18 травня - День пам'яті жертв депортації кримськотатарського народу

  З 10.05.2022 р. по 25.05.2022 р. на абонементі представлена виставка-суд "Депортація кримськотатарського народу – прояв злочинної сутності національної політики сталінізму".  

  18 травня 78 років тому радянські спецслужби почали вивозити кримських татар з їхньої історичної батьківщини у віддалені регіони СРСР.

  11 травня 1944 року  Державний Комітет Оборони СРСР ухвалив постанову "Про виселення кримських татар із Кримської АРСР в Узбецьку РСР", за якою кримськотатарському народу як етносу був винесений смертельний вирок. 

     

 Згідно з постановою, "виселення" було пов'язане з "масовим дезертирством", "тотальним колабораціонізмом" під час нацистської окупації Криму.

   До складу ДКО входили Й. Сталін - голова, В. Молотов - замісник, К. Ворошилов, Г. Малинков, Н. Булганін, Л. Каганович, Е. Мікоян. 

   Виселення здійснювалось  під керівництвом Берії. 

   Для цього було задіяно 5 тисяч оперативних працівників і 20 тисяч бійців внутрішніх військ НКВС.

  Основна фаза спецоперації розпочалася ще до світанку 18 травня й завершилася до вечора 20 травня.

   Під дулами автоматів татар виганяли з домівок, даючи на збори 15 хвилин, і вантажівками звозили на залізничні станції. Там на них чекали товарні ешелони, зібрані з вагонів, у яких перевозили худобу. Офіційно кожна сім'я мала право взяти з собою до 50 кг багажу, однак реально дозволили забрати значно менше, а іноді взагалі нічого. За 3 дні з Криму вивезли майже 200 тисяч татар. Загалом, за останніми підрахунками, під депортацію потрапило 238 500 людей. З них 50% складали діти до 16 років, 35% - жінки, 15% - чоловіки, включаючи людей похилого віку та інвалідів.

 Нескінченним потоком у залізничних ешелонах та товарних вагонах везли кримських татар для розселення в Узбецьку РСР. Подорож переселенців, яку  називають дорогою смерті,  тривала близько 2-х тижнів.     Підраховано, що в дорозі загинуло 8 тисяч людей, переважно малеча та літні люди. 

    Найпоширеніші причини смерті - спрага й кишкові інфекції, спричинені тіснотою та антисанітарією. Про медичне обслуговування і мови не могло бути. 

   Померлих викидали з вагонів як непотріб, залишали на роз'їздах. Про поховання не було  мови. Переважну більшість кримських татар перевезли до так званих спецпоселень, оточених воєнізованою охороною і огороджених колючим дротом. Депортовані кримські татари були дешевою робочою силою. Вони виконували найважчу роботу. 

   За перші 3 роки після переселення від голоду, виснаження і хвороб померло до 46% усіх депортованих, серед яких майже половина - діти до 16 років. 

   Тим часом після виселення з Криму татар, влада знищувала їх пам'ятки культури, татарські пам'ятники, спалювала рукописи й книжки, навіть томи В. Леніна і К. Маркса, перекладені кримськотатарською мовою.