15 червня - 85-річчя від дня народження Івана Миколайчука

   До 85-річчя від дня народження Івана Миколайчука - видатного українського кіноактора, сценариста, режисера та письменника, лауреата Шевченківської премії 1988 року (посмертно)  на абонементі організували виставку-ювілей "Іван Миколайчук – уособлення національного духу в Україні". 

   Івана Миколайчука називали "душею українського кіно", генієм сучасності, "народним", артистом через те, що його  знали і любили мільйони людей, хоч від держави він мав звання лише "заслуженого".

    Іван Миколайчук почав зніматися у 1964 році. У його доробку - фільми: "Сон" (1964), "Тіні забутих предків"(1965), "Гадюка" (1966), "Бур'ян"(1967), "Анничка"(1969), "Комісари" (1969), "Захар Беркут" (1972), "Тривожний місяць вересень" (1977), "Лісова пісня" (1982), "Легенда про княгиню Ольгу" (1983) та ін. 

   Актор, співавтор сценаріїв і режисер стрічок "Білий птах з чорною ознакою" (1971 року одержав Гран-прі на Міжнародному кінофестивалі в Москві), "Пропала грамота" (1972), "Мріяти і жити" (1975), "Бірюк" (1978), "Під сузір'ям близнюків" (1979).

   Іван Миколайчук був режисером-постановником "Вавилон ХХ" (1979) і "Така пізня, така тепла осінь" (1981). 

   Іван Миколайчук зіграв 34 ролі, більшість його персонажів несли любов до України та незламну волю українського народу. Владу дратувала його національна свідомість, глибока повага до українського народу, культури, природи. За це він дістав тавро "неблагонадійного". У 1970-і роки, коли розпочалося переслідування діячів культури в Україні, страшним ударом для Миколайчука став арешт Сергія Параджанова. Пізніше і самого Івана Миколайчука кваліфікували як людину ворожої ідеології, заборонили знімати та грати. У 1979 році йому вдалося відзняти "Вавилон ХХ", який завоював приз "За кращу режисуру" на Всесоюзному кінофестивалі в Душанбе.

   Подальша режисерська доля Івана Миколайчука не склалася через "націоналістичний ухил" у культурі. У 1983 році були написані "Небилиці про Івана", а у 1984 році режисер готувався до роботи над фільмом за цим сценарієм, та його постановку було дозволено лише восени 1986 року. Через хворобу, розпочати зйомки фільму він так і не зміг.

  Першу свою роль Іван зіграв у 12 років. І була це роль старого Івана, батька Софії у виставі "Безталанна" за п’єсою Михайла Старицького. У селі існувала своя театральна трупа, яка майже щомісяця ставила спектаклі, але чоловіки навідріз відмовилися грати старого немічного солдата. Вистава витримала 36 показів протягом трьох років.

  

  

    Іван Миколайчук був не лише актором та режисером, але й сценаристом та автором музичного оформлення багатьох своїх фільмів. А перший кіносценарiй – "Живий хрест у мертвій діброві", в основі якого лежала достовірна історія про сільських Ромео і Джульєтту, він написав у 17 років.

   Крім акторської, в Івана Миколайчука була і музична освіта: він у 1957 році закінчив Чернівецьке музичне училище за спеціальністю "хормейстер художньої самодіяльності". Гарно співав, добре грав на інструментах: сопілці, роялі, цимбалах, скрипці, баяні, трубі, арфі.

    Іван Миколайчук палав пристрастю до того, що робив - свідчать режисери. Він світився коханням до дружини і грів душевним теплом - згадують друзі сім'ї. 

   "Він був смолоскипом, до нього тягнулися всі" Сергій Параджанов

    Він рано згорів, не доживши навіть до 47 років - 3 серпня 1987 року. 

     Шануймо своїх геніїв! 

  Таким був всесвітньовідомий актор, режисер і сценарист, творчість якого - гідна спадщина не лише української, а й світової культури.