21 березня в бібліотеці відбувся вечір патріотичної поезії "Українську силу духу утверджують поети".
Протягом всієї історії вороги не залишали спроб зробити Україну колонією, а українців рабами. А історія наша була страшна і кривава. Йшли і йшли загарбники війнами на Україну, але не змогли поставити її на коліна. Адже завжди ставали на захист рідної країни всі, хто міг тримати у руках зброю, хто любив і вірив Україні.
Слово - найгостріша зброя, могутній засіб у визвольній боротьбі українського народу. Поети за допомогою слова боролися за кращу долю свого народу, пробуджували національну свідомість українців, запалювали в них прагнення до волі та незалежності.
Багато героїчних моментів нашої історії знайшли відображення у віршах українських поетів.
Користувачка бібліотеки Кушнарьова Ольга Борисівна розпочала вечір віршем-закликом Тараса Шевченка "Заповіт", так як він залишається актуальним й донині, озброює патріотів невгасимою жадобою вибороти для України незалежність, мир і краще майбутнє, наснажує любов'ю до рідної землі.
Нема життя без України, бо Україна - це доля, бо Україна - це мати, бо Україна - це пісня, яка вічна на цій землі. І тому багато українських поетів зверталися до України, як до матері, освідчувались їй в своїй любові. Ольга Борисівна прочитала чуттєвий вірш Володимира Сосюри "Любіть Україну", в якому поет закликає: "Всім серцем любіть Україну свою - і вічні ми будемо з нею!"
Потім вона задекламувала сповнений патріотичним пафосом вірш-заклик Івана Франка "Розвивайся ти, високий дубе...", в якому дуб - символ могутності, незламності українського народу і віри в те, що зміни не за горами. В образі матері виступає Україна, яка закликає український народ постояти за її честь.
Зараз, коли в Україні триває страшна, болюча, жорстока війна, головною темою творчості поетів є невгасима надія на перемогу та звернення-молитви до Бога про допомогу.
В кінці вечора Ольга Борисівна прочитала вірш-молитву Соломії Українець "Йшла до Бога Україна..." та заспівала пісню "Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу" (слова Василя Симоненка, музика: Платона Майбороди, Анатолія Пашкевича).
Немає коментарів:
Дописати коментар