Вечір-зустріч "Заради нашого життя вони сягнули у безсмерття" з ліквідатором аварії на ЧАЕС,  

 Послом миру, доктором філософії,
членом Національної спілки журналістів України,
спецкором газети "Пост-Чорнобиль",
автором книги "731 спецбатальон",

Гудовим Володимиром Анатолійовичем

18.04.2016 р.

  Захід розпочала завідуюча бібліотеки Дрозденко Надія Гордіївна, яка народилась в чорнобильському краї.  Надія Гордіївна для присутніх на зустрічі учнів 10 класу школи №220 провела екскурс  в цей дивовижний куточок українського Полісся. Зокрема розповіла про місто Прип'ять, в якому мешкали працівники Чорнобильської АЕС. Це було місто-сад. А яких тільки квітів не було в скверах, алеях і парках! Улюбленим місцем відпочинку залишалась річка Прип'ять. Ніщо не віщувало біди. Але  трагічної ночі 26 квітня 1986 року відбулась страшна подія - аварія на ЧАЕС. 

    Надія Гордіївна зазначила, що кожного року ми повертаємося пам'яттю і серцем до незабутніх трагічних подій, щоб ще раз осягнути, кому зобов'язані мирним небом над головою, можливстю жити і ростити дітей та онуків. Свідчення про події квітня 1986 р. живих учасників наслідків аварії на ЧАЕС є надзвичайно цінними в наш час. Це важливий урок мужності й відваги, любові до рідної землі й застереження всім майбутнім поколінням - вберегти світ і природу від подібних непорозумінь, які вже ніколи не виправити. 

 


   Бібліотекар Крута Вікторія Іванівна  представила присутнім ліквідатора І категорії,  заступника командира спецбатальону 731 - окремого батальону спеціального захисту Гудова Володимира Анатолійовича. 

 


 


  Володимир Анатолійович подарував бібліотеці та презентував нове видання своєї книги "731 спецбатальон". 







 


    Книга містить спогади ліквідаторів аварії на ЧАЕС 1986 року, яким довелося виконувати надзвичайно небезпечну і важку роботу -  заглушити зруйнований четвертий реактор та понизити рівень радіації. 

  Володимир Анатолійович детально розповів про окремий  батальон спеціального захисту (731 ОБСЗ), який був сформований з воїнів запасу. Кадровими офіцерами були лише командир батальону й керівник штабу. В перші дні аварії перед батальоном постало завдання -  завантаження парашутів свинцем, піском, доломітом і причеплення їх до вертольотів. Парашути використовували як мішки, які потім скидали в жерло четвертого блоку реактора. Потім батальон займався прибиранням радіоактивного сміття в третьому й четвертому реакторах і дезактивацією цих приміщень, а також прибиранням радіоактивного сміття і грунту на прилеглій до четвертого реактора території. З цим завданням спецбатальон з честю впорався. Але, на жаль, із батальону залишилось в живих лише 50%. 

    Володимир Анатолійович  попросив вшанувати пам'ять тих, хто віддав своє життя під час ліквідації чорнобильської катастрофи, хвилиною мовчання.

    Наприкінці свого виступу Володимир Анатолійович закликав учнів гарно вчитися та пам'ятати й вшановувати всіх тих, хто брав участь у ліквідації цієї страшної аварії. 

   Учнів цікавили всі деталі дій спецбатальону під час ліквідації аварії. Питань було багато: як здійснювався виїзд на місце призначення, які були засоби безпеки, чи брали в спецбатальон не одружених юнаків, чи враховували наявність в сім'ї дітей, скільки часу перебували безпосередньо в приміщеннях четвертого енергоблоку й навколо нього.

   

   

   Діти подякували за цікаву зустріч та вручили букет квітів Володимиру Анатолійовичу. 

   

   Насамкінець учні сфотографувалися з героєм-ліквідатором на пам'ять про незабутню зустріч.