вівторок, 29 грудня 2020 р.

 З нагоди 120-річчя від дня народження талановитої української художниці Катерини Білокур з 20.12.2020 р. по 31.12.2020 р. в бібліотеці представлена виставка творчих робіт учнів художньої школи №9 "Життя серед квітів".

 Юні митці в своїх картинах передають найтонші почуття своєї душі палітрою кольорів. Кожна картина немов віконце у світ природи. Неймовірно красиві квіти зачаровують тихою музикою фарб. 

  На нас дивляться неначе не намальовані, а живі квіти. Ця краса настільки майстерно передана, що хочеться дивитись на це квіткове диво, і здається, навіть відчуваєш їх аромат.

  Неабиякий заряд позитиву та натхнення до життя дає виставка. 

   Приходьте! Дивіться!

Насолоджуйтесь живописом юних митців!

Радійте красі Божого світу!


пʼятниця, 11 грудня 2020 р.

13 грудня - свято Андрія Первозваного

 Народознавча бесіда

"Ой, Андрію, даруй нам надію"



14 грудня - День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС

 До цієї дати з 7.12.2020 р. по 20.12.2020 р. в бібліотеці представлена виставка-вшанування "Заради нашого життя вони сягнули у безсмертя". 

 Виставка про людей залізної волі, нездоланної сили духу, чистої совісті, які до кінця виконали свій громадянський та професійний обов'язок перед Батьківщиною -  безсмертної ночі 26 квітня 1986 року  першими вступили в нерівний бій з розгнузданим атомом. На грані життя і смерті, ризикуючи собою, шестеро сміливців перекрили шлях розбурханій атомній стихії, врятували світ  і нам подарували  право на життя. 

  Їх шість... Перших!

 Володимир Правик, Володимир Тишура, Микола Титенок, Микола Ващук, Василь Ігнатенко, Віктор Кібенок. Вони молодими пішли у вічність в ім'я нашого майбутнього. 

   Шановні користувачі! Хай знайомство з Героями нашої виставки стане для вас уроком добра і мужності. 

   Обов'язок кожного з нас - пам'ятати про солдатів атомного фронту, які свідомо віддали своє життя, виконавши найвищий обов'язок перед рідною землею і перед рідним народом - зупинили ескалацію атомної катастрофи. 

 









  В книгах Віриної Л. Тієї вогняної ночі та  Черненко А. Владимир Правик розповідається про начальника воєнізованої пожежної частини №2 лейтенанта Володимира Правика - його безсмертний подвиг, життя, кохання. І ще ці книги -  про неосяжні закономірності людської долі, в якій не буває дрібниць, все має свій сенс, вагомість і цінність...

 Документальна повість Даєна Л. Чорнобиль - трава гірка присвячена пожежникам Чорнобиля - начальнику воєнізованої пожежної частини Чорнобильської АЕС Леоніду Петровичу Телятникову та його товаришам-вогнеборцям. 




пʼятниця, 20 листопада 2020 р.

21 листопада - День Гідності та Свободи

 Для українців немає більшого щастя, ніж жити у своїй державі вільною людиною, де права і свободи  непорушні. А ще ми, українці, маємо неабияке почуття гідності та свободи. Недаром Павло Тичина писав: "Я єсть народ, якого правди сила ніким звойована ще не була".

  І в листопаді 2013 року ми довели, що українці не слухняний натовп, а справжні нащадки славного козацького роду,  нація, котра хоче жити у вільній, демократичній, незалежній країні.

 З метою вшанування патріотизму і мужності українців, які у листопаді 2013 року постали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини і громадянина, національних інтересів України та її європейського вибору,  донести  об’єктивну інформацію про Революцію Гідності з 2.11.2020 р. по 30.11.2020 р. в бібліотеці організували виставку-утвердження «Свободу не зупинити! Наш дух не зламати! Гідності бути!»



21 листопада - День Гідності та Свободи

 Патріотична бесіда «Спасибі, український народе, за Майдан, за гідний поступ,  за паростки свободи!»



понеділок, 16 листопада 2020 р.

16 листопада - Міжнародний день толерантності

 


До Всесвітньої акції "16 днів проти насилля"

  Щорічно в Україні з 25 листопада до 10 грудня включно проводиться Всесвітня акція «16 днів проти насильства.

 В усьому світі ця акція відзначається з 1991 року, а наша країна приєдналася до неї з 2001 року. 

 Акція традиційно розпочинається в Міжнародний день боротьби з насиллям щодо жінок (25 листопада) і триває до Міжнародного дня прав людини – 10 грудня.

  Насильство над жінками залишається поширеним явищем як за кордоном, так і в Україні. За даними ООН, кожна третя жінка у світі відчуває це на собі - від економічного й фізичного до сексуального. Здебільшого - це дівчата і жінки віком 15-49 років. 

 З метою підвищення інформованості суспільства щодо цієї проблеми, обізнаності  жінок з законами України щодо їх  безпеки,  захисту  від будь-яких форм  фізичного або психічного насильства,  формування свідомості щодо нетерпимого ставлення до насильства та попередження випадків насильства в будь-якому прояві з 2.11.2020 р. по 30.11.2020 р. в бібліотеці представлена виставка-протидія «Захист прав жінок в Європі та Україні». 




середа, 4 листопада 2020 р.

9 ЛИСТОПАДА - ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ДЕНЬ ПРАЦІВНИКІВ КУЛЬТУРИ ТА МАЙСТРІВ НАРОДНОГО МИСТЕЦТВА

 До цієї дати з 3.11.2020 р. по 30.11.2020 р. в бібліотеці організована виставка творчих робіт "Руками створена краса".  Члени громадської організації "Об'єднання інвалідів "Джерело натхнення", які є партнерами бібліотеки та її активними користувачами, представили на виставку свої творчі надбання: вишиті картини, плетені гачком серветки, макраме, м'які іграшки. 

 Творчий потенціал українців завжди був і залишається духовним орієнтиром. 

 Саме аматори народного мистецтва зберігають і передають із покоління в покоління культуру нашого народу та відроджують духовні скарби нашої держави. 

  Керівник громадської організації "Об'єднання інвалідів "Джерело натхнення" Одинець Світлана у вишитих картинах  витворила світ своєї любові до української землі. 

  Її картини привертають увагу майстерністю виконання, ретельним вишиванням кожної деталі. 

 Всі інші роботи також дуже цікаві, яскраві,  випромінюють радість,  так як в них виконавці вклали своє душевне тепло і наполегливу працю. 

  Візерунки до картин, макраме та м'яких іграшок майстри підбирають, використовуючи схеми з книг та журналів.

  Всіх вітаємо з Всеукраїнським днем працівників культури та майстрів народних мистецтв!

 Бажаємо міцного здоров'я, невичерпної енергії, творчих злетів та творчого натхнення,  щастя.

 



середа, 28 жовтня 2020 р.

31 жовтня - Hellowin

   До  Дня Хеловіна, який відзначається в усьому світі у ніч з 31 жовтня на 1 листопада, організували виставку-інсталяцію "Herri Hellowin".

 На виставці представлені книги  українських  та зарубіжних письменників, які відтворюють найрізноманітніші прояви жаху - одного з найсильніших людських почуттів. 

   Для вас ми зібрали найкращі твори майстрів вишуканих жахів. Це Стівен Кінг, Альфред Хічкок, Едгар По, Дін Кунц, Брем Стокер, Оскар Вальд, Стефан Цвейг, Стефані Майєр, Микола Гоголь та багато інших.

   Мороз іде по шкірі, на чолі виступає холодний піт,  коли поринаєш у  світ Повелителів Хоррору. Але неможливо втриматися від захоплюючого читання. 



 

Тож відвідайте бібліотеку! Ознайомтесь з нашою виставкою.  

  І читайте! Читайте! Читайте!



пʼятниця, 2 жовтня 2020 р.

4 жовтня - День вчителя в Україні

    До Дня вчителя бібліотекар Крута Вікторія підготувала онлайн привітання "Учителю! Вклоняюся доземно перед великим іменем твоїм."

   

 



четвер, 1 жовтня 2020 р.

1 жовтня - Міжнародний день людей похилого віку

 До Міжнародного дня людей похилого віку бібліотекар Крута Вікторія підготувала онлайн побажання "Зрілість - це юність з мудрими очима".
             

        

              
 

середа, 30 вересня 2020 р.

30 вересня - Всеукраїнський день бібліотек

  Пропонуємо вашій увазі онлайн презентацію "Сьогодні день значний і урочистий, бібліотеки славний день!", присвячену Всеукраїнському дню бібліотек та 40-річчю заснування нашої бібліотеки.

     

     


пʼятниця, 25 вересня 2020 р.

середа, 16 вересня 2020 р.

 З 1.09.2020 р. по 30.09.2020 р. в бібліотеці представлена портретна міні-галерея "Якби зібрати красунь усіх віків".


В усі часи жіноча тема була і залишається невичерпним джерелом натхнення для художників. Незбагненна жіноча душа та її багатий внутрішній світ завжди цікавили їх. І кожен митець створював свої неповторні полотна. 

Митці століттями відтворювали своє власне бачення  величного і прекрасного образу жінки. Саме образ жінки-матері у всі часи був ідеалом краси. 

Материнство... Святе і прекрасне увічнене художниками. Це – гімн Матері, матері з новонародженим немовлям як символу нескінченного життя. 

У всі часи художники у своїх творах зображували матір з дитиною на руках в образі Марії (Мадонни).

Матір Божа (Мадонна) та її син Ісус Христос - головні персонажі картин Сандро Боттічеллі: "Мадонна дель Маре", "Мадонна Пречиста", "Мадонна з гранатом", "Мадонна з книгою", "Народження Венери".

Також найулюбленішою темою  живописної творчості  Рафаеля Санті, до якої він неодноразово звертався, є тема Мадонни.

Подивіться уважно на  репродукцію його картини  "Сікстинська Мадонна". Картина заворожує.. Споглядаючи її, відчуваєш момент власного облагородження. В якусь мить відкривається вічна краса Материнства — краса народження і продовження життя, краса жертовної материнської любові.

До періоду творчого розквіту Леонардо да Вінчі належать такі полотна, як "Мадонна Літта" та  "Мадонна Бенуа".

Художники епохи Відродження залишили нам вічний, нетлінний, чудовий і незабутній образ жінки-матері, образ Мадонни. Краса, втілена в ніжних формах юних Мадонн і пухких тілах немовлят, представлених на  картинах митців,  не просто образотворчий мотив - це роздуми майстрів про образ матері, про її глибоку любов до сина, перекладену мовою живопису.

 Жіноча тема була однією з найповажніших і у творчості українських художників. Найвищу і найчистішу красу світу вони бачили у жінці, а материнство поставили на п'єдестал святості.

Важливе місце в малярському доробку Кобзаря належить жіночим образам. Прекрасна половина людства в його картинах стала символом краси й моральності.  Тарас Григорович - й одвічна жіноча таїна... На виставці представлені портрети  жінок, з якими художник зустрічався, був знайомий, у яких закохувався

Є шедеври віку. І шедеври - на віки. 

Відвідайте виставку! Станьте причетними до високої Краси! Познайомтесь з шедеврами світового мистецтва! 

В них не миттєвість буття, хай і прекрасна. В них- Всесвіт. 

Нехай світло високої Краси запалає і у ваших серцях, зробить ваше життя більш піднесеним, натхненним, щасливим! Адже мистецтво - сенс нашого існування.

середа, 2 вересня 2020 р.

"Друга світова війна очима художників-фронтовиків"

 З 1.09.2020 р. по 30.09.2020 р. у "зоні обслуговування" користувачів та відвідувачів бібліотеки експонується виставка репродукцій картин  "Друга світова війна очима художників-фронтовиків", приурочена до 75-річчя завершення однієї з найстрашніших і найдраматичніших із усіх війн на землі - Другої світової війни.

 Художники були не пасивними спостерігачами, а безпосередніми учасниками і свідками тієї війни.
 На фронтах воювали українські майстри пензля С. Подерев'янко, О. Нестеренко, І. Макогон, М. Бондаренко, С. Єржиковський та інші. 
  Вони стали справжніми літописцями війни.
 Художники навдивовижу точно перенесли свої переживання, почуття, емоції на полотно. В своїх картинах передавали всю  суть воєнного лихоліття, героїзм, мужність, стійкість, високу людяність та високу духовність людини на війні. 
 Цим самим виховували у глядачів патріотизм, гордість за свій народ, свою Батьківщину, вселяли віру у перемогу.
 Таким чином, своїм талантом, відповідальним ставленням до справи, відданою працею попри всі  негаразди війни, вони зробили величезний внесок задля перемоги. 


вівторок, 18 серпня 2020 р.

"Славні сини України за незалежність йшли крізь плин століть і гомін сьогодення": 29 серпня - День пам'яті захисників України


  

Виставка-вшанування "Славні сини України за незалежність йшли крізь плин століть і гомін сьогодення", присвячена мільйонам українців, які поклали своє життя на вівтар боротьби за незалежність України.
До своєї волі Україна йшла довгим і жертовним шляхом.
24 серпня 1991 року - День Незалежності України. Ця дата увібрала в себе роки, десятиріччя, сторіччя... Мільйони українців мріяли та віддавали своє життя за цей святий для кожного українця день. Серце знову і знову завмирає від болю - яким же важким був шлях до незалежності.
В основі української державності - тривала боротьба наших предків, звитяга великих полководців, світочів козацького духу - Богдана Хмельницького, Петра Сагайдачного, Івана Мазепи, Пилипа Орлика, героїв УПА а ОУН - Романа Шухевича, Євгена Коновальця, Андрія Мельника, жертв політичних репресій, героїв АТО та багатьох інших славетних синів України, які поклали своє життя на вівтар боротьби за незалежність нашої держави. Вони загинули фізично, але їх імена назавжди залишаться в наших серцях, як незгасні світочі українського духу, як вічні смолоскипи.

Вивчаймо їх! Пам'ятаймо їх! Вшановуймо їх! Дякуємо їм!

"Хай квітне щаслива моя Україна! Найкраща, безцінна і рідна земля"

          

24 серпня - День Незалежності України


24 серпня 1991 року Верховна Рада України ухвалила Акт проголошення незалежності України. Ця визначна дата навіки увійшла в історію нашої держави, започаткувала нову епоху в житті нашого народу, законодавчо закріпила його вікові демократичні прагнення до національного відродження, духовної свободи, економічного зростання, культурного піднесення.
Ніколи за роки нашої незалежності нам не доводилося проходити такі складні випробування як зараз - захищати свою країну від ворога. Саме сьогодні, захищаючи свою країну, ми виборюємо свою незалежність. Шляхом цієї боротьби формується непереможна нація - нація патріотів. Сьогодні народжується справжня Україна, яка є незламною державою, гідною поваги усього світу. Від кожного з нас залежить, якою бути нашій державі, як житимуть наші нащадки.

Тож любіть свою Україну! Працюйте на її розбудову! Нехай ваші серця повняться любов'ю до людей та гордістю за свою квітучу, незалежну Україну!

"Рідний наш прапор високо несім! Хай він, уславлений, квітне усім!"


23 серпня - День Державного Прапора України



  Виставка "Рідний наш прапор високо несім! Хай він, уславлений, квітне усім!" присвячена нашій святині - українському Державному Прапору. 
    Історично склалося, що напередодні Дня Незалежності - 23 серпня ми відзначаємо День Державного Прапора України. Сьогодні державний стяг став для нашої нації втіленням національної єдності, честі та гідності, символічним оберегом, який наповнює серця почуттям патріотизму, любові до України та гордістю за свій народ. 
   Синьо-жовтий прапор майорить  на всіх державних установах України. Він здіймається над усіма посольствами нашої держави в багатьох країнах світу. 
   Гордо розвивається синьо-жовте знамено, промовляючи всьому світу: "Є у світі держава - Україна". 
   Тож бережімо нашу святиню! Бережімо незалежність та суверенітет нашої України!

вівторок, 4 серпня 2020 р.

12 серпня - Міжнародний день молоді

До Міжнародного дня молоді, який в цьому році відзначається 12 серпня, підготували вікторину, присвячену молодому талановитому письменнику Л. Дерешу "Творча майстерня Любки Дереша".
1.Чому Л. Дереша називають "вундеркіндом" української літератури?
2. У скільки років Л. Дереш написав свій перший дебютний твір "Поклоніння ящірці"?
3. Головний герой роману "Поклоніння ящірці"?
4. Які функції,  на думку Л. Дереша, виконує письменник?
5. Скільки книжок налічує творчий доробок Л. Дереша?
6. Який твір Л. Дереша у 2018 р. було поставлено на сцені Веймарського національного театру в Німеччині?
7. Який роман Л. Дереша у 2005 р. було представлено на Лейпцизькому книжковому ярмарку?
8. Які романи Л. Дереша здобули 3 місце в конкурсі "Книжка року", яку проводила БІ-БІ-СІ у 2006-2007 рр. ?
9. Які 3 книжки ввійшли до "синайського циклу"?
10. Яку програму з 2008 р. на телеканалі КРТ веде Л. Дереш?
11. В якому жанрі пише свої твори Л. Дереш?
12. Скількома мовами перекладені твори Л. Дереша?
13. Який роман було видано французькою мовою?
14. Що є джерелом натхнення творчості Л. Дереша?
15. Улюблений іноземний автор Л. Дереша?
16. Які твори Л. Дереш написав для дітей?
17. Скільки років Л. Дереш працював над романом "Голова Якова"?
18. Що рекомендував Л. Дереш читати під час карантину?





пʼятниця, 31 липня 2020 р.

9 серпня - Міжнародний день корінних народів світу

 З 5.08.2020 р. по 14.08.2020 р. організували виставку-знайомство "Ми різні, але ми разом, бо ми єдині!", приурочену Міжнародному дню корінних народів світу. 

 Корінні народи — народи, які проживають у багатоетнічних суспільствах незалежних країн і є нащадками тих, хто населяв країну або географічну область, частиною якої є дана країна, споконвіку, у період її завоювання, колонізації або в період встановлення наявних державних кордонів.

  В Україні, корінними народами є українці, кримські татари, караїми та кримчаки, котрі походять з території Криму і також Греки Приазов'я. 

 Кримські татари – визнаний корінний народ, який ще називають кримцями, сформувалися як етнос на Кримському півострові.

 Цей народ став  нащадком різних народів, які в різний час переселялися на півострів: таврів, скіфів, кіммерійців, сарматів, греків, аланів, готів, гунів, римлян, хазарів, половців, печенігів і монголо-татар.
 Серед етносу кримських татар вирізняють три типи, які мали точну географічну прив'язку в Криму: степові татари, південнобережні та передгірні. Кримськотатарська мова належить до кипчацької групи тюркських мов.
 Депортація кримськотатарського народу 1944 року, що була актом геноциду й етноциду, була проведена 18 травня й тривала до червня 1944 року. Депортували понад 200 тисяч кримських татар.
 Повернення почалося наприкінці 1970-х років, хоча й натрапляло на сильний опір, провокації, контрпропаганду на місцях.
 Під час виселення і в перші роки перебування в депортації, за офіційними даними, загинуло до 25% спецпереселенців. За даними Національного руху кримськотатарського народу, отриманими за результатами всенародного опитування у 60-ті роки, загинули близько 46% – майже кожен другий.
 За час окупації Криму Росією з півострова виїхали понад 20 тисяч кримських татар.

 Караїми – це реліктовий корінний етнос Криму, що мешкав також на Галичині, Волині й Поділлі, а також у Литві. Туди вони потрапили разом із литовським князем Вітаутасом, який привів за собою караїмів після кримського походу наприкінці ХІVстоліття і поселив у містечку Тракай.
 За останнім всеукраїнським переписом населення, в Україні визнали себе караїмами 1196 осіб, із них визнали караїмську мову рідною лише 72 особи.
 Спочатку караїмами називали тих людей, які сповідували специфічне релігійне вчення «караїмізм», особливий напрямок у юдаїзмі, що відкидає Талмуд, основу всього життя релігійного єврея. Єдина свята книга караїмів – Старий заповіт. 

 Стародавні святині караїмського народу розташовані поблизу Бахчисарая: фортеця Джуфт (Чуфут) Кале і родове кладовище – святилище Балта Тіймез.
  У Мелітополі зараз живе 54 представники караїмського народу.


  Після Другої світової війни залишилося в живих не більше від 1,4 -1,5 тисячі караїмів.
  Згідно з даними 1948 року, в Карасубазарі проживало 10 караїмів (дві родини), у Феодосії – 150, у Керчі – 100, у Сімферополі – 400, по кілька осіб мешкало в Євпаторії, Севастополі і Джанкої.
 
 Кримчаки є стародавнім єврейським населенням Криму, яке з’явилося на півострові у 14-16 століттях.
  Кримчаки перейняли у татар багато звичаїв і традицій і від 13-го століття стали тюркомовними.
  11 грудня 1941 року в Криму нацисти розстріляли  до 20 тисяч сімферопольців. Більшість із них були етнічними кримчаками та євреями.
  В один день нацисти убили понад 8 тисяч кримчаків, які сповідували релігію, близьку до іудаїзму, тому розділили долю євреїв півострова. Через невелику чисельність кримчаків, їм, як етносу, відродитися фактично не вдалося.
  У Криму в цілому було 700–750 кримчаків.
 Зараз у Криму живе менше від 200 кримчаків. Це найменш чисельний народ півострова.



 Кримські греки — етнічні представники грецької нації, які проживали на території сучасного Криму. Грецька колонізація має давні традиції, які розпочались в VI ст. до н. е. зі створенням Босфорського царства та Херсонеської республіки. З весни-літа 1944  року депортовані за наказом Й. Сталіна з іншими представниками етносів Криму. Греки з’явилися тут ще в античну епоху і заснували колонії на Керченському півострові, у Південно-Західному Криму, в районі Євпаторії.

 

  Розрізняють чотири групи греків, які проживали в Криму в різні періоди його історії. Ці групи відрізняються одна від іншої особливостями їхнього формування, а також своєрідністю мови і культури. Мова йде про античних греків (VI ст. до н. е.—III ст. н. е.), середньовікових кримських греків (ІІІ-ХУІІІ ст.), їхніх нащадків тепер називають «маріупольськими греками»), про греків «російського періоду» історії Криму (XVIII XX ст.) і про сучасну грецьку общину, яка складається в Криму в наші дні (ХХ-ХХІ ст.).

 Ми повинні не тільки віддавати належне історії, звичаям,  традиціям, багатству культур корінних народів України, а  і  бути солідарними з ними у боротьбі за їх права та свободи    з російським агресором.
  "Крим належить корінному народу, а корінний народ - це основна організована сила, яка в міру своїх можливостей чинить опір окупації, причому в загальнонаціональному масштабі." Мустафа Джамілєв.

середа, 29 липня 2020 р.

"Їх іменами славляться наші Теремки": Ліньова Є.А."

  Велич Теремків в людях, які тут жили і живуть. Особливо в тих людях, які своїми справами зробили внесок у розвиток науки, культури.
   Чергова сторінка  циклу "Їх іменами славляться наші Теремки" присвячена Ліньовій Євніці Анатоліївні - досліднику історії, археології VІІ ст. до н.е. - ХІХ ст. та пам'яткоохоронних питань України, користувачці нашої бібліотеки.
   Євніка Анатоліївна народилася 16 січня 1951 року у місті Києві в сім'ї художників-оформлювачів. Батьки, як люди творчі, змалечку прививали своїм дітям ( старшому братові і сестрі)  любов до мистецтва, літератури, історії.
   Євніка Анатоліївна у 1978 році закінчила навчання у Київському Державному університеті зі спеціальності "історія", у 1984 році - аспірантуру кафедри археології та музеєзнавства КДУ. 
  У 1969-1973 роках працювала техніком проблемної лабораторії науково дослідного сектора Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
  Знайомство з професором-археологом Г. Г. Мезенцевою, стало для Євніки Ліньової визначальним, оскільки завдяки їй вона у липні 1974 року була запрошена на кафедру археології і музеєзнавства історичного факультету Київського університету, де пропрацювала до лютого 1996 року. Викладала спецкурси: "Антична археологія Північного Причорномор'я", "Археологія Середземномор'я", "Слов'яно-руська археологія", "Історіографія археології". 
  До кола наукових інтересів Є. А. Ліньової входять питання ремісничого виробництва давньоруського часу, зокрема – гончарного, історія археологічної науки у Російській імперії, реставрації та консервації археологічних об'єктів, широке коло пам'яткоохоронних проблем.
  Є. А. Ліньова учасник та керівник багатьох археологічних експедицій як в Україні (1975-1995 рр.), так і за її межами – в Росії (1988 рік), Польщі (1989, 1990 роки), Сербії (1996 рік).


 Після переходу Мезенцевої Г. Г. у 1976 р. до НАН України Ліньова Є. очолила університетську археологічну експедицію і продовжила дослідження літописного давньоруського міста Бєлгорода (с. Бєлогородка Києво-Святошинського району). 
 Дослідження Бєлгорода Київського проводилися більше ніж 100 років, але велися здебільшого непостійно. Виняток становлять археологічні розкопки Г. Г. Мезенцевої та Є. А. Ліньової. Вони стали якісно новою сторінкою в історіографії Бєлгорода. 
 Нові матеріали археологічних розвідок розширили знання про роль давньоруського міста. Важливим здобутком стало виявлення  гончарних та металургійних комплексів, яке дало підстави стверджувати, що Бєлгород був не тільки могутньою фортецею, а й релігійним та висококультурним центром Київської Русі кінця ХІ - першої половини ХІІІ століття включно. Видобуток заліза визначається лише присутністю металургійних шлаків, що свідчить про розвиток металургії та ковальства. Про свої дослідження Г. Г. Мезенцева та Є. А. Ліньова написали у  статті "Гончарне виробництво на посаді Бєлгорода Київського". 
   
   У 1994 році Є. А Ліньова разом із студентами Київського університету ім. Т. Шевченка досліджувала Херсонес Таврійський (м. Севастополь), про що вона у співавторстві із археологами Зубарем В. Н. та Сон Н. О.  написала у навчальному посібнику "Античний світ Північного Причорномор'я".



  У посібнику розглянуто питання історичного та соціально-економічного розвитку античних держав, що існували протягом майже тисячі років на півдні сучасної України. Історія античних держав Північного Причорномор'я викладена за основними хронологічними періодами, проведено порівняльний аналіз характерних ознак та специфіки історичного розвитку на основі сучасних теоретичних розробок, не обтяжених відомими ідеологічними настановами. 
 Цю книгу Євніка Анатоліївна подарувала нашій бібліотеці. 
   Вона автор понад 50 наукових праць.  Зокрема, "Предпосылки и история зарождения отечественной археологии", співавтор каталогу "Пам'ятки єврейської культури в музеях і заповідниках України" (англ., укр., іврит) та ряд ін. 
   Ставлення до пам'яток історії та культури є показником рівня розвитку держави та духовної зрілості її громадян. Розуміючи значення культурної спадщини у вихованні патріотизму, формуванні національної ідеї, самоідентифікації українців, Євніка Анатоліївна у лютому 1996 року перейшла на роботу до Міністерства культури і мистецтв України спочатку головним спеціалістом, але невдовзі стала начальником відділу інспекції Управління охорони культурної спадщини, потім начальником відділу заповідників і начальником Управління культурної спадщини (1996-2002 рр.). 

 Є. А. Ліньова була членом штабу з відтворення Михайлівського Золотоверхого монастиря та Успенського собору у м. Києві і Володимирського собору у Херсонесі.




 Вона пройшла стажування і отримала міжнародні сертифікати на курсах UNESCO-ICCROM з питань будівництва в українському середовищі та менеджменту в пам'яткоохоронній галузі (Литва, 1998,1999). 


  Євніка Анатоліївна є  співавтором Ризької хартії, що була прийнята у 2000 р. на міжнародній конференції "Аутентичність та історична реконструкція культурної спадщини", яка має важливе значення для  відтворення зруйнованих пам'яток. Також брала участь у конференціях ЮНЕСКО щодо охорони культурної спадщини в Україні, Литві, Латвії, Білорусі, Польщі та інших країн Європи. 
   Доклавши чимало зусиль для формування державної політики та виконавчої структури у сфері охорони культурної спадщини з січня 2003 р. по січень 2006  р., працювала заступником Голови Державної служби охорони культурної спадщини України.  Безпосередньо Є. А. Ліньовою та під її керівництвом за ті роки розроблено і подано на затвердження Верховною Радою України та Уряду документи щодо ратифікації Україною міжнародних конвенцій, понад 30 нормативно-правових актів, що врегульовували питання охорони культурної спадщини, зміни і доповнення до Закону України "Про охорону культурної спадщини" та інших Законів України, що в цілому стосуються питань культури, прийняття рішень про створення заповідників та надання їм статусу "національних" та багато іншого. 
    Євніка Анатоліївна була відзначена Подяками Міністерства культури та Київського міського голови "За вагомий особистий внесок  у створення духовних і матеріальних цінностей та досягнення високої майстерності у професійній діяльності" (2001, 2004). 
   Євніка Анатоліївна крім того протягом багатьох років свій досвід викладацької і дослідницької роботи передавала студентам Навчально-консультаційного центру з туризму, де готували екскурсоводів зі знанням іноземних мов.
   Гілка роду Ліньової Є. - син Андрій та онук Данило.  Після виходу на пенсію вона веде активний спосіб життя: співпрацює з бібліотекою, приймає участь у її  заходах, багато читає. 


 Євніка Анатоліївна провела вечір-зустріч "Рід наш красний, рід прекрасний". Вона розповіла про свого талановитого батька-художника Анатолія Григоровича, який працював в Київському Художньому комбінаті. Він гаряче любив рідну Україну і цю любов передав своїм дітям. Євніка Анатоліївна також ознайомила присутніх з творчістю свого брата Жозефа Ліньова. Він був цікавою, талановитою і неординарною людиною. Його душа втілилась в малюнках, мозаїці, скульптурі, карбуванню по металу та слові.
  Євніка Анатоліївна як творча особистість захопилася мистецтвом декупажу, а під час карантину у квітні-травні 2020 р. створила декілька колажів. 





   Євніка Анатоліївна надала світлини з власного архіву. Також використали світлини з архіву бібліотеки.