та довершено, що немовби написані фарбами. Скільки ж треба докласти уміння, фантазії, додавши до цього ще й часточку власної душі, щоб вийшли такі унікальні роботи.
   Всі роботи несуть ідейне навантаження.



   


   
    Виставка має велике значення у збереженні історичної пам'яті. Уже з перших хвилин, дивлячись на картини, відчуваєш  почуття відрази до війни, проникаєшся повагою та співчуттям до тих людей, які винесли на своїх плечах тягар цієї  страшної біди.        
    
   


   


    Час стирає каміння, сушить ріки, але не зітре пам'ять людську. Не забуде пам'ять людська жертв гітлерівського терору, подвигів героїв-переможців. Ніколи не зів'януть квіти на братських могилах розстріляних і закатованих.





Презентація виставки картин
"Соняшник - народний символ України".


 

    В залі зібралися учні художньої школи №9 та їх рідні. На всіх чекала естетична насолода - помилуватися картинами, на яких пишно й урочисто гарячими пелюстками цвіте соняшник. А й справді, чи є щось виразніше, красивіше, коли соняшник цвіте?
   

  Недарма у народі говорять: "Стоїть гарний як соняшник у цвіту". Золоточубий соняшник  - це не тільки предмет нашого естетичного споглядання, це неповторний і прекрасний народний символ України. Для українців соняшник - один із образів Батьківщини.
 
   

   Тому не дивно, що  діти малювали соняшник - символ любові до Батьківщини, процвітання, єдності та миру. Як сонце для соняшника - єдиний і незамінний орієнтир, так і для дітей Батьківщина - єдина і незамінна цінність.




  Свої таланти презентували юні художники. Соняшник описували у своїх віршах і баладах українські письменники. А скільки соняхів на картинах Катерини Білокур! Юні художники також зобразили це осяйне диво природи у своїх картинах.  




 

   Вони малювали цю сонячну квітку, бажаючи, щоб вона згуртовувала наш народ, живила і давала нам силу та волю, мудрість і наснагу, непохитну віру в кращий завтрашній день, в мирне небо над головою.
 

 

  Соняшник  розписували в техніці гарячого батіку, який є одним з основних різновидів розпису по тканині.





   
     Роботи надзвичайно позитивні, світлі й добрі, несуть в собі відчуття радості. Соняшник на картинах виглядає пишно й урочисто, красиво й лірично, виразно й натурально. При перегляді картин душа кожного розкривається мов квітка соняшника назустріч життєдайному теплу і світлу.
 



 
    Ця виставка саме той випадок, коли хочеться говорити гарні слова в честь юних талантів. Бо переконані : саме в талантах юних знаходить свій життєдайний прояв нове життя,  нові надії і  майбутнє нашої держави - суверенної і незалежної України. 

   
  Та неможливо не згадати педагога Пономаренко Людмилу Сергіївну, під керівництвом якої ці таланти розкрилися. Для Людмили Сергіївни - це не просто розкриття юних талантів, а сенс життя. Людмила Сергіївна - багатогранна творча особистість. Свої знання і вміння вона передає юним даруванням. Людмила Сергіївна привітала своїх вихованців з відкриттям виставки.


   











А ми з радістю до цих привітань приєдналися.



вівторок, 12 травня 2015 р.

Екскурсія в Національний ботанічний сад ім.М.М.Гришка 
"Вражаюче різноманіття рослинного царства".

 
  Краса рослинного світу довколо нас.  Але часто дивовижні та рідкісні речі вислизають з поля нашого зору під впливом заклопотаності та неуважності.
   А що вже казати про ландшафти, флору та фауну Національного ботанічного саду ім. М.М.Гришка, що вражають не тільки кількістю видів, а і екзотичними рослинами.
 


   

   Тому бібліотекар Абакумова Тетяна Денисівна за традицією   провела екологічну екскурсію в цей прекрасний диво-сад. 
    


   


 
    
  Екскурсія - це спроба поглянути на знайомі речі іншими очима та зрозуміти красу природи, чудова нагода помилуватися квітучими різноманітними рододендронами, древовидними півоніями, бузком та іншими весняними квітами.
   Екскурсанти з задоволенням відвідали серенгарій. Цвітіння бузку у київському ботанічному саду - це те, чого не можна пропустити. Бо саме тут серце наповнюється красою та народжуються нові і нові поезії, як, приміром, ось ця.
Бузок 
Цвіте бузок. Скрізь синьо-біло.
Тривожать душу кольори.
                                              Т.Череп





   
 
  Всіх вразив своєю красою та рясним квітуванням моносад листопадних магнолій (десять видів, два гібриди, десять форм).


 

 

  Гаї беріз, дубів, горіхів, кленів, хвойних дерев вразили екскурсантів своєю вишуканістю та чарівністю.

 


  Тетяна Денисівна познайомила користувачів бібліотеки з історією створення ботанічного саду.
 
   Вона у свої розповіді , як у віночок, вплітала легенди і міфи Древньої Греції, вірші українських поетів Тараса Шевченка "Зацвіла в долині червона калина", Лесі Українки "Калина", Максима Рильського "Цвітуть бузки", М.Нагнибіди "Як гарно яблунька розквітла" та Дмитра Луценка "Яблунька".

 

 
  Відвідали Свято-Троїцький Іонівський храм монастиря. Познайомилися з різним іконостасом та чудовими розписами храму.



 

  Тетяна Денисівна розповіла про годинник, який знаходиться біля храму. Монахи привезли його із Франції 159 років тому. Годинник без ремонту працює до сьогоднішнього дня.

  Екскурсія видалася цікавою і пізнавальною. Екскурсанти отримали задоволення від спілкування з природою.

неділю, 10 травня 2015 р.

Вечір-зустріч з ветеранами Другої світової війни
"Мій народе, вклонись
Героїчним своїм ветеранам,
Батьківщину вони захистили в боях,
У травневім цвіту."
                                             М.Рильський

 

  Ведуча  бібліотекар Крута Вікторія Іванівна запропонувала розпочати вечір, присвячений 70-річчю Перемоги у Другій світовій війні, хвилиною мовчання, яка щемливим болем стискає серця. Дійсно:ніхто незабутий і ніщо не забуте! Як незабуті і ті, хто пройшов горнило війни, і дожив до цього світлого дня.
 


 
  Велику Перемогу кували мільйони патріотів України і серед них наші шановні гості -   учасники бойових дій:   полковник Кудирко Олександр Васильович, майор Захарчук Дмитро Федорович, і ті, хто виніс тяжкі роки нацистської окупації,  відбудовував і відроджував нашу рідну Україну.


   Попри свій поважний вік ветерани мають невичерпний оптимізм, їм можуть позаздрити навіть молоді. Про війну вони знають не з чуток, а самі пройшли через воєнне лихоліття. Їх груди вкриті медалями, на скронях -   сивина. Вони пам'ятають ті страшні воєнні часи, хоч часом їм і не хочеться згадувати. Але в цей світлий День Перемоги вони щемно згадували роки війни, свою обпалену юність, важкі втрати рідних і близьких.


  Настрій у ветеранів був святковий, бадьорий, дух бойовий не лише від урочистості самої миті, а  ще від того, що на свято завітав депутат Київської міської  Ради Калініченко Олег В'ячеславович. 
   


   
    Олег В'ячеславович висловив слова вдячності ветеранам за їх незабутній подвиг.
   Він наголосив на тому, що День Перемоги - це свято свят, пам'ятник полеглим і нагорода живим, загальна слава тим, хто визволяв Київ і брав Берлін, воював у партизанських загонах і невтомно працював в тилу.
 


 


   Олег В'ячеславович зазначив, що  ветерани своєю мужністю та хоробрістю дали світові приклад того, якою незламною є воля українського народу, котрий понад усе прагне жити під мирним небом у своїй державі.
 

 


 

  Олег В'ячеславович накрив столи для всіх учасників свята,  пригостив польовою кашею та подарував книгу "Україна в Другій світовій війні".


 


  Назарчук Олег Дмитрович - помічник Калініченка Олега В'ячеславовича привітав з 70-річницею Перемоги і наголосив на тому, що поки ми пам'ятаємо і вшановуємо наших славних переможців, доти ми народ, який має власну історію, міцне коріння і гідність.

 
  Голова Ради ветеранів масиву Теремки-ІІ, почесний ветеран м.Києва Никаноров Костянтин Михайлович  зазначив, що чим далі йде в історію переможний 1945-й рік, тим сильніше ми усвідумлюєм велич подвигу ветеранів, який є яскравим символом непохитної мужності та стійкості, прикладом для наслідування.

 

  Ветеран-афганець Єпіфанов Євгеній Геннадійович привітав присутніх зі святом Перемоги та зазначив, що воїни-афганці були гідними спадкоємцями славних бойових традицій, проявляли велику мужність і героїзм, як їхні діди і батьки в роки Другої світової війни.

 

  Новопризначений начальник ЖЕК-у №107 Нікітенко Валерій Юрійович щиро привітав присутніх з Днем Перемоги та відзначив, що час неспроможний викреслити із нашої пам'яті героїчні подвиги, приклади мужності й вірності військовому обов'язку та побажав мирного неба над головою.


 


   
  Валюшкевич Ірина Георгіївна - активна учасниця клубу "Радість", користувачка бібліотеки прочитала власні вірші,  присвячені нашим славним переможцям та наголосила, що їх мудрість, досвід і ставлення до громадянського обов'язку - це високий приклад для наслідування, а наш обов'язок - бути гідними їх подвигу.
 




   За організацію та проведення вечорів відпочинку для ветеранів мікрорайону Теремки-ІІ та з нагоди 70-ї річниці Перемоги над нацизмом у Європі завідуючій бібліотеки Дрозденко Надії Гордіївні вручили подяку від Ради ветеранів Голосіївського району м.Києва.

 


   Чудовий концерт у виконанні аматорського хору ветеранів "Золота осінь" та його учасників потішив серця ветеранів. Адже кожне слово фронтової пісні пронизане любов'ю до рідної землі, патріотизмом, а кожна нота несе щиру душевність. 





Ветерани підспівували виконавцям та витирали непрохані сльози на очах.



   
Після закінчення вечора Калініченко Олег В'ячеславович та Назарчук Олег Дмитрович ще довго спілкувалися з ветеранами та учасниками клубу "Радість".















Світлини на згадку




     Неможливо позбутися нав'язливої жахливої думки: а прийде ж день, коли піде з життя останній з цих мужніх людей з орденами. Піде у вічність, понесе з собою живі спогади. Що ж залишиться після них? А залишиться незабутня,  світла  пам'ять про героїв Другої світової війни.