14 жовтня - День захисників і захисниць України

  13 жовтня до Дня захисників України в бібліотеці відбувся вечір-зустріч «Випала почесна славна доля – захищати України рубежі», на який були запрошені учні  7 в класу школи №227.  

  Вечір  провів  голова громадської організації "Славетні епохи України" Дурмасенко Олег Леонідович  -  батько кіборга (позивний "Динамо"), Героя АТО і Революції Гідності Олексія Дурмасенка.

  Україна - миролюбива держава, ніколи наша армія не загарбувала чужих земель, ніколи  ми не були агресорами. 

  Нелегкий і трагічний шлях подолав український народ у боротьбі за свою свободу і незалежність, починаючи з часів Київської Русі. Боротьба за незалежність України продовжується і зараз. 

 

 У 2014 р. на українську землю прийшла біда - війна на Сході України, в якій гинуть не тільки воїни, а і мирні громадяни, в тому числі й діти. В цей важкий для України час найкращі сини й дочки стали на захист її кордонів, захищаючи незалежність та суверенітет своєї держави.

  Одним з перших пішов добровольцем в зону АТО  Олексій Дурмасенко. Його батько Дурмасенко Олег Леонідович розповів про бойові заслуги свого сина - Олексія. Йому важко було говорити, згадувати, тому що біль втрати ніколи не згасне. Але він, як справжній патріот України, іде до молоді, щоб розповісти про героїзм наших воїнів на Сході України та свого сина, зокрема. 

   Олексій Леонідович розпочав вечір-зустріч на патріотичній ноті -  зі співу "Гімну України".

 

 Після проходження двотижневого навчання у Львівській області, Олексій потрапив до 93-ї механізованої бригади в якості старшого стрільця. Після місячної підготовки разом з бойовими побратимами воював на передовій найгарячішої точки АТО - селі Піски.

 Незабаром Олексій попросив командування направити його обороняти Донецький аеропорт. Разом з бійцями він більше двох тижнів утримував летовище аеропорту, виявляючи неймовірну мужність і стійкість. Олексій був останнім, хто закріпив прапор на найвищій точці терміналу, не зважаючи на те, що куля ворожого снайпера прострілила йому взуття та опалила ногу. За проявлену відвагу та героїзм його нагородили п'ятиденною відпусткою, після якої Олексій поїхав до Пісок.

   

  29 грудня 2014 року о 9.30 російська диверсійна група проникла до тилу нашого укріпленого району. Під час запеклого бою Олексій одним із перших кинувся на захист своїх товаришів. Ворожий диверсант кинув гранату, фатальний уламок якої потрапив прямо в потилицю Олексія. Не стало Героя! Загинув найкращий син України! Його ніколи не повернути! Ми його завжди будемо пам'ятати! Адже Герої не вмирають!

   Діти схвильовано слухали розповідь батька героя, з цікавістю розглядали експонати виставки та спілкувались з Олегом Леонідовичем.