23 квітня - 100 років від дня народження Григорія Тютюнника

  Григорій Михайлович народився 23 квітня 1920 року в селі Шилівка Зіньківського району на Полтавщині.

 Коли Григорієві виповнилось 18 років - поступив до Харківського університету на літературний факультет, де навчався разом з О. Гончаром. Друга світова війна не дала можливості закінчити навчання і Г. Тютюнник пішов добровольцем на фронт, двічі був тяжко поранений, двічі тікав з полону, воював у партизанських загонах, які вели боротьбу з нацизмом. 

   Воєнне лихоліття назавжди вкарбувалось в пам'яті та свідомості письменника, до останніх днів життя нагадувало про себе осколком біля серця.

     У післявоєнні роки Григорій Тютюнник був на педагогічній роботі, працював співробітником львівського журналу "Жовтень", вів активну і напружену літературну діяльність. 

   "Я знаю одне, що треба писати хороші твори, а хороші вони будуть тільки тоді, коли писатимемо правду" - ці слова письменника стали гаслом його творчості.

    Доробок митця складають збірка оповідань "Зорані межі", повість "Хмарка сонця не заступить". Після смерті письменника побачила світ збірка поезій воєнного часу "Журавлині ключі".

   Роман Григорія Тютюнника "Вир" посідає особливе місце як у творчості прозаїка, так і в історії українського письменства. Його поява стала справжньою подією в літературному житті, засвідчила поступове, але неухильне одужання й відродження національної словесності після того удару, якого завдали їй десятиліття сталінського фізичного та ідеологічного терору.

   В романі показано вир життя українського села Троянівка на весні 1941р. та в роки Другої світової війни. Герої роману - жителі села – Григорій і Оксен Гамалія, Дорош, Йонька Вихор, Гнат Рева, Тимко, Орися, Марко та багато ін. Всі вони різні за світоглядом, різні у них і долі. Одні губляться в цьому коловороті життєвого виру, інші - находять правду, живуть нею, не шкодують свого життя в боротьбі з  нацистськими окупантами.
    Поява роману стала справжньою подією в літературному житті країни. Художню цінність роман не втратив і донині.

  У першій книжці він показав українське село напередодні війни, у другій - під час війни, у третій - післявоєнне життя.

  В 1963 р. роман «Вир» було відзначено Шевченківською премією.

  За мотивами роману Григорія Тютюнника «Вир» в 1983 р. кінорежисером Станіславом Клименко на кіностудії Довженка був відзнятий художній фільм, який отримав головний приз на Республіканському кінофестивалі у Жданові.

  Помер Григорій Тютюнник 29 серпня 1961   року у Львові. Похований на  Личаківському цвинтарі.

   

11 квітня - Міжнародний день визволення в'язнів нацистських таборів

 Згідно з рішенням Генеральної Асамблеї ООН з 1991 року 11 квітня у світі відзначається Міжнародний день визволення в’язнів нацистських концтаборів. 

  Цю дату було встановлено в пам’ять про інтернаціональне повстання в’язнів найбільшого концентраційного табору – Бухенвальд. Саме 11 квітня 1945 року останній в’язень залишив табір   із сумно відомим написом “Jedem das Seine” – “Кожному своє”. Після цього хвиля звільнень досягла інших концтаборів – Дахау, Освенцима, Майданека тощо. Метою Міжнародного дня визволення в’язнів нацистських концтаборів є збереження історичної пам'яті про трагічні події Другої світової війни, що забрала життя мільйонів людей, загиблих у нацистських концтаборах, гетто та місцях примусового утримування.

  Після закінчення карантину в нашій бібліотеці ви зможете прочитати художні твори, в яких висвітлені ці страшні події:  

  Український письменник Василь Бондар був в'язнем концентраційних таборів Дахау, Аллаху, Тротцбергу. Все побачене  ним і пережите,  він описав у повісті  "Все -  правда".   "Листя летить проти вітру"- це також правдива розповідь про митарства молодого героя в нацистських катівнях.

   

   У книзі Мальованого П. Ф. "Страдницька дорога додому" розповідається про невільницьку долю молодих людей, насильно вивезених у роки війни до Німеччини, де їх чекала рабська праця та муки пекла в концентраційних таборах Третього рейху.

   Роман Свиридова Г. І. "Ринг за колючим дротом" -  легендарна боротьба в'язнів Бухенвальда, який є одним з найстрашніших нацистських концтаборів смерті. 

   Е. М. Ремарк роман "Іскра життя" присвятив сестрі   Ельфриді, яку стратили нацисти.

   Події роману відбуваються в концтаборі, прототипом якого був Бухенвальд. При написанні роману письменник використав офіційні звіти та свідчення очевидців.

  Віктор Франкл – всесвітньо відомий психіатр, психотерапевт, філософ. 1942 року він потрапив до концтабору, де на нього чекали голод, приниження, хвороби, постійна загроза життю. Про все це він описав у своїй книзі "Людина у пошуках справжнього сенсу".

"Вибір Софі" - перлина творчого доробку Вільяма Стайрона. 

  Яка ціна людського життя  в пеклі нацистських таборів? Кати Освенцімау змусили молоду польку Софі зробити жахливий вибір... Минули роки, Софі переїхала до Америки і на перший погляд щаслива. Але минуле не залишає її в спокої і заважає жити.

  У романі Бернарда Шлінка "Читець" 15-річний хлопець регулярно читає 36-річній неписьменній кондукторці трамваю книги. Через 8 років він потрапляє на показовий процес над наглядачкою концтабору Освенцим, в якій впізнає свою колишню знайому кондукторшу...

 В книзі "Список Шиндлера" Томас Кініллі розповідає історію Оскара Шиндлера, члена нацистської партії, що перетворився на свого роду героя, який врятував життя 1300 євреїв, визволивши їх з концентраційних таборів Польщі та Німеччини.

   А перебуваючи на карантині ви можете прочитати книги з цієї теми в онлайн: Шлосс Є. "Після Аушвіца", Ян Томаш Гросс "Золота жатва", Полян П. "Життя і смерть в аушвіцькому пеклі", Крісті Н. "Охоронці концентраційних таборів", Левинські Ш. "Геррон", Вахсман Н. "Історія німецьких концтаборів", Холден В. "Діти концтаборів смерті". "

  Тож поклонімося світлій пам'яті знищених в нацистських концтаборах. Тільки завдяки історичній  пам'яті, людина стає особистістю, народ - нацією, країна - державою.

 Ваша данина пам'яті - це прочитана книга про ці страшні події.

15 квітня - 115 років від дня народження Сергія Лифаря

 Французьський хореограф Серж Лифар - українець за походженням. Народився в передмісті Києва в родині, яка мала глибоке козацьке коріння.

   З дитинства Сергій співав у церковному хорі Софіївського собору, брав уроки гри на скрипці, відвідував клас фортепіано у Київській консерваторії. Але визначальною в його долі стала зустріч із Броніславою Ніжинською. Її балетна секція стала для 17-річного Сергія першим кроком до вершини слави.

   1921 року Сергій Дягілев, засновник і художній керівник балету, попросив у Ніжинської віддати п'ятьох найкращих учнів для його трупи в Монте-Карло. Лифаря ніхто в п'ятірку не рекомендував, але один із п'яти обраних поступився йому своїм місцем.  Так Сергій потрапив до Європи і почав активно займатися балетом. За життя Сергій Лифар лише один раз побував у Києві - у 1961 році.

 Переломним у житті Лифаря став 1929 рік. 24-річному Сергію запропонували очолити балетну трупу "Гранд-Опера". У 24 роки відбувся і дебют Лифаря-хореографа з виставою "Ікар". Понад 30 років він був у театрі солістом, хореографом, педагогом. Фактично Лифар відродив французьський балет, його репертуар, трупу, його школу та славу, ставши основоположником нового напрямку в балеті - неокласицизму. Сучасники називали Сергія "богом танцю", "добрим генієм балету ХХ століття". Загалом Лифар поставив у "Гранд-Опера" понад 200 балетних вистав, виховав 11 зірок балету.

   У 1947 році Сергій Лифар заснував у Парижі Інститут хореографії на базі "Гранд-Опера". За життя він отримав багато відзнак від різних держав. З часом доля забрала у нього найдорожче: спочатку Київ, потім - його "Гранд-Опера". 













   Звільнення з театру підштовхнуло Лифаря професійно взятися за пензля. У 65 років у нього виявився неабиякий хист художника.

 "Політ Ікара" малюнок Сержа Лифаря 1972 р.

  Зібрав одну з найцікавіших в Європі російських бібліотек, яка складалася зі стародруків XVI-XIX ст. Особливе місце в його бібліотеці займала і “Пушкініана”, найдорожчим скарбом якої були 10 оригіналів листів поета до Гончарової, рідкісні видання, інші пушкінські раритети. В останні роки свого життя Лифар був змушений продати частину своєї колекції. 

 Нині частина бібліотеки Лифаря (817 одиниць) за його заповітом зберігається у Києві, у відділі мистецтв Публічної бібліотеки ім. Лесі Українки. У дар Україні її передала вдова хореографа — графиня Ліліан Алефельд.
 Відвідайте бібліотеку ім. Лесі Українки, яка знаходиться в м. Києві за адресою: вул. Тургєнєвська, 83-85 та ознайомтесь з безцінним даром нашого талановитого земляка-киянина Сергія Лифаря.
   Після закінчення карантину в нашій бібліотеці  ви також можете прочитати книгу "Книжкова колекція Сергія Лифаря", видану відділом мистецтв публічної бібліотеки ім. Лесі Українки. Ця безцінна книжка знаходиться в читальній залі бібліотеки. 

   Останні роки життя Серж Лифар прожив у Лозанні (Швейцарія), де й помер 15 грудня 1986. В наші дні в Лозанні з’явився пам’ятник, дарунок від киян: Ікар з піднятими руками-крилами наче прагне злетіти у небо. На постаменті скромний напис: “Serg Lifar de Kiev” – “Серж Лифар з Києва”.
 

  Могила Лифаря на цвинтарі Сент-Женев’єв-де-Буа.

7 квітня - Благовіщення

 7.04.2020 р. православні відзначають одне з найважливіших християнських свят – Благовіщення Пресвятої Богородиці. В цей день віруючі славлять сповіщення Діві Марії благої вісті про зачаття і про народження нею спасителя – Ісуса Христа.

 Згідно священного писання, Діва Марія була вихована в єрусалимському храмі, куди її за волі Бога у трирічному віці віддали батьки - святий Іоаким та свята Анна. У 14 років Марії належало вийти заміж, і первосвященик храму, який знав про її обітницю зберегти цноту, в особливому порядку обрав їй чоловіка-хранителя. Ним став Йосип, тесляр з Назарету. У Домі Йосипа Марії явився Архангел Гавриїл, який повідомив їй благу звістку. Вона виносить і народить сина Божого і спасителя – Ісуса Христа. Юна дівчина прийняла Божу волю покірно. Для віруючих Благовіщення символізує втілення Бога у світі смертних. Відомо, що свято Благовіщення виникло у християн приблизно в IV столітті, а вже до початку VIII століття стало для християн східного обряду одним з найважливіших. Приблизно в той же час його почали відзначати і в західній церкві.

Благовіщення – прикмети 

 У наших предків вважалося, що на Благовіщення в будинку обов'язково має бути чисто. Це приверне в будинок благо та щастя. При цьому, робити прибирання безпосередньо напередодні Благовіщення було небажано. Господині прибиралися раніше, 4-5 квітня. День напередодні Благовіщення вважався небажаним для роботи, праці і весняно-польових робіт. Замість цього рекомендувалося провести його в молитвах. Щоб очистити будинок від недобрих сил, у хатах палили свічки. Погодні прикмети на Благовіщення дозволяли визначити, чи варто чекати рясного врожаю і яка погода буде на Великдень (Яке Благовіщення, така погода і на Великдень). Наші предки вірили, що вітер або дощ на Благовіщення обіцяють рясні врожаї пшениці, жита та інших зернових. На Благовіщення гроза, як вважалося, обіцяє швидке і спекотне літо. 

Благовіщення – що не можна робити 

Благовіщення – одне з найважливіших (двунадесятих) християнських свят. У цей день заборонені фізична праця, робота, прання, шиття і прибирання. Зрозуміло, на Благовіщення не можна грішити: лихословити, сваритися, ображати людей або тварин, думати про погане і бажати комусь зла. У Благовіщення дотримується великий піст: не можна їсти м'ясні і молочні продукти. Проте риба і морепродукти в цей день дозволені. Заборонені чревоугоднцтво і вживання алкоголю. У давні часи дівчата на Благовіщення не заплітали коси і не робили зачісок. Поганою прикметою вважалося давати в борг на Благовіщення.

   Зі святом вас. Мирного неба над головою, щастя, здоров'я і затишку у ваших родинах!

Як вберегтися від коронавірусу COVID-19

  Окрім загальновідомих порад використовувати маски в людних місцях, дотримуватися правил гігієни, переходити на безготівкові розрахунки, не користуватися громадським транспортом, тримати дистанцію і не торкатися обличчя, лікарі радять:

1. Перед виходом з дому вдягати одяг, що закриває руки та ноги.

2. Під час прогулянки з собакою слідкувати, щоб вона якомога менше контактувала з різними поверхнями. А після повернення дезінфікувати їй лапи.

3. Ретельно згортати використані паперові серветки перед тим, як викидати їх.

5. Відмовитися від прикрас та збирати довге волосся у жмут.

6. Після повернення додому не торкатися нічого до миття рук. Залишати гаманець, ключі та інші потрібні речі у коробці біля входу.

7. Дезінфікувати окуляри спиртовмісною рідиною, а телефон – акуратно протирати мильним розчином.

8. Після повернення додому одразу знімати взуття та одяг для подальшого прання/чищення, викидати рукавички. Прийняти душ або обтерти незакриті одягом ділянки тіла.

9. Дезинфікувати сумки та покупки перед тим, як покласти їх на місце, під час дезінфекції надавати перевагу тим предметам, які становлять найбільшу загрозу зараження.

10. Подружжям і батькам із дітьми – спати на різних ліжках (і, бажано, у різних кімнатах), розділити посуд та інші побутові предмети, дезінфікувати санвузли хлором.

11. Часто прати одяг, чистити взуття, регулярно провітрювати помешкання.

12. Щоденно дезінфікувати підлокітники меблів, пульти, вимикачі, поверхні.

13. Не відкладати звернення до лікаря у разі ускладненого дихання та високої температури.

14. Дотримуватися умов карантину, адже кожен вихід на двір під час карантину починає відлік часу наново.

Талановиті українські письменники, про яких ви могли не знати

 Наразі сучасна українська література переживає підйом. Адже це частина національного здобутку, який назавжди залишається з нами. 

   Крім метрів української літератури є також  талановиті сучасні письменники. Тож  з деякими з них знайомимо вас:  

 Марк Лівін 

   Його перші книжки «Життя та інша хімія», «Бабине літо», «Ріки та дороги» користуються популярністю. 

  Письменник є лауреатом літературних конкурсів видавництва «Смолоскип» та «Коронація слова». У квітні 2019 року Міжнародна рада з дитячої та юнацької книжки долучила твір Марка Лівіна «Ріки та дороги» до списку видатних книжок для дітей з інвалідністю. 

   Книжки письменника невеличкі, легкі, прості для розуміння. Дуже часто в них змальовано дитинство. Не завжди щасливе, але життєве, таке, яке є. 

    Радимо вам «Бабине літо» - яскравий твір, що написаний від імені маленького хлопчика, який був на канікулах у бабусі з дідусем. 

Ірина Цілик 

  Жінка є однією із режисерок українських фільмів. Ірина – учасниця численних літературних фестивалів. Окремі її твори перекладені багатьма мовами. 

   Крім фахової та літературної діяльності, співпрацює також з різними українськими виконавцями і музичними гуртами як поет-пісняр. Автор слів пісні «Повертайся живим». 

  Рекомендуємо книжку «Червоні на чорному сліди». Це збірка абсолютно різних оповідань. Старий, дитина, інвалід, прибиральниця, вулична торговка, патронажна сестра – це все улюблені герої Ірини Цілик, непримітні кияни, що мовчки тягнуть на собі тягар життя, і чиї обличчя зазвичай не потрапляють у поле зору телекамер. Всі тексти письменниці надзвичайно емоційні. 

Леля Покотиполе 

  Її поезія є унікальною. Зовсім неримовані рядки можуть складатися в єдиний поетичний твір. Творчий шлях дівчини ще тільки починається. Вона випустила першу збірку, яка має назву «Повстанське радіо». 

   Леля Покотиполе пише про ніжність і вогнепальну зброю, про революцію та жовтогарячі квіти, про пам’ять і любов, які обертаються, язиками, ніби сонячна куля та фруктова цукерка. Легенди, сповіді, листи, бойові хроніки й уривчаста історія містобудування. У її віршах поєднане жіноче і чоловіче, кохання і війна, зрада і відданість. 

Юрій Руденко 

 Разом із війною на Донбасі почала розвиватися і військова література. Так з’явилася ціла низка військових письменників, які готові розповідати про реалії цього жаху. Один із них – Юрій Руденко. Його книжка «Психи двох морів» користувалася шаленою популярністю. Саме вона і стане рекомендацією для прочитання. Але це не єдиний твір про війну, над яким працював автор. Книжка має продовження. Крім того він є співавтором у книжці «14 друзів хунти». 

  «Психи двох морів» - це розповідь журналістки із Ізраїлю про події на Донбасі й Майдані». «Це роман про війну, про людей на війні, любов, смерть, про мобілізованість і добровольців, про волонтерів. Це про мене і про моїх друзів», - розповідає автор. Крім літературної діяльності, Юрій Руденко працює над створенням документальних фільмів про війну під назвою «Історія війни». 

Юр Іздрик 

  Автор повісті «Острів КРК», поетичної збірки «Станіслав і 11 його визволителів», романів «Воццек», «Подвійний Леон» і «АТтм», збірки есеїв «Флешка», «Після прози», «Календар любові» та інших, а також низки повістей, оповідань і статей. 

    Перші твори письменника з’явилися друком у самвидавних випусках журналів «Четвер» та «Відрижка». В останньому надруковані його перші вірші. З часом у журналі «Сучасність» з’явилася перша «легітимна» публікація повісті «Острів КРК». 

  Справжнім злетом у літературній творчості Юрка Іздрика став роман «Воццек». У 2011 році письменник представив книжку «Underwor(1)d» («Підземілля») – поезії, есе та колажі. 2013 року вийшла поетична збірка «Іздрик. Ю», тексти якої публікувалися раніше у блозі автора «Мертвий щоденник». 

    Нині Юр Іздрик продовжує писати вірші та працює над виданням вуличного журналу «Просто неба».

2 квітня - Міжнародний день дитячої книжки

    З народження людина починає вчитися ходити, говорити, пізнавати навколишній світ. Сонячний промінь і метелик, який сів на квітку, кумедна картинка і добра пісня, весела гра і улюблена книжка – перші вчителі дитини.   

  Книжка! Вона поруч від самого народження. Перші казки, оповідання та вірші читають нам мама і тато, братик і сестричка. Книжка розповідає про казкових богатирів, про шкільне життя, про далекі екзотичні країни. З книжкою кожен із нас може мандрувати в минуле і в майбутнє.

 Одним із найулюбленіших казкарів усіх часів і народів визнаний Г. К. Андерсен – автор всесвітньо відомих казок для дітей і дорослих. Його твори, перекладені більш ніж 150 мовами, стали сценаріями численних екранізацій, мультфільмів, театральних постановок. Тому в день народження Г. К. Андерсена, 2 квітня, у всьому світі відзначаємо Міжнародний день дитячої книжки.

Навіщо потрібно читати книжки? 

· Книжки розважають і захоплюють. Вони можуть спонукати нас сміятися і плакати. Вони втішають і відкривають нові можливості. 

· Розвивають і збагачують нашу мову. 

· Книжки живлять уяву і вчать мислити образами. 

· Ставлять нові й цікаві запитання, які спонукають нас міркувати. 

· Книжки розвивають мислення. Вони є джерелом понять і нових ідей, розширюють наш світогляд. 

· Дають знання про інші країни, про те, як у них живуть люди, про природу, технології, історію і все, що тільки може нас зацікавити.

· Книжки розвивають здатність співпереживати. Вони дають можливість уявити себе на місці когось іншого і зрозуміти його почуття. 

· Дають нагоду замислитись, що таке «правильно» і «не правильно», «добре» і «погано». 

· Книжки можуть пояснити реальність і допомогти нам зрозуміти, як усе у світі пов’язане одне з одним. 

· Доводять, що не завжди існує лише одна відповідь на запитання, і що на більшість речей можна дивитися з різних точок зору. 

· Книжки допомагають зрозуміти себе. Вони зміцнюють впевненість у собі тим, що доводять: інші думають і відчувають так само, як і ми. 

· Водночас книжки допомагають усвідомити, що ми всі різні. Читання творів, написаних у різні епохи, в різних культурах виховують терпимість і допомагають здолати упередження. 

· Складають нам компанію, коли ми почуваємося самотніми. Їх легко носити з собою і можна читати будь-де. Їх також можна безкоштовно взяти в бібліотеці. 

· Книжки є частиною культурного надбання. Вони дають нам спільний читацький досвід і систему координат. 

· Гарну книжку можна читати вголос так, що нею насолоджуватимуться і малі, і дорослі. Тоді вона слугуватиме ланкою між поколіннями. 

· Книжки дають роботу багатьом людям: письменникам, ілюстраторам, редакторам, друкарям, графічним дизайнерам, коректорам, фотографам, бібліотекарям, видавцям, книгорозповсюджувачам… Книжки збагачують культурне життя. Вони є важливим предметом культурного експорту, який робить нашу країну відомою іншим.