"Війна забирає найкращих..." 

Ярослав Бондаренко

  

  1 травня 2022 року в запеклому бою  поблизу міста Ізюм Харківської області загинув "кіборг" і фотограф Руслан Боровик. 

 "Найбільше за все Він любив Україну, своїх чудових Доньок та Дружину. Любив дивитися на світ через призму своєї камери та робити чудові фотографії. Захисник ДАПу, боєць 95-ї ДШБ. 

  Місяць тому отримав контузію, але не покинув своє відділення та продовжував палити техніку російських окупантів.

 Руслан Боровик – Людина з великої літери, врівноваженість, порядність та в будь-яку хвилину готовність прийти на допомогу.

  Війна забирає найкращих…

  У боях з російськими окупантами загинув захисник України Руслан Боровик. Воїн захищав країну з 2014 року, пройшов через пекло в Донецькому аеропорту, а після повномасштабного вторгнення РФ в Україну вирушив на фронт у перший же день, 24 лютого." журналіст Ярослав Бондаренко

  13 січня 2022 року з нагоди Всеукраїнського дня пам'яті героїв-воїнів-"кіборгів"  наша бібліотека та учні 9 В класу ліцею №227 мали честь  зустрітися та поспілкуватися з Русланом Боровиком.

  Він розповідав дітям про найтрагічніші години оборони Донецького аеропорту так, немов переживав усі ці події заново. Руслан розповідав про цю страшну війну, щоб діти знали ціну миру і пам'ятали її героїв - "кіборгів". За його словами "кіборг" асоціюється не лише з героїзмом та мужністю, а і з чимось нереальним, над межами людських можливостей. "Кіборги" стали символом честі та незламності українського духу, українського прагнення волі та незалежності, гідним прикладом  любові, жертовності та мужності, про яких потрібно пам’ятати.

  Руслан Боровик залишиться в нашій пам'яті усміхненим, життєрадісним,  прикладом героїзму та мужності, безмежної любові до рідної України та віри в щасливе майбутнє. 

   Світлина на згадку

 Ми ніколи, Руслане, тебе не забудемо.  Пам'ять про тебе назавжди залишиться в наших серцях. 

   Світла та вічна тобі пам'ять! 

   Герої не вмирають!

15 травня - День пам'яті жертв політичних репресій

   Щороку, в третю неділю травня, відповідно до Указу Президента України № 431/2007 від 21 травня 2007 року, в Україні відзначається День пам'яті жертв політичних репресій. Він був встановлений з метою належного вшанування пам'яті жертв тоталітарного режиму, привернення уваги суспільства до трагічних подій в історії України, відродження національної пам'яті, утвердження нетерпимості до будь-яких проявів насильства проти людяності.

 З 10.05.2022 р. по 25.05.2022 р. до Дня пам'яті жертв політичних репресій на абонементі представлена виставка-пам'ять "Найдорожче для нас - воля. Вони заплатили за неї життям".

"Немає нічого страшнішого за необмежену владу в руках обмеженої людини."

В. Симоненко

  Слова поета дуже промовисті. Вони свідчать про те, що репресії були спрямовані на знищення реальних та уявних ворогів Сталіна, на культивації страху, на приниження людини та на створенні покірної особи. 

 

 "Комуністична партія свідомо скеровувала свою політику на те, щоб обезволити народ страхом смерті, страждань, знищити еліту, інтелігенцію, як носія традиції, мови й у такий спосіб паралізувати суспільство. Таким же суспільством легко керувати, його можна спрямувати у той чи той бій." М. Жулинський

   За даними СБУ було засуджено майже 200 тисяч українців, з яких до вищої міри - понад 120 тисяч осіб. 

 

 Виставка присвячена українським письменникам і поетам, розстріляним у в'язницях чи закатованих на каторжній праці у масових таборах смерті.

   У 1934 році репресій зазнали 97 із 193 членів Спілки письменників України.

    Кульмінацією репресивного режиму стало 3 листопада 1937 року, коли у Соловецькому таборі особливого призначення та в Урочищі Сандормох були розстріляні  українські  письменники М. Куліш, В. Підмогильний, П. Филипович, О. Слісаренко, М. Яловий та інші.

   Матеріали виставки показують, яку потенційно багатообіцяючу творчу силу втратили український народ та українська література,  яке поетичне багатство було злочинно обікрадено більшовицько-імперською системою. 

Соловецький етап: антологія / (упоряд та передм. Ю. П. Гугалова). - Харків, 2018. - 490 с.

 Ця антологія присвячується тому останньому етапу 1937-го року з Соловків до урочища Сандармох у Карелії, де було вистріляно цвіт української інтелігенції, а серед них кілька десятків науковців та біля трьох десятків письменників - Валер'яна Підмогильного, Миколу Зерова, Павла Филиповича, Мирослава Ірчана, Валер'яна і Клима Поліщуків, Олексу Слісаренка, Григорія Епіка, Юліана Шпола, Василя Штангея, Марк вороний, Михайла Лозинського, Леся Курбаса те багатьох інших. Протягом п'яти днів - 27 жовтня і 1-4 листопада - було убите 1111 в'язнів.

Славутич Яр. Розстріляна муза: Мартиролог. Нариси про поетів. - Київ, 1992. - 184 с.
 Доктор Яр Славутич (Григорій Михайлович Жученко), професор Альбертського університету в Едмонтоні (Канада) — автор першого в світі мартирологу української літератури, що був надрукований у 1955 р. в Детройті під назвою "Розстріляна муза". Працюючи над ним ще в Україні під час війни, Яр Славутич склав тоді список близько 200 поетів, письменників і літературознавців, розстріляних у в’язницях чи замучених на каторжній праці в масових таборах смерті. До списку були додані 26 нарисів про визначніших поетів. Дане видання "Розстріляної музи" доповнене й поправлене: списки жертв сталінського устрою та німецько-гітлерівських загарбників тепер становлять 481 чоловік, збільшено кількість нарисів про поетів, збагачено зразки творчості. Таким чином, книжка виконує роль антології. Для науковців, викладачів, студентів та всіх, хто цікавиться історією української літератури.

З порога смерті: Письменники України - жертви сталінських репресій. - Київ, 1991. - 494 с.

  У книзі вперше поіменно названо письменників України, які стали безневинними жертвами сталінського терору. Вивчення архівів КДБ дозволило документально точно розкрити методику й механіку політичних процесів над творчою інтелігенцією на Україні у довоєнний і повоєнний періоди. 

  Книга ілюстрована документами із судово-слідчих справ, що збереглися в архівах.

Гроно нездоланих співців: Літ. портрети українських письменників ХХ ст., твори яких увійшли до оновлених шкільних програм. - Київ, 1997. - 285 с.

 У книзі подаються літературні портрети тих українських письменників XX століття, яких за часів тоталітарного комуністичного режиму спіткала тяжка доля: одні були репресовані, переслідувані, твори інших заборонялися, замовчувалися, деякі змушені були емігрувати, жити й працювати на чужині. Нині, в незалежній Україні, їхні твори вивчаються за шкільними програмами. З цього посібника вчителі та учні зможуть довідатися про В. Винниченка, М. Хвильового, Т. Осьмачку, П. Филиповича, В. Підмогильного, М. Куліша, Є. Маланюка, І. Багряного, У. Самчука, В. Симоненка, В. Стуса та інших видатних письменників, без творчості яких неможливо уявити літературний процес XX століття в усій його повноті і розмаїтості.

Жулинський, М. Г. Із забуття - в безсмертя:(Сторінки призабутої спадщини). - Київ, 1990. - 446 с.
 Книжку відомого літературознавця складають своєрідні літературні портрети і добірки з творчої спадщини українських письменників, яких через ідеологічне свавілля було викреслено з національного культурного життя або й розстріляно, репресовано: П. Куліша, Б. Лепкого, О. Олеся, Г. Чупринки, В. Винниченка, П. Савченка, М. Драй-Хмари, П. Филиповича, Г. Михайличенка, М. Хвильового, В. Поліщука, Є. Плужника, І. Сенченка, Б.-І. Антонича, В. Симоненка, В. Стуса та ін.

Коломієць, Р. Г. Євген Плужник / Ростислав Коломієць. - Харків, 2021. - 127 с.

  «Такого поета ми в житті будем довго чекати і дай нам Бог, щоб ми дочекалися.» Юрій Меженко 

 Євген Плужник (1898-1936) був знаковою фігурою післяреволюційної української інтелігенції. Поет, драматург і перекладач, він перебував поза політикою у своїх віршах і належав до тих унікальних особистостей, яким дано бачити цілий світ, не виходячи з кімнати. Він не кидав антирадянських гасел, не вступав у політичну полеміку і ніколи не помишляв бути комуністом. Відторгнення дійсності, що заперечувала вічні цінності, – людське життя і любов, – разом із закликами чинити спротив сліпій жорстокості, зробило його героєм українського розстріляного Відродження і жертвою сталінського терору. 

 

Виставка дитячих малюнків

"Діти бажають миру"

8 травня - День матері

 

 У травні, коли розцвітають квіти і дзвенить голосно пташиний спів, теплий вітерець приносить до нас свято Матері. Мама! Матуся! Ненька рідненька! Скільки ніжності в цьому слові!   

   

  Наше життя починається з матері - найріднішої, найближчої людини. Кожне її слово, мудрі поради і добрі  справи - це книга життя, з якої ми вирушаємо в дорогу. Мати була, є і буде для нас живим символом рідного дому, рідної землі.

 Із давніх-давен зверталося і звертається людство в піснях і молитвах, віршах і поемах до своєї берегині — до матері, уславлюючи її благословенне ім'я. Мати дарує людині життя, надихає на добрі справи, віддає все, що має: тепло своєї душі, своє серце і безмежну любов. Її колискові супроводжують нас протягом всього життя, а мудре слово допомагає долати труднощі.

Саме цьому образові присвячені найкращі твори відомих світових митців. Їй, дорогій і милій, єдиній і коханій присвячували свої поезії Тарас Шевченко, Леся Українка, Андрій Малишко, Борис Олійник, Василь Симоненко,  Ліна Костенко.

  З 2.05.2022 р. по 12.05.2022 р. на абонементі до Дня матері представлена книжкова виставка-привітання 

"Найсвятіше слово

Наше - мати, рідна

Земля, правда і любов"

А. Малишко

  

  Пропонуємо вашій увазі ознайомитися з книгами нашої виставки-привітання.

Книга про Матір: Українські поети ХІХ - ХХІ століть: Антологія / Передм. О. О. Омельченка; Упоряд. В. Л. Чуйко. - Київ: Криниця, 2003. - 319 с. 

  У цій унікальній за змістом антології вперше тематично підібрані та об’єднані поетичні твори 232-х українських поетів, що присвячені українській матері, яка на важких роздоріжжях історії самовіддано бореться за добро і світло в житті своїх дітей, за продовження роду, а значить – за збереження і відродження української нації.

  Дорогоцінна своїм духовним наповненням, "Книга про Матір" була прихильно зустрінута багатонаціональною громадськістю України, викликала велике зацікавлення в широких читацьких колах. Вона слугує консолідації нашого суспільства довколо святого поняття Мати на засадах добротворення, любові і демократично-гуманістичних основах Буття людини.

   Прищеплювати високі почуття любові до Вітчизни, до рідної землі, до матері як наставниці душі і хранительки Життя - саме цій меті служить "Книга про Матір".

Про маму: Збірка художніх творів на кожен день і до свята / Упоряд. та передм. Г. М. Кирпи; Худож. С. М. Железняк. - Київ: Школа, 2003. - 223 с.

   Ця книжка, що складається з кращих творів вітчизняної та зарубіжної літератури, нікого не залишить байдужим - вона вся мовби дихає любов'ю до матері.

 

Олійник, Б. І. Сива ластівка: Поезії: Для серед. та ст. шк. віку / Б. І. Олійник; Іл. Ю. А. Чеканюка. - Київ: Веселка, 1995. - 127 с.

   Із сучасних українських поетів Борис Олійник чи не найбільше віддає свого натхнення саме уславленню й возвеличенню Матері. Звісна річ, у цьому суттєву роль відіграв біографічний фактор: зовсім малим він залишився сиротою — батько загинув на війні, і хлопець зростав під опікою матері.  .Книга Бориса Олійника "Сива ластівка" -   славнозвісний цикл про Матір. Матір він називає "сиве сонечко"  — це міра всього доброго й чесного в житті.

Симоненко, В. А. Лебеді материнства: Поезії; Проза. - Київ: Молодь, 1981. - 344 с.
  Мати для кожного — то найрідніша в усьому світі людина. Можна вибирати друга і по духу брата, та не можна рідну матір вибирати, — писав  видатний український поет Василь Симоненко в своєму вірші "Лебеді материнства".

Костенко, Л. В. Триста поезій: вибране / Ліна Костенко. - Київ: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2018. - 415 с.
  Велику увагу в своїй поезії Л. Костенко приділяє  постаті Матері. Матір для поетеси – це все те найсакральніше, найтепліше, найбільш гідне нашої поваги. Мати для поетеси – це символ людської духовності та чистоти. Її образ, увіковічений у всьому, здатен височіти над часом. Мати — це найперша Людина в житті кожного з нас.

Всенародний пам'ятник Матері-Вдові: листи, документи, статті, поезії, оповідання, фото / (голова ред. колегії Б. Олійник; авт. проекту В. Біленко). - Київ, 2013. - 164 с.

Зворушливий образ  матері і матері-вдови посідає гідне місце у творчості українських письменників та поетів. Це вдячна пам'ять нащадків жінці-матері, матері-трудівниці,  матері-воїну, матері-вдові. 

Здавалося, що добігла кінця сумна епоха жінок-матерів, які  на собі винесли неймовірні страждання і муки заподіяні  ненависною Другою світовою війною. Мало доброго зазнали вони тоді, але таке ж безрадісне у них і сьогодення.

На нашу рідну землю напав лютий ворог. Жінки-матері нарівні з чоловіками рішуче і відважно стали на захист Батьківщини від російського агресора. 

"Знову до неба я з молитвою звертаюся,

Благаю, Боже, спокою пошли,

Щоб моя рідна серцю Україна

Не знала більше пострілів війни."

М. Скочиліс

 

 З 1.04.2022 р по 30.04.2022 р. на абонементі представлена виставка-знайомство «Жінки у боротьбі за волю України й рідну культуру».

 Сучасну Україну нерідко називають "жіночою" країною: за статистикою 54% її населення становлять представниці прекрасної статі. І хоч так було не завжди, багатовікова історія нашого народу зберігає пам'ять про видатних українок, славних дочок своєї країни, які словом і своєю  наполегливою працею боролись за її незалежність, національне відродження та процвітання. Разом зі своїм народом вони мужньо та самовіддано пройшли важкий шлях становлення та розвитку української нації.

 Найбільш вагомий вклад внесли українки в літературу та мистецтво. Рідною піснею, художнім словом вони пробуджували національну свідомість, готували той грунт, на якому потім виросли герої, що зі зброєю в руках відстоювали право українського народу самостійно вирішувати свою долю. 

 Ознайомившись з нашою виставкою, ви дізнаєтесь про роль українських жінок в науці, культурі та історії загалом.

Хорунжий Ю. Шляхетні українки: Есеї-парсуни. - Київ: Видавництво імені Олени Теліги, 2004. - 208 с.

 Документально-есеїстична книжка письменника Юрія Хорунжого присвячена драматичним, в більшості випадків трагічним, долям Олени Пчілки, Людмили Старицької-Черняхівської, Марії Старицької, Оксани Стешенко, Вероніки Черняхівської, Ірини Стешенко, Катерини Рушевської, Валерії О’Коннор-Вілінської, Надії Суровцової — щирих патріоток України, творців її культури, шляхетних не лише за походженням, а й за своїм чином. Видання ілюстроване унікальними світлинами, зокрема з фотоархіву автора і музейних фондів.

Бармак М., Чорна М.   Жінка незламного духу: Іванна Блажкевич (1886-1977) / Микола Бармак, Мар'яна Чорна. - Тернопіль:  Видавництво Астон, 2021. - 400 с. 

 У виданні висвітлено громадсько-просвітницьку діяльність однієї з активних організаторок жіночого руху Галичини, провідної діячки українського кооперативного руху, педагога, дитячої письменниці, уродженки Тернопільщини Іванни Блажкевич. В основі дослідження епістолярна спадщина, а також інформація про родину, про відомих громадських та культурно-просвітницьких діячів краю. 

Суровцова Н. Спогади. - Київ: Видавництво ім. Олени Теліги, 1996. - 432 с.

 Надія Віталіївна Суровцова, жінка незвичайної долі, відома серед української еліти як перекладач і громадський діяч. Вона знала особисто майже всіх видатних українських і багатьох світових діячів перших двох десятиліть ХХ ст.  Спогади Н. Суровцової є підсумком її досвіду, джерелом пізнання уроків історії для сучасників. Водночас «Спогади» сприймаються як твір сучасний. Проблеми, порушені в них, залишаються актуальними і сьогодні, оскільки осмислюються події ХХ ст., культури в цілому. 

Алла Горська. Спалах перед світанком /Упоряд. Олена Лодзинська. - Київ: ТОВ "Видавництво "Кліо"", 2019. - 136.с.

Видання присвячене 90-річчю з дня народження видатної української художниці Алли Олександрівни Горської. Алла Горська - активна учасниця українського шістдесятницького руху спротиву тоталітарній системі в СРСР. Її називали душею українського шістдесятництва, вона була люблячою жінкою і матір’ю з ніжним, вразливим серцем митця. Її вбили, і обставини смерті Алли Горської досі оповиті таємницею. А її безкомпромісність і мужність в обстоюванні власних переконань, жертовність і патріотизм досі лишаються взірцем для кожного небайдужого серця. До книжки увійшли світлини з родинного альбому Зарецьких із фондової колекції Музею шістдесятництва та архіву онуки художниці Олени Зарецької.

 

Теліга О. О краю мій...: Твори. Документи. Біографічний нарис. - Київ: Видавництво імені О. Теліги, 1999. - 496 с.
 Наведені поетичні і прозові твори талановитої української поетеси та активної громадської діячки Олени Теліги. Подано велику кількість фотографій, документи, а також нарис доктора історичних наук Надії Миронець «І злитись знову зі своїм народом» про життя і творчість поетеси, написаний на основі документів, листів, спогадів сучасників.

Макаревич М. Україна має жіноче обличчя/ Мирослава Макаревич. - Київ, 2021. - 132 с. вродлива та багата, незалежна, у розквіті свого творчого потенціалу постать. У цій книжці представлено 30 есеїв про наших сучасниць, непересічних українок, знакових представниць двох ключових царин нинішнього життя України – науки та культури. 30 «живих» історій на основі авторських інтерв’ю журналістки-письменниці Мирослави Макаревич. З лайфхаками від українських актрис, науковиць, художниць, письменниць, музиканток, оперної діви й балерини.

Діячі науки і культури України: нариси життя та діяльності / О. В. Даниленко, Л. В. Іваницька, Н. В. Терес та ін. За заг. ред. А. П. Коцура, Н. В. Терес. - Київ: Книги - ХХІ, 2007. - 464 с.

 Посібник містить нариси  про головні віхи життя і діяльності яскравих жіночих особистостей - провідних діячів науки й культури. В нарисах подана різноманітна інформація, що дозволяє глибше зрозуміти основи формування світоглядних засад діячів культури і науки України: походження, освіта, особистісні характеристики батьків, ранні інтереси та уподобання, обставини, за яких формувалися характер і світогляд, люди, які були прикладом або ж підтримали їх у творчих пошуках і починаннях. 

28 квітня - Всесвітній день охорони праці

     

 28 квітня, у Всесвітній день охорони праці, в Україні відзначається День охорони праці, коли країна, вшановує пам’ять працівників, які загинули на виробництві, як в мирний час, так і під час воєнного стану.

 «Враховуючи повномасштабну збройну агресію російської федерації проти України, яка почалася 24 лютого 2022 року, всі зусилля країни спрямовані на захист Батьківщини. В цей складний час бізнес та працівники – друга лінія оборони, фундамент економічної стабільності та безцінна допомога Збройним силам України», - зазначили в Держслужбі з питань праці.

  Праця в умовах воєнного стану пов’язана з великою кількістю нових, в тому числі смертельно небезпечних ризиків, що призводять до погіршення умов праці в усіх галузях економіки. Україна несе великі втрати в цій війні і ці втрати збільшуються внаслідок загибелі працівників на робочих місцях.

«Так, за час збройної агресії Держпраці вже зареєстровано 110 нещасних випадків на виробництві, що підлягають спеціальному розслідуванню, в яких постраждав 191 працівник, у тому числі 115 - зі смертельним наслідком. При виконанні трудових обов’язків через активні бойові дії постраждали 94 працівники, 50 з яких загинули», - повідомляють в службі.

 1 березня російські окупанти обстріляли ракетами київську телевежу, внаслідок чого загинуло 5 чоловік.

 У Макарові внаслідок авіаудару по хлібозаводу загинуло 13 працівників.

 

 

Кількість жертв ракетного обстрілу торгового центру "Ретровіль" в Подільському районі Києва досягла 8 осіб. 

    Під час польових робіт у селі Маковіще Київської області на міні підірвався трактор.  Водій вижив.

   

   Це лише малий перелік працівників, які загинули на виробництві під час російсько-української війни. 

 Дотримуйтесь правил з техніки безпеки завжди! Це збереже ваше життя та здоров’я на довгі роки та допоможе прискорити Перемогу! І пам’ятайте – вдома на вас чекають!!!

26 квітня – День Чорнобильської трагедії і Міжнародний день пам’яті жертв радіаційних аварій та катастроф

  "Радіаційна небезпека:як діяти?"

 Навряд чи знайдеться в Європі людина, котрій було б невідоме слово Чорнобиль. Світ був вражений масштабами катастрофи. 

 

 Одна з найстрашніших трагедій за всю історію людської цивілізації сталася в Україні 26 квітня 1986 року у результаті вибуху одного з енергоблоків на Чорнобильській атомній станції. Сталася страшенна техногенна аварія, що переросла в катастрофу.

   Чи можливий зараз ядерний Армагедон, подібний чи гірший за Чорнобильський? У міру того, як стихійне лихо відступило в часі оптимісти дедалі гучніше стали заперечувати таку можливість. Але ніхто не міг подумати, що у ХХІ столітті може існувати така небезпека, як ядерний тероризм. 

  Росія вперше в історії людства вдалася до ядерного терору під час ведення загарбницької війни проти України, коли російські війська обстрілювали Запорізьку атомну станцію, місто Енергодар, захопили ЧАЕС.

   Навіть випадкове влучення снарядів чи уламків у блоки атомних станцій, яких в Україні діє 4 з 15 енергоблоками, може призвести до ядерної катастрофи в рази сильнішої  від Чорнобильської. 

  Що ж робити, якщо раптом станеться вибух? Як захиститися від радіації? 

Ми працюємо заради Перемоги, вашого здоров'я. 

Все буде Україна!