четвер, 31 січня 2019 р.

Створили своє диво

30.01.2019 р. відбулась презентація виставки картин "Створили своє диво" 
учнів художньої школи №9. 

"Я люблю все живе. Люблю малювати квіти, різних звірів і птиць: лісових і польових. Я одягаю їх у святкову одежу, і такі вони веселі у мене, аж танцюють, тому що я люблю природу і землю."
М. Примаченко


  Бібліотекар Крута Вікторія ознайомила дітей з життям і творчістю української народної художниці Марії Примаченко.
 




  На виставці представлені картини учнів художньої школи №9, які виплекані дитячим серцем, навіяні творчістю Марії Примаченко і виконані в стилі наївного мистецтва.

  


  Дитячі роботи несуть в собі відчуття радості, дивують вигадкою сюжету, несподіваним композиційним рішенням.
  


 Картини радісні, яскраві, сонячні. Вони заворожують фантастичним світом, де все дивовижне і прекрасне. Перед нами невичерпне джерело таланту. Так можуть фантазувати і малювати тільки діти.



 Поліна Корнєєва презентувала свою картину "Фантастична звірина", а






 Токайчук Данило розповів про свою роботу "Чорний бик".



 На презентацію картин завітали художник Борис Іванович Гуко (Кононенко) та поетеса і перекладач Кравченко Людмила Іванівна.

















середа, 30 січня 2019 р.

Крути - символ національної пам'яті

29.01.2019 р. провели день інформації 
"Крути - символ національної пам'яті".
Крутянська ікона. Церква Покрови Пресвятої Богородиці у Києві (Поділ).

 29 січня, коли вся Україна  вшановує пам'ять молодих героїв, що 1918 року полягли біля залізничної станції Крути, захищаючи Українську Народну Республіку від більшовицьких загонів, які рвались до Києва, провели день інформації "Крути - символ національної пам'яті". 
     Розповіли дітям, що 29 січня 1918 року на однойменній залізничній станції під селищем Крути відбувся бій між 4-тисячною більшовицькою армією та 300-ми київськими студентами Першої Української юнацької школи ім. Богдана Хмельницького на чолі з сотником Аверкієм Гончаренком та сотні Студентського січового куреня на чолі із старшиною Омельченком - студентом Київського Українського університету, який тривав 5 годин. Стримати чотиритисячне більшовицьке військо силами кількох сотень юних доль - це більше, ніж подвиг. Падали, обіймаючи промерзлу чернігівську землю, нерозквітлі пуп'янки української державності. Скрикнув від болю скошений старшина Омельченко. Здавалося, сама свобода зійшла над гіркотним полем розпуки й печалі та вознеслась до неба в простріленій відчаєм сорочці... І тоді сотник Гончаренко наказав залишити поле бою, аби зберегти решту ще живих побратимів. Відходили до потягу, що вцілів, по той бік станції Крути. Спершу - студентська сотня, затим - друга, третя та четверта сотні юнкерів. Перша юнацька сотня стримувала ворога щільним вогнем.
  Лише четвірці юних дивом вдалося врятуватись, а двадцять вісім студентів прийняли мученицьку смерть.
"Пам'яті тридцяти"
На Аскольдовій могилі
Поховали їх -
Тридцять мучнів українців,
Славних, молодих...
На Аскольдовій могилі
Український цвіт -
По кривавій дорозі
Нам іти у світ.
На кого посміла знятись
Зрадника рука?
Квітне сонце, грає вітер
І Дніпро-ріка...
На кого завзявся Каїн?
Боже, покарай! -
Понад все вони любили
Свій коханий край.
Вмерли в Новім Заповіті
З славою святих,
На Аскольдовій могилі
Поховали їх.
П. Тичина

   Кілька років потому Аскольдове кладовище більшовицькою владою було зрівняне з землею і на його місці розбили парк.
 
 У 1990-х рр. на Аскольдовій Могилі встановлено великий гранітний хрест з тризубом, на якому 
розміщено цитату з Євангелія від Іоанна "Найбільша любов - життя покласти за друзів".

  25 серпня 2006 року створений Меморіал пам'яті героїв Крут на залізничній станції Крути. 
  Крути і сьогодні дотикають променями гіркотної печалі непересічного громадянина України. Історію творять люди. І кожне покоління обирає чи то власний тягар непевності, чи смолоскип палаючої Свободи. Крутянці обрали волю - вони виявилися свідомішими од більшості своїх ровесників, навіть мудрішими за деяких державних мужів того часу. І заплатили дорогою ціною - власним життям. Їх давно оплакали батьки і неціловані наречені. Їх і досі оплакує Україна...
   Подвиг героїв навічно ввійшов до літопису боротьби за незалежність України, як одне із свідчень незламності духу українського народу, його вічного прагнення до волі і справедливості. 

  З 15.01.2019 р. по 30.01.2019 р. в читальній залі представлена виставка-реквієм "За свою Україну і народ свій у вічність пішли".







середа, 23 січня 2019 р.

"Я син твій, нене Україно, народу парост я твого" П. Чубинський

З 15.01.2019 р. по 30.01.2019 р. до 180-річчя від дня народження 
П. Чубинського  представлена виставка-ювілей 
"Я син твій, нене Україно, народу парост я твого" П. Чубинський.

 Павло Чубинський - один із видатних подвижників Другого українського відродження, що в умовах заборон всього українського з боку царизму зумів піднести на вищий щабель українську національну науку та національну ідею. 
   
 Відомий етнограф і фольклорист, поет і журналіст, історик і мовознавець, юрист і соціолог, громадський діяч і організатор науки, П. Чубинський разом зі своїми соратниками заклав фундамент українського народознавства. За своїми життєвими і науковими принципами він був і залишається взірцем служіння Вітчизні. 
    Павло Чубинський в умовах найжорстокішої реакції створив високопатріотичний твір "Ще не вмерла Україна", який згодом став українським національним гімном. Вперше вірш був опублікований у 1863 році.
    
 Отримавши поширення на Західній Україні патріотичний вірш не пройшов повз увагу й релігійних діячів того часу. Отець Михайло (Вербицький) - ще й  знаний композитор свого часу, захоплений віршем П. Чубинського пише музику до нього.

  Павло Платонович любив нашу землю, мріяв про можливість працювати задля України. Заради неї поклав свою душу й тіло. Його життєвий приклад  працьовитості й відданої боротьби на ниві національного поступу надихає нас, українців ХХІ ст., на розбудову своєї держави. 
Батькові Гімну
Він працював так щедро й безупинно
Й діждався жнив своїх на ниві українській...
Нескорений, величний Батько Гімну,
Тарасів побратим - Павло Чубинський.
Славетний наш земляк, співець людської долі,
Був відданий народу до краплини,
Списав усі його страждання й болі,
Вічні слова віків і мудрості перлини.
"Серце біє і кров ліє
За свою свободу",-
Співали серби, а душа Павлова
Каралась болями вкраїнського народу.
Вмить написав правдиво і відверто
Експромт на хвилі почуттів високих,
Приречену на вічність, на безсмертя,
Пісню пісень братам на довгий спомин.
Життя пісень, як і людей, складне,
Бува гірке, бурхливе і чарівне,
А в ній - Любов, Надія, Віра й Воля,
А ще - велична і трагічна доля.
Співаєм: "Ще не вмерла Україна,"-
І завмираємо в святому вшануванні.
Яка ж в цій пісні є магічна сила,
Що піднімає зали в хвилюванні!
Із нею ми будуєм Україну,
Черпаємо наснагу ще з колиски.
Будь славен, невмирущий Батько Гімну,
Тарасів побратим - Павло Чубинський!
Н. Ігнатенко

вівторок, 22 січня 2019 р.

Україно! Нам берегти тебе, Соборну і Єдину!

22 січня до 100-річчя проголошення Акта Злуки УНР і ЗУНР працівники бібліотек на вул. Лятошинського, 26-Г разом із користувачами провели акцію - патріотичний флешмоб 

"Україно! Нам берегти тебе, Соборну і Єдину!"


  "Віднині на всіх українських землях, розділених віками, Галичині, Буковині, Закарпатській Русі й Наддніпрянщині буде єдина велика Україна. Мрії, задля провадження яких найкращі сини України боролися і вмирали, стали дійсністю." (Текст з "Акту Директорії про з'єдинення всіх українських земель").
  Розповіли дітям про те, що у новітній історії нашої держави Акт Злуки - возз'єднання УНР і ЗУНР в єдину державу  посідає особливе місце, так як він став  першим виявом становлення сучасної політичної нації, її прагнення до культурної і політичної єдності. Україна знайшла в собі сили об'єднатися в єдине ціле, і цей доленосний Акт сформував підгрунтя для подальшої боротьби нашого народу за свободу та незалежність. Наголосили також на тому, що вони - гідні нащадки борців за соборність і незалежність нашої держави. І саме їм в майбутньому втілювати в життя одвічну мрію українського народу - будувати потужну, багату, вільну і демократичну державу, яка займе гідне місце серед найрозвиненіших країн світу.



   Разом із дітьми утворили "Живий Ланцюг Соборності", як нагадування українцям про визначні дати в історії української державності — 22 січня 1918 року, коли Центральною Радою було прийнято IV Універсал, та 22 січня 1919 року, коли відбулося об'єднання Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки в одну державу. Це є свідченням того, що саме українці є творцями власної держави.







Соборна, свята, вічна

22.01.2019 р. до 100-річчя проголошення Акту Злуки УНР і ЗУНР провели патріотичну годину"Соборна, свята, вічна".
  Першою на руїнах Російської імперії постала Українська Народна Республіка. Пізніше, уже в листопаді 1918 року, на теренах колишньої Австро-Угорщини утворилася Західноукраїнська Народна Республіка. Проголошення Соборності УНР і ЗУНР 22 січня 1919 року стало історичним актом об'єднання українських земель в одну державу.
   "Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України - Західноукраїнська Народна Республіка (Галичина, Буковина й Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснилися віковічні мрії, якими жили і за які вмирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка", - йшлося в Універсалі Директорії УНР від 22 січня 1919 року. 
   22 січня виповнюється 100 років від дня проголошення Акту Злуки УНР і ЗУНР. 
   Акт Злуки був глибоко детермінований історично і спирався на споконвічну мрію українського народу про незалежну, соборну національну державу. Він став могутнім виявом волі українців до етнічної й територіальної консолідації, свідченням їх самоідентифікації, становлення політичної нації. Вперше за 600 років Акт Злуки УНР і ЗУНР став реальним кроком до об'єднання українських земель, подією, що вплинула на подальший розвиток не лише політичних процесів, а і національної свідомості українців. 
   В період Карпатської України 22 січня 1939 року вперше відзначили свято Соборності. А через 51 рік про нього згадали і в радянській Україні.  Узимку 1990 року, готуючись до відзначення Акта Злуки, рухівці організували акцію "Живий ланцюг": величезна кількість людей узялася за руки, розтягнувшись від Києва до Львова. За даними правоохоронців, у лавах активістів, "озброєних" жовто-блакитними прапорами, було майже 450 тисяч осіб, а за даними самих організаторів - близько мільйона. Ця акція стала початком проголошення у липні 1990 року суверенітету України. Восени того ж року відбулася так звана Студентська революція на граніті.
   Зрештою національно-демократичний рух, скориставшись політичною ситуацією після спроби перевороту в серпні 1991 року, сприяв проголошенню самостійної держави. 22 січня стало однією з найважливіших дат, що вкарбували в суспільну свідомість першу незалежність, проголошену ще століття тому.


   З 21.01.2019 р. по 25.01.2019 р. до 100-річчя проголошення Акту Злуки УНР і ЗУНР представлена виставка-ювілей "Велика Злука на Софійському майдані".