Пам'ять закарбована у слові: письменники про Голодомор

З 1.08.2017 р. по 30.08.2017 р. в бібліотеці представлена виставка-пам'ять.

     Україна в 1932-1933 роках пережила страшну трагедію - Голодний Мор, який забрав життя мільйонів наших земляків. Жорстокість Голодомору полягає передусім у тому, що голод не був наслідком стихійного лиха, посухи або неврожаю, він став результатом навмисної політики більшовицького режиму. Шляхом насильницького вилучення продовольства, блокади сіл та цілих районів, заборони виїзду за межі охопленої голодом України, згортання сільської торгівлі, репресій супроти незгодних тоталітарна система створила для українців умови, які були несумісні з життям. Така політика більшовицького режиму - злочин проти людства, який відповідає Конвенції ООН про геноцид.

  

     Про перебіг голодомору написано понад 10 тисяч статей, свідчень, документів, досліджень науковців, а також творів художньої літератури. 

  На виставці представлені такі документальні матеріали, як "Розсекречена пам'ять. Голодомор 1932-1933 років в Україні в документах ГПУ-НКВД", "Голодомор. Геноцид українського народу 1932-1933".

    

   Також представлені художні твори українських письменників про страшну трагедію людства: Антоненко-Давидович Б. "Смерть Сибірської новели", Барка В. "Жовтий князь", Захарченко В. "Довгі присмерки", Кирій І. "Голодова весна", Мак О. "Каміння під косою", Міщенко Д. "Полювання на жар-птицю", Самчук У. "Марія", Старів С. "Страта голодом", Шопа І. "На крутих поворотах".

"Поет людської чистоти" О.Гончар

З 1.08.2017 р. по 30.08.2017 р. 
до 115-річчя від дня народження Ю. Яновського
 в бібліотеці представлена виставка-ювілей.

       Юрій Яновський належав до плеяди тієї талановитої української молоді, яку захопили великий розмах національного відродження та українська стихія. Він, поруч з М. Хвильовим та М. Кулішем, був найактивнішим творцем нового стилю  в українській літературі 20-х років - активного романтизму. Творчу долю цього письменника нелегко порівняти з кимось із митців ХХ століття, бо він, володіючи надзвичайним талантом, був покликаний досягти найбільших висот художнього слова, але, на жаль, зупинився на підступах до них.

       Стихія степу в єднанні з морем з дитинства заволоділа душею Ю. Яновського, надихаючи його на натхненно-патетичні рядки перших поезій. Надалі це захоплення переросло у мовну легкість і прозорість образу, у романтичне оспівування вічної молодості, кохання та мудрості людської, що й залишилось визначальним у всій мистецькій творчості письменника. Життєвий досвід, детальне знайомство з літературною атмосферою західноєвропейського світу, з творчістю англійських та американських неоромантиків поступово вдосконалювали творчу манеру Ю. Яновського, поширювали романтичну палітру мотивами минулого і сучасного рідного краю, одвічної боротьби українського народу за волю, його поразок і героїки. Молодий романтик вірив у себе, в свої сили і в перемогу того літературного напрямку, під прапор якого він став. Уся творчість Ю. Яновського перейнята почуттям великої віри в людину, що наперекір стихіям, злобі й неправді крокує вперед як переможець. Вітаїстичний дух водив пером письменника при написанні ранніх оповідань, повістей та романів "Майстер корабля", "Чотири шаблі". На превеликий жаль, дійшовши апогею розквіту свого таланту, Ю. Яновський опинився перед уламками великого натхнення.

         Критика майже відразу досить різко прореагувала на ранні твори Ю. Яновського, особливо на роман "Чотири шаблі". Сьогодні, аналізуючи роман "Чотири шаблі", ми сміливо можемо назвати його великим художнім досягненням Ю. Яновського.
        Роман "Вершники" став останнім спалахом, останнім відгомоном українського відродження 20-х років.
       У Ю. Яновського, як і в інших справжніх талантів, був нелегкий творчий шлях. Оцінка його творів і в наш час викликає різні думки у літературних критиків і вчителів, але викреслити його постать із українського літературного процесу не можна.

"Пісня і доля - два сонця гарячі"

З 1.08.2017 р. по 15.08.2017 р. до 70-річчя від дня народження Софії Ротару в бібліотеці представлена виставка-ювілей.

  Софія Михайлівна Ротару - радянська та українська естрадна співачка молдовського походження. Народилася в селі Маршинці Чернівецької області в багатодітній родині. Почала співати з першого класу, брала участь у шкільному і церковному хорі. У юності займалася в драмгуртку, співала народних пісень в художній самодіяльності, перемагаючи в районних і республіканських конкурсах. Закінчила Чернівецьке музичне училище та Кишинівський державний інститут мистецтв.

       Видатна співачка, виконавиця більш ніж 400 пісень, багато з яких стали класикою української естради. Народна артистка України (1976), народна артистка Молдавії (1983), народна артистка СРСР (1988). Лауреат багатьох конкурсів, зокрема - ІХ Всесвітнього фестивалю молоді і студентів (Софія, 1968); "Золотий Орфей" (Софія, 1973); "Янтарний соловей" (Сопот, 1974), "Міс Естрада-89", ім. К. Шульженко ("Краща українська естрадна співачка 1996 року"), "Овація" (2000), "Людина року-2000" (Краща українська естрадна співачка ХХ сторіччя). Знялася в кількох музичних і художніх фільмах.

         У 1971 році Ротару знялася в головній ролі у музичному телефільмі "Червона рута", названому так за піснею, що звучала у картині, композитора Івана Івасюка, з яким у Софії склалася плідна творча співпраця. Однойменно був названий і вокально-інструментальний ансамбль, у якому Ротару стала солісткою.

        З "Червоною рутою" Ротару починає свої виступи по всій країні. Вона створює свій унікальний стиль, що характеризується тонким і гармонійним поєднанням народного звучання і сучасних естрадних ритмів. Її відкрита, піднесена манера виконання, оптимізм і ліричність, хвилюючий голос, яскрава зовнішність підкоряють слухачів усіх віків і національностей. Музично-акторське дарування Ротару вшановане чисельними нагородами і преміями.

     Софія Михайлівна нагороджена орденами "Знак Пошани" (1980), Дружби народів, "За заслуги перед Вітчизною", "Св. княгині Ольги", зіркою "Герой України".

         На даний момент Ротару веде активну гастрольну діяльність, бере участь у збірних концертах і телепрограмах.

        

"Україна і НАТО: від співробітництва до інтеграції"

З 5.07.2017 р. по 30.07.2017 р. в бібліотеці представлена виставка-інформація.

         НАТО - це військово-політичний союз держав, головним завданням якого є захист свободи й безпеки його членів у Європі та Північній Америці відповідно до принципів Статуту ООН.

В основі діяльності НАТО лежить принцип: безпека кожної країни-члена залежить від загальної безпеки всіх країн альянсу. Якщо існує загроза безпеці однієї з країн, це не може не впливати на безпеку інших. це означає, що кожна країна-член бере на себе зобов'язання перед іншими дотримуватися цього принципу, поділяти як ризики та відповідальність, так і переваги колективної оборони. Кожна країна залишається незалежною й зберігає право приймати свої рішення, але спільне планування та розподіл ресурсів дозволяють забезпечити значно вищий рівень колективної безпеки, ніж той, якого кожна країна могла б досягти окремо. Це залишається засадничим принципом співпраці країн НАТО в галузі безпеки.

Вступ до НАТО є нашою стратегічною метою.

1.Це найліпша гарантія безпеки й стабільності. Членство в НАТО дає кращі гарантії, ніж політика нейтралітету. Україна матиме додаткові гарантії забезпечення державного суверенітету, непорушності кордонів і територіальної цілісності. 

2.Це утвердження системи демократичних цінностей, модернізація суспільного життя в усіх сферах. Сам процес підготовки вступу до НАТО є стимулюючим фактором для здійснення внутрішніх реформ усіх сфер життя, приведення українського законодавства відповідно до правових норм і демократичних принципів країн-членів альянсу. 

3.Це приналежність до співдружності демократично розвинутих країн; піднесення авторитету країни на міжнародному рівні, підвищення її впливу в питаннях міжнародної безпеки. Україна буде безпосереднім учасником вироблення й прийняття рішень щодо проблем європейської і євроатлантичної безпеки, які не лише стосуються інтересів національної безпеки України та альянсу, але й пов'язані з формуванням сучасного середовища безпеки як у Європі, та і за її межами.

4.Це позитивний вплив на економічний розвиток країни та інвестиційний клімат.

5.Це вищий рівень розвитку Збройних сил України на основі їх реформування, залучення до сучасних стандартів оборони й безпеки, підняття статусу й престижу військовослужбовців.

" До здоров'я через книгу"

З 3.07.2017 р. по 31.07.2017 р. в бібліотеці представлена книжкова виставка-огляд присвячена здоровому способу життя.

"Людина носить лікаря в собі, треба тільки вміти допомогти йому в його роботі..."

Гіппократ

Шановні читачі! 

 Запрошуємо вас переглянути нашу книжкову виставку. Здоров'я людини - найвища особиста та суспільна цінність. Ознайомившись із представленими на виставці книгами, ви дізнаєтесь, що приносить найбільшу шкоду нашому здоров'ю та руйнує нас, і що треба робити, щоб зберегти і зміцнити своє здоров'я. А головне - ви зрозумієте, яку величезну цінність має для нас здоров'я, а також те, що воно залежить тільки від нас самих, від правильності нашого вибору та поведінки!

"Незвичайна, інтригуюча і невловима сучасна японська література"

З 3.07.2017 р. по 31.07.2017 р. до Року Японії в Україні в бібліотеці представлена книжкова виставка-огляд.

    Література Японії вчить думати, мислити, цінувати духовність, жити не суєтою буденності, а вічним. Твори японських авторів треба читати вдумливо, непоспіхом, бо в кожному рядку сконцентрована мудрість століть, глибина філософської та естетичної думки.
   На виставці представлені твори Ясунарі Кавабата, якому в 1968 році була вручена Нобелівська премія за "письменницьке мистецтво, що виражає сутність японського мислення", Рюноске Акутагави, Кобо Абе, Юкіо Місіми, Кедзабуро Ое,  Харукі Муракамі.

"Володимир Винниченко на перехрестях соціальних і національних прагнень"

З 5.07.2017 р. по 17.07.2017 р. до дня народження В.Винниченка в бібліотеці представлена книжкова виставка-портрет.

"Бути українцем - це ... значить бути постійно в стані доказування свого права на існування"

В. Винниченко

   Володимир Винниченко - яскрава, непересічна, багатогранна особистість. Його життя вистачило б не на одну людську долю! Письменникові судилася незвичайна доля, сповнена як перемог, так і трагічних моментів. Передусім трагічною є історія його художньої спадщини, яка надовго була вилучена з культурного обігу. Проте сьогодні нас дивують яскравість образів та оригінальність ідей, що притаманні творам Володимира Винниченка.

   В. Винниченко - неординарний політик, який умів аналізувати найменші зміни в суспільному житті та прогнозувати його розвиток. Відомий письменник-новатор, драматург, який вплинув на розвиток українського театру, шокував читачів своєю відвертістю та поглядами на життєвий устрій, митець. Чи  можна побачити людину - сильнішу, рішучу, справжнього бунтаря, зі складним особистим життям, вимушеного стати емігрантом, незважаючи на те, що свої сили, ідеї, розум - усе віддавав задля блага Батьківщини. Його життя захоплює, немов авантюрний роман, і, безумовно, важко уявити собі Україну першої половини ХХ століття без Володимира Винниченка.

"О Україно! Хай нас людство судить, Тобі одній - думки і кожний рух!" О.Ольжич

З 3.07 2017 р. по 17.07.2017 р. до 110-річчя від дня народження О.Ольжича в бібліотеці представлена книжкова виставка.

   

  О. Ольжич - син відомого українського поета Олександра Олеся (Кандиби). Народився він в Житомирі, здобув освіту в Карловому університеті, захистив докторат зі слов'янської археології, був запрошений на роботу до Гарвардського університету.

   Перші його надруковані вірші засвідчили появу на небосхилі світової літератури нової яскравої зірки. Перед ним, аристократом духу, простяглася широка дорога в світ поезії та науки. Та він обрав стрімку і смертельно небезпечну стежку, якою мав пойти разом зі своїм народом, щоб здобути для нього Свободу. Він став одним із чільних діячів Організації Українських Націоналістів. Разом зі своїми товаришами по зброї ніс народові велику правду про те, що годі сподіватися волі з рук будь-якого окупанта, що лише власними силами можна здобути Українську державу.

   Діяльність О. Ольжича не залишилася поза увагою гестапо.  У травні 1944 р. він був заарештований у Львові. Під посиленим конвоєм гестапівці допроваджують його до Берліна, кидають у концтабір Саксенгаузен, де піддають жорстоким катуванням, від яких він помирає 9 червня 1944 року. А наступного дня точно за розкладом о 19 годині 45 хвилин небіжчика понесли до краматорію...

      Немає на білому світі могили поета О. Ольжича, котрий до останнього подиху зберіг вірність Україні, не зрадив ідеї, якій присвятив своє коротке, але таке яскраве життя. Є його поезія, є наша пам'ять про нього. 

"Для тебе тільки я й живу, моя ти Україно мила!" І. Мазепа

З 12.07.2017 р. по 31.07.2017 р. в читальному залі бібліотеки  до 330-річчя обрання гетьманом Лівобережної України Івана Мазепи представлена книжкова виставка.

 Іван Степанович Мазепа (Колединський) є однією з найяскравіших, найвидатніших і найсуперечливіших постатей української історії. Гетьман України І. Мазепа був високо інтелектуальною особистістю, здобувши грунтовну освіту, володів кількома іноземними мовами на різному рівні, мав інтерес до ренесансового бачення правителя та держави, сам не цурався мистецтв - музики і віршотворення, цікавився архітектурою, книгами, образотворчим та ужитковим мистецтвом.

         Розвиток освіти бачив як один із магістральних курсів у своїй політиці, підніс значення Київської академії, сприяв заснуванню Чернігівського колегіуму, добирав керівників освітнього процесу, дбав про науки та вчених.

   Активно сприяв національному книгодрукуванню і прикладному до нього граверству, фінансуючи різні видання особисто.

         

      Дбав про церкву і підносив її через будівництво храмів, через її мистецьке та обрядове наповнення.

       Через універсали намагався вирівняти відносини між станами. Володіючи сильною персональною владою, застосовував колективні форми правління, зокрема Генеральну раду. Правління творив на раціоналістичній основі, засновуючи його на мудрості, розумі, доцільності та реальних можливостях.

      Інтереси держави на своїй землі ставив вище особистих.

"На Івана, на Купали і наші бабусі, і наші дідусі щастя шукали, долі благали у сонця й води."

    7 липня - Різдво чесного славного Пророка, Предтечі й Хрестителя Господнього Іоанна. Це ім'я означає "дар Божий", "благодать Божа".

  Іоанн Хреститель народився неподалік Єрусалима в містечку Ютта. Батьки - Єлисавета та Захарій не мали дітей. Обоє були праведні перед Богом.

   Одного разу в храмі Захарію з'явився Ангел Господній і сповістив його про народження сина, якого треба наректи Іоанном.

  Коли Іоанну виповнилось 30 років, то за велінням Божим він прийшов в Іордан, щоб своєю проповіддю підготувати людей до приходу спасителя - Ісуса Христа. Отже, Іоанн Хреститель - той, що охрестив Ісуса Христа.

 А в народі Різдво Іоанна Предтечі поєднувалося зі святом Івана Купала, днем літнього сонцестояння, яке прийшло від язичників.

  У наш час це свято - найпоетичніше дійство, в якому беруть участь усі покоління. Найважливішою його складовою є купальський вогонь, що символізує сонце.

  З давніх-давен в Україні дівчата й хлопці розкладали багаття на горі або десь у лісі біля річки, танцювали навколо вогнища, стрибали через нього. Дівчата ще співали ворожбицьких пісень і за різними прикметами визначали, чи здійсняться їх сердечні бажання. Ранком на схід сонця вмивалися купальською росою - на красу. Також в цю ніч дівчата плели вінки і пускали їх за водою. Купальської ночі багато молоді знаходило свою долю.

   З 3.07 2017 р. по 10.07.2017 р. в читальному залі бібліотеки представлена книжкова виставка "На Івана, на Купали і наші бабусі, і наш дідусі щастя шукали, долі благали у сонця й води".