Надія Віталіївна Суровцова (1896–1985) — українська громадська діячка, дипломатка, історикиня, публіцистка, перекладачка, яка стала жертвою радянського режиму і провела у тюрмах, таборах і на засланні майже тридцять років. Життя Надії Суровцової вражає і захоплює, а її майстерно написані "Спогади" — один із найважливіших монументальних документів доби, що показують успіхи та поразки України й водночас викривають злочини комунізму.
У першій частині книги Надія Суровцова розповідає про своє дитинство в Києві та Умані, навчання на Вищих Бестужевських жіночих курсах у Петербурзі, а з осені 1917 року в Київському університеті на історичному та юридичному факультетах, про участь в Українській революції, життя в еміграції. Надія Віталіївна, переконана націонал-комуністка, щиро вірила у перспективи існування комуністичної України і прагнула серцем в Україну. "Я без краю тужила за Україною..."- зізнавалася вона.
Закінчується перша частина "Спогадів" підрозділом "Вдома".
Приїхавши в Україну Надія Суровцова була впевнена: "Передо мною знову стелилося життя, нове, невідоме, прекрасне, якому я мала віддати свої молоді сили".
Але не так сталось, як Надія сподівалась. А далі арешт, вирок за ст. 58 - за "польсько-німецьке шпигунство". З того часу і почалася її в'язнична одіссея...
У другій частині мемуарів разом із авторкою потрапляємо до радянських тюрем, проходимо страдницькими шляхами таборів, сповненими жахливими побутовими умовами, поганим харчуванням, тяжкою працею, а ще вмінням, навіть за таких обставин радіти життю, бачити красу природи і людей.
Михайлина Коцюбинська в спогаді про цю непересічну жінку писала: "Перед тобою людина, що її хочеться "читати", мов цікаву книжку, вона багато бачила, багато пережила і все, що знає, ладна віддати тобі – бери, запам’ятовуй, учись..."
Немає коментарів:
Дописати коментар