"Творчість не має бар'єрів"

"Люблю живопис, люблю Бога, люблю Україну, і від душі й серця малюю те, що я відчуваю."

Дмитро Якутович

Автопортрет Дмитра Якутовича 1978 р.,   автопортрет "В майстерні" 1978 р.

Автопортрет 1990 р.

    Дмитро Якутович народився в мистецькій родині. 

  Батько, Георгій В’ячеславович Якутович, відомий український художник-графік, народний художник України, академік, професор, лауреат Державної премії ім. Т. Г. Шевченка.
  Старший брат Сергій – відомий в Україні художник, член-кореспондент Академії мистецтв, лауреат Державної премії ім. Т. Г. Шевченка. 

  Дмитро з дитинства вражав неординарними математичними здібностями, отримав спеціальну музичну освіту. Добре грав на фортепіано. Йому пророкували велике музичне майбутнє. Але не все так сталося, як гадалося. Коли хлопцю виповнилось 12 років, він потрапив в автомобільну катастрофу, після якої втратив слух і отримав інвалідність. Звичайно, з музикою довелося попрощатися. Щоб підтримати сина, батько купив йому фарби та пензлі. 

  Художню освіту батьки дали Дмитрові вдома, вчили самі та у приватних студіях видатних митців – графіка Григорія Гавриленка; живописців Анатолія Лимаріва, Михайла Вайнштейна; скульптора Миколи Рапая.

   З 1977 року Дмитро Якутович є постійним учасником Всеукраїнських, обласних та міжнародних виставок. З 1990 р. – член Національної спілки художників України, у 1997 р. вступив в УТОГ й став членом спілки нечуючих художників «Натхнення», з 2003 – член Української спілки інвалідів (УСІ) та Народної Академії творчості інвалідів. У 2003-му році став лауреатом Всеукраїнського фестивалю творчості людей з обмеженими можливостями (І премія), одержав кубок від Національної Асамблеї інвалідів. У 2004 р. – лауреат Міжнародної премії «Філантроп» на фестивалі-конкурсі у галузі художньої творчості інвалідів у Москві (І премія), у 2006 р. – лауреат Міжнародної премії «BUZA» на конкурсі живопису серед інвалідів в Тірані в Албанії (ІІ премія). 

  У різні роки його картини придбали Міністерство культури та мистецтв України, Художній фонд, Музей українського образотворчого мистецтва, Чернігівський художній музей, Миколаївський художній музей.

  Зруйновуючи бар'єр самотності, прагненням  відчути себе повноцінним членом суспільства, художник знайшов свою мотивацію у житті - живописі. 
 Веніамін Ларін, художник, фотожурналіст казав:  "...Дмитро обрав шлях живописця й не помилився... Його роботи професійні з природним відчуттям кольору, експресивні і напружені. Здавалося б технічні засоби, якими він володіє, прості, але скільки справжнього почуття, думок і багато всього іншого закладено в цих творах. Таких простих і таких складних."

 Своїми духовними вчителями Дмитро Георгійович називає Поля Сезанна, Клода Моне, Джоржо Моранді.
   Його картини - це доказ того, яке диво, не зважаючи на недугу, може створювати людина наділена талантом, фантазією, енергією добра і любові до всього світу.
 Виставка триватиме з 1.06.2020 р. по 30.06.2020 р.