Вечір-зустріч з ветеранами Другої світової війни

"Мій народе, вклонись

Героїчним своїм ветеранам,

Батьківщину вони захистили в боях,

У травневім цвіту."

                                             М.Рильський

 

  Ведуча  бібліотекар Крута Вікторія Іванівна запропонувала розпочати вечір, присвячений 70-річчю Перемоги у Другій світовій війні, хвилиною мовчання, яка щемливим болем стискає серця. Дійсно:ніхто незабутий і ніщо не забуте! Як незабуті і ті, хто пройшов горнило війни, і дожив до цього світлого дня.

 


 
  Велику Перемогу кували мільйони патріотів України і серед них наші шановні гості -   учасники бойових дій:   полковник Кудирко Олександр Васильович, майор Захарчук Дмитро Федорович, і ті, хто виніс тяжкі роки нацистської окупації,  відбудовував і відроджував нашу рідну Україну.

   Попри свій поважний вік ветерани мають невичерпний оптимізм, їм можуть позаздрити навіть молоді. Про війну вони знають не з чуток, а самі пройшли через воєнне лихоліття. Їх груди вкриті медалями, на скронях -   сивина. Вони пам'ятають ті страшні воєнні часи, хоч часом їм і не хочеться згадувати. Але в цей світлий День Перемоги вони щемно згадували роки війни, свою обпалену юність, важкі втрати рідних і близьких.

  Настрій у ветеранів був святковий, бадьорий, дух бойовий не лише від урочистості самої миті, а  ще від того, що на свято завітав депутат Київської міської  Ради Калініченко Олег В'ячеславович. 

   


   
    Олег В'ячеславович висловив слова вдячності ветеранам за їх незабутній подвиг.

   Він наголосив на тому, що День Перемоги - це свято свят, пам'ятник полеглим і нагорода живим, загальна слава тим, хто визволяв Київ і брав Берлін, воював у партизанських загонах і невтомно працював в тилу.
 


 


   Олег В'ячеславович зазначив, що  ветерани своєю мужністю та хоробрістю дали світові приклад того, якою незламною є воля українського народу, котрий понад усе прагне жити під мирним небом у своїй державі.

 

 

 

  Олег В'ячеславович накрив столи для всіх учасників свята,  пригостив польовою кашею та подарував книгу "Україна в Другій світовій війні".

 


  Назарчук Олег Дмитрович - помічник Калініченка Олега В'ячеславовича привітав з 70-річницею Перемоги і наголосив на тому, що поки ми пам'ятаємо і вшановуємо наших славних переможців, доти ми народ, який має власну історію, міцне коріння і гідність.

 
  Голова Ради ветеранів масиву Теремки-ІІ, почесний ветеран м.Києва Никаноров Костянтин Михайлович  зазначив, що чим далі йде в історію переможний 1945-й рік, тим сильніше ми усвідумлюєм велич подвигу ветеранів, який є яскравим символом непохитної мужності та стійкості, прикладом для наслідування.

 

  Ветеран-афганець Єпіфанов Євгеній Геннадійович привітав присутніх зі святом Перемоги та зазначив, що воїни-афганці були гідними спадкоємцями славних бойових традицій, проявляли велику мужність і героїзм, як їхні діди і батьки в роки Другої світової війни.

 

  Новопризначений начальник ЖЕК-у №107 Нікітенко Валерій Юрійович щиро привітав присутніх з Днем Перемоги та відзначив, що час неспроможний викреслити із нашої пам'яті героїчні подвиги, приклади мужності й вірності військовому обов'язку та побажав мирного неба над головою.

 


   
  Валюшкевич Ірина Георгіївна - активна учасниця клубу "Радість", користувачка бібліотеки прочитала власні вірші,  присвячені нашим славним переможцям та наголосила, що їх мудрість, досвід і ставлення до громадянського обов'язку - це високий приклад для наслідування, а наш обов'язок - бути гідними їх подвигу.

 




   За організацію та проведення вечорів відпочинку для ветеранів мікрорайону Теремки-ІІ та з нагоди 70-ї річниці Перемоги над нацизмом у Європі завідуючій бібліотеки Дрозденко Надії Гордіївні вручили подяку від Ради ветеранів Голосіївського району м.Києва.

 


   Чудовий концерт у виконанні аматорського хору ветеранів "Золота осінь" та його учасників потішив серця ветеранів. Адже кожне слово фронтової пісні пронизане любов'ю до рідної землі, патріотизмом, а кожна нота несе щиру душевність. 

Ветерани підспівували виконавцям та витирали непрохані сльози на очах.

   

Після закінчення вечора Калініченко Олег В'ячеславович та Назарчук Олег Дмитрович ще довго спілкувалися з ветеранами та учасниками клубу "Радість".

Світлини на згадку

     Неможливо позбутися нав'язливої жахливої думки: а прийде ж день, коли піде з життя останній з цих мужніх людей з орденами. Піде у вічність, понесе з собою живі спогади. Що ж залишиться після них? А залишиться незабутня,  світла  пам'ять про героїв Другої світової війни.

"Руками створена краса".

    Переселенці з Донецької області Самикіна Надія Іванівна та Бєлан Юрій Федорович познайомили присутніх з ще одним видом своєї творчості - виробами з бісеру, що прикрашають одяг та оселю, захоплюючими сувенірами.

   Бісер в руках майстрів ожив, перотворившись в дивні творіння. Простір для їх творчості необмежений. За допомогою скляних намистин вони перетворили інтер'єр оселі до невпізнання. Дуже всім сподобались екзотичні карликові деревця - бонсай, які так мало відрізняються від справжніх шедеврів, які дарує нам природа.

  Намистини з красою їх кольору та форм, є одним з найбільш підходящих матеріалів для створення природних шедеврів.  Вражає своєю красою кошик з квітами. Ця робота неповторна і несе в собі частину душі авторів. 

  Із намистинок-сльозинок автори створили закладки для книг, гаманці, сумочки, картини, одяг - все це робилося з індивідуальним смаком. Юрій Федорович продемонстрував дітям сумочку, яку він вишив сам.

  Діти зустрілися з дивовижним, унікальним мистецтвом. Витвори, на які дивишся і надивитись не можеш. Виплекані теплими вмілими руками, осяяні думкою, а головне -  талантом, дивовитвори несуть людям радість споглядання краси.

  Дивовироби, прекрасно виконані, бентежать уяву, дають відчуття особливої радості та чарівності, створюють атмосферу свята. 

Вечір-зустріч

"Чи знаєш ти, світе, як сиво

ридає полин, як тяжко,

як тужно моєму народу болить"

                                                                    Б.Олійник

з ліквідатором аварії на ЧАЕС

полковником Мизько Андрієм Олександровичем.

  В бібліотеці вже стало доброю традицією вшановувати тих, хто жертвував своїм здоров'ям і життям, захищаючи нас від атомного лиха.

   Бібліотекар Крута Вікторія Іванівна розповіла про Чорнобильську трагедію та зазначила, що дзвони Чорнобиля і досі лунають над нами, і від того відлуння серце і досі обливається кров'ю. Чорнобильська трагедія назавжди залишиться в серцях та пам'яті народу, тому що вона торкнулась кожного із нас: невиліковні хвороби, сльози рідних і близьких. Вона відзначила героїзм ліквідаторів, які виконали свій священний обов'язок перед Україною і її народом, і зупинили розповсюдження катастрофи, унеможливили її переростання у глобальний винищувальний смерч для всієї України і світу.

  Вікторія Іванівна представила присутнім ліквідатора аварії на ЧАЕС  Мизька Андрія Олександровича -  штурмана вертольоту МІ-6 - одного з десятків гелікоптерів, із яких скидали на реактор свинець та пісок. 

  Андрій Олександрович - полковник у відставці, поділився своїми спогадами. Будучи 26-річним лейтенантом,  не думаючи про своє життя,  чітко усвідомлюючи небезпеку, так як і личить воїну, рятував станцію і людей.

Працював у зоні з 5 по 27 травня 1986 року. Зробив 11 вильотів на реактор,    потім воював в Афганістані, виконуючи інтернаціональний обов'язок. Андрій Олександрович побажав учням успіхів у навчанні. Він упевнений в тому, що пам'ять чорнобильської катастрофи навчить всіх цінувати мир, спокій і найбільші людські цінності -  здоров'я та життя.

   У серцях дітей тремтіла радість від того, що вони доторкнулися до справжньої мужності, до високої і жертовної синівської любові до Матері-України. Вони задавали багато запитань Андрію Олександровичу, захоплювались його героїзмом і сміливістю.

  Класний керівник 6-А класу школи №220 Ткач Юлія Борисівна висловила слова вдячності герою-ліквідатору за його незабутній подвиг і за щастя спілкування з ним, побажала здоров'я та довгих років життя. Юлія Борисівна про чорнобильську трагедію знає не з книжок і розповідей. Вона переселенка з  тридцяти кілометрової Чорнобильської зони. Не зважаючи на те, що Юлія Борисівна була ще зовсім малою дівчинкою, вона і досі пам'ятає, як разом з батьками покидала рідний край. І  дуже важко знати, що поступово спустошується і вмирає її найрідніша батьківщина. Але ще важче знати, що на її з діда-прадіда землі не можна жити. Вона закликала дітей бути чуйними, добрими у ставленні до ліквідаторів ЧАЕС, скрашувати їхнє життя теплом, ласкою, усмішкою, щоб у нашому оточенні вони завжди почувалися щасливими.

  Гарним подарунком для присутніх було виконання учнями пісні "На Чорнобиль журавлі летіли" на слова Д.Павличка та музику О.Білаша. 

 


  Самодіяльний колектив Голосіївського будинку ветеранів "Голосіївські наспіви" подарував присутнім низку українських народних пісень.

 

  


 


   Мацагора Віра Арсенівна прочитала власний вірш "Лелеченя".

 

   


 


   Розчулений піснями Андрій Олександрович щиро радів такому духовно-щедрому подарунку.

 

  Всім дуже сподобалась гра на роялі та виконання пісень Сердюченком Іваном Івановичем - батьком бібліотекаря Крутої Вікторії Іванівни.

Світлини на згадку 

 "Свято його величності танцю."

  Свято розпочала бібліотекар Крута Вікторія Іванівна. Вона розповіла, що до цього часу людство не придумало нічого кращого для відпочинку, ніж танець.

   Танець - хвилюючий і найпрекрасніший вид мистецтва, бо не тільки відображає життя, а й сам є життям. А ще він виховує, вчить культури поведінки. Танці - це емоційна насолода. Вони розвивають почуття ритму, виробляють правильну поставу, піднімають настрій.

    Перед учнями виступив танцювальний колектив з Голосіївського будинку ветеранів: керівник Главацький Анатолій Семенович, Славухіна Маргарита Сергіївна, Бабич Надія Гумарівна та Єлісєєва Зоя Дмитрівна. Вони продемонстрували учням танці своєї молодості. 

 


   Як багато танців! Тільки одні з них з'явилися, збудили серце прихильників і швидко забулись. А інші ставали танцювальною класикою. Залишилися жити для майбутніх поколінь. Саме вальс підкоряє людей різних вікових категорій.

 


   

  Чарівним танцем є полька. Танець відзначається простотою і життєрадісністю. Виник він у Чехії і нині є чеським народним танцем.  Він є одним із популярних танців  і на Україні. Деякі елементи чеської польки були замінені українськими рухами. 

 


  Так з'явився український стилізований танець "Ганзя".

   Учні активно влилися у чіткі ритми польки.

 


Справжнє захоплення і радість дітям принесло виконання чарльстону - швидкого і енергійного танцю невимушеного і розкутого характеру.

 


   

 

  Чарльстон вважається танцем- імпровізацією. І учні з задоволенням та молодецькою завзятістю імпровізували, і це їм вдавалося. 

     


   

   Учням дуже сподобався танець Твіст, який відрізняється високою енергійністю, запальністю, життєрадісністю.

"Хай в житті вам завжди світить сонце,

А чудовий день почнеться танцем." 

                                                          Х.Базиляк