16 липня - 115 - річчя від дня народження Василя Барки

   З 1.07.2023 р. по 20.07.2023 р. до 115-річчя від дня народження талановитого письменника, поета, літературознавця, ученого, педагога, публіциста,  представника української діаспори  Василя Костянтиновича Барки в бібліотеці представлена виставка-ювілей «Літописець долі українського народу».

 "Поет зобов'язаний бути непокірним і неслухняним, повинен іти тільки своєю, призначеною йому від народження стежкою" Василь Барка

   У зеніті розкішного полтавського літа 16 липня 1908 року в родині козака Костянтина Очерета народився наймолодший син Василь. Родина походила від запорізького сотника Очерета, ім'я якого згадується в історичному романі П. Куліша "Чорна рада". Батько часто розповідав синові про їхнього славного предка-козака, від якого, очевидно, передалися Василеві почуття власної гідності, волелюбність, незалежність. Родина жила в постійних нестатках. Але що таке бідність для допитливого хлопця, який цікавився явищами природи, тваринами, рослинами?

   

 Василь навчався в Лубенській духовній бурсі, так як за навчання в гімназії родина платити не могла. А в духовному училищі, згідно з давнім привілеєм, діти козацького походження мали право навчатися безкоштовно. Улюбленим предметом маленького хлопчика була література. Завдяки учителю математики він познайомився з творчістю Т. Шевченка, Г. Сковороди, І. Франка, М. Коцюбинського, В. Стефаника, які  стали його улюбленими письменниками. 

   Батько захворів на тиф і провів у ліжку близько двох років. У родині панували злидні  та голод. Василь змушений був працювати. "Хоч робота тяжка: від сонця до сонця. Неділями ж, пасучи коні в степах, багато читав; приносив книги з міста, позичаючи в приятелів", - так згадував ті часи В. Барка. 

   Після тяжких заробітків повернувся в трудову школу, директором якої був відомий мовознавець І. М. Кириченко. Він здивувався широкій обізнаності  й начитаності Василя і зауважив: "З тебе будуть люди". У школі й почалося захоплення майбутнього письменника поезією. 

    У 1927 р. В. Барка закінчив Лубенський педтехнікум. Взявши за авторитет старших братів, працював вчителем фізики й математики в шахтарському селищі Сьома Рота на Донбасі.

   

  Через конфлікт з місцевими партійними керівниками у 1928 р. Василь Барка виїздить до Краснодару, де вступає до педінституту на філологічний факультет. 

   Студентом почав писати лірику та переслав свої перші вірші Павлу Тичині, віршами якого дуже захоплювався. Павло Тичина визнав  талант Василя Барки та надрукував його вірші в "Червоному шляху". Ця підтримка надала сил Василю як поету. 

   В 1930 р. у Державному видавництві у Харкові вийшла перша збірка молодого поета "Шляхи". Та рання авторська надія була обламана нападницькою рецензією "Проти класово-ворожих вилазок в поезії", опублікованою в "Літературній Україні". Його звинуватили в буржуазному націоналізмі. Це змусило його залишити український відділ і перейти на більш нейтральний - історії середньовічних західно-європейських літератур. 

    У 1940 р. 32-річний аспірант захистив кандидатську дисертацію на тему "Про співвідношення реалістичності і фантастики в стилі "Божественної комедії" Данте". 

   

  Чи думалося тоді, що почнеться власний шлях Василя пекельними колами безумного століття? Війна, оборона Кавказу, тяжке поранення, полон, гірка доля остарбайтера, табір в Авгсбурзі, еміграція за океан, роки напівголодного існування на чужині. 

 Роки лихоліття не зламали волі письменника до життя і творчості. 

   У 1946 р. у Німеччині, де В. Барка перебував в еміграції, вийшла збірка його поезій  "Апостоли", у 1947 р. з'явилась збірка "Білий світ".

   У 1950 р., з офіційного дощволу, В. Барка переїхав до США, там працював над історією української літератури, видав окремі частини під назвами "Хліборобський Орфей, або Кларнетизм", "Правда Кобзаря" (1961). Писав релігійно-філософські та літературознавчі есе, перекладав. Кілька років працював редактором на радіостанції "Свобода".

   У 1958-1959 роках вийшли поетичні збірки "Псалом голубиного поля", "Океан".

 

  Василь Барка - митець, який один з перших заговорив про Голодомор 1932-1933 рр. на українських землях. Цій темі, крім поетичних творів,  він присвятив великі епічні полотна - романи "Жовтий князь" і "Рай".

  Протягом 1958-1961 рр. В. Барка працював над романом "Жовтий князь, який був опублікований в 1963 р. окремою книгою в Нью-Йорку (перевиданий в 1968 р., в 1981 р. вийшов у перекладі французькою і тільки в 1991 р. з'явився в Україні).

  1968 р. В. Барка на запрошення Українського братнього союзу читає лекції на курсах українознавства в Глен Слеї, де він і оселяється в незвичайному помешканні - вежі, що має назву "Верховина". За внесок в українську літературу це житло було передано поетові безкоштовно. Тут він мешкає як самітник останніх 30 років.

    Василь Барка - автор епічних романів, літературознавчих есе, перекладів Данте, Шекспіра. 1992 року київське видавництво "Орій" подарувало читачам-українцям твори письменника: "Спокутник і ключі землі" (роман-притча), "Судний степ" (епічна поема), третій том лірики "Океан". Серед його творів, відомих світу й незнаних в Україні - драматична поема про долю імперії "Кавказ", над якою автор працював 47 років, строфічний роман в 4 томах "Свідок для сонця шестикрилих", праця над яким тривала з 1952 по 1977 рік. "Свідок..." - це епічний твір, філософськи закорінений у пророчих видіннях останньої, 66-ї книги Біблії - Апокаліпсису.

   Василь Барка жив і помер у злиднях, але вважав себе щасливим, бо "написав твори, про які мріяв, і знав, що вони будуть допомогою в духовному житті мого народу".

 Відвідайте виставку! Ознайомтесь з  життєвим та творчим шляхом патріота і митця України - Василя Барки.