"Невідомі сторінки голоду 1921-1923 рр. в Україні"

З 4.06.2018 р. по 27.06.2018 р. в бібліотеці представлена виставка-знайомство "Невідомі сторінки голоду 1921-1923 рр. в Україні".

   Голод 1921-1923 рр. в Україні був спричинений посухою, післявоєнною розрухою та більшовицькою політикою реквізицій зерна у селянства. Найбільше постраждало населення Поволжя і центральних районів Росії. Ті самі чинники діяли в Україні, проте, з суттєвою різницею - місцеве населення мало більші запаси хліба. Це дозволило б уникнути голоду в південних українських губерніях, якби не розпорядження Москви відправляти український хліб в Росію. 

   Тільки у степових губерніях України кількість голодуючих зросла із грудня 1921 р. по травень 1922 р. більше ніж у три рази - із 1,2 млн. до 3,8 млн. осіб, а по всіх губерніях - до 5,6 млн., що становило 25% населення країни.

  Особливої гостроти голод набув у 1922 р. У травні голова ВУЦВК Петровський Г. звернувся до ВЦВК з проханням припинити вивіз продовольства з УСРР, аргументуючи це тим, що на фронті боротьби з голодом в Росії - перелом в кращий бік, в Україні - навпаки. Петровський Г. наводив приклад херсонських жахів продажу людського м'яса, вимирання робітників важкої індустрії в Херсоні, Миколаєві, Маріуполі, Нікополі, Таганрозі. На 1 квітня 1922 р. нараховувалося 3 млн. голодуючих, із яких лише 15% отримували допомогу - одну восьму фунта хліба. В іншому листі Г. Петровського на адресу голови ВЦВК М. Калініна в травні 1922 р. вказувалося на те, що станом на 1 травня лише в п'яти губерніях України - Донецькій, Запорізькій, Катеринославській, Миколаївській та Одеській - більше 3,7 млн. голодуючих. "Маючи своє Поволжя, - наголошує Г. Петровський, - Україна з початку кампанії по 1 травня надіслала у прикріплені до неї голодуючі губернії РСФРР 960 вагонів продовольства, тобто в чотири рази більше, ніж своїм голодуючим губерніям, яким надіслано усього 232 вагони".

  Взимку 1922-1923 рр. трагедія повторилася: тільки дітей голодувало в Україні понад 2 млн. Головною причиною повторного голоду, як і в 1921-1922 рр., було інтенсивне вивезення хліба за межі республіки. Так, хлібний дефіцит степових губерній України в 1921/1922 господарському році становив майже 85 млн. пудів. Водночас до Росії було вивезено 27 млн. пудів зерна. У 1922-1923 рр. цей дефіцит скоротився до 20 млн. пудів, причому він перекривався хлібними лишками у врожайних губерніях. Однак хлібні ресурси УСРР, як і раніше, були значною мірою вичерпані хлібозаготівельними органами. З України в цей час було вивезено майже 18 млн. пудів зерна (2,5 млн. пудів до Росії - до січня 1923 р. і більше 15 млн. пішло на експорт).

  З двох хвиль голоду, що прокотилися Україною в 1921-1923 рр., перша була зумовлена надмірним вивезенням хліба у голодуюче Поволжя та промислові центри Росії, передусім - Москву і Петроград, а друга - вивозом українського зерна за кордон.

 Голод виявився фактором, який ефективніше, ніж каральні експедиції, втихомирював повстанців і противників радянської влади. Це збагнув центральний московський уряд і вперше в 1921-1923 рр. запровадив в Україні терор голодом.