31 грудня - 145-річчя від дня народження Гната Хоткевича

      З 12.12.2022 р. по 31.12.2022 р. до 145-річчя від дня народження  Гната Хоткевича в бібліотеці представлена виставка-ювілей "Митець соборницького духу". 

   Гнат Мартинович Хоткевич залишив помітний слід у багатьох сферах культури України - як прозаїк, драматург, публіцист, критик, етнограф, фольклорист, організатор театральних колективів, музикознавець та перекладач.

  Гнат Хоткевич народився в Харкові. Закінчив місцевий технологічний інститут. Ще в студентські роки долучився до культурно-освітньої діяльності на селі. Віртуозно опанувавши гру на бандурі, влаштовував вистави, їздив місцями козацької слави. Був одним з організаторів виступу кобзарів-лірників на Археологічному з'їзді в Харкові. 

 У 1905 році Г. Хоткевич взяв активну участь у революційних подіях, у зв'язку з чим змушений був емігрувати до Галичини. Грошима на переїзд допомогла Марія Заньковецька, яка заради його порятунку продала свої коштовності.

   Г. Хоткевича дивували Карпати, гуцульські звичаї та мова. Він так надихнувся цим краєм, що написав місцевим діалектом повість "Камінна душа" (1911р.), п'єсу й великий роман про Довбуша, серію оповідань "Гірські акварелі" (1914р.) та "Гуцульські образки" (1914-1915 рр.).

 Хоткевич створив унікальне явище - Гуцульський народний театр. Переважна більшість акторів-аматорів були неписьменними селянами й вивчали ролі на слух. Вони грали настільки переконливо, майже професіонально, що з часом їх почали запрошувати на гастролі Буковиною, Галичиною та навіть до Польщі. 

   Захоплювалася цим театром Марія Заньковецька, яка на його розвиток віддавала чи не всі свої заощадження. Паралельно Хоткевич виступав із концертами й уклав перший підручник із гри на бандурі.

   У 1911 р. письменник повертається до Харкова, де вступив до товариства ім. Г. Квітки-Основ'яненка й був головою його науково-літературного відділення. Читав лекції про культуру й побут Галичини, співпрацював з україномовною газетою "Слово", яку після випуску другого номера в жовтні 1915 року закрили за антиурядову пропаганду. Хоткевич збирав підписи з вимогою свободи слова, преси, викладання української мови. За це його вислали з України й три роки тримали під наглядом поліції. 

  До революції 1917 р. Г. Хоткевич поставився з недовірою, але  активно включився в літературно-мистецьке життя. 

  У 1920-1928 рр. Г. Хоткевич викладав українську мову й літературу в Деркачівському зоотехнікумі. 

  У 1926-1932 рр. викладав клас бандури у Харківському музично-драматичному інституті.  В цей час талановитий музикант видав "Підручник гри на бандурі", удосконалив сам інструмент, а також запропонував оригінальну методику гри ("хоткевичівку"). 

   Із 1928 р. по 1932 р. - керівник Полтавської капели бандуристів, для якої написав твори "Буря на Чорному морі", "Поема про Байду", "На Унтен ден Лінден", "Марш полтавських бандуристів" та ін. 

 Гнат Хоткевич дружив з багатьма знаними діячами національно-культурного ренесансу - Лесею Українкою, Михайлом Коцюбинським, Марією Заньковецькою, Михайлом Старицьким та іншими.

  У  1932 р. втратив роботу. Його твори було заборонено. 

   Його доля, на жаль, багато в чому, типова для національно свідомого українського інтелігента доби "розстріляного відродження".

   Незважаючи на свої заслуги перед народом, як талановитого письменника, громадського та культурного діяча, Хоткевич з початку 30-х років зазнає жорстоких переслідувань з боку партократії: його звинувачують у націоналізмі, не публікують творів, обмовляють у пресі.

   Письменник пише  листи до різних інстанцій (харківської влади, Академії наук України, зрештою -  до Сталіна) з проханням полегшити його долю.

  Але не допомогла Г. Хоткевичу ні Спілка письменників, ні Академія наук. Він був заарештований та розстріляний як "ворог народу" 8 жовтня 1938 року.

  24 квітня 1956 р. військовим трибуналом Київського військового округу Г. Хоткевич був реабілітований за відсутністю в його діях складу злочину.

  Гнат Хоткевич є автором близько 600 музичних творів: романсів, хорів, струнних квартетів, творів великого формату для бандури та оркестру бандур. 

  Щоб більше дізнатися про життєвий і творчий шлях Г. Хоткевича, пропонуємо вам ознайомитися з матеріалами нашої виставки.

Хоткевич, Г. М. Авірон; Довбуш: Повісті. Оповідання / Гнат Хоткевич.- Київ: Дніпро, 1990.- 559 с.: іл.

 У виданні вміщено кращі твори письменника на історичну тематику. Вперше повністю публікується повість "Довбуш", в якій реалістично зображено життя гуцулів у першій половині XVIII ст. До видання ввійшли також оповідання, уривок з незавершеного роману "Берестечко" та повість "Авірон" (1928 р.) за біблейським сюжетом.

Хоткевич, Г. Портрет (фантазія); Біла (флюїда): Оповідання / уклад. Юрій Винничук // Антологія української готичної прози: у 2 т. Т. 2. - Харків, 2014.- с.100-159.

 Моторошна, або готична, проза - один з найпопулярніших жанрів фантастики. Особливістю слов'янської літературної готичної прози є те, що природне зображується з великою дозою гумору і тяжіє до фольклорного тлумачення фантастичних подій та образів.

   Оповідання Г. Хоткевича "Портрет" та "Біла"  - готична проза  початку ХХ ст.

Хоткевич, Г. Черемош: Нарис-медитація / упоряд. та пер. рум. Мірчі Лютика// Зоряний дощ: проза для дітей та юнацтва. Кн. 2.- Київ: Етнос, 2006.- с. 38-40.

 Нарис-медитація Г. Хоткевича "Черемош" (зі збірки "Гірські акварелі", 1914) - це роздум над долею людей, життя яких проходить у лоні ласкавої, але водночас і грізної, свавільної природи Карпат.

Хоткевич, Г. М.  Музичні інструменти українського народу / Гнат Хоткевич.- Репринтне видання.- Харків: Харківський інститут мистецтв ім. І. П. Котляревського; Харківський літературний музей: Асоціація захисту історичного середовища, 2002.- 288 с.: іл.

  Монографія корифея української культури Гната Мартиновича Хоткевича є першою історичною розвідкою, присвяченою опису музичних інструментів, поширених на теренах України здавна і до 30-х років ХХ століття. Ця праця і сьогодні не втратила наукової цінності як перша спроба систематично охарактеризувати українські народні інструменти.

   В  своїй праці Г. Хоткевич вперше в історії українських музично-фольклористичних досліджень розробив систему, яку застосував до розгляду генези й еволюції конструкції, строю, способів гри і форми функціонування всіх музичних інструментів, а також їх ролі в народному музикуванні впродовж різних епох.

Даниленко, О. В.  Хоткевич Гнат Мартинович / О. В. Даниленко // Діячі науки і культури: нариси життя та діяльності.- Київ: Книги - ХХІ, 2007.- с.430-433.

   В розділі посібника зображено головні віхи життя і діяльності провідного діяча культури Гната Хоткевича. 

Шевчук, В. Друге відкриття Гната Хоткевича / Валерій Шевчук // Дорога в тисячу років: Роздуми. статті, есе.- Київ: Рад. письменник, 1990.- с. 329-335.

 Розділ книги В. Шевчука  присвячений нащадку гетьманів Хоткевичів, "графській дитині" і водночас кухарчуку, залізничному інженеру і музиканту, літератору і актору - Гнату Хоткевичу. Доля кидала письменника від Слобожанщини до Карпатських гір, та й перипетій на його шляху траплялося немало: виключення з інституту, мандрівка з хором Миколи Лисенка, участь у революції 1905 р., еміграція, організація робітничого (у Харкові) і гуцульського (у Криворівні) театрів, видавнича діяльність, гастролерські мандри, тюрма, заслання, викладацька робота, смерть, реабілітація.

Погребенник, Ф. Гнат Хоткевич / Ф. Погребенник // ...З порога смерті...: Письменники України - жертви сталінських репресій.- Київ: Рад. письменник, 1991.- с.441-444.

    У розділі книги на основі архівів КДБ документально розкрито методику й механіку політичного процесу над творчим українським інтелігентом Гнатом Хоткевичем, який став безневинною жертвою сталінського терору.