пʼятницю, 29 квітня 2016 р.

Садок вишневий біля бібліотеки

   І зацвіли, і забуяли рясним листям вишні, посаджені працівниками бібліотеки на честь 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка. 
    Посадити деревце, розчистити джерельце - ось завдання кожної людини ще з дитинства.
  Пригадаймо, як говорив М.Т.Рильський, мріючи про те,
"Щоб росли ми, щоб цвіли ми,
Щоб садами ще й рясними
Цвів навколо вільний світ."


четвер, 28 квітня 2016 р.

Майстер-клас "О писанко! Ти символ України! Любові й миру вірна берегине!
27.04.2016 р.
"Якби наш народ не створив нічого іншого, окрім писанок, то і цього було б досить, аби зайняти почесне місце в пантеоні цивілізованих націй."
                Скуратівський В.

 

 


 


    Писанка - одна із старовинних форм українського народного розпису, символ весни, сонця, повернення природи до життя. Із давніх-давен яйце, як і дерево, вважалося символом весняного пробудження природи, зародження життя, продовження роду.


 


   Працівники бібліотеки залучили вихованців дитячо-юнацького клубу "Світанок" до святої й цікавої справи - розпису писанок. 





    З захопленням, заглибленням у себе, у свій внутрішній світ, у свої почуття й фантазії малювали діти. 
    


 


    Також навчали дітей робити великодні яйця-витинанки з кольорового паперу.





   Чом би й вам не взятися до справи і не зробити власноруч свою і тільки свою, авторську писанку? Хоч би якими простими виявилися ваші перші візерунки - вони неодмінно принесуть у дім мир, здоров'я, любов. 
   Завітайте до бібліотеки!   Слушні поради бібліотекарів і книги з писанкарства допоможуть вам у цій святій справі.

вівторок, 26 квітня 2016 р.

"Бібліотека - творчий простір для спілкування"

   Талановиті діти - головний ресурс процвітання кожної нації. Бібліотека намагається бути активним помічником дитини в розвитку її творчих здібностей, прагненні творчо мислити і розвивати уяву.
     Використовуючи всі наявні ресурси, створюємо дітям найоптимальніші умови для творчого розвитку.
     Тільки від нас, дорослих, великою мірою залежить, який світ і чим наповнений ми зможемо відкрити дітям,  щоб виросли вони добрими, чуйними, сміливими і розумними. 
    Солодуха Олеся, учениця 5 класу Київської гімназії східних мов вивчає японську мову, любить малювати.
   Вона не тільки застосовує свою творчу уяву, а й використовує бібліотечні ресурси.



вівторок, 19 квітня 2016 р.

Вечір-зустріч "Заради нашого життя вони сягнули у безсмерття" з ліквідатором аварії на ЧАЕС,  
 Послом миру, доктором філософії,
членом Національної спілки журналістів України,
спецкором газети "Пост-Чорнобиль",
автором книги "731 спецбатальон",
Гудовим Володимиром Анатолійовичем
18.04.2016 р.

  Захід розпочала завідуюча бібліотеки Дрозденко Надія Гордіївна, яка народилась в чорнобильському краї.  Надія Гордіївна для присутніх на зустрічі учнів 10 класу школи №220 провела екскурс  в цей дивовижний куточок українського Полісся. Зокрема розповіла про місто Прип'ять, в якому мешкали працівники Чорнобильської АЕС. Це було місто-сад. А яких тільки квітів не було в скверах, алеях і парках! Улюбленим місцем відпочинку залишалась річка Прип'ять. Ніщо не віщувало біди. Але  трагічної ночі 26 квітня 1986 року відбулась страшна подія - аварія на ЧАЕС. 
    Надія Гордіївна зазначила, що кожного року ми повертаємося пам'яттю і серцем до незабутніх трагічних подій, щоб ще раз осягнути, кому зобов'язані мирним небом над головою, можливстю жити і ростити дітей та онуків. Свідчення про події квітня 1986 р. живих учасників наслідків аварії на ЧАЕС є надзвичайно цінними в наш час. Це важливий урок мужності й відваги, любові до рідної землі й застереження всім майбутнім поколінням - вберегти світ і природу від подібних непорозумінь, які вже ніколи не виправити. 

 


   Бібліотекар Крута Вікторія Іванівна  представила присутнім ліквідатора І категорії,  заступника командира спецбатальону 731 - окремого батальону спеціального захисту Гудова Володимира Анатолійовича. 


 


 


  Володимир Анатолійович подарував бібліотеці та презентував нове видання своєї книги "731 спецбатальон". 







 


    Книга містить спогади ліквідаторів аварії на ЧАЕС 1986 року, яким довелося виконувати надзвичайно небезпечну і важку роботу -  заглушити зруйнований четвертий реактор та понизити рівень радіації. 


  Володимир Анатолійович детально розповів про окремий  батальон спеціального захисту (731 ОБСЗ), який був сформований з воїнів запасу. Кадровими офіцерами були лише командир батальону й керівник штабу. В перші дні аварії перед батальоном постало завдання -  завантаження парашутів свинцем, піском, доломітом і причеплення їх до вертольотів. Парашути використовували як мішки, які потім скидали в жерло четвертого блоку реактора. Потім батальон займався прибиранням радіоактивного сміття в третьому й четвертому реакторах і дезактивацією цих приміщень, а також прибиранням радіоактивного сміття і грунту на прилеглій до четвертого реактора території. З цим завданням спецбатальон з честю впорався. Але, на жаль, із батальону залишилось в живих лише 50%. 
    Володимир Анатолійович  попросив вшанувати пам'ять тих, хто віддав своє життя під час ліквідації чорнобильської катастрофи, хвилиною мовчання.
    Наприкінці свого виступу Володимир Анатолійович закликав учнів гарно вчитися та пам'ятати й вшановувати всіх тих, хто брав участь у ліквідації цієї страшної аварії. 
   Учнів цікавили всі деталі дій спецбатальону під час ліквідації аварії. Питань було багато: як здійснювався виїзд на місце призначення, які були засоби безпеки, чи брали в спецбатальон не одружених юнаків, чи враховували наявність в сім'ї дітей, скільки часу перебували безпосередньо в приміщеннях четвертого енергоблоку й навколо нього.
   

   

   Діти подякували за цікаву зустріч та вручили букет квітів Володимиру Анатолійовичу. 
   





   Насамкінець учні сфотографувалися з героєм-ліквідатором на пам'ять про незабутню зустріч.




Презентація виставки картин
"Хай не повториться горе Чорнобиля - лихо людської біди" учнів художньої школи №9
16.04.2016 р.


  Викладач Петренко Анастасія Олександрівна представила присутнім своїх вихованців - учнів художньої школи №9. Анастасія Олександрівна зазначила, що не зважаючи на юний вік, про аварію на ЧАЕС діти багато знають. Через призму свого чутливого світосприймання вони спробували відтворити наслідки страшної для людства техногенної ядерної катастрофи. 
     Юні художники з задоволенням презентували свої картини.


  Хацько Ілля представив присутнім свою картину "Приборкувач". З метою вшанування учасників ліквідації аварії на ЧАЕС, він зобразив  приборкувача в образі Ангела, який рятує Землю від невидимого атомного руйнівника.

  Квітнуть і родять сади, ніхто не споживає тих гірких плодів, не йде до лісу за його цілющими дарами. Це - земля Чорнобиля, це чорнобильські стежки, зарослі травами, якими рідко коли зараз ступає нога людини. Але не зважаючи ні нащо, діти вірять в краще майбутнє - в те, що тут будуть жити люди, будуть милуватися красою рідної природи, оселі стануть затишними і домашні улюбленці    будуть  тішити й радувати своїх господарів.   

   
   


   


   Лісіцина Віолетта на своїй картині "Мешканець "Полісся" зобразила пухнастого котика й квіти едельвейсу. На її думку -  це  символи продовження життя. 


 


    Гайструк Анна представила присутнім свою картину під назвою "Квітка надії". Назва картини говорить сама за себе.

 

   На Картині Мовчан Діани "Через призму часу" зображена лисичка. Юна художниця вірить в те, що  чорнобильська земля відродиться і можна буде  прогулятися  лісом, і, можливо, зустрітися з лісовими мешканцями.
 


   На своїй картині "Життя після" Кузнецова Євгенія зобразила кішечку з  кошенятами, так як вірить, що чорнобильську землю заселять здорові, не вражені променевою хворобою і не мутовані звірі й птахи. 
  Бібліотекар Абакумова Тетяна Денисівна подякувала юним художникам за прекрасні картини. Вона зазначила, що такі заходи сприяють формуванню у підростаючого покоління екологічної культури, виховання відповідального і дбайливого ставлення до природи, збереження та усвідомлення знань про історію страшної для людства  ядерної катастрофи - аварії на Чорнобильській АЕС.



четвер, 14 квітня 2016 р.

Презентація виставки картин "Дзеркало душі"
художниці Блажевич Олени Юріївни
13.04.2016.р.

  Персональну виставку презентувала художниця Блажевич Олена Юріївна. Олена Юріївна народилась у м. Києві в родині службовців. У 1981 р. закінчила 8 класів середньої загальноосвітньої школи та повний курс навчання Київської дитячої художньої школи №2, вступила до Київського художньо-промислового технікуму.
     У 1985 р. закінчила навчання у КХПТ (зараз це Київський державний інститут декоративно-прикладного мистецтва ім. М.Бойчука) за фахом художник-оформлювач.
     З 1999 р. навчалась у Київському міському педагогічному університеті ім. Б.Д.Грінченка, який закінчила з відзнакою у 2003 р. та одержала диплом за спеціальністю педагогіка і методика середньої освіти, "Образотворче мистецтво", вчитель образотворчого мистецтва та художньої культури.
      З 1991 року працювала керівником гуртка "Основи дизайну" в центрі науково-технічної творчості молоді "Сфера" та викладачем в Мистецькому коледжі художнього моделювання та дизайну у м. Києві.
     З 2005 р. працює викладачем малюнку та декоративно-прикладного мистецтва на факультеті образотворчого мистецтва в Київській дитячій Академії мистецтв. Працює зі студентами в різноманітних художніх техніках, головним напрямком творчості є паперопластика.
   Приймала участь у багатьох Всеукраїнських мистецьких проектах та виставках Спілки художників України та Міжнародних виставках. Свої творчі роботи створює в техніці орігамі, витинанки та графічних техніках.


   Олену Юріївну прийшла підтримати її родина: батько, мати і донечка Тетяна. 
    На виставці "Дзеркало душі" представлені роботи у техніці фотопринт-колаж за темою "Щоденник бабусі Галини".  Це сімейний родовід, створений на основі фактично-документального матеріалу: старовинних фотографій та сторінок щоденника, які залишила бабуся чоловіка Олени Юріївни. 


 


  Завдяки використанню старовинних фотографій, передана історія сімейного родоводу. Перед нашими очима розгортається картина минулої історичної епохи, починаючи з 1914 року. 

   


   Роботи ілюстровані графічними малюнками видів Києва початку ХХ століття.   Цікавим є те, що в деяких роботах використані графічні малюнки гелевою ручкою  дочки майстрині - Тетяни. Вони випромінюють тепло, радість і любов до рідного міста та людей, які жили й живуть у ньому. 

   


 


    В картинах також використані щоденникові записи бабусі Галини, які передають неповторні моменти з її життя. Наприклад, зустріч з імператрицею  Марією Федорівною - матір'ю Миколи ІІ, коли вона приїжджала до Києва у грудні 1916 року.

   


   Дивлячись на ці неповторні фотоколажі, ми бачимо не лише обличчя родичів Олени Юріївни, а й її душу - чарівну, неповторну. Майстриня глибоко проникає в те, чим вона займається, тонко відчуває душевно-емоційне багатство кожної постаті на своїх картинах. Це є яскравим свідченням високого професіоналізму автора цих робіт. 

  На виставці також представлене декоративне панно під назвою "Життєвий шлях", яке виконане з кольорового паперу в техніці модульне орігамі. Ця робота дуже зацікавила відвідувачів виставки. Діти задавали багато питань, щодо техніки її виконання.
 


 



   


   Дуже цікавими є натюрморти, виконані акварельними фарбами.







   


   Серія графічних  начерків з альбому "Квіти з весни до осені" - це малюнки з натури, виконані гелевою ручкою та маркером.














вівторок, 12 квітня 2016 р.

 12.04.2016 р. в читальному залі бібліотеки відбулась презентація виставки творчих робіт  
"Вітрила надії" громадської організації 
"Об'єднання інвалідів "Джерело натхнення"


    Виставка цікава тим, що на ній представили свої роботи люди, які мають певні фізичні обмеження, але, водночас, володіють необмеженими духовними можливостями і талантами. 
 
   



 


   Виставку презентувала Одинець Світлана -   керівник громадської організації "Об'єднання інвалідів "Джерело натхнення", діяльність якої спрямована на гармонійний розвиток людей з фізичними  обмеженнями, створенні умов для їх творчої самореалізації, допомогу в розкритті індивідуальних здібностей, надання можливості самореалізації та інтеграції в суспільстві. 
    
   


   Світлана Вадимівна наголосила на тому, що мистецтво і творчість не знають фізичних чи розумових меж.
    Відвідувачі виставки переконались в цьому, споглядаючи чудові роботи та спілкуючись з їх творцями.

 


   


  
   Всі роботи яскраві, оригінальні, неповторні, виконані в різних жанрах: вишивка хрестиком,  бісером, стрічками, в'язані вироби, орігамі, живопис, авторські іграшки. 
   


 


  
   Вироби  вражають своєю високою художньою майстерністю, тонким смаком, дивують та надихають.