Щороку, в третю неділю травня, відповідно до Указу Президента України № 431/2007 від 21 травня 2007 року, в Україні відзначається День пам'яті жертв політичних репресій. Він був встановлений з метою належного вшанування пам'яті жертв тоталітарного режиму, привернення уваги суспільства до трагічних подій в історії України, відродження національної пам'яті, утвердження нетерпимості до будь-яких проявів насильства проти людяності.
"Немає нічого страшнішого за необмежену владу в руках обмеженої людини."
В. Симоненко
Слова поета дуже промовисті. Вони свідчать про те, що репресії були спрямовані на знищення реальних та уявних ворогів Сталіна, на культивації страху, на приниження людини та на створенні покірної особи.
За даними СБУ було засуджено майже 200 тисяч українців, з яких до вищої міри - понад 120 тисяч осіб.
У 1934 році репресій зазнали 97 із 193 членів Спілки письменників України.
Кульмінацією репресивного режиму стало 3 листопада 1937 року, коли у Соловецькому таборі особливого призначення та в Урочищі Сандормох були розстріляні українські письменники М. Куліш, В. Підмогильний, П. Филипович, О. Слісаренко, М. Яловий та інші.
Матеріали виставки показують, яку потенційно багатообіцяючу творчу силу втратили український народ та українська література, яке поетичне багатство було злочинно обікрадено більшовицько-імперською системою.
Ця антологія присвячується тому останньому етапу 1937-го року з Соловків до урочища Сандармох у Карелії, де було вистріляно цвіт української інтелігенції, а серед них кілька десятків науковців та біля трьох десятків письменників - Валер'яна Підмогильного, Миколу Зерова, Павла Филиповича, Мирослава Ірчана, Валер'яна і Клима Поліщуків, Олексу Слісаренка, Григорія Епіка, Юліана Шпола, Василя Штангея, Марк вороний, Михайла Лозинського, Леся Курбаса те багатьох інших. Протягом п'яти днів - 27 жовтня і 1-4 листопада - було убите 1111 в'язнів.
Доктор Яр Славутич (Григорій Михайлович Жученко), професор Альбертського університету в Едмонтоні (Канада) — автор першого в світі мартирологу української літератури, що був надрукований у 1955 р. в Детройті під назвою "Розстріляна муза". Працюючи над ним ще в Україні під час війни, Яр Славутич склав тоді список близько 200 поетів, письменників і літературознавців, розстріляних у в’язницях чи замучених на каторжній праці в масових таборах смерті. До списку були додані 26 нарисів про визначніших поетів. Дане видання "Розстріляної музи" доповнене й поправлене: списки жертв сталінського устрою та німецько-гітлерівських загарбників тепер становлять 481 чоловік, збільшено кількість нарисів про поетів, збагачено зразки творчості. Таким чином, книжка виконує роль антології. Для науковців, викладачів, студентів та всіх, хто цікавиться історією української літератури.
У книзі вперше поіменно названо письменників України, які стали безневинними жертвами сталінського терору. Вивчення архівів КДБ дозволило документально точно розкрити методику й механіку політичних процесів над творчою інтелігенцією на Україні у довоєнний і повоєнний періоди.
Книга ілюстрована документами із судово-слідчих справ, що збереглися в архівах.
У книзі подаються літературні портрети тих українських письменників XX століття, яких за часів тоталітарного комуністичного режиму спіткала тяжка доля: одні були репресовані, переслідувані, твори інших заборонялися, замовчувалися, деякі змушені були емігрувати, жити й працювати на чужині. Нині, в незалежній Україні, їхні твори вивчаються за шкільними програмами. З цього посібника вчителі та учні зможуть довідатися про В. Винниченка, М. Хвильового, Т. Осьмачку, П. Филиповича, В. Підмогильного, М. Куліша, Є. Маланюка, І. Багряного, У. Самчука, В. Симоненка, В. Стуса та інших видатних письменників, без творчості яких неможливо уявити літературний процес XX століття в усій його повноті і розмаїтості.
Книжку відомого літературознавця складають своєрідні літературні портрети і добірки з творчої спадщини українських письменників, яких через ідеологічне свавілля було викреслено з національного культурного життя або й розстріляно, репресовано: П. Куліша, Б. Лепкого, О. Олеся, Г. Чупринки, В. Винниченка, П. Савченка, М. Драй-Хмари, П. Филиповича, Г. Михайличенка, М. Хвильового, В. Поліщука, Є. Плужника, І. Сенченка, Б.-І. Антонича, В. Симоненка, В. Стуса та ін.
«Такого поета ми в житті будем довго чекати і дай нам Бог, щоб ми дочекалися.» Юрій Меженко
Євген Плужник (1898-1936) був знаковою фігурою післяреволюційної української інтелігенції. Поет, драматург і перекладач, він перебував поза політикою у своїх віршах і належав до тих унікальних особистостей, яким дано бачити цілий світ, не виходячи з кімнати. Він не кидав антирадянських гасел, не вступав у політичну полеміку і ніколи не помишляв бути комуністом. Відторгнення дійсності, що заперечувала вічні цінності, – людське життя і любов, – разом із закликами чинити спротив сліпій жорстокості, зробило його героєм українського розстріляного Відродження і жертвою сталінського терору.
Немає коментарів:
Дописати коментар