понеділок, 19 вересня 2016 р.

Народознавче свято
 "Українські вишиванки наче райдуги світанки"
14.09.2016 р.

  Кожна нація існує до тих пір, поки жива її мова, фольклор, ткання, вишивання, давній стиль, крій, традиції. Тому  основною метою роботи бібліотеки є відродження давнього мистецтва вишивки задля подальшого розвитку традиційної культури.
  

  
  Народознавче свято провела куратор Всеукраїнського проекту "Вишивка етнографічна: Украинский народный орнамент: вышивки, ткани, писанки" О.П. Косачева, Киев, 1876" Тетяна Серебреннікова. 






   Головний бібліотекар Хілько Людмила продемонструвала старовинний український одяг, який дістався їй у спадок від родичів. 


  Тетяна Ігорівна розповіла учням про етнографічну діяльність видатної української письменниці Олени Пчілки. Неодмінним атрибутом української ідентичності в її сім'ї поруч із рідною мовою була вишиванка. 


  

   Для Івана Франка вишиванка була внутрішньою органічною потребою, виразом національного духу. Фактично, поєднавши полотняну вишивану сорочку з європейським костюмом, Іван Франко започаткував нову моду.
  

  Не цуралися вишиваних узорів діти, внуки та правнуки письменника. Для них, розкиданих по світу, вишиванка - це глибинний символ їхньої великої і малої Батьківщини.  Милий спомин про отчий дім, щасливе дитинство, про батька і матір асоціювався у них з мовою і тонким узором вишиваної чи мережаної сорочки.
  


  

     Підкреслювали своє національне єство, поєднуючи узори народної вишивки з костюмом, видатні українські поети та письменники, насамперед, Михайло Панасович Стельмах. 




  

  В народі оздоблювали вишивкою не лише одяг, а і речі побутового вжитку: подушки, скатертини, рушники та інше.




На щастя, традиція носити вишитий одяг в наші дні продовжується і розвивається. Тетяна Ігорівна прийшла на зустріч у  сукні, вишитій власними руками, учні - 
 у вишитих сорочках.
У вишиванку одвіку зодягнута наша Батьківщина.
Не забувайте про це!







Немає коментарів:

Дописати коментар