"Мир і спокій в Україні боронять наші жінки-берегині"

 З 1.11.2022 р. по 30.11.2022 р. в бібліотеці представлена віртуальна виставка-знайомство "Мир і спокій в Україні боронять наші жінки-берегині".

  Жінок в українському війську  представницями слабкої статі не називають. Українські жінки нарівні з чоловіками боронять рідну землю й виконують найскладніші завдання. Наша армія була і залишається однією з тих, де служить найбільше жінок. Нині в українській армії жінки становлять 22%, це один із найбільших показників серед країн Європи. 

 Сьогодні у Збройних Силах України служать понад 50 тисяч жінок, з них 37 тисяч є військовими, а 13 тисяч працюють в армії на цивільних посадах.  Понад 5 тисяч захисниць  в умовах повномасштабної війни знаходяться на передовій – в районах, де ведуться активні бойові дії. 

  Жінки дедалі частіше обіймають військові посади, які раніше вважалися чоловічими.

 Серед жінок-військових є командири батарей, взводів, машин і  відділень безпілотної авіації, а також снайпери.

 Під час повномасштабної війни українські жінки також активно займаються волонтерською діяльністю. Жінки дуже активно допомагають пораненим бійцям у госпіталях,  піклуються, щоб воїни не відчували себе покинутими, допомагають у повсякденних клопотах. Адже постійне спілкування із захисниками нашої Вітчизни надає героям, тимчасово прикутим до ліжка, бадьорості духу, віри, що все буде добре.

  

 Українські письменники і поети присвятили  свої твори  нашим хоробрим жінкам-захисницям.

  Щоб більше дізнатися про жінок-захисниць, пропонуємо вам ознайомитись з літературою нашої виставки.

Шила, А. "Жінка війни": (оповідання) / Анна Шила. - Харків: Фоліо, 2018. - 316 с.

  Книга "Жінка війни" - перше в історії України видання, де збройне протистояння на теренах нашої країни розглядається через історії жінок. Оповідання написано на основі інтерв’ю з 25 жінками — парамедиками, волонтерами, журналістами, військовослужбовцями, які вирушили на Схід боронити свою Вітчизну. Авторка розповідає про вистраждані долі героїнь, але водночас кожна з них — це символічний образ, у якому втілено життя й емоції багатьох жінок-воїнів. Їхніми вустами говорить Україна. Це голос, який варто почути і до якого варто дослухатися.

Котлярчук, А. Добровольці. Доба героїв =The Volunteers. The age of Heroes: (альбом) / Андрій Котлярчук. - Київ: Мистецтво, 2019. - 318 с.

 Артпроект Андрія Котлярчука про історію сучасної війни на сході України присвячено добровольцям та ветеранам АТО. Фотопроект не випадковий, а продуманий автором від початку до кінця. Фотомайстер проїхав тисячі кілометрів уздовж тонкої лінії зіткнення протиборних сил та відзняв сотні вдумливих кадрів й портретів бійців до та після бою. Фотозйомка здійснювалася на нульових кілометрах з 2014 до 2018 року. 

   На світлинах зображені наші герої. Це не лише чоловіки, а й відчайдушні, безстрашні, сповнені непідробного патріотизму жінки. 

Деркач, С. Мати солдата/ Сергій Деркач. - Київ: Гамазин, 2019. - 224 с.

 Війна змінила світ. Зневірившись у владі, молоді хлопці звалили собі на плечі долю країни і тепер несуть її. Терпляче несуть, не жаліються. Гинуть у вогні війни, стрункими рядами підносяться з пекла до раю. Але ні стогону з їхніх вуст, ні дорікань... 

  І що залишається їхнім матерям? Зануритись в море свого горя, розчинитися в сльозах? Чи проклинати до скону і владу, і долю? 

 Богдана Малинчук обрала інший шлях. Вона заступила в строю загиблого сина, приміряла на себе долю солдата. Але жінка і гадки не мала, що на лінії вогню їй доведеться зустрітися із своїм минулим. Обличчя в обличчя, очі в очі... Й одному Богу відомо, що візьме гору: ненависть до ворога чи співчуття до матері. 

Волонтери. Мобілізація добра: збірка / С. Жадан (та ін.; уклад. і передм. І. Карпи). - Харків: Клуб Сімейного Досуга, 2015. - 253 с.

   Ця книга про звичайних людей поруч з нами, які іноді здаються справжніми атлантами, на чиїх плечах тримається наш світ, що похитнувся в одну мить. Тих, хто робить надзвичайне для бійців, поранених, сиріт, біженців, з ранку до вечора шукаючи можливості для допомоги, збирає гроші та ліки, надає притулок тим, хто залишив рідні домівки, годує, напуває, зігріває... Це волонтери - більша частина яких є жінки. Строкатий килим із віршів, есеїв і щемливих оповідань найкращих українських авторів змушує задуматися над цим феноменальним явищем та мабуть (хто знає), зважитися на власний крок.

Талан, С. Оголений нерв: роман / Світлана Талан. - Харків: Клуб Сімейного Дозвілля, 2015. - 540 с.

 Мирне й спокійне життя, міцна родина, вірні друзі... Усе, що здавалося непохитним, перевернулося догори дном. Війна роздирає навпіл усі зв’язки, і рідні люди й вірні друзі стають ворогами...
 Кілька місяців 2014 року Сєвєродонецьк перебував під владою ополченців. Цей короткий проміжок часу став нездоланним для родини Насті Агафонової. Син, запальний прихильник Майдану і патріот України, боротиметься із сепаратистами, а дочка — вступить до ополчення... Так само розійдуться й шляхи друзів Геннадія, нерозлучних змалечку хлопців. Бо війна проходить і по родинах, і по душах...

Талан, С. Повернутися дощем: роман / Світлана Талан. - Харків: Клуб Сімейного Дозвілля, 2016. - 445 с.

  "Повернутися дощем" - довгоочікуване продовження історії Насті Бидлоти, жінки й матері, життя якої назавжди змінила війна.

Однією з основних тем роману є перипетії долі Насті та її коханого Вадима, які, ставши волонтерами, потрапили в полон сепаратистів, але не зламались, завдяки вірі в майбутнє України та щирості кохання одне до одного.

Трофимович, В. М. Любов на лінії вогню: (оповідання) / Васіліса Трофимович. - Харків: Фоліо, 2016. - 153 с.

  У збірці замальовок Васіліси Трофимович, чарівної дівчини зі сталевим характером бійця, сплелися разом реальні події, документальні факти і справжні почуття. Почуття на лінію вогню, які увібрали і високу любов - до жінки, родини, країни, і зраду, і розпач, і тугу за загиблим щастям. 

  У кожному оповіданні книжки "Любов на лінії вогню" дніпропетровської письменниці, журналіста, колишнього прес-офіцера добровольчих формувань, яка понад півтора року провела в АТО разом зі своїми героями, читачі знайдуть щирість, реальний патріотизм і дійсне прагнення до кращого майбутнього нашої України.

    Всі ці книжки присвячені жінкам-воїнам АТО, які на рівні з чоловіками стали на захист нашої держави. Сьогодні в умовах повномасштабного вторгнення Росії на нашу  територію  тисячі українок, ризикуючи життям і здоров'ям заради миру та свободи, взялися за зброю. 

 І ще багато книжок буде написано про їх подвиг.  

 Слава жінці-воїну! Перемога буде за нами!

  

21 листопада - День Гідності та Свободи

   Сьогодні, 21 листопада, Україна відзначає День Гідності та Свободи. 

  Це свято відзначається на честь початку двох українських революцій: Помаранчевої та Революції Гідності - Євромайдану. День Гідності та Свободи для кожного українця  звучить як музика, як пісня. 

  А яким змістом наповнене це свято! Без гідності немає свободи, а без свободи людина не може жити гідно. Тільки вільні та гідні творять своє майбутнє. 

 Український народ, у якого велике серце і високий дух, вийшов на Майдан й продемонстрував  усьому світу силу нашої стійкості, єдності, гідності, своє прагнення до   свободи. 

 Революція Гідності кардинально змінила напрямок розвитку держави та суспільства, згуртувала свідомих, зрілих громадян - справжніх патріотів Батьківщини та дала наснагу до боротьби під час російсько-української війни. 

   Наші героїчні воїни, як і Герої Небесної Сотні, з почуттям гідності й патріотизму, стійкості нині боронять кордони України,

захищаючи її територіальну цілісність, відстоюючи ідеали свободи і демократії як найвищої цінності сучасного цивілізованого суспільства.

Вистояли на Майдані - переможемо у війні!

9 листопада - День працівників культури та майстрів народного мистецтва

 До Дня працівників культури та майстрів народного мистецтва на абонементі з 31.10.2022 р. по 15.11.2022 р. представлена віртуальна виставка - знайомство "Культура, як феномен зближення у світовому просторі".

 Нашого цвіту по всьому світу. Україна подарувала світові величезну кількість талановитих людей. Серед них - видатні письменники, актори, художники,  музиканти, співаки, танцівники.  Відомі українці прославили нашу країну та її народ в різних куточках світу.  Саме завдяки їхнім  досягненням та перемогам світ дізнавався про Україну. Вони - наша гордість і приклад для наслідування!

  Тисячі українців були змушені шукати кращої долі за кордоном. Але навіть у чужих країнах вони пам'ятали про своє походження та змогли вразити світ своїм талантом.

  

 Митці продовжували творчо працювати поза межами Батьківщини, не відмовляючись від свого українства ні в житті, ні в творчості.  Вони активно включилися у світовий мистецький процес.

 

  Але ми вважаємо їхні здобутки українськими, пишаємося ними і пам’ятаємо їх усіх!

  Щоб більше дізнатися про життєвий і творчий шлях українських емігрантів, пропонуємо вам ознайомитись з матеріалами нашої виставки-знайомства.

Аврамчук, Н. (Не)відомі українці, які змінили історію / Н. Аврамчук, М. Сухомозський; мал. Т. Шварц. - Київ: Саміт- книга, 2019. - 208 с.

   Це книга-довідник про вихідців з України, які зробили великий внесок в історію цивілізації, але про яких в нашій країні знають несправедливо мало.

   Розділи книги присвячені  видатним митцям-емігрантам: "Леді абстракціонізму з Одеси" -  Соні Терк-Делоне (Сарі Еліївні Штерн), "Зірка романтичного балету з Пирятина" - Ігорю Юшкевичу, "Легенда американської музики з Кременчука" - Дмитру Тьомкіну, "Африканська примадонна з Чернігова" - Ксенії Бельмас, "Топ-красуня світового кіно з Києва" - Анні Стерн, "Актриса-хамелеон з Ялти" - Аллі Назімовій, "Король піаністів з Києва" - Володимиру Горовіцу.

Береза, Роман Мистецька слава України: У пошуку євшан-зілля / Роман Береза. - Львів: Література та мистецтво, 2021. - 544 с. 

 У книзі в формі есе-розповідей зображено життя і творчість окремих персоналій, які відіграли помітну роль у процесі становлення та розвитку української думки, культури та мистецтва. Барвистими засобами художнього слова автор змальовує багато маловідомих фактів з життя видатних українських митців, кожен з яких зробив свій яскравий внесок у розквіт української та світової культури.

Врублевська, В. В. Соломія Крушельницька: Роман-біографія / В. В. Врублевська. - Київ: Дніпро, 1986. - 358 с.

 У романі-біографії письменниця висвітлює життя і творчий шлях всесвітньовідомої співачки. 

Майстерно та історично достовірно відтворено повнокровний образ визначної артистки, показано високу красу її життя, глибинність душі, вроджений хист та безупинне самовдосконалення, а також громадянську позицію Соломії Крушельницької.

 Неперевершене сопрано у три октави Соломії Крушельницької не залишило байдужими нікого. Оперною дівою захоплювався увесь світ. Соломія легко співала твори на восьми мовах. Щоб слухачі знали, звідки вона родом, після концертів співачка часто знайомила публіку з українськими піснями.

Гайдабура, Валерій Летючий корабель Лідії Крушельницької (Студія Мистецького Слова в Нью-Йорку) / В. Гайдабура. - Київ: Факт, 2006. - 280 с.

   Книжка доктора мистецтвознавства, члена-кореспондента Академії мистецтв України, заслуженого діяча мистецтв України Валерія Михайловича Гайдабури присвячена творчій біографії відомої актриси, режисера, педагога та організатора театральної справи на теренах української діаспори в США, заслуженого діяча мистецтв України Лідії Крушельницької. Простежено 40-річну історію керованої нею Студії Мистецького Слова в Нью-Йорку, висвітлено творчий доробок цього колективу, що здобув широку популярність. Авторський стиль поєднує наукову ґрунтовність розповіді з емоційним захопленням безкорисливою працею митців діаспори.

Балабко, О. В. "Київ, Іринівська, Лифарям...": повість за листами митця / Олександр Балабко. - Чернівці: Букрек, 2011. - 187 с.

 В книзі розповідається про  видатного танцівника і хореографа ХХ століття, киянина Сергія Лифаря, який майже тридцять років очолював балет Гранд Опера в Парижі, був ректором Інституту хореографії та Університету танцю Парижа, почесним президентом Всесвітньої ради танцю ЮНЕСКО. Сучасники називали його «богом танцю», «добрим генієм балету XX століття». За 26 років роботи в Опері Лифар виховав одинадцять зірок балету.

  Книга написана на основі матеріалів із архіву митця у Києві. Це більш як шістдесят листівок, знімків, інших документів, надісланих і переданих Сергієм Лифарем рідним після втечі за кордон 1923 року.

Власенко, І. Квітка з Манхеттена: Роман / Ірина Власенко. - Київ: Кондор, 2020. - 216 с.

 Дивні, багато в чому трагічні випробування випали на долю маленької симпатичної жінки, відомої американської вокалістки, яку в 1998 році назвали найбільш пізнаваним голосом США. Дійсно, її спів  почули понад 20 мільярдів людей, що в три рази більше за все населення планети. Ім’я цієї співачки Квітка Цісик. Хто хоч раз почув голос цієї співачки, ніколи не забуде його, наче вона знала якусь загальну таємницю  для кожного людського серця. Подейкують, її голос має містичну силу, заворожує і лікує. Звідки ж взялася на чужині, в самому центрі Нью-Йорка, чарівна українська квітка, яка знала таємний код української душі, ви дізнаєтесь, прочитавши цю книгу.

Коляда, І. А. Квітка Цісик / Ігор Коляда, Юлія Коляда, Павло Юрчишин. - Харків: Фоліо, 2019. - 121 с.

  Чарівною квіткою України, «легендою за океаном» називають представницю української діаспори Квітку Цісик, незабутній голос якої пронизує до глибин душі. Недарма ж бо весь американський шоу-бізнес захоплювався її неповторною манерою, адже з нею працювали Майкл Джексон, Вітні Г'юстон та інші світові зірки. Дивна доля, багато в чому трагічна, випала маленькій симпатичній жінці, яку в 1998 році назвали найбільш упізнаваним голосом США.   Ранній розрив із Україною завдай їй болю, який Квітослава гоїла українськими піснями, а невиліковна хвороба привела за собою ранню смерть. Однак мрія усього життя чудової Квітки, яка могла би стати окрасою будь-якої сцени, все-таки здійснилася. Чарівний голос видатної українки і досі лунає між нас та продовжує зігрівати серця й душі людей на всій планеті. 

Кошиць, О. Спогади / О. Кошиць. - Київ: Рада, 1995. - 387 с.

Олександр Кошиць! Це ім'я повертається до нас із забуття, як і багато інших імен, яскравих і непересічних, без яких важко уявити сьогодні світову  культуру. Спогади Олександра Кошиця, талановитого диригента, композитора, фольклориста -це хвилююча сповідь людини, яка відірвавшись від коханої України  географічно, ніколи не втрачала з нею єдності духовної.

 Олександр Кошиць - амбасадор української культури, який 1919 року створив хорову капелу й вирушив з нею за кордон, щоб познайомити з незалежною Україною та її музикою увесь світ.

Марчук, Іван: Каталог творів: переклад / Упоряд. Н. Сухоліт. - Київ: Задумливий страус, 1996. - 87 с.

Цей унікальний альбом-каталог висвітлює життя і творчість всесвітньо відомого народного художника України, винахідника власного художнього стилю, лауреата Національної премії України імені Т. Г. Шевченка, члена Золотої гільдії Римської академії сучасного мистецтва Івана Степановича Марчука. Увазі шанувальників мистецтва пропонується близько 500 репродукцій вибраних творів цього видатного майстра другої половини ХХ-ХХІ століть. Іван Марчук належить до загадкових і не завжди збагненних майстрів сучасної доби.

   Нереалізованість художника в умовах радянського тоталітаризму змусила його в кінці 1980-х виїхати з СРСР.  З того часу митець встиг пожити в Австралії, Канаді й США, звідки вже остаточно повернувся до України у 2011 році. На відміну від багатьох митців-емігрантів, які змушені були займатися за кордоном не своєю справою, Марчук  продовжував малювати й здобув на чужині всесвітнє визнання. Він став єдиним українцем за всі часи, що увійшов до рейтингу "100 найвизначніших геніїв сучасності", який уклала британська газета The Daily Telegraph.

"Жінка, яка розчісує волосся" О. Архипенка (1915 р.) // Сто найвідоміших шедеврів України. - Київ: Автограф, 2004. - С. 478-481.

 Олександр Архипенко, український та американський скульптор і художник, один із основоположників кубізму в скульптурі, засновник мистецької школи. Він став першим українцем, який взяв участь у Венеційському бієнале (1920). Олександр Марчук посідає гідне місце серед таких майстрів ХХ століття як Матісс, Пікассо, Брак, Лєже, Малевич. У 1923 році Архипенко емігрує до США. Там він у 1929 році отримує громадянство і працює як художник, скульптор і оформлювач. У 1934 році оформляє павільйон України на виставці "Століття прогресу" в Чикаго. В Америці він проявляє себе і як винахідник, створюючи пристрій, що дозволяє малюнкам, зробленим з оргскла, рухатися. За цим принципом зараз працюють рекламні білборди з перемінними зображеннями.

 Відвідавши нашу виставку та переглянувши  її матеріали, ви познайомитесь з талановитими вихідцями з України, які вплинули на формування мультикультурного й толерантного світу.

 Презентація співаника 

"Василь Стус. (Пісні сучасних українських гуртів та виконавців на вірші В. Стуса з нотами)"

21 жовтня - 350-річчя від дня народження Пилипа Орлика

  З 3.10.2022 р. по 20.10. 2022 р. до 350-річчя від дня народження військового і політичного діяча, дипломата, гетьмана України   Пилипа Орлика на абонементі представлена виставка-ювілей "Незламний борець за незалежність України".

  Доля Пилипа Орлика дивовижна. Генеральний писар Війська Запорозького при Івані Мазепі. Блискучий поет, філософ, політик, мужній воїн - це далеко не всі його заслуги. 

  Пилип Орлик - один з найосвіченіших, найобдарованіших людей свого часу. Окрім української мови, вільно володів польською, болгарською, арабською, шведською, німецькою, латинською та церковнослов’янською мовами. Також Пилип Орлик писав вірші, все життя збирав власну бібліотеку і вів щоденник.

  Пилип Орлик мріяв про демократичну республіку Україну - вільну і незалежну. Він будував  майбутню щасливу Україну. 

   Пилип Орлик став символом нескореності й боротьби за волю свого народу. Діяльність гетьмана, безперечно, становить одну з найважливіших сторінок державної та військової історії України. 

  Він  був вірним сподвижником Гетьмана Мазепи у його державницьких змаганнях. Але поразка шведів у Полтавській битві трагічно вплинула на подальшу долю України і на долю одного з найславетніших  її синів - Пилипа Орлика. 

 Після Полтавської катастрофи у 1709 році Пилип Орлик разом з залишками козацьких та шведських військ опинився в Бендерах. Мазепа помер, а на його місце гетьманом  України було обрано Орлика. Саме у Бендерах новообраний гетьман і склав "Пакти й Конституції прав і вольностей Війська Запорізького", документ, який пізніше дістав назву Конституції Пилипа Орлика.

 

Перша Конституція України гетьмана Пилипа Орлика: 1710 рік / Пер. з латин  та прим. М. Трофимчука. - Київ: веселка, 1994. - 77 с.

  Документ визначав права та обов'язки всіх членів Війська Запорозького й був затверджений шведським королем Карлом ХІІ. Хоча "Конституція" й не набула чинності, оскільки була написана в умовах вигнання, але залишається пам'яткою української політико-філософської та правової думки.    

  Документ складався зі вступу й 16 статей, у яких проголошувалася незалежність України від Московії та Речі Посполитої. Проголосивши Україну фактично незалежною республікою, "Конституція Пилипа Орлика" стала найвищим досягненням тогочасної політичної думки не тільки в Україні, а й у Європі.

  Шість статей Конституції спрямовані проти зловживання владою і на боротьбу з корупцією. Цей термін вживають у написаному староукраїнською мовою оригіналі тексту. Зокрема гетьманові заборонялося "на свій персональний пожиток використовувати військовий скарб, а задовольнятися лише своїми оброками та приходами, які кладуться на булаву та його гетьманську особу". Ще один антикорупційний пункт був проти пільговиків, які вибили собі звільнення від повинностей.

Слабошпицький, М. Ф. Конституція Пилипа Орлика / М. Ф. Слабошпицький // З голосу нашої Кліо: Події і люди української історії. - Київ: Махаон, 2003. - С. 156-158.

  Михайло Слабошпицький наголошує на тому, що уперше в історії було прийнято українську  Конституцію, ініціатором і натхненником якої був Пилип Орлик. Це був  важливий для України  документ, в якому говорилося про вільну і незалежну державу з захистом прав людини.

Коляда І. А. Пилип Орлик / І. Коляда, С. Коляда, О. Кирієнко. - Харків: Бібліотекар, 2019. - 122 с.

 Книга присвячена видатній особистості  -  Пилипу Степановичу Орлику, який все своє життя присвятив боротьбі за незалежність України. Навряд чи якась національна справа мала такого освіченого, талановитого й вірного її представника, як Пилип Орлик. 

 Чухліб, Т. В. Пилип Орлик (1672-1742 рр.) / Т. В. Чухліб // Гетьмани України-Русі: ( від лицарів степу до правителів країни). - Донецьк: БАО, 2012. - С. 254-267.

Автор книги - відомий вітчизняний історик Тарас Чухліб у розділі книги "Пилип Орлик (1672-1742 рр.)", спираючись на оригінальні архівні документи,  враховуючи останні досягнення вітчизняної та зарубіжної історичної науки, зобразив сповнене пригод і випробувань життя гетьмана Пилипа Орлика  та його діяльність на військовій і політичній арені. 

Реєнт, О. П. "... природа моя, з прадідів моїх не дозволяє мені бути зрадником, і зобов'язує мене бути вірним моєму добродійнику" Пилип Степанович Орлик (1672-1742) / О. П. Реєнт, І. А. Коляда // Усі гетьмани України. - Харків: Фоліо, 2007. - С. 297-320.

 Автори книги правдиво та об'єктивно описують життєпис видатного державного і політичного діяча, талановитого дипломата Пилипа Орлика.

Астапенко, Н. В. Пилип Орлик (1672-1742 рр.) / Н. В. Астапенко та ін. // Сто видатних українців. - Київ: Арій, 2006. - С.130-134.

 У розділі книги "Пилип Орлик (1672-1742 рр.)" висвітлено життєвий шлях і суспільно-політичні погляди борця за свободу й незалежність України, політичного діяча, дипломата, гетьмана України у вигнанні -  Пилипа Орлика.

 Щоб дізнатися більше про життя і діяльність видатного українця Пилипа Орлика, пропонуємо вам ознайомитись з матеріалами нашої виставки. 

14 жовтня - День українського козацтва

 З 3.10.2022 р. по 20.10.2022 р. до Дня українського козацтва в бібліотеці представлена виставка-панорама "Козаків звитягу поважаємо, єдність із минулим відчуваємо".

   Виставка складається з п'яти розділів.     

 У першому розділі "Хай те лицарство не згине, хай та слава не поляже"   розповідається про  загадковий феномен національної історії - українське козацтво, про створену ним Запорозьку Січ і суспільно-економічні та духовні процеси  в Україні, що призвели до народного руху за  політичну і державну незалежність. 

  У  другому розділі "Запорозька Січ - феномен українського державотворення" мова йде про Запорозьку Січ як військово-політичну організацію українського козацтва, про її державність як унікальне явище в історії. Аналізуються її витоки, особливості формування і функціонування. 

   Третій розділ "Світочі козацького духу"  присвячений     українському козацтву - славетним лицарям, мужнім воїнам, які стали справжнім символом свободи для майбутніх поколінь українців.

 

 У четвертому розділі "Лицарі честі, мови і духовності" розповідається про важливу роль запорозьких козаків в утвердженні української мови. Серед козаків, зокрема запорозьких, дуже високий престиж мала рідна, українська мова. її добре знання було неодмінною умовою при вступі до низового товариства. Але разом із тим, скажімо, в Січі великою повагою користувались іноземні мови й ті, хто цими мовами володів. 

 Нехай вклад козацтва у розвиток української мови послугує нам як заповіт в  усвідомленні того, що Україна - самостійна держава з єдиною й загальноукраїнською державною мовою, розумінні того, що ми повинні плекати рідну мову, яка нас єднає. 

 

  П'ятий розділ "Українське козацтво як культурно-історичний феномен" знайомить з  епохою козацтва, яке створило  багатогранну, глибоку духовність, що стала гордістю і окрасою, вершиною української національної культури.  Освітньо-виховний, емоційно-естетичний потенціал козацтва ліг в основу не лише козацької, а й усієї української національної системи виховання. Козацтво було, в кращому розумінні цих понять, аристократією національного духу, високоморальною елітою своєї нації. Палкий український патріотизм козаків був могутнім стимулом до державотворчого, вільного і незалежного життя.

   Запорозькі козаки для українців стали еталоном найкращих людських якостей, виразниками національного духу. Непримиренність козацтва до поневолювачів, їх героїзм будять і надихають  воїнів ЗСУ вести непримиренну боротьбу з російським агресором за вільну, суверенну Україну.

   Якщо ви хочете пройти героїчними шляхами нашого славного запорозького козацтва, осягнути суть національних процесів, що відбувалися в цей період історії України, ми запрошуємо вас ознайомитися з нашою виставкою.

14 жовтня - Свято Покрови Пресвятої Богородиці, День захисника і захисниць України, створення УПА та День українського козацтва

   З 3.10.2022 р. по 20.10.2022 р. до свята Покрови Пресвятої Богородиці в бібліотеці представлена народознавча виставка "Покрова - світле свято нашого народу".

  На православному календарі є свята, які водночас мають народно-релігійні й національні риси та забарвлення, несуть у собі особливий колорит і неповторність. До таких свят належить свято Покрови Пресвятої Богородиці, яке ми традиційно відзначаємо у зеніті золотої осені - 14 жовтня.

 Започатковане у давній Візантії, це свято стало надзвичайно популярним в Україні. Особливо шанували на Україні Покрову запорозькі козаки. Наші лицарі вірили, що свята Покрова охороняє їх, а Пресвяту Богородицю вважали соєю заступницею і покровителькою.   Її зображення завжди було на хрестах, які носили козаки. Священною для кожного козака на Січі була Покровська церква, від порога якої січовики вирушали на захист рідної землі і куди з подякою за порятунок поверталися після походів.

  Багато церков побудовано на честь свята Покрови. На Запорозькій Січі головним був Покровський храм. Першу церкву на честь своєї покровительки козаки збудували 1659 року. За час існування Запорозької Січі було зведено 13 церков Покрови.  Козаки, вирушаючи в походи, неодмінно брали з собою оберіг - образок Покрови.

   Козаки настільки вірили в силу Покрови Пресвятої Богородиці і настільки щиро й урочисто відзначали свято Покрови, що впродовж століть в Україні воно набуло ще й козацького змісту та отримало другу назву - Козацька Покрова.

   Богородиця була своєрідним символом і заступницею не тільки козацтва, а й Української Повстанської Армії.

   У свято Покрови, 14 жовтня, Україна також  святкує День захисників і захисниць. Це  свято встановлено, враховуючи історичне значення й заслуги козацтва в утвердженні української державності та його вагомий внесок у сучасний процес державотворення.

   В народі свято Покрови мало ширший за церковний ареал дійств. Жінки вважають Богородицю покровителькою, хранителькою роду. Вони відтворювали її образ на вишивках і писанках. 

   У побуті села період Покрова - сезон сватання та весіль. Його чекали заручені чи ті юнки, які сподівалися на сватів і молилися: "Свята мати Покровонько, накрий мою головоньку, хоч наміткою, хоч ганчіркою, аби не зосталася дівкою".

  Покров святкували по закінченню польових робіт. А Богородицю вважали покровителькою землеробства. За звичаєм у цей день обов’язковим було вшанування пожинального снопа. Для цього прибирали світлицю, прикрашали її квітами та рушниками. Проводили ярмарки і веселі забави, на які збирали всі дари осені.

  Культ Богородиці шанували надзвичайно високо, оскільки її покровительство узгоджувалося з визвольним рухом. Вважається, що під оберегом Богородиці міцніє дух волелюбства нащадків славних запорожців.

  Тож ми,  нащадки славних запорожців, збережемо багатовікову традицію і звернемося за поміччю до Богородиці - покровительки України та попросимо її,  щоб в Україні настав мир, така омріяна наша перемога й збереглася цілісність нашої держави.