16 липня - 30-річчя від дня прийняття Верховною Радою УРСР Декларації про державний суверенітет України

   16 липня 1990 року о 10-й годині 7 хвилин Верховна Рада ухвалила Декларацію про державний суверенітет України. Цим актом український народ через 71 рік після доби Української Народної Республіки та визвольної боротьби 1940-1950 років знову на повен голос заявив про своє прагнення до державної незалежності. 
  "Зважаючи на волю українського народу та його одвічне прагнення до незалежності, підтверджуючи історичну вагомість прийняття Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 року, Верховна Рада постановляє: вважати 16 липня Днем проголошення незалежності України і щорічно відзначати його як державне свято", - гласила ухвалена цього самого дня Постанова Верховної Ради "Про День проголошення незалежності України".

 Під стінами Верховної Ради вже зранку зібралися тисячі українців, які чекали ухвалення Декларації та вітали результати голосування і парламентаріїв оплесками, квітами та вигуками "Слава Україні!"
 Це була історична мить, що визначила шлях до незалежності.
  Це був справді історичний день, який засвідчив, що Україна знову стала на шлях здобуття незалежності. Адже Верховна Рада, ухваливши цей документ, закріпила в ньому фактично всі атрибути державності: суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади республіки в межах її території, незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах, верховенство Конституції та законів України на всій території республіки, власне громадянство, Збройні Сили, банківську і грошову системи.

  Тридцять років тому, 24 липня 1990 року, в Києві на Хрещатику перед міськрадою вперше у новітній вітчизняній історії було піднято синьо-жовте знамено.

"Прапор - це державний символ.

Він є в кожної держави;

Це для всіх - ознака сили,

Це для всіх - ознака слави.

Синьо-жовтий прапор маєм:

Синє - небо, жовте - жито;

Прапор цей оберігаєм,

Він - святиня, знають діти.

Прапор свій здіймаєм гордо,

Ми з ним дужі і єдині,

Ми навіки є народом,

Українським, в Україні."

Поклад Н.

  Для кожної країни, нації, головним символом, ознакою приналежності до певної держави, відмінністю від інших та національною гордістю, святинею є прапор.
 22 березня 1918 року Законом про Державний прапор Української Республіки було остаточно затверджено форму і кольори нашого прапора. Ініціатором цього Закону був перший український Президент Михайло Грушевський. А потім були довгі десятиліття боротьби нашого народу за те, щоб український стяг зайняв належне йому місце - замайорів над всією Україною.
   У наш час вперше синьо-жовту стрічку, прикріплену до одягу, використали львів'яни під час мітингу 12 березня 1989 року. А згодом маленькі синьо-жовті прапорці затріпотіли в руках учасників "живого ланцюга" 22 січня 1990 року.
  Взявшись за руки в містах і селах, вздовж великих трас, наші земляки символічно об'єднали весь народ.
  Перший Національний прапор для Києва дошила львів'янка Наталя Кареліна-Лучко. Він був піднятий на щоглі біля будинку Київської міської ради 24 липня 1990 року. Синьо-жовтий прапор над Верховною Радою замайорів 4 вересня 1991 року, а 22 січня 1992 року Верховна Рада затвердила цей прапор як Державний.

   

  До цих ювілейних дат в бібліотеці представлені виставки-привітання: "Суверенній Україні слава нині і повік!" та "Прапор України - честі нашої маяк".