Україна є державою з багатонаціональним складом населення.
Такий етнічний склад населення вимагає захисту прав національних меншин, формування умов для їх активної участі в соціально-економічному, політичному, духовному та культурному житті та є одним з пріоритетів державної національної політики.
Відповідно до статті 11 Конституції України, держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин.
Права громадян - представників різних національностей, а також гарантії цих прав зафіксовані у Декларації прав національностей України.
Декларація прав національностей України// Історія української культури: Збірник документів і матеріалів/ За ред. С. М. Клапчука, В. Ф. Остафійчука.- Київ, 2000.- с.557-559.
Верховна Рада України, виходячи із життєвих інтересів української нації та всіх національностей в справі розбудови незалежної демократичної держави, визнаючи нерозривність прав людини і прав національностей, прагнучи реалізувати Декларацію прав національностей України (1771-12), дотримуючись міжнародних зобов'язань щодо національних меншин, прийняла Закон України Про національні меншини в Україні від 25.06.1992 р. з метою гарантування національним меншинам права на вільний розвиток.
Закон України про національні меншини/ І. Оніщенко //Основи етнодержавознавства/ Оніщенко І. - Київ, 2004.- с.135-138.
15 вересня 1995 року Україна підписала Рамкову конвенцію щодо захисту прав національних меншин, а 9 грудня 1997 року вона була ратифікована Верховною Радою України.
Рамкова конвенція є першим юридично обов'язковим багатостороннім документом, присвяченим питанням захисту прав національних меншин.
В її основу крім Віденської декларації глав держав та урядів країн - членів ради Європи покладено Європейську конвенцію про захист прав та основних свобод людини, що містить зобов'язання щодо національних меншин.
Немає коментарів:
Дописати коментар