.jpg%202.jpg)
Депортація кримських татар 18–20 травня 1944 року - один із найстрашніших прикладів злочинів тоталітарного режиму, вчинених ним під час Другої світової війни.
Офіційною причиною насильницького переселення стало звинувачення всього кримськотатарського народу в державній зраді, "масовому винищенні радянських людей" і колабораціонізмі – співпраці з нацистськими окупантами.
Це був безпрецедентний за своєю суттю й жорстокістю злочин проти цілого народу.
В роки Другої світової війни 12 тисяч кримських татар воювали в лавах червоної армії, понад 3 тисячі яких загинули. 5-м кримським татарам було присвоєно звання Героя Радянського Союзу, а Амет-Хан Султан - двічі Герой.
За час депортації на загальне "спецпоселення" до Центральної Азії було відправлено понад 183 тисячі кримських татар, на примусові роботи до Московського вугільного тресту – 5 тисяч, до таборів фронтового резерву – 6 тисяч та ще 6 - до ГУЛАГу.
Більшість татар відправили до Узбекистану і сусідні з ним райони Казахстану і Таджикистану.
Невеликі групи людей потрапили в Марійську АРСР, на Урал і в Костромську область росії.
Для кримськотатарського народу депортація мала дуже страшні наслідки.
Через брак чистої води, погану гігієну і відсутність медичної допомоги серед депортованих поширювалися малярія, жовта лихоманка, дизентерія та інші хвороби. Новоприбулі не мали природного імунітету проти багатьох місцевих недуг.
За перші три роки після переселення від голоду, виснаження і хвороб померли, за різними оцінками, від 20 до 46% всіх депортованих.
Серед померлих за перший рік майже половина - діти до 16 років.
Значними були й інші втрати кримськотатарського народу. У них відібрали Батьківщину, вони втратили все майно. Крім того, за відомостями поданими Радою Безпеки ООН 1973 року, кримськотатарським народом було втрачено фонди 180 бібліотек, 25 млн. книг, підручників, посібників, 861 школу, 263 клуби. Їх хотіли позбавити не лише Батьківщина, а й історії, культури, мови.
Особливого звучання трагедія 18 травня 1944 року набула, коли Крим знову було окуповано в 2014 році. І знову російськими окупантами стала проводитися репресивна політика. Заборонили Меджліс кримськотатарського народу, активістів убивають, кидають за грати, переслідують.
Тому багато кримських татар були змушені покинути свої домівки.
Тож і сьогодні, через 79 років після депортації, кримські татари борються за право вільно жити у своєму домі.
Перед пам'яттю жертв депортації кримськотатарського народу схиляємо голови.
Віримо в перемогу! Віримо, що Крим - це Україна!
Немає коментарів:
Дописати коментар