29 січня - День пам'яті Героїв Крут

 З 15.01.2024 р. по 31.01.2024 р. до Дня пам'яті Героїв Крут в бібліотеці представлена виставка-пам'ять "Вони належали Вітчизні, тепер належать пам’яті людській". 

  29 січня ми вшановуємо події, що сталися 1918 року, коли 300 київських неозброєних студентів, захищаючи молоду українську державу, вступили в бій під Крутами з 4-тисячним озброєним до зубів  військом більшовицької росії під проводом есера Михайла Муравйова. 

    Бій тривав понад п'ять годин, в результаті якого оборонці української державності призупинили наступ противника і здійснили організований відступ, руйнуючи за собою колії і мости. Поновити наступ на Київ війську Муравйова прийшлося не залізничним шляхом, а на реквізованих селянських возах по розмоклій дорозі. Ця затримка ворога дала змогу українській делегації укласти Брест-Литовський мирний договір, який врятував молоду українську державність.

  Бій під Крутами назавжди залишиться світлим в нашій пам'яті. 

  Крути - символ непохитності, патріотизму та всеосяжної любові до Батьківщини. 

   Подвиг героїв Крут надихає  нинішніх захисників незалежності України. 

  Доктор філософських наук, професор, академік АНВОУ, УАПН, зхаслужений працівник освіти України  Баранівський Василь Федорович провів патріотичну бесіду "В пам'яті віків світити будуть завжди Крути". Він розповів про величезне значення Крут у встановленні української державності, коли українська нація  на протязі своєї історії довела, що може і вміє боронити свою державу і буде це робити незважаючи ні на що.

   Бій під Крутами залишається символом стійкості, патріотизму та героїзму українського народу у боротьбі з російським агресором.

  Василь Федорович наголосив на тому, що День пам'яті Героїв Крут є днем надії і любові до своєї Батьківщини і ми повинні зберігати пам'ять про цей день, як яскраву героїчну сторінку нашого народу. 

    Знаменитий за своєю трагічністю і героїзмом  бій під Крутами знайшов відголос у працях істориків, публіцистів, політологів, а також письменників і поетів. 

   Запрошуємо ознайомитися з різноманітними інформаційними джерелами, представленими на нашій виставці та неупереджено поглянути на одну з найбільш  героїчних сторінок історії України - бій під Крутами. 

Крути: січень 1918 року: документи, матеріали, дослідження, кіносценарій / упоряд. Ярослав Гаврилюк.- Київ: Просвіта, 2008.- 840 с.: іл.

  До книги увійшли невідомі і маловідомі документи, матеріали, свідчення, спогади учасників бою під Крутами 29 січня 1918 року. Зміст архівних матеріалів підсилюють статті і виступи С. Єфремова, Д. Дорошенка, М. Грушевського, Є. Маланюка, Людмили Старицької-Черняхівської та інших видатних особистостей доби Української революції 1917 - 1921 рр.
 Збірник упорядковано у хронологічному порядку, починаючи з кінця 1917 р. по 2008 р.
   Звершує видання кіносценарій "Крути".

Крути: пам'яті героїв Крут / упоряд. О. і Н. Зінкевичі.- Київ: Смолоскип, 2011.- 64 с.

 На протистояння з російською армією, що йшла на Київ, виступило кілька сотень  погано озброєних українських студентів та гімназистів. Майже всі вони полягли у нерівному бою. Цей бій отримав величезне символічне значення — і саме його намагалися розкрити упорядники цієї книги. В ній є історико–аналітичні статті, спогади вцілілих героїв, художні твори про високу трагедію безсмертя.

Сорока, Ю. В. Бій під Крутами / Ю. Сорока.- Харків: Фоліо, 2017.- 63 с.

  29 січня 1918 року поблизу селища Крути на відстані 130 км­ від Києва відбувся
жорстокий, нерівний бій м­іж чотиритисячним­ військом­ більшовиків та трьом­аста-
м­и українським­и юнкерам­и, студентам­и і гім­назистам­и, що обороняли підступи до Києва. Більшість юнаків не м­али ніякої військової підготовки, були погано озброєні, але стояли на см­ерть, захищаючи свободу м­олодої Української держави.  Вони відбили кілька атак, під час яких зазнали значних втрат. У перебігу військових дій цей бій вирішального значення не м­ав, але у свідом­ості багатьох особливого значення набув завдяки героїзм­у української м­олоді.

Тур-Коновалов, К. Крути 1918: кінороман / Костянтин Тур-Коновалов.- Харків: Клуб Сімейного  Дозвілля, 2019.- 224 с.: фотоіл.

 Драматична історія про героїзм українських юнаків, заснована на реальних подіях. Вони хотіли кохати та жити, але взяли до рук зброю та стали на захист Батьківщини.

 Січень 1918 року видався по-справжньому холодним. От-от на Київ мали рушити більшовицькі загони. Сини генерала контррозвідки УНР Андрій та Олекса опиняються серед оборонців залізничної станції Крути. Такі схожі, але й такі різні брати, обоє до нестями закохані у курсистку Софію, брати без роздумів рушили захищати Україну. Раптом стається непередбачуване: спалахує повстання на заводі "Арсенал". І на боротьбу із заколотом направляють елітні боєздатні частини. Супроти вишколеного війська Муравйова на станції Крути лишаються тільки необстріляні студенти і юнкери. Ходять чутки, що серед українських загонів є агент більшовиків, який передає інформацію "червоним". Андрій ще не знає, що йому добре відоме обличчя зрадника…

Куць, М. М. Крути: поема, поезії, переклади / Микола Куць.- Київ: Видавництво Харитоненка, 2004.- 295 с.

  До нової книжки поета Миколи Куця увійшла поема "Крути" про героїчну загибель юнаків у бою під Крутами в кінці січня 1918 року. 

9 січня виповнилось 100 років від дня народження Сергія Параджанова

   З 3.01.2024 р. по 18.01.2024 р. до 100-річчя від дня народження Сергія  Параджанова - видатного кінорежисера, народного артиста України, лауреата Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка  в бібліотеці представлена виставка-ювілей "Параджанов: Злет. Трагедія. Вічність". 

  "Параджанов - рідкісний людський тип, який належить не лише Україні, не лише вірменському чи грузинському кінематографу. Це людина, яка належить світу, світовій культурі. Скільки і як би ми не жили - ніколи нам не забути цю дивовижну, цю яскраву квітку, яка була серед нас, яка дуже багато залишила для нашого життя, для мистецтва".

І. Драч

   Сто років тому, 9 січня 1924 року, у Тифлісі, у вірменській родині народився хлопчик Саркіс (Сергій) Параджанов, якому  судилося зняти кілька фільмів, визнаних шедеврами, потрапити до радянської в'язниці, вижити там у найважчих умовах і стати одним із найвидатніших кінорежисерів ХХ століття, генієм кіно, загальним улюбленцем.

   Сергій Параджанов любив Україну і вважав її своєю Батьківщиною. Про це він говорив: "Всі знають, що у мене три Батьківщини. Я народився в Грузії, працював в Україні і збираюся вмирати у Вірменії". 

 "Сергій Параджанов - знамено українського мистецтва. Він є. Він буде". 

Лесь Танюк

  Його творчість впродовж двох десятиліть була пов'язана з Україною. 

   В Україні він створив фільми "Наталія Ужвій", "Золоті руки", "Думка" (1957), "Перший парубок" (1958), "Українська рапсодія" (1961) "Квітка на камені" (1962, у співавторстві з Анатолієм Слісаренком), "Тіні забутих предків" (1964).

   Фільм Параджанова "Тіні забутих предків"  став справжнім світовим явищем.

  Фільм вийшов українською мовою і не був дубльований російською, що було для того часу майже нечуваним. Параджанов одразу став знаменитістю, відомим режисером, а влада побачила в ньому ще й українського націоналіста. 

  Екранізація повісті Михайла  Коцюбинського могла виявитись черговим сентиментальним фільмом про кохання, настояним на карпатській екзотиці, могла бути ще одним "оспівуванням" вічності народних цінностей. Але сталося щось зовсім інше й набагато грандіозніше. Глядач навіть не побачив, а відчув прості підвалини буття, перед ним відкрилася глибока архаїка, майже вічність: добро і зло, любов і ненависть постали в своїх позачасових вимірах. І при тому цей втрачений світ автори фільму побачили і показали очима сучасності, очима не традиціоналіста-консерватора, а людини модерної європейської культури. Проблема національності була відчута так, як вона мала бути відчута в ХХ столітті.

    

Сергій Параджанов: Злет. Трагедія. Вічність: Твори, листи, документи архівів, спогади / Упоряд.: Р. М. Корогодський, С. І. Щербатюк.- Київ, 1994.- 280 с.

   Параджанов і Україна - тема цієї книги. Це перша спроба розповісти про життя геніального режисера, чия творчість протягом двох десятиліть була пов'язана з Україною. В цьому виданні вперше надруковані унікальні архівні матеріали, які розповідають про драматичний перебіг його долі та листи, написані рідним і друзям, куди він був кинутий за брехливим доносом. Також  широко представлені рідкісні фотоматеріали, репродукції картин, малюнків, колажів Параджанова та зібрані спогади людей, які близько знали митця.

Дзюба, І. Сергій Параджанов. Більше за легенду / Іван Дзюба, Марта Дзюба; Національний університет "Києво-Могилянська академія"; Центр досліджень історії та культури східноєвропейського єврейства; Центр європейських гуманітарних досліджень.- Київ: ДУХ І ЛІТЕРА, 2021.- 224 с.

  Книга складається з мемуарних нарисів, статей та інтерв’ю, які є своєрідними коментарями до життя і творчості Сергія Параджанова.  Його образ складають міфи та міфологеми, переважно витворені самим Параджановим. Тексти авторів книги розширюють цей образ у найцікавіший спосіб – доповнюючи життєвими подробицями, сюжетами й концептуальними інтерпретаціями вчинків кіномитця. 

Загребельний, М. П. Сергій Параджанов / М. Загребельний.- Харків: Бібколектор, 2015.- 126 с.

  Михайло Павлович Загребельний в своїй книзі ілюструє читачеві непросту долю Сергія Параджанова -  дуже цікавої особистості в культурі загалом, і в кінематографі в тому числі.

   Запрошуємо вас відвідати нашу виставку та дізнатися  про те, як складався мистецький космос Параджанова, його становлення як видатного режисера ХХ століття, геніальної, непересічної людини. 

12 січня - 115-річчя від дня народження Марії Приймаченко

    З 4.01.2024 р. по 25.01.2024 р. до 115-річчя від дня народження української художниці  Марії Оксентіївни Приймаченко в бібліотеці організовано виставку-ювілей "Такого дива ще не бачив світ". 

  Художня спадщина мисткині налічує майже п’ять тисяч творів. Вони зберігаються в музеях України та в приватних зібраннях. 

  Марії Оксентіївні було присвоєно звання заслуженого діяча мистецтв України, відзначено як лауреата шевченківської премії.   Талант художниці визнаний в усьому світі. Її твори полонили глядачів у Парижі, Варшаві, Софії, Монреалі, Празі та ін. Попри світове визнання, Марія залишалася українською художницею, яка популяризувала поетичний фольклор своєї Батьківщини: легенди, народні казки і оповідання. 

    Протягом всього життя натхненницею Марії Оксентіївни була природа та багатовікова культура українського народу. Її декоративні композиції зачаровували. Дивлячись на них, немов поринаєш у втаємничений світ, який міниться різними тонами, кольорами, переливається і грає образами. 

   В її творах фантастичне переплітається з навколишньою дійсністю. Свої думки художниця уособлювала в персоніфікованих, небачених досі квітах, птахах, які завжди добрі.

  Щоб зрозуміти образи художниці, зокрема її фантастичних звірів, потрібно заглиблюватися у мистецтво палеолітичної доби та у слов’янську міфологію. Щоправда, художниця надає первісним образам нового, народного змісту. Художній світ, який створила Приймаченко на своїх картинах, досконалий у своїй наївності й простоті, і водночас екзотичний, яскравий, дивовижний.

  Творчість Марії Примаченко є своєрідним кодом української нації,  своєрідним символом незламності.

   Росія усіма способами намагається знищити українську ідентичність та культуру, але це ще більше активізує інтерес до всього українського.  Непоправною втратою історико-культурного надбання України є знищення агресором Іванківського історико-краєзнавчого музею, де серед великої кількості цікавих експонатів і тематичних експозицій гордістю і прикрасою було близько двох з половиною десятків робіт Марії Приймаченко. 

 Завдяки охоронцю музею та його дружині картини були врятовані.  Вони винесли полотна з полум'я під час обстрілів.

  Картини Марії Приймаченко стали одним із символів українського спротиву в російсько-українській війні.

   Доля картин Марії Приймаченко не лише привернула увагу міжнародної спільноти, а і  допомагає Україні в боротьбі проти агресора. Її роботу "Хата моя, хата" продали   на благодійному аукціоні у Венеції за 100 тисяч євро, ще 100 тисяч гривень зібрала її виставка у Львові.

  Карину "Квітки виросли коло четвертого енергоблока"  продали   з аукціону "Фонду Сергія Притули" за 500 тисяч доларів для допомоги ЗСУ – на них придбали   125 автомобілів для фронту. Саме полотно  передали  до постійної експозиції Національного художнього музею.

   Відвідайте нашу виставку! Добрих і яскравих вражень вистачить надовго, а душа ваша знайде цілющий відпочинок і наснагу.