неділя, 13 квітня 2025 р.

Лекція-концерт "Верба красна розцвітає - про Великдень сповіщає!"

 10.04.2025 р. на лекції-концерті "Верба красна розцвітає - про Великдень сповіщає" у виконанні вихованців музичної школи № 38 (викладач Бунтова Р. В.) прозвучали  пісні та музичні твори до Великодня.

   Українську народну пісню "Вийди, вийди Іванку" виконали інструментальний ансамбль БарваБенд (керівник Данилова Л. О.) і вокальний ансамбль "Зіронька" (керівник Захарченко В. М.)

   П'єсу О. Копенкова "Веселий мексиканець" виконав на гітарі Крячок Володимир (викладач Кірик Т. В.)

 Чеська дитяча пісенька "Горобець і Синиця" (обр. В. Сибірського, сл. В. Мордань) у виконанні Погребняка Владислава (концертмейстер Бурилко А. М.)

  J. Hochweber "La Gitanita" виконав на гітарі  Бочко Семен (викладач Кірик Т. В.)

    "Маленьку угорську рапсодію" Карла Кьоллінга виконала Пономаренко Поліна (викладач Авраменко І. А.)

  Carlos Gardel Por una Cabeza "Tango" у виконанні випускниці Карогод Катерини

  Пісня "Дитячі мрії" на  музику та вірші Лесі Горової у виконанні вокально-хорового ансамблю "La Violetta" (керівник Шафран О. О., концертмейстер Стрельнікова Н. Г.)

 Композицію для струнного оркестра  "Palladio" Карла Дженкінса виконав ансамбль скрипалів у складі Поліщука Віктора, Григорук Софії, Якименка Тимофія, Клімової Ради та викладачів Лисенко В. В.  і Бунтової Р. В. (керівник Сиротюк Н. С.)


четвер, 10 квітня 2025 р.

Лекція-концерт "Верба красна розцвітає - про Великдень сповіщає!"

 До свята Великодня -  свята перемоги любові і добра над злом, життя над смертю, нашої надії на мир і перемогу в Україні 10.04.2025 р. в читальній залі бібліотеки провели лекцію-концерт "Верба красна розцвітає - про Великдень сповіщає!". 

    Своїми талантами ділилися вихованці музичної школи №38. 
   Їх концерти стали символом добра, любові, патріотизму, віри в перемогу над російським агресором. 
    Святкова програма була дуже насиченою.
   На святі лунали музика і пісня, чаруючи присутніх мелодійністю, красою і задушевністю й гарним виконанням.  

   Тепле  і щире сяйво світлої і надзвичайно потужної дитячої творчості панувало в залі. 
    Ми пишаємося юними талантами, які мають величезний творчий потенціал. 

  


  Це дійсно унікальний концерт, який пройшов  у теплій, дружній і щирій атмосфері.  
   Такі лекції-концерти спонукають до усвідомлення своїх коренів, згуртовують націю і хочеться вірити, що добро переможе зло.
   







вівторок, 8 квітня 2025 р.

8 квітня - Міжнародний день ромів

 З 1.04.2025 р. по 15.04.2025 р. до Міжнародного дня ромів в читальній залі бібліотеки організовано виставку-інсталяцію "Мандрівний народ роми на українських теренах".


    Самобутня ромська культура знайшла відображення в українській художній літературі, яка знайомить  з  історією і сьогоденням цього унікального етносу.

Коцюбинський, М. М. Дорогою ціною / М. Коцюбинський // Твори : В 2 т. Т. 1 : Повісті та оповідання (1884-1906). — Київ : Наукова думка, 1988 .  С. —323-372.

  Михайло Коцюбинський — один з небагатьох українських письменників кінця ХІХ - початку ХХ ст., який володів ромською мовою. Перебуваючи у мандрах Бессарабією письменник глибоко та ґрунтовно занурився у побут та звичаї ромських спільнот. Спілкуючись з ромами Михайло Коцюбинський зробив їх героями своїх творів.

 Гіцу, стара циганка, Раду та Маріуца — персонажі, які є одними  з центральних персонажів сюжетної лінії повісті "Дорогою ціною". 

  Це ромська сім’я живе бідно та скромно.

 Сюжет цієї історії розгортається далі доволі глибоко та драматично, бо одна з головних  ліній — це історія українських селян, які рятуються від панів. А ромське поселення стає прихистком для молодої української пари. Проте згодом і серед них виникає конфлікт, бо нашаровується сюжет кохання.

  Коцюбинський доволі тонко та вдало зумів підкреслити всі деталі, які були присутні у тогочасній традиційній культурі ромів, котрі проживали поруч з українськими селянами.

Франко, І. Я. Цигани / І. Я. Франко // Твори : У 2 т. Т. 2 .— Київ : Дніпро, 1981 . — С. 226-236.

  Письменник в оповіданні "Цигани" розповідає про ромів, які ховаючись від  необгрунтованого переслідування поліції,  загинули від голоду та холоду у печері.


Старицький, М. П. Циганка Аза / М. П. Старицький // Твори : В 6 т. Т. 3 . — Київ : Дніпро, 1989 .  — С.105-182.
 Це драма з малоруського і циганського життя, де панують кохання, пристрасть, зрада, де зустрілись два світи: український і циганський.
 Циган Василь та звичайна українська дівчина Галя закохалися, за що від них відреклися й прокляли  їхні родини і їхні громади. Зі щасливим життям у закоханих не склалося. Галя хоче домашнього затишку, Василь – волі та таборового життя. А ще драму у їхні стосунки додає циганка Аза - темпераментна красуня, закохана у Василя. 
  Як склалося подальше життя героїв драми Ви дізнаєтесь, прочитавши книгу.


  Якщо ви є шанувальниками  культури та звичаїв ромів, запрошуємо вас відвідати нашу виставку, присвячену цьому дивовижному народу.
 


четвер, 3 квітня 2025 р.

Година безпеки "Мінна безпека: знання, що рятують життя"

 3.04.2025 р. в читальній залі бібліотеки  провели годину безпеки "Мінна безпека: знання, що рятують життя".

  Година безпеки  була спрямована на підвищення обізнаності учнів 7 класу ліцею № 227 з мінною
безпекою та формування правильних алгоритмів дій у разі виявлення вибухонебезпечних предметів.

 Військові підрозділу територіальної оборони Т2 міста Києва в ході заняття демонстрували учням макети  мін, гранат та інших вибухонебезпечних предметів. Вони розповіли про те, як діяти в разі виявлення вибухонебезпечних та незнайомих предметів, де вони можуть знаходитись та нагадали телефони МНС - 101, поліції - 102,  швидкої допомоги - 103. 
    Навчали учнів розбирати й збирати автомат та допомагали одягати військове спорядження.









вівторок, 1 квітня 2025 р.

Заняття з вивчення англійської мови "English is Fun"

 1.04.2025 р. в читальній залі бібліотеки відбулось чергове заняття з вивчення англійської мови  "English is Fun". 

Презентація книги Балабко, О. В. "Київ, Іринінська, Лифарям..."

 Балабко, О. В. "Київ, Іринінська, Лифарям..." : повість за листами митця / Олександр Балабко. - Чернівці : Букрек, 2011. - 187 с. : іл., портр.
   Постать видатного українця, киянина Сержа Лифаря, ім'я якого тісно пов'язане з європейським мистецьким авангардом першої половини ХХ ст.  зацікавила видатного журналіста, письменника Олександра Васильовича Балабка.   
  Завдяки пошукам Олександр Васильович відтворив низку досі невідомих фактів з життя видатного танцівника і хореографа ХХ ст., киянина Сергія Лифаря, який майже 30 років очолював балет "Гранд-Опера" у Парижі, уточнив датування подій та фотографій, дослідив подальшу долю пам'яток архітектури, зображених на листівках 1920-1930-х рр.   
 Це більш як шістдесят листівок, знімків, інших документів, надісланих і переданих Сергієм Лифарем рідним після втечі за кордон 1923 року. 
 

 Також особисті речі й документи батька артиста, Михайла Яковича, і його другої дружини Марії Михайлівни Лифар (у дівоцтві Дяченко).
  Якраз у її нащадків, родини Дяченків-Асєєвих, і зберігався цей ніде не оприлюднений і недосліджений архів. Залучено великий обсяг фактажу - від виданих в Україні спогадів Лифаря, мемуарів про нього до документів із справи, заведеної Київським ОГПУ 1932 року після чергової вдалої втечі за кордон наймолодшого сина родини Лифарів Леоніда. У книжці вміщено й додаток - присвячені Лифареві уривки з роману-есе автора "Олександр Вертинський, нащадок Гоголя". Видання, окрім власне архівних листівок і фотографій, ілюстроване знімками автора, зробленими у Парижі й у його передмісті Сент-Же-нев´єв-де-буа, де на могилі митця стоїть пам´ятник із написом "Серж Лифар із Києва".    
    Образ великого Маестро та чуйної, романтичної людини, яку ми так мало знаємо, майже детективні події недавнього минулого, що відбувалися в житті сестри та братів Сержа Лифаря, яскраво відтворюють досліджені листівки і фотознімки, колись надіслані ще молодим танцівником з різних куточків світу на адресу: Київ, вул. Іринінська, 3 кв. 7, Лифарям.
   

   Ця повість за листами метра Києва - іще один штрих до малознаної в Україні біографії її видатного сина - Сергія Михайловича Лифаря. 

2 квітня - 120-річчя від дня народження Сержа Лифаря

  З 1.04.2025 р. по 15.04.2025 р. до 120-річчя від дня народження Сержа Лифаря на абонементі представлена виставка-ювілей "Моя Батьківщина – Україна та рідний Київ" С. Лифар.  
  Сергій Михайлович - видатний танцівник і головний балетмейстер "Гранд-Опера" (1933-1958 рр.) в Парижі, теоретик і педагог балету, професор історії і теорії танцю в Сорбоні та Вищої школи музики, ректор Інституту хореографії та Університету танцю Парижа, почесний президент Всесвітньої ради танцю ЮНЕСКО. 

 Серж Лифар народився у Києві в родині, яка мала глибоке козацьке коріння та прославився на весь світ своїм новаторським підходом до балету. Він розвивав сучасну техніку разом з традиційним класичним стилем, а також першим увів у балет теми, що описували соціальні та політичні проблеми того часу. 

   За 26 років роботи в "Гранд-Опері" Лифар перетворив французький водевільний балет на високе мистецтво.
  Став автором і постановником  понад 200 балетних вистав, виховав одинадцять зірок балету, написав численні підручники й монографії з хореографії. 
    Серж Лифар був одержимий балетом, екзальтованою людиною, до кінця своїх днів з темпераментом юнака, "добрим генієм балету XX століття", "богом танцю". Французи називали його "наш Серж" і визнавали своїм національним надбанням.  
    Надлюдська працездатність, шляхетність, феєричний гумор, інтелігентність, привітність і батьківське ставлення до артистів - все це сприяло стрімкому злету Маестро та зробили визнаною зіркою балету у світі.   
   Проживши 64 роки у Франції емігрантом Серж Лифар до останнього подиху залишався українцем. Він усе життя пам'ятав про своє українське походження і навіть відмовився від громадянства Франції, котре йому, кавалеру ордена Почесного легіону, запропонував президент Шарль де Голль, заявивши: "Дуже вдячний, пане президенте, за цю пропозицію, але я ніколи не буду французом, тому що я був і буду українцем". 
   "Тільки той, хто був у Києві, хто дивився з високої кручі Видубицького монастиря на широкий Дніпро, тільки той зрозуміє, чому для киянина немає нічого дорожчого за Київ із його Дніпром, який з дитинства входить у серце. І навіть прекрасний Париж не змусив мене, киянина, забути мій Київ і мій Дніпро..." - так говорив Серж Лифар. 
   Помер Сергій Михайлович від раку у 1986 р. у Лозанні, де його було поховано і встановлено пам'ятник у вигляді Ікара -  улюбленого балетного персонажа. Поруч із пам'ятником - трикутна меморіальна дошка зі словами: "Україна своєму геніальному синові на честь сторіччя".
    Україна воскресила пам'ять про Лифаря в Міжнародному конкурсі балету його імені та в Міжнародному фестивалі танцю "Серж Лифар де ля данс". 
  Філіал Музею історії міста Києва — Музей Сержа Лифаря — був створений у 2019 році. 
   А сторінки життя та творчості Сержа Лифаря, корінного киянина, зможете перегорнути на виставці-ювілеї  "Моя Батьківщина – Україна та рідний Київ" С. Лифар.  

понеділок, 31 березня 2025 р.

 

1 квітня - 90-річчя від дня народження Вадима Крищенка

   З 1.04.2025 р. по 15.04.2025 р. до 90-річчя від дня народження Вадима Дмитровича  Крищенка - українського поета-пісняра, заслуженого діяча мистецтв України, заслуженого працівника культури, члена Національної спілки письменників України, лауреата літературно-мистецьких премій імені: Івана Нечуя-Левицького,  Андрія Малишка,  Дмитра Луценка "Осіннє золото", Богдана Хмельницького, Володимира Сосюри, кавалера багатьох державних нагород - ордена Ярослава Мудрого V ступеня, повного кавалера ордена "За заслуги", найвищої київської відзнаки "Знак пошани", найвищих  нагород Української православної церкви — ордена Андрія Первозваного та ордена Святого Володимира,  найвищої відзнаки громадських організацій — Лицар Вітчизни та багатьох інших на абонементі представлена виставка-ювілей "Де б ти не був, Де б не жив – Я лиш твій, Україно…" В. Крищенко.

    У 2024 р. Вадима Крищенка визнано "Золотим письменником України" та нагороджено премією "Благовіст" Національної Спілки письменників України за збірку поезій про війну. 

  Вадим Дмитрович - автор більш як 55 поетичних збірок, понад 1000 пісень.

  Найвідоміші пісні: "Україна", "Бути українцем", "Україно, пам'ятай героїв", "Десять Господніх заповідей", "Молитва", "Хай береже усіх Господня сила", "Благослови",  "Білі нарциси", "Берег любові", "Пізня зустріч", "Отчий край", "Лебеді кохання", "Українській армії слава і хвала", "Я - солдат", "Наливаймо, браття, кришталеві чаші", "Одна-єдина", "Хай щастить вам, люди добрі", "Родина",  "Пізня зустріч". 

  Окремий цикл пісень поет присвятив рідному місту Києву, в якому мешкає більше 70 років: "Київ, Києве мій", "Благословенний Києве", "Київ - доля моя", "Київ і кияни", "Голосіївський вальс", "Голосіївська зоря", "Мій Шевченківський район" та інші.

Голосіївська зоря

Це - місце стріч для тебе і для мене,
На хліб та сіль запрошує всіх нас.
Район мій - ніби усмішка, зелений
І голос гордих звершень водночас.
Пройтись шляхом історії не близько
Поміж подій, і постатей. і дат.
Чекає в парку, усміхнувшись, Рильський,
Щоб для вітання руку нам подать.

Приспів:
Голосієво, Голосієво -
Вічна Києва краса,
Зорями земля моя засіяна
І найвищі небеса.
Голосієво, Голосієво -
Це натхнення Божа мить,
Наче пісня моя недоспівана,
Котру треба повторить
Голосієво, Голосієво -
Гордість Києва й краса.

Район, як вулик молодої зміни
І ветеранів гвардія стара,
У синьо-жовту стрічку України
Вплітає нитку правди і добра.
Високе небо дивиться в обличчя,
Звук висі передавши дзвонарю,
Щоб кожній долі запалить навічно
Невгасну голосіївську зорю.

Приспів.


   Вадим Крищенко - пісняр від Бога. Кожна його пісня - як молитва, як крик зраненого серця. Його пісні є в репертуарі таких популярних українських виконавців, як Софія Ротару, Дмитро Гнатюк та інші.
  А берегиня нашого співу Раїса Кириченко  вважала Вадима Крищенка найкращим піснярем.
   Запрошуємо вас відвідати нашу виставку і більше дізнатись про життєвий та творчий шлях митця.