28 липня - 140-річчя від дня народження В. Винниченка

  Видатний український письменник  і політичний діяч Володимир Винниченко народився 16 липня 1880 року в Єлисаветграді, тепер територія сучасного Кропивницького. Церква, в якій його хрестили й досі функціонує. Походив із родини селянина-власника із Веселого Кута.  З малечку відрізнявся від своїх ровесників надзвичайною пам’яттю і любов’ю до книги – опанував читання в ранньому віці. Поступивши на навчання в чоловічу Єлисаветградську гімназію, молодий Винниченко досконало оволодів декількома мовами – російською, латинською, грецькою, німецькою та французькою. Але отримати документи про закінчення гімназії йому так і вдалось. Злий жарт зіграв з ним запальний характер та сильна любов до всього українського.     Наприкінці ХІХ ст. Володимир Винниченко захоплюється українською поезією та творами укрїнських класиків Т. Шевченка, П. Мирного та І. Нечуя-Левицького. Перші спроби творчого доробку вилились у оповідання "Повія" в 1899 році.

 В 20 років він вступає на юридичний факультет Київського університету, але в життя увірвались бурхливі революційні події, які захопили хлопця з головою. За  активну громадянську позицію та участь в революційній організації він зазнав переслідувань і його було вигнано з університету.  Саме тому Володимир Винниченко довгий час провів у еміграції. Будучи у "вигнанні" він починає писати п’єси, які стають широко відомі за кордоном і постанови яких користуються шаленою популярністю.

Опублікувавши в 1902 році в журналі "Киевская старина" перше оповідання "Краса і сила", яке принесло авторові справжню славу, В. Винниченко отримав визнання в письменницьких колах. Його блискучий дебют вітав М. Коцюбинський.

  В 1911 році, перебуваючи у Парижі, В. Винниченко познайомився з Розалією Ліфшиц, з якою потім і одружився. В буремний 1917 рік він повертається в Україну, а через рік очолює Директорію УНР і стає генеральним секретарем. З політичним провалом Центральної Ради у 1920 році, Винниченко з дружиною покидають Україну. В 1934 році подружжя викупляє закинуту ферму на півдні Франції, вони починають займатись натуральним господарством та сироїдінням. Але як виявилось, господарник з Винниченка не дуже гарний, тому частину земель прийшлось продати. В роки Другої світової війни Гітлер пропонував Винниченкові очолити маріонетковий уряд на окупованій території Україні, але він відмовився. За це Володимира Винниченко  посадили в концентраційний табір, але через два тижні відпустили. 
 По закінченні війни він закликав до загального роззброєння та мирного співіснування народів світу.
   Письменник помер 6 березня 1951 р. у своїй оселі у Франції у містечку Мужен під Каннами на 71-му році життя.

  Володимир Винниченко – один з найпопулярніших вітчизняних письменників початку ХХ століття, котрого високо цінували визначні класики нашої літератури і мистецтва, як талановитого українського письменника і драматурга, чиї п’єси мали за честь ставити кращі акторські колективи Європи. Вистави за його творами мали неабиякий успіх у театрах Берліна, Праги, Рима, Москви. 

 П'єси "Чорна Пантера і Білий Ведмідь", "Брехня" та інші збирали й збирають до сьогодні чимало глядачів.
  На екранах Німеччини в 1922 р. демонструвався фільм "Чорна Пантера". 
  За п’ятдесят років творчих пошуків письменником – земляком створено 14 романів, 23 п’єси і понад сотню новел. 

 Одним із найулюбленіших серед читачів творів письменника є фантастичний роман-утопія "Сонячна машина" (1924). Це — перший український авантюрно-пригодницький, соціально-утопічний роман. Успіх "Сонячної машини" був неймовірним. 

   Автор „Сонячної машини” моделює ідеальний світ на основі фантастичних способів реалізації ідеальної мети. Людина, шукаючи порятунку від негараздів життя, так чи інакше тяжіє до ілюзій, утопійної фантазії. У творі й репрезентована ось ця утопійна мрія. Саме виникнення Сонячної машини – це утопія. А ось те, що відбувається довкола неї, – далеко не утопійне. У творі В.Винниченка оповідь ґрунтується на фантастичній вигадці – винайденні панацеї ситого життя – Сонячної машини, – але усе передається як цілком реальне й допустиме, художньо експонований світ відбиває справжню дійсність.

  В період еміграції Володимир Кирилович відкрив ще один свій талант – талант художника, дивуючи всіх своїми досягненнями.

  Портрети, пейзажі, натюрморти майстра захоплюють багатою кольоровою гамою, наповненою світлом і повітрям. В його картинах практично вітсутні похмурі відтінки, які іноді зустрічаються на сторінках його літературних творів.

  При житті автора його твори експонувалися на виставках у Львові, Парижі, де отримали позитивні відгуки художників і мистецтвознавців.

  

  Мистецький доробок Володимира Кириловича -  близько півтори сотні творів олійного живопису та графіки.
 Цю неоціненну спадщину майстра слова і пензля передала в Україну в 2000-2002-их роках, згідно з заповітом його дружини Розалії Винниченво, Українська Вільна Академія Наук у США.

В. Винниченко. Портрет дружини. 1929 р.

В. Винниченко. Янгол сучасності. 1938 р.

В. Винниченко. Український пейзаж. 1932 р.

В. Винниченко. Ромашки. 1934 р.

  

 

 На честь Володимира Винниченка названий Кропивницький державний педагогічний університет.

  Перший у світі пам’ятник Володимиру Винниченку відкрито в Кропивницькому 18 вересня 2010 року. Автори пам'ятника — молодий львівський скульптор Володимир Цісарик і кропивницький архітектор Віталій Кривенко.

  Постать Володимира Винниченка складна й суперечлива, зажди привертала до себе пильну увагу, навколо неї точилися суперечки, одні беззастережно приймали, інші – відкидали, а треті - прагнули поставитись до його діяльності з урахуванням усіх складностей тої тривалої доби, коли він жив і творив.

  В. К. Винниченко був Головою Генерального Секретаріату Центральної Ради – першого національного уряду. Після поразки і болючих роздумів назавжди емігрував з України. І хоч письменник частину життя прожив далеко від рідної України і за її межами завершив свій шлях, але творив для неї, для її майбутнього... Творив і свято вірив у відродження української нації.

  Про все це вам розкажуть книги, представлені на  виставці-ювілеї "Я хочу собою возвеличити українське" В. Винниченко".