1 червня - Міжнародний день захисту дітей

Дитя моє! Бог дав тобі життя,

І щоб ніхто не заподіяв шкоди

Тобі, маленький громадянин,

Бог дав закони нашому народу.

Від дня народження, від іменин –

Він твій, цей світ широкий за вікном,

Ти на життя і щастя маєш право

Під золото-блакитним знаменом

Своєї Української Держави.

Жиленко І.

  Від народження дитина має право на життя  і щастя в рідній Україні. Наша держава дбає про те, щоб  майбутнє у дітей було щасливим, щоб діти росли справжніми українцями, із гарячими серцями, розумними головами, чистими помислами.  Головне знати не тільки про свої права, а і потрібно пам'ятати про свої обов'язки. 
 Права і обов'язки взаємопов'язані і дуже важливі. Життя буде гармонійним і справедливим за умов, якщо кожен не тільки буде знати свої права, а і не забуватиме про свої обов'язки, як гарантію прав інших. 

  Якщо говорити мовою символів, то людина - це птах з двома крилами. Одне крило - це наші права, друге - обов'язки. І для того, щоб здійснювався повноцінний політ у соціумі, обидва крила повинні бути розвинені рівномірно. 

   Юні читачі! 

  Якщо ви хочете дізнатися, як реалізовувати свої права та виконувати свої обов'язки, відвідайте виставку-знайомство "Живи по закону, знай свої права", яка діятиме з 1.06.2020 до 26.06.2020 р.
  Вона дасть вам відповіді на такі питання:  

• Хто має статус дитини?
• Які закони гарантують права дитини?
• З якого віку дитина несе кримінальну відповідальність?
• Чому батьки несуть відповідальність за дітей до 18 років?
• Куди звертатися за допомогою в скрутний час?

  Відвідайте виставку  і ви отримаєте вичерпні відповіді на питання, які зацікавлять вас.

"Пам'ятки історії та культури Києва"

 Історико-культурна спадщина є надзвичайно важливою складовою життя нашої країни. 

   Київ по праву називають містом стародавньої культури, чудесним архітектурним пам'ятником нашої славної героїчної історії. 

   Київ - столиця зі славним минулим, сповнена пам'яток історії та культури, що зустрічаються чи не на кожному кроці. Місто зберегло для сучасного покоління ці величезні творіння. 

   Шановні користувачі! Ми підготували для вас виставку "Пам'ятки історії та культури Києва". Ви зможете познайомитися з історичними і культурними пам'ятками нашого прекрасного міста - дивом усіх часів, що пройшли через його живу душу та мають всесвітнє визнання. 

   Чи знаєте ви, де в Києві крім Києво-Печерської лаври, є церкви з печерами? Де знаходиться храм-печера ХІІ ст.? В якому храмі поряд з ликами святих - світські постаті? В якому музеї ви зможете познайомитись з золотим фондом України - чудовою колекцією скіфського золота та скіфською пектораллю?  В образі якого апостола художник Врубель М. О. передав свої портретні риси? В якому музеї знаходяться картини М. О. Врубеля? 
   Ви зможете також отримати іншу цікаву  інформацію, яка несе в собі безліч таємниць, загадок, подій, пов'язаних з історичним та культурним минулим Києва. 

24 травня - 108 років від дня народження М. П. Стельмаха

"Земний уклін моєму народові за всі його щедроти, за його великодушність до нас, письменників, і за те, що він вклав у наші серця безмірну любов до людей і казковий вогонь Прометея".

М.Стельмах

Справжні письменники виходять з народу, вони є дітьми його душі співучої й красивої. Народ вручає їм раніше за всіх вчителів свою любов до рідного слова, потім сподіваючись і покладаючись на них.
  Михайло Стельмах виправдав ці сподівання: почавшись як письменник, вибившись із землі української чистим джерелом, він слово своє зробив окрасою нашої літератури, приніс до неї скарби цінні, оригінальні, самобутні.

  Михайло Стельмах - один з найвідоміших українських письменників. Герой Соціалістичної Праці (1972), лауреат найпрестижніших премій радянського часу - Сталінської (1951), Ленінської (1961) та ім. Т.Г.Шевченка (1981), нагороджений трьома "дедушками" (так іронічно називали орден Леніна), нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора, депутат Верховної Ради СРСР 6-10 скликань, а в 1978 році його обрано дійсним членом Академії наук Української РСР. Він виступає як палкий борець за мир, зокрема був делегатом Асамблеї ООН від Української РСР. Це перелік його лише основних нагород, звань і заслуг. Ще за життя вийшли зібрання його творів у шести і семи томах.

 Стельмах був єдиним українським радянським письменником, який здобув найвищих державних нагород за свою творчість і не був членом КПРС.

 Михайло Панасович Стельмах народився 24 травня 1912 року в селі Дяківцях Літинського повіту на Вінничині в бідняцькій сім'ї. Його дитинство минало в рідному селі серед казкової природи Прибужжя. Тут відкрилася майбутньому письменникові поетична краса природи, таємниця людського життя, тут він почав жадібно вбирати премудрості шкільних наук.

 Батько письменника мріяв, щоб він став інженером. Коли відчув свій смертний день, покликав до себе сина і сказав: " В тебе виходить із письмом. То я тебе прошу, більше пиши про любов - вона потрібна людям". "Ніщо так не підносить людину, не надихає на добро, як любов. Власне, все гарне на світі починалося з любові, а кінчалося, коли любов вмирала"- говорив М. Стельмах. "Моя тема в літературі - любов до людини". Він вважав, що треба знати свою історію і берегти її. Без неї "ми ніщо, безбатченки". Він завжди дивився в очі співрозмовнику, бо вважав їх "сонцем душі". Умів так повести розмову, що навіть у тих, хто бачив Михайла Панасовича вперше, було враження, ніби вони добрі знайомі.

   Бідняцький син у 1933 році, скінчивши Вінницький педагогічний інститут, тривалий час учителює в селах Поділля та Полісся, збирає зразки народної творчості, пісень. Прилучається до багатющих скарбів своєї землі.

   Під час репресій 1937-1938 рр. Михайло Стельмах своїх у біді не залишав.  Для 14 дітей, розкуркулених і засланих до Сибіру, рідного села Дяківців, облаштував щось на зразок школи-інтернату, для чого найняв хату, жінку, щоб доглядала за дітьми. Привозив малим їжу та одяг.

  У літературу М. Стельмах ввійшов як поет. Перші поезії він надрукував у 1936 році. У 1940 р. побачила світ перша його книга, збірка поезій "Добрий ранок". Видрукована з батьківського благословення М.Т. Рильського, книга М. Стельмаха засвідчила, що в літературу прийшов справжній поет-лірик, талановитий автор, безмежно закоханий у рідне слово.

  В 1940 р. М. Стельмаха прийнято в члени Спілки письменників. 

 Другу світову війну молодий поет зустрів як рядовий гармаш. Зброєю і пером боровся він із нацистськими нападниками, виступав у фронтових газетах з поезіями, нарисами, публіцистичними статтями. Вже не ліриком, а гнівним бійцем виступає М. Стельмах у своїх подальших збірках, датованих 1942 р.,  - "За ясні зорі" та "Провесінь", що були обагрені полум'ям битв і походів, стверджували віру в перемогу.

   Фронтова поезія М. Стельмаха сповнена глибокої ненависті до ворогів, ніжної синівської любові до рідного народу, до України, що стогнала в ярмі нацистської окупації. Стельмах проникливо, талановито передав свій тогочасний стан і становище Батьківщини  у вірші "Життя моє! Тремтять шляхи розбиті..."

    Поезії часів війни були кроком уперед на шляху до поетичної майстерності. Проте з особливою повнотою розкрився талант М. Стельмаха у повоєнних збірках "Шляхи світання", "Жито сили набирається" та в підсумкових книжках "Поезії", "Мак цвіте". Вони проникнуті оптимізмом, народними мотивами, пронизані веселковими барвами. В них панує любов до рідної землі й праці на рідній ниві, до простих людей.

    Поет висловлює в них свої мрії й думки, глибоке почуття громадського обов'язку і відповідальності за власну творчість.

 На запрошення Максима Рильського з 1945 по 1953 рр. Михайло Панасович працював в Інституті мистецтвознавства, фольклору та етнографії в Києві. Відтоді почалася і тривала все життя основна його робота - творення його великих проз: "Велика рідня", "Кров людська - не водиця", "Хліб та сіль","Чотири броди" та багато інших відомих прозових творів, що принесли письменнику широке визнання.

           

Роман «Правда і кривда» викликав першу політичну дискусію в українському середовищі після погромів 1930-их років. Зокрема, там є такі зухвалі слова: «Ми найстрашнішого ворога — фашизм — вже закопуємо у могилу, а цей ворог ще поміж нас ходить». Не дарма критик Іван Світличний відзначив, що М. Стельмах уперше: “прямо і відверто, без різного звичайного в таких випадках словесного туману, пише і про сирітські драми, і про занедбаність чи й зовсім відсутність демократії в колгоспах, і про податкові утиски, і про найбільше зло нашого часу – бюрократію, і про багато інших прикрих, але, на жаль, реальних речей, про які інші говорять пошепки і з оглядками.” 

 

Останній роман "Чотири броди" справедливо вважають творчим заповітом видатного письменника. Він довго і складно йшов до читача. Це пояснюється тим, що в романі були порушені заборонені в Україні у глухі брежневські часи   теми - голод 1932-1933 рр., сталінські репресії, свавілля партійних керівників, атмосфера недовіри та доносів, що панували в ті роки.

   Помер Михайло Стельмах 27 вересня 1983 року і похований на Байковому кладовищі у місті Києві.

 Твори Михайла Стельмаха перекладені на 35 мов, видані в Англії й Угорщині, Чехословаччині й Чілі, Югославії й Гватемалі, Німеччині й Японії... Творчість Михайла Панасовича близька всім людям, як може бути близькою правда життя. 

 Оцінюючи творчість М. Стельмаха, німецький критик Карл Рунге доходить висновку, що він належить до тієї плеяди письменників, "твори яких демонструють багатство і велич української літератури".

 Плідна і невтомна праця Михайла Панасовича на ниві української літератури - це результат постійного й живого зв'язку письменника з рідним народом.

 В бібліотеці організована постійно діюча виставка "Сіяч правди і добра." 

  Ви зможете ознайомитись з літературою про  життя та діяльність М. Стельмаха, з його творчим доробком.

   Зображення народного життя, побуту, звичаїв, мистецтва, описи картин рідної природи в усіх її проявах неперевершені у творах письменника. Отож читання творів Михайла Стельмаха приносять найглибшу естетичну насолоду.

  Якщо вас зацікавила творчість М. Стельмаха, звертайтесь! Будемо раді допомогти. 

Режим роботи бібліотеки

Шановні користувачі!

  З 25.05.2020 р. бібліотека працює згідно літнього розкладу роботи з 10.00 до 19.00, у п'ятницю з 10.00 до 18.00.

Бібліотека обслуговує користувачів:

Понеділок - 13.00-18.00

Вівторок -   13.00-18.00

Середа -      13.00-18.00

Четвер -      13.00-18.00

П'ятниця - 13.00-18.00

Субота, неділя - вихідні дні.

Останній четвер місяця - санітарний день.

Шановні користувачі! 

Важлива інформація! 

  Ознайомтесь з Порядком обслуговування користувачів в бібліотеках ЦБС Голосіївського району м. Києва на період виходу з карантину: 

"Вишиванку одягай - Україну кохай!"

Українська вишиванка – це магічна пісня!
То печаль і радість – напоказ душа,
Історична повість і реальна дійсність,
Це народна правда – щира і свята!
В ній Любов і щастя, і сплетені долі,
І Благословіння, зустріч і прощання,
Невимовна туга, смуток, біль і горе.
Надія і Віра, Сила і Єднання!

Н. Гуменюк

  Всесвітній день вишиванки — міжнародне свято, яке покликане зберегти споконвічні народні традиції створення та носіння етнічного вишитого українського одягу. Дата проведення — щороку в третій четвер травня (будній день). Свято є самобутнім і самодостатнім, не прив'язане до жодного державного чи релігійного. 

  Українська вишивка, як і українська пісня, є знаковою для нашої традиційної культури. Як би складно не жили в різні часи українці, але натхнення до вишивання у них ніколи не згасало. Українська вишиванка - це не просто вбрання українців ще з давніх давен, це символ нашої державності, нашої країни! Саме вишиванка вирізняє українця з поміж інших націй!

  Після здобуття Україною незалежності, коли народу та країні був потрібен символ, який  би об’єднав нас усіх, вишиванка постала, як фенікс та отримала друге народження. Мати вишиванку в своєму гардеробі знову стало престижно та модно.

  21 травня одягніть вишиванки! В цей день завжди одягали вишиванки і ми - бібліотечні працівники.

Пригадаємо, як це було.

   







  Вишивати не складно і кожен може навчитися, якщо захоче. Лише треба прикласти трішки зусиль, натхнення, любові та мати бажання. І тоді вийде все просто чудово. Майстерність сама прийде, а в цьому вам допоможуть книги та журнали.

   Українці! Носіть вишиванки не тільки в свята, а і в будні. Бо ніде у світі не знайдеш такої краси. Одягнувши вишиванку, ви відчуєте енергетику пращурів, пишатиметесь тим, що ви належите до волелюбного українського народу та гордо дивитимитесь у майбутнє.
  Ви більше дізнаєтесь про історію вишиванки, якщо дасте відповіді на вікторину "У вишиванках, як у піснях, душа народу".
1. Коли з’явилися вишиванки? 
2.Які ви знаєте традиційні способи вишивання сорочок?
3.Які мотиви орнаменту використовувалися найчастіше? 
4.Який письменник став законодавцем моди та почав носити вишиванку зі звичайним піджаком?
5.Коли науковці України вперше почали займатися вивченням національного одягу? 
6.Коли почався перший модний бум на вишиванки у радянській Україні? 
7.Коли відбулася перша вишиванкова хода? 
8.Які всесвітньо відомі дизайнери використовують фрагменти української вишивки під час створення одягу?
9.Який мурал намалював на київському будинку австралійський художник Гвідо ван Хелтен? Чим він цікавий?

  

18 травня - Міжнародний день музеїв

   Якщо ви зараз вдома на карантині - це не причина відмовлятися від походів до музеїв. Якщо ви не можете відвідати музей, то це можна зробити прямо з дому.  
  Книги - це особлива пам'ятка історії і культури, найбільший людський скарб і життя без них важко уявити.   Тому ми запрошуємо вас на онлайн-екскурсію до Музею книги та друкарства України, який розташований у давній архітектурній пам’ятці Києво-Печерської лаври — будинку монастирської друкарні, що діяла безперервно з початку ХVІІ століття до початку XX століття (понад 300 років).

  Музей книги та друкарства – це справжня скарбниця книжкової культури українського народу, яка налічує близько 56 тисяч одиниць збереження, що представлені безпосередньо в експозиції та зберігаються у фондах музею. Експозиційна площа складається з трьох залів стаціонарної експозиції – 930 м² і двох виставкових – 300 м². Дві найбільші експозиційні зали, розташовані на першому поверсі, висвітлюють історію вітчизняної книги і книжкової справи від часів Київської Русі та відомого літописця Нестора – ченця Києво-Печерської лаври. 

  До ХІХ ст. тут експонуються древньоруські літописи, рукописи та стародруки відомих церковних і культурно-освітніх діячів XVII-XIX ст. - таких, наприклад, як Петро Могила, Інокентій Гізель, Іоаникій Галятовський, Йосип Тризна, Лазар Баранович, Туптало (Дмитро Ростовський), Євгеній Болховітінов.

    
  Велика частина експозиції відведена висвітленню діяльності Івана Федорова, з іменем якого пов’язано початок книгодрукування в Україні.
 Величезний інтерес у відвідувачів викликає знаменитий «Апостол», виданий у Львові в 1574 році типографією І. Федорова. А також висвітлена визначна роль Києво-Печерської, Львівської, Острозької, Унівської, Чернігівської друкарень в історії друкарства України, у справі піднесення духовного, культурного й освітнього рівня народу, його національної самосвідомості. Справжніми раритетами серед старовинних книг є наукове видання XVII ст. під назвою «Лексикон словеноросский и имен толкование», складений видатним ученим, поетом, гравером і друкарем Памвою Бериндою.

 Або «Синопсис» Інокентія Гізеля, укладений 1674 року – збірка начерків вітчизняної історії з древніх часів до 70-х років XVII ст. Це видання стало справжньою подією культурного життя тієї доби, а потім перевидавалося понад 30 разів і більше 100 років було головним учбовим посібником для вітчизняних навчальних закладів. 

 Відвідувачі також можуть побачити унікальні факсимільні видання рукописних книг, зокрема «Київських глаголичних листків» (Х ст.), «Реймського Євангелія» (ХІ ст.), «Остромирового Євангелія» (1056—1057), «Ізборника Святослава» (1073), «Повісті врем’яних літ» (1113), «Слова о полку Ігоревім» (кін. ХІІ ст.), «Пересопницького Євангелія» (1556-1561рр.), що є видатною пам’яткою української мови та високохудожнього оформлення. Не менш цікавою сторінкою в музейній історії є експонати, що представляють розвиток ілюстративного оформлення книжок, над яким працювали талановиті художники минулого і сучасності. Саме художнє рішення та майстерність палітурників якнайкраще демонструє унікальність таких книг: оксамитові та шкіряні палітурки, оздоблені дорогоцінним камінням, кісткою та чеканкою по сріблу, золотою вишивкою, емалями та бісерним гаптуванням... 

 Крім давніх історичних рукописів, книг і документів, – на першому поверсі музею розташоване величезне зібрання експонатів, які розповідають і показують увесь процес створення книги від примітивного кустарного приладдя до складних типографських верстатів. Матеріали цієї експозиції розповідають і про складну долю української книжки за обставини заборони на українську мову з боку Російської імперії кінця XVIII — початку ХХ ст. Серед експонатів - унікальні видання першої гражданської друкарні в Україні (1764р.) та Києві (1787р.), які представляють цікаві матеріали дослідження з історії України, фольклору, етнографії, з науковими працями Є. Болховітінова, М. Максимовича, О. Бодянського та ін. 

  Також у цьому розділі на відвідувачів чекає знайомство з Першим виданням «Енеїди» І. Котляревського (1798), з першою граматикою української мови О. Павловського (1818), з першим українським букварем «Граматкою» (1857) та першим виданням роману «Чорна рада» (1857) П. Куліша. А ще прижиттєвими виданнями творів Г. Сковороди, Т. Шевченка, М.Вовчка, І. Франка, Л.Українки та інших класиків української художньої літератури.

  Особливої уваги заслуговує рідкісна книжка «Русалка Дністрова» (1837 р.), яка стала першим україномовним виданням на західноукраїнських землях. А ще - перші словники української мови та інші книжкові пам’ятки ХІХ ст., що презентують саме українську книгу, яка вперше почала видаватися в другій половині ХІХ ст. у друкарнях С. Кульженка, І. Чоколова, Є. Фесенка і була безпосередньо пов’язана з видавничою діяльністю П. Куліша, О. Пчілки, О. Бодянського, Б. Грінченка...   

  Зала другого поверху знайомить з історією книги і друкарства більш пізнього періоду. Тут розміщено експозицію «Книга і друкарство XX –початку XXI ст.», що відображає історію книгодрукування в Україні та закордонних центрах української еміграції та діаспори. Провідна ідея цієї експозиції - книга і українська державність, яка представляє вплив друкованого слова на розвиток української духовності та формування державності.

 Тут надзвичайно широко представлені книжкові видання XIX-XX століть з різних галузей знань і також „самвидатівські” видання та книги з автографами відомих письменників, учених, видавців, митців, суспільно-політичних і культурних діячів, прижиттєві видання репресованих українських письменників... Окремої уваги  заслуговують видання, що були відзначені на виставках і конкурсах книжкового мистецтва і, зокрема, удостоєні Національної премії України імені Тараса Шевченка. Вони - своєрідна гордість новітньої частини музейної колекції. Серед перлин сучасного видавництва: видання «Україна – козацька держава» (2006 р.) і «Острозька біблія» (2007 р.) в українському перекладі, який здійснив Р. Торконяк.     Найбільшу зацікавленість і хвилю емоцій (особливо у маленьких відвідувачів) викликає окремий розділ цієї експозиції, який має назву «Книга – предмет матеріальної культури». Він дає наочне уявлення про еволюцію історичних форм книги. 

  Тут є і пергаментний сувій, і папіруси, і священна єврейська Тора, і глиняні таблиці та дерев’яні дощечки, і новітня книга в електронному вигляді, і книга шрифтом Л. Брайля (для тих, хто втратив зір). Представлені тут і книжки–«велетні» і книжки-«малюки» (найменша розміром 3х4 мм) та майстерно оздоблені подарункові видання, особливо для дітей. 

  Можна оглянути багатий ілюстраційний матеріал, книжкову графіку відомих українських художників Г. Нарбута, В. Кричевського, В. Касіяна, О. Базилевича, М. Дерегуса, В. Перевальського, В. Лопати та інших, а також прослідити основні віхи виготовлення книги – від написання тексту, до тиражованого продукування її на виробництві. Зацікавлює мистецтво сучасної книжкової оправи, виготовленої з різноманітних синтетичних матеріалів, а також зі шкіри, дерева, металу, слонової кістки тощо. Майстерно оздоблені подарункові видання, особливо для дітей.

Нові книги чекають на вас!

Плохій, С. Чорнобиль. Історія ядерної катастрофи.- Харків: Бібколектор, 2019.- 397 с.,8 с. фотоіл., портр.   
  Книга Плохія С. "Чорнобиль. Історія ядерної катастрофи" є першою історією Чорнобильської катастрофи від вибуху 26 квітня 1986 року до закриття станції у грудні 2000-го року. Чим для України був Чорнобиль? Національною трагедією, величезною психологічною травмою, важкою ношею для економіки. Чорнобиль вибухнув не тільки через помилки персоналу, нехтування правилами безпеки і проблемами з конструкцією реактора, але також через систему, яка обгородила ядерну енергетику завісою секретності. Це зробило нову масштабну аварію неминучою. 

Плохій, С. Загублене царство. Історія "Русского мира" з 1470 року до сьогодні.- Харків: Бібколектор, 2019.- 310 с.   
  Нова книга С. Плохія "Загублене царство. Історія "Русского мира" з 1470 року до сьогодні" стала відгуком на російсько-український конфлікт, що розгорнувся 2014 року. Детально розглядаючи історію українського та російського народів, автор доводить, що коріння цього конфлікту заховано в самому процесі становлення Росії як держави. Він стверджує: "На сьогодні Україна знаходиться в самому серці нового "російського питання". Через свої розміри, місце розташування, а особливо через свої історичні та культурні зв'язки з Росією Україна була, є і, ймовірно, лишатиметься ще деякий час ключовим елементом у сповідуваному російською елітою баченні власної ідентичності та власного призначення". Саме піднесення як російської держави, так і російської нації, її великодержавний статус - усе це трималося на Україні, якій треба було бути окремою, але невіддільною частиною Росії. Тому багато хто в Кремлі та за його межами у виході України з-під впливу Росії побачив замах на саму Росію.

 Чорний, Г. Київ досвітній.- Київ: Гамазин, 2014.- 170 с.
  У книзі Чорного Г. "Київ досвітній" проведено комплексне дослідження мовних, генетичних, географічних, історичних та інших відомостей, виявлених у творах античних і сучасних авторів, про народи Наддніпрянщини та їхні поселення на пагорбах досвітнього (дописемного) Києва. Результати дослідження дають відповіді на низку важливих дискусійних питань з історії Києва та прадавньої України, а саме: звідки походить слово "Київ", коли з'явилося найдавніше з відомих на сьогодні писемних повідомлень про наше місто, хто такі гуни, чи ведуть свій родовід сучасні українці від давніх трипільців та ін.

Наливайко, С. Етнічна історія Давньої України.- Київ: Євшан зілля, 2007.- 624 с.    
Фаховий історик-дослідник Наливайко С. в своїй книзі "Етнічна історія Давньої України", спираючись на українознавчу наукову методологію та широкий джерельний матеріал, враховуючи новітні дослідження історичної думки та порівняльного мовознавства, змальовує яскраву, цікаву та науково виражену картину нашої давньої історії. 

 Київські вітражі. Антологія сучасної поезії.- Київ: Саміт-книга, 2019.- 224 с.

 Про уславлене у віках місто Київ існує багато літературних джерел: переказів, рукописів, книг. У митців, літераторів є особливий образний ракурс бачення довколишнього світу, вміння відчувати красу і, непомітну звичному оку, гармонію в буденності, в звичайній реальності. Цікаво, як сприймають сучасні поети сьогоденний, легендарний, прекрасний Київ? Це стане зрозумілим усім, хто познайомиться з виданням "Київські вітражі. Антологія сучасної поезії." Дороге нам місто стане ще ближчим, ріднішим.

Як тебе не любити... Коротка проза про сучасний Київ та киян.- Київ: Саміт-книга, 2019.- 168 с.

  Київ завжди був духовним осередком України, місцем найбільшої сили її народу. Саме через таку особливу роль Київ поставав у мистецтві у яскравих, неординарних образах. Нові історії захоплять читача не лише мальовничими образами сучасного міста, а й створять ілюзію туристичної прогулянки столицею.

 Київ у світлинах забутих фоторепортерів. Пам'яті Андрія Левченка.- Київ: Саміт-книга, 2019.- 216 с.   

  Книга "Київ на світлинах забутих фоторепортерів" розповідає про талановитого київського фотомитця Андрія Левченка. Його творчість припала на 50-60 роки ХХ століття. На світлинах майстра найцікавіші миті з життя повоєнного Києва, етапи відновлення міста. Це перша спроба ознайомити киян з унікальним доробком А. Левченка та привернути увагу до надбання інших фотомайстрів того часу.

Терес, Н. В. Тоталітарна топономіка радянських вулиць Києва в особах. Документи і матеріали.- Київ: Саміт-книга, 2019.- 312 с.

 Збірник Терес Н. В. "Тоталітарна топономіка радянських вулиць Києва в особах" містить документи та матеріали, які свідчать про антинародну суть та трагічні наслідки для суспільства діяльності більшовицьких партійних та державних керівників, очільників репресованих органів та кадрових військових, увічнених у топономіці радянської доби. Через призму документів та фактів аналізується радянська топономічна політика як складова партійної ідеологічної системи фальсифікацій та викривлення правди історії. 

Скомаровський, В. П. Від Мангишлаку до Пріорки: поема.- Київ: Саміт-книга, 2019.- 56 с.

 Здавалося, що може бути спільного між прикаспійським півостровом Мангишлак і київською Пріоркою? Адже відстань між ними - багато сотень кілометрів.

   І все-таки спільність є. Поєднані вони ім'ям великого українського письменника, талановитого художника Тараса Григоровича Шевченка. На півострові Мангишлак він відбував заслання, а на Пріорці уникав нагляду царської поліції.

  Ці важливі, болісні сторінки Шевченкового життя художньо відтворив у поемі "Від Мангишлаку до Пріорки" сучасний український поет Вадим Скомаровський. Особливу увагу автор зосередив на щирих, товариських взаєминах Шевченка з дітьми.

Михайлов, Б. Петрогліфи Кам'яної Могили: Семантика. Хронологія. Інтерпритація: (Монографія).- Київ.: МАУП, 2005.- 296 с.

Пропонована монографія є узагальненою працею із семантики, хронології та інтерпретації наскельних рисунків (петрогліфів) Кам’яної Могили в українському Причорномор’ї, датованих від епохи пізнього плеоліту (ХХІІ — ХХ тис. до н. е.) до епохи бронзи (ІІ тис. до н. е.) і пізнішого часу.

Висновки автора обґрунтовані численними природознавчими, археологічними, історичними, етнографічними та літературними джерелами, які й дали змогу подати унікальні петрогліфи Кам’яної Могили як особливе джерело духовної культури та митецтва первісного суспільства на території Євразії.

Авангард і модерн в українському народному мистецтві 1910-1930 років.- Київ: Саміт-книга, 2019.- 152 с.

 Альбом знайомить з унікальними творами Ганни Собачко-Шостак, Параски Власенко, Євмена Пшеченка та Василя Довгошиї, творчість яких перебувала під впливом нових художніх течій, що панували на початку ХХ ст. як в європейському, так і в українському мистецтві: модерну та авангарду.

  У виданні вперше репрезентовано цікавий період творчого експерименту в мистецтві України початку ХХ ст., коли народні майстри працювали в художніх майстернях поруч із професійними художниками-новаторами Євгенією Прибильською, Наталією Давидовою, Олександрою Екстер, Казимиром Малевичем. 

З музейного досьє: Олександр Стебель, Григорій Малинко, Іван Даценко.- Київ: Саміт-книга, 2019.- 80 с.

  Три людські долі, три дороги крізь вир Другої світової війни, про які розповідає це видання, дуже несхожі між собою. А об’єднує їх передусім те, що кожна з них незвичайна. Незвичайним було життя Олександра Стебеля, батарея берегової оборони під командуванням якого в естонській частині Балтики діяла так вправно, що гітлерівці навіть запропонували йому перейти до них на службу – контролювати Ла-Манш, – але офіцер зберіг вірність присязі. Не менш дивовижний життєпис Григорія Малинка, який з осколком, застряглим біля самісінького серця, зажив слави спортсмена, вигравши дев’ять українських чемпіонатів із боротьби. Біографія Івана Даценка, який перетворився з радянського льотчика-аса на вождя індіанського племені могавків у Канаді, стала відома багатьом уже в незалежній Україні завдяки кінострічці «ТойХтоПройшовКрізьВогонь».

Григорій Косинка.  Повна збірка творів. Документи. Спогали.- Київ: Саміт-книга, 2019.- 744 с.

   Ця книжка є найповнішим виданням спадщини видатного українського прозаїка Григорія Михайловича Косинки (1899–1934), якого фізично знищила сталінська тоталітарна система. В даному виданні надруковано всі тексти завершених і віднайдених в архівах та в прижиттєвих і посмертних публікаціях прозових та публіцистичних творів письменника. Вперше подано найповнішу добірку епістолярної спадщини включно з деякими листами до нього (В. Винниченка, С. Васильченка та інших осіб). 

 Вперше публікується комплекс документів із розсекречених справ-формулярів та слідчої справи безпідставно засудженого до розстрілу письменника. Найцікавіші спогади рідних, митців і друзів, підбірка фотографій, факсимільне відтворення рукописів та зразків оригінальних ілюстрацій до рідкісних видань. 

 

 Жадан, С. Біг Мак. Перезавантаження: збірка.- Харків: Книжковий Клуб "Клуб Сімейного Дозвілля", 2015.- 304 с.

Усе починається з вокзалу - зустрічі й прощання, дороги та краєвиди, обличчя та вчинки... Одного разу потрібно зважитися й вирушити в подорож назустріч майбутньому, щоб віднайти точку відліку - або кнопку "перезавантаження". Тож наші мандри лише починаються...

Шкляр, В. Самотній вовк: роман.- Харків: Книжковий Клуб "Клуб Сімейного Дозвілля", 2018.- 224 с.

"Самотній вовк" (під попередньою назвою «Елементал» удостоєний гран-прі "Коронація слова") — найдинамічніший роман Василя Шкляра, написаний на основі реальних подій. Українець, вояк Французького іноземного легіону, отримує надважливе завдання — вивезти з окупованої Чечні дочку генерала, на яку полюють російські спецслужби. Легіонер охоче вирушає в «гарячку точку» не лише завдяки фантастичній винагороді — до Чечні втекла його дівчина разом з тамтешнім командиром кримінального угруповання. Воїн-одинак розпочинає вкрай небезпечний двобій з московськими людоловами… Але чим насправді було це завдання і яка роль належала дочці генерала? Відповідь на це запитання приголомшить найпроникливішого читача.

Талан, С. раКУРС: роман.- Харків: Книжковий Клуб "Клуб Сімейного Дозвілля", 2018.- 320 с.

Ця книга — про долі людей, чиє життя тепер матиме чіткі «до» і «після», про надії та втрати, про боротьбу й силу волі, про помилки, вічне шукання істини і непереборне бажання жити. Такі різні, але рівні перед війною, перед лихом герої однаково намагаються випросити у долі ще трохи щасливого життя. Якщо не для себе, то для наступних поколінь...

Олендій, Л. Гніздо горлиці.- Харків: Книжковий Клуб "Клуб Сімейного Дозвілля", 2017.- 240 с.

Подейкують, горлиці будують свої гнізда лише там, де живуть щасливі люди... Дарина пишалася своєю родиною, красунею донькою, яка навчалась в університеті. У минулому два роки заробітчанських поневірянь в Італії заради майбутнього сім'ї. Роботи Дарина не цуралася ніякої — і ось тепер повертається... Та чому в гостинці, солодких великодніх італійських «голубах», їй вчувається гіркота? Через побачене вдома, через спогади, що не дають спати? Чи через маленьке життя десь під її серцем?..

Дочинець, М. Лис.-   [Мукачево] : [Карпатська вежа], [2017]. - 356 с.

Роман «Лис» лауреата Шевченківської премії Мирослава Дочинця - прачсшовіка незвичайнбідолі й унікального хисту, який шукає в провінції свої загублені сліди, а знаходить сенс життя, нові цінності й нове кохання. Роман читається одним подихом, залишаючи відчуття подарованої долею любовної пригоди. Тут є все — шляхетний стиль, тонка дотепність, призабутий романтизм, детективна інтрига, розсипи мудрості.

Жив собі пес: за мотивами української народної казки "Сірко".- Київ, 2018.- 32 с.

  Хазяїн прогнав старого лінивого пса геть з двору.

  У лісі пес зустрів вовка, який дав йому добру пораду, як повернутися до хазяїна.

    Подальші дивні події справді дозволили псові щасливо повернутись додому.