середа, 29 квітня 2015 р.

"Руками створена краса".

    Переселенці з Донецької області Самикіна Надія Іванівна та Бєлан Юрій Федорович познайомили присутніх з ще одним видом своєї творчості - виробами з бісеру, що прикрашають одяг та оселю, захоплюючими сувенірами.

   Бісер в руках майстрів ожив, перотворившись в дивні творіння. Простір для їх творчості необмежений. За допомогою скляних намистин вони перетворили інтер'єр оселі до невпізнання. Дуже всім сподобались екзотичні карликові деревця - бонсай, які так мало відрізняються від справжніх шедеврів, які дарує нам природа.

  Намистини з красою їх кольору та форм, є одним з найбільш підходящих матеріалів для створення природних шедеврів.  Вражає своєю красою кошик з квітами. Ця робота неповторна і несе в собі частину душі авторів. 





  Із намистинок-сльозинок автори створили закладки для книг, гаманці, сумочки, картини, одяг - все це робилося з індивідуальним смаком. Юрій Федорович продемонстрував дітям сумочку, яку він вишив сам.

  Діти зустрілися з дивовижним, унікальним мистецтвом. Витвори, на які дивишся і надивитись не можеш. Виплекані теплими вмілими руками, осяяні думкою, а головне -  талантом, дивовитвори несуть людям радість споглядання краси.
  Дивовироби, прекрасно виконані, бентежать уяву, дають відчуття особливої радості та чарівності, створюють атмосферу свята. 

















вівторок, 28 квітня 2015 р.

Вечір-зустріч
"Чи знаєш ти, світе, як сиво
ридає полин, як тяжко,
як тужно моєму народу болить"
                                                                    Б.Олійник
з ліквідатором аварії на ЧАЕС
полковником Мизько Андрієм Олександровичем.

  В бібліотеці вже стало доброю традицією вшановувати тих, хто жертвував своїм здоров'ям і життям, захищаючи нас від атомного лиха.
   Бібліотекар Крута Вікторія Іванівна розповіла про Чорнобильську трагедію та зазначила, що дзвони Чорнобиля і досі лунають над нами, і від того відлуння серце і досі обливається кров'ю. Чорнобильська трагедія назавжди залишиться в серцях та пам'яті народу, тому що вона торкнулась кожного із нас: невиліковні хвороби, сльози рідних і близьких. Вона відзначила героїзм ліквідаторів, які виконали свій священний обов'язок перед Україною і її народом, і зупинили розповсюдження катастрофи, унеможливили її переростання у глобальний винищувальний смерч для всієї України і світу.
  Вікторія Іванівна представила присутнім ліквідатора аварії на ЧАЕС  Мизька Андрія Олександровича -  штурмана вертольоту МІ-6 - одного з десятків гелікоптерів, із яких скидали на реактор свинець та пісок. 

  Андрій Олександрович - полковник у відставці, поділився своїми спогадами. Будучи 26-річним лейтенантом,  не думаючи про своє життя,  чітко усвідомлюючи небезпеку, так як і личить воїну, рятував станцію і людей.
Працював у зоні з 5 по 27 травня 1986 року. Зробив 11 вильотів на реактор,    потім воював в Афганістані, виконуючи інтернаціональний обов'язок. Андрій Олександрович побажав учням успіхів у навчанні. Він упевнений в тому, що пам'ять чорнобильської катастрофи навчить всіх цінувати мир, спокій і найбільші людські цінності -  здоров'я та життя.

   У серцях дітей тремтіла радість від того, що вони доторкнулися до справжньої мужності, до високої і жертовної синівської любові до Матері-України. Вони задавали багато запитань Андрію Олександровичу, захоплювались його героїзмом і сміливістю.

  Класний керівник 6-А класу школи №220 Ткач Юлія Борисівна висловила слова вдячності герою-ліквідатору за його незабутній подвиг і за щастя спілкування з ним, побажала здоров'я та довгих років життя. Юлія Борисівна про чорнобильську трагедію знає не з книжок і розповідей. Вона переселенка з  тридцяти кілометрової Чорнобильської зони. Не зважаючи на те, що Юлія Борисівна була ще зовсім малою дівчинкою, вона і досі пам'ятає, як разом з батьками покидала рідний край. І  дуже важко знати, що поступово спустошується і вмирає її найрідніша батьківщина. Але ще важче знати, що на її з діда-прадіда землі не можна жити. Вона закликала дітей бути чуйними, добрими у ставленні до ліквідаторів ЧАЕС, скрашувати їхнє життя теплом, ласкою, усмішкою, щоб у нашому оточенні вони завжди почувалися щасливими.

  Гарним подарунком для присутніх було виконання учнями пісні "На Чорнобиль журавлі летіли" на слова Д.Павличка та музику О.Білаша. 





 


  Самодіяльний колектив Голосіївського будинку ветеранів "Голосіївські наспіви" подарував присутнім низку українських народних пісень.


 

  


 


   Мацагора Віра Арсенівна прочитала власний вірш "Лелеченя".






 

   


 


   Розчулений піснями Андрій Олександрович щиро радів такому духовно-щедрому подарунку.







 



  Всім дуже сподобалась гра на роялі та виконання пісень Сердюченком Іваном Івановичем - батьком бібліотекаря Крутої Вікторії Іванівни.





Світлини на згадку 





понеділок, 20 квітня 2015 р.

 "Свято його величності танцю."

  Свято розпочала бібліотекар Крута Вікторія Іванівна. Вона розповіла, що до цього часу людство не придумало нічого кращого для відпочинку, ніж танець.
   Танець - хвилюючий і найпрекрасніший вид мистецтва, бо не тільки відображає життя, а й сам є життям. А ще він виховує, вчить культури поведінки. Танці - це емоційна насолода. Вони розвивають почуття ритму, виробляють правильну поставу, піднімають настрій.
    Перед учнями виступив танцювальний колектив з Голосіївського будинку ветеранів: керівник Главацький Анатолій Семенович, Славухіна Маргарита Сергіївна, Бабич Надія Гумарівна та Єлісєєва Зоя Дмитрівна. Вони продемонстрували учням танці своєї молодості. 

 


   Як багато танців! Тільки одні з них з'явилися, збудили серце прихильників і швидко забулись. А інші ставали танцювальною класикою. Залишилися жити для майбутніх поколінь. Саме вальс підкоряє людей різних вікових категорій.

 


   

  Чарівним танцем є полька. Танець відзначається простотою і життєрадісністю. Виник він у Чехії і нині є чеським народним танцем.  Він є одним із популярних танців  і на Україні. Деякі елементи чеської польки були замінені українськими рухами. 





 


  Так з'явився український стилізований танець "Ганзя".
   Учні активно влилися у чіткі ритми польки.
 


Справжнє захоплення і радість дітям принесло виконання чарльстону - швидкого і енергійного танцю невимушеного і розкутого характеру.
 


   

 

  Чарльстон вважається танцем- імпровізацією. І учні з задоволенням та молодецькою завзятістю імпровізували, і це їм вдавалося. 





     


   

   Учням дуже сподобався танець Твіст, який відрізняється високою енергійністю, запальністю, життєрадісністю.

"Хай в житті вам завжди світить сонце,
А чудовий день почнеться танцем." 
                                                          Х.Базиляк



четвер, 16 квітня 2015 р.

Майстер-клас "Писанки - очі Всесвіту".

  "Стільки стрілося в писанці! Казка, пісня, бувальщина, материнська колискова і росяна стежка дитинства, вінок першого кохання і дужість повноліття, мудрість старості і присмак вічності у присмерку вечірнього неба. З радістю - смуток, з усмішкою - надія... Добирайте, осмислюйте, повертайте скарби народові, котрий примножить їх знову й знову."
М.Стельмах
   В орнаментах та малюнках, які наносять на писанки, криється особливий зміст.  Минули віки, але це таїнство і досі приваблює творчу молодь до пошуку себе в пізнанні майстерності писанкарства. Тому напередодні Великодня залучили дітей до найцікавішої і святої справи -  розпису писанок, щоб зацікавити і захопити їх цим видом мистецтва.
 

  Викладач художньої школи №9 Зінченко Тетяна Василівна   на базі бібліотеки  провела майстер-клас з писанкарства. Тетяна Василівна навчала дітей премудростям розпису писанок. 




  Слушні її поради допомагали початківцям створювати справжні шедеври писанок. 



 Писанки, писанки,
Кращих нема!
Тетяна Василівна допомагала
Малювала дітвора.






"Ось держу я писанку на долонці,
А вона всміхається, наче сонце,
Хай розквітне писанка Великодня
І приносить щастя всім і здоров'я."
                                               Л.Недін









 Писанки святкові, різнокольорові.
Діти їх розписали,
Бібліотеці подарували.

Майстер-клас з виготовлення сувенірних писанок з бісеру
"У писанці життя й надія воскресає".

  Відвідавши виставку вишитих бісером картин і поробок Самикіної Надії Іванівни та Бєлана Юрія Федоровича "Земля любові нашої", учні школи №220 дуже захотіли навчитись власними руками створити поробки з бісеру.
 


 


   Напередодні свята Великодня Надія Іванівна провела для учнів  майстер-клас з виготовлення сувенірних писанок з бісеру. Діти уважно  і з захопленням слухали поради майстрині.

 

   Надія Іванівна розповіла учням про історію писанки та її різновиди. Вона показала, як можна зробити писанку, використовуючи бісер, і запевнила, що це під силу кожному.


 

  


  Надія Іванівна запропонувала найпростіший спосіб виготовлення сувенірних писанок - це плетіння із бісеру на проволоці і на жилці, які наклеюються на фарбоване дерев'яне яєчко.
  Основне правило Надії Іванівни: "Негарних писанок не буває." І всі учасники майстер-класу переконалися в цьому.





  Писанки з бісеру - це не просто витвори, які радують око і душу. Це символи життя, надії,  любові, добра. А ще віри в те, що наш народ величний  не лише в народному мистецтві, а й в силі та величі духу, величний,  як і сама Україна.
   

   


  Писанки, виконані Надією Іванівною, справили на присутніх велике враження своєю красою і неповторністю, викликали радісні емоції та засвідчили незаперечний талант майстрині.