26 квітня - День пам'яті Чорнобильської трагедії

"Чи знаєш ти, світе,

як сиво, ридає полин,

Як тяжко, як тужно 

моєму народу болить!.."

Б. Олійник

    26 квітня 2020 року виповниться 34 роки з дня найстрашнішої за наслідками катастрофи минулого тисячоліття. Чотири букви – ЧАЕС – стали символом трагедії, яка доторкнулася до мільйонів людей, накрила їх крилом безжалісної радіації, перетворюючи свої жертви в безпомічних людей.

   

  Трагедія і подвиг Чорнобиля сколихнули світ, викликали бажання мільйонів людей допомогти перебороти спільну біду. В район горя вдень і вночі прибували робітники, інженери, вчені, спеціалісти різних галузей народного господарства, співробітники органів внутрішніх справ, державної безпеки, прокуратури, воїни армії.

  Пожежні і енергетики своїми діями відвернули страшну загрозу від мільйонів людей. Страшно уявити, які наслідки могли бути, якби герої Чорнобиля не ліквідували небезпеку, що на нас насувалась. Ці люди виконували найбільш відповідальну роботу на нашій планеті. Співробітники пожежної охорони і працівники ЧАЕС, які боролись з вогнем і радіацією, виявили безмежний героїзм і надлюдські можливості в самому ядерному пеклі.

  Валерій Ходемчук – старший оператор реакторного цеху Чорнобильської АЕС. На Чорнобильській АЕС працював із вересня 1973 року. На момент аварії був у машинному залі. Він став першим, хто загинув. Валерію Ходемчуку було 35 років.

  У 2008 році нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

 Олександр Лелеченко – заступник начальника електричного цеху Чорнобильської АЕС.

 На Чорнобильській АЕС з березня 1975 року.

   У перші години аварії був викликаний на станцію, де відключив обладнання електролізної станції четвертого енергоблоку, організував електропостачання обладнання систем безпеки та систем пожежогасіння. Тим самим запобіг поширенню вогню на неушкоджені енергоблоки.

   Помер 7 травня від променевої хвороби в Київській лікарні.

 У 1996 році нагороджений відзнакою Президента України – Хрестом «За мужність», у 2006 – удостоєний звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка».

 Володимир Тишура – старший пожежний відділення 6-ї самостійної воєнізованої пожежної частини по охороні міста Прип'яті.

   Під час аварії на ЧАЕС у перші години після вибуху знаходився з боку пошкодженого активного реактора.

   Помер 10 травня від променевої хвороби в 6-й Московській клінічній лікарні. Йому було 27 років.

  У 1996 році нагороджений відзнакою Президента України – Хрестом «За мужність», у 2006 – удостоєний звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка.

  Володимир Правик – начальник варти 2-ї воєнізованої пожежної частини по охороні Чорнобильської АЕС.

   Брав участь у гасінні пожежі в перші години після аварії. Отримав високу дозу опромінення, був відправлений на лікування в Москву, де і помер в 6-й клінічній лікарні 11 травня від променевої хвороби. Володимиру Правику було 24 роки.

  25 вересня 1986 року удостоєний звання Герой Радянського Союзу з врученням ордена Леніна.

  Віктор Кібенок – начальник варти 6-ї самостійної воєнізованої пожежної частини по охороні міста Прип'яті.

   Прибув на місце аварії через 12 хвилин після вибуху, о 1 годині 35 хвилин, провів розвідку в приміщеннях реакторного відділення.

   Помер 14 травня від променевої хвороби в 6-й Московській клінічній лікарні.

  На момент смерті Кібенку було лише 23 роки.

  25 вересня 1986 року удостоєний звання Герой Радянського Союзу з врученням ордена Леніна.

  Василь Ігнатенко – командир відділення воєнізованої пожежної частини по охороні міста Прип'яті.

  Прибувши на місце аварії 26 квітня о 1 годині 35 хвилин, він разом із підлеглими встановив автодрабину між 3-м і 4-м енергоблоками, далі пожежники проклали робочу рукавну лінію до машинного залу.

   Помер 14 травня від променевої хвороби в 6-й Московській клінічній лікарні.

 У 1996 році нагороджений відзнакою Президента України – Хрестом «За мужність», у 2006 – удостоєний звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка».

  Микола Ващук – командир відділення воєнізованої пожежної частини по охороні міста Прип'яті.

  Прибув на місце аварії 26 квітня о 1 годині 35 хвилин. Був серед тих, хто гасив пожежу у перші години аварії.

  Помер 14 травня 1986 від променевої хвороби в 6-й Московській клінічній лікарні. На момент смерті йому було 27 років.

  У 2006 році удостоєний звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка».

   Микола Титенок – пожежний 6-ї самостійної воєнізованої пожежної частини по охороні міста Прип'яті.

  26 квітня 1986 року в 1 годину 35 хвилин, прибувши на місце аварії після вибуху четвертого реактора Чорнобильської АЕС в складі чергового караулу, приступив до гасіння пожежі.

  Помер 16 травня в 6-й Московській клінічній лікарні, йому було 24 роки.

  У 1996 році нагороджений відзнакою Президента України – Хрестом «За мужність», у 2006 удостоєний звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка».

   Леонід Топтунов – старший інженер реакторного цеху Чорнобильської АЕС.

   В трагічну ніч 26 квітня 1986 працював на блочному щиті управління 4-го енергоблоку.

  Помер 14 травня 1986 від променевої хвороби в 6-й Московській клінічній лікарні. Топтунову було 36 років.

  У 2008 році нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

 Віктор Проскуряков – старший інженер реакторного цеху Чорнобильської АЕС.

  З 1982 року працював на Чорнобильській АЕС, де пройшов шлях від оператора до старшого інженера управління реактором реакторного цеху.

  У перші години аварії на четвертому енергоблоці взяв участь у її ліквідації. Він обстежував обладнання реакторного відділення.

   Помер 17 травня від променевої хвороби в 6-й Московській клінічній лікарні. На момент смерті йому був 31 рік.

  У 2008 році нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

      

       Анатолій Шаповалов – старший черговий електромонтер електричного цеху Чорнобильської АЕС.

  На Чорнобильській АЕС – із 1978 року. Працював електромонтером релейного захисту та автоматики, пізніше був переведений старшим черговим електромонтером електричного цеху. 

  26 квітня 1986 року в складі 5 зміни електричного цеху разом з іншими робітниками локалізували аварійну ситуацію на електроприладах станції, тим самим вони не дали пожежі перекинутися на інші блоки станції.

  Помер 19 травня 1986 роки від променевої хвороби в 6-й Московській клінічній лікарні у 46 років.
  У 2008 році нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

  Костянтин Перчук – старший машиніст турбінного обладнання турбінного цеху Чорнобильської АЕС.

   На Чорнобильській АЕС з травня 1980 року, працював черговим слюсарем, потім був переведений машиністом парової турбіни турбінного цеху.

  В ніч 26 квітня 1986 року знаходився в машинному залі, де намагався відсікти один із насосів з перебитою трубою, щоб зупинити витік води з деаераторів.

   Помер 20 травня 1986 року від променевої хвороби в 6-й Московській клінічній лікарні у 34 роки.

  У 2008 році нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

  Валерій Перевозченко – начальник зміни реакторного цеху Чорнобильської АЕС.

  На Чорнобильській АЕС розпочав працювати з квітня 1981 року на посаді старшого інженера з експлуатації.

  У перші хвилини після вибуху на блоці почав розшукувати підлеглих Ходемчука і Шашенка, з якими пропав зв'язок.

  Як досвідчений фізик він зрозумів, що реактор після вибуху перетворився в ядерний вулкан і водою його не загасити. Про це Перевозченко доповів начальнику зміни блоку.

   Помер 13 червня від променевої хвороби в 6-й Московській клінічній лікарні у 39 років.

  У 2008 році нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

ТЕЛЯТНИКОВ Леонід Петрович – в 1986 році начальник 2-ї воєнізованої пожежної частини по охороні Чорнобильської АЕС, майор внутрішньої служби. Майор внутрішньої служби Л.П.Телятников разом з іншими пожежними (В. Ігнатенко, В. Кибенком, В. Правиком та ін.) брав участь у гасінні пожежі в перші години після аварії на Чорнобильській АЕС 26 квітня 1986 року. Під час гасіння отримав високу дозу опромінення. З осені 1986 року жив і працював у Києві. Після проходження лікування продовжив службу у Внутрішніх військах МВС СРСР, після розпаду Радянського Союзу - у Внутрішніх військах України. В 1995 році в званні генерал – майора внутрішньої служби пішов на пенсію. З 1998 року очолював Добровільне пожежне  товариство Києва. Помер 2 грудня 2004 року у Києві.

   Українці завжди пам'ятатимуть про подвиг героїв-пожежників, ліквідаторів ЧАЕС. Урятований світ - це найкраща пам'ять тим, хто загинув у Чорнобильському пеклі. Пам'ятаймо про них і робімо усе, щоб ніколи не падала на землю гірка зірка полин...

   Тож 26 квітня запалімо свічку пам'яті Чорнобильської трагедії, а не влаштовуватимемо пожежі  у зоні ЧАЕС.

   Нехай полум'я свічок у наших душах зільється в одне полум'я віри. 

       Ми будемо жити!!!