"Знання нам відкриває стежку у майбутнє"

До Дня знань в бібліотеці представлена  виставка-порада 

"Знання нам відкриває стежку у майбутнє".

 Відчуття, які виникають першого вересня, неможливо порівняти ні з якими іншими відчуттями з нашого дитинства. День знань завжди особливий - яскравістю вражень, нових переживань., нових надій і несподіваних зустрічей.

 Перший дзвінок і початок нового навчального року - це свято викладачів та вчителів, студентів та учнів, батьків, наших друзів, що об'єднує всі покоління.

   Традиційно цього дня в школах проходять урочисті лінійки з нагоди початку навчального року. Прийнято в цей день дарувати квіти своїм вчителям. У школах проводять перший святковий урок.

   1 вересня звучать привітання на адресу учнів і викладачів, це день квітів та листівок. У цей день ми приєднуємося до привітань на адресу всіх, завдяки кому ми маємо таку чудову можливість - бути освіченими людьми.

Розумні люди – міць держави! 

Цей день – гучне загальне свято, 

Бо всім відомо: той багатий, 

Хто більше знань за інших має 

Й новими оволодіває! 

Знання – надійна і мирна зброя. 

Вони завжди разом з тобою. 

Незримі й водночас вагомі - 

Від знань не відчуваєш втоми, 

Бо є народна мудрість, діти: 

“Знань за плечима не носити”! 

Звичайно, знати все не можна, 

Але будь хто із вас спроможний 

Обрати галузі за хистом, 

Щоб стати в них спеціалістом! 

Знання нас від хвороб лікують, 

Знання міста нові будують, 

Знання від катастроф рятують 

І мир у світі налаштують. 

Розумні люди – міць держави! 

Тож набирайтесь, діти, знань, 

Щоб Україна мала славу 

Країни здійснених бажань! 

Наталія Козленко

"Іловайськ - 2014 р.: час не лікує"

З 23.08.2018 р. по 30.08.2018 р. в бібліотеці представлена інформаційна поличка "Іловайськ - 2014 р.: час не лікує".

   4 роки тому батальйони українських бійців потрапили в оточення під Іловайськом, який вони за два з половиною тижні боїв так і не змогли взяти під свій контроль.

  За офіційними даними у тих жорстоких боях Україна втратила 366 своїх захисників, 429 дістали поранення, 128 потрапили в полон, 158 вважаються зниклими безвісти. Розслідування у цій справі досі не завершено...

  Починаючи з 18 серпня за Іловайськ велися запеклі бої. У результаті двостороннього оточення угрупування проросійських найманців силами батальйону МВС "Дніпро" і 3-го батальйону Нацгвардії "Донбас" за підтримки армійських частин 17-ї Криворізької танкової, 51-ї Волинської та 93-ї Дніпропетровської механізованих бригад було визволено значну частину Іловайська. 19 серпня російське командування почало контратаку, в якій застосовувалися артилерія і реактивні системи залпового вогню.

  21 серпня Нацгвардія скерувала до Іловайська підкріплення та важку техніку. 22 серпня на допомогу терористам прийшла частина регулярної армії РФ. 24 серпня зранку бійці батальйону "Донбас" і зведена мотострілецька рота 17-ї та 93-ї бригад ЗСУ знищили чотири вогневі точки супротивника і понад п'ятдесят бойовиків. 25 серпня українські військові знешкодили БМД з екіпажем із десяти російських десантників. Тоді прес-служба АТО повідомила, що вони дають свідчення на допиті.

29 серпня наші батальйони намагалися вирватися з оточення, але потрапили в засідку і змушені були повернутися на вихідні позиції. Зранку 30 серпня з'явилася інформація про "зелений" коридор, який буде створено до 10.00 для виведення з оточення сил АТО із зброєю і прапорами... Першій колоні дали пройти кілька кілометрів, а потім частини російської армії почали вогонь на ураження... "Зелений" коридор перетворився на кривавий...

"Україна є! Україна завжди буде!"

23.08.2018 р. бібліотечні працівники взяли активну участь у проведенні святкової програми до Дня Незалежності "Україна є! Україна завжди буде!", організованою Голосіївською районною в місті Києві державною адміністрацією в Голосіївському парку відпочинку
 ім. М.Рильського.  

У рамках Art-Set бібліо - галявини 

"Я вірю у майбутнє твоє, Україно!" Централізованої бібліотечної системи району провели майстер - клас з виготовлення паперових голубів   "Голуб миру прилети, Україну захисти!"

 

"День омріяний, святий для неньки України"

З 15.08.2018 р. по 30 .8.2018 р. до Дня Державного Прапора України  та до Дня Незалежності України в бібліотеці представлені виставки-привітання "Благословенні кольори української долі" та

"День омріяний, святий для неньки України".

  

 Указом Президента України від 23 серпня 2004 року «Про святкування Дня Державного прапора України» затверджено щорічно і урочисто 23 серпня відзначати День Прапора.
   Бібліотекар Крута Вікторія біля виставки провела огляд літератури "Україно! Символи твої пронесемо крізь віки!"

   

    Прапор - один із головних символів нашої держави. А що ж означають жовтий та синій кольори на ньому?

  Синій здавна символізує чисте, мирне небо, а жовтий - символ праці і достатку - це колір хлібного лану. Для нашої країни жовтий і синій кольори злилися воєдино, утворивши прекрасну палітру, котрою гордий кожен українець.

  

  Наш державний прапор – одна з офіційних емблем, яка символізує суверенітет України. 

  24 серпня 1991 року, продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні, Верховна Рада Української Соціалістичної Республіки урочисто проголосила незалежність України та створення самостійної української держави - України. З того часу весь український народ відзначає державне свято - День Незалежності.

  

  27 років тому наша країна отримала статус - Незалежна держава. Вік нібито і невеликий, але скільки всього сталося за ці роки…

  Зима 2013 року - Революція гідності, що призвела до політичних та суспільних змін в Україні, літо 2014 року - подвиг українських військових та добровольців у боротьбі з російськими бойовиками, які тероризують східні регіони України.

 

  Це знаковий час. Трагічний. Але й героїчний. Цей час переломний. Час нового бачення України світом. 

Майдан – це виняткова перемога людей. Вона є символом появи сучасного українського народу, приходу нового і великого покоління Незалежності та солідарності українців навколо рідної держави, головний шлях яких – це повернення до духовних цінностей. Саме на Майдані народилася Україна XXI століття.

    Ми, українці,  пишаємося тим, що наша Україна  ніколи не поневолювала інші народи, не вела загарбницьких воєн, а лише захищала себе від ласих на чуже добро близьких і далеких сусідів.  Ми хочемо жити однією, великою родиною в красивій країні під назвою Україна. Нас ніколи і нікому не роз’єднати, тому що ми – українці!

   Нашій країні не потрібна війна, вона нікому не потрібна. Але якщо ти справжній громадянин і любиш свій народ, свою країну всіма частинками свого тіла, всією душею вірний йому, то в тебе немає іншого виходу, як боротися за свою волю та людську гідність, але боротися своєю працею, своєю національною свідомістю і непохитною позицією. Ні війні! Бережімо нашу єдину Україну!

"Вічно живий храм душі і науки"

З 1.08.2018 р. по 30.08.20118 р. до 100-річчя  з часу заснування Національної бібліотеки України

 ім. В.І. Вернадського в бібліотеці представлена виставка-ювілей 

"Вічно живий храм душі і науки".

    Бібліотека заснована 2 серпня 1918 року як Національна бібліотека Української Держави.

  До 1965 р.- Державна Публічна Бібліотека АН УРСР.

   1965 р. отримала назву Центральна Наукова Бібліотека Академії Наук УРСР.

У 1980 р. фонди бібліотеки нараховували понад 10 млн. назв, у тому числі 516 інкунабул, близько 300 000 рукописів, понад 6 500 книг церковнослов'янським шрифтом ХV -XVI ст. Найповніша в Україні збірка комплектів газет і журналів (понад 119 тис.).

   19 лютого 1988 р. згідно з постановою Ради Міністрів УРСР Центральній науковій бібліотеці Академії наук УРСР було присвоєно ім'я академіка Володимира Івановича Вернадського.

   5 квітня 1996 р. указом Президента України бібліотеці було надано статус національної. Тим самим указом у бібліотеці створено Фонд Президентів України.

   У 1998 р. бібліотека спільно з Інститутом проблем реєстрації інформації НАН України розпочала формування реферативної бази даних "Україніка наукова" та видання українського реферативного журналу "Джерело".

  25 серпня 2004 р. Кабінетом Міністрів України затверджено Державну програму розвитку діяльності Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського на 2005-2010 рр., яка визначає бібліотеку як головний науково-інформаційний центр держави.

Це - найбільша за обсягом фонду та площею приміщень бібліотека України, головний науково-інформаційний центр держави, науково-дослідний інститут Відділення історії, філософії та права НАН України.

 Входить до двадцяти найбільших національних бібліотек світу. 

   У бібліотеці понад 50 підрозділів, що згруповані за напрямами їх діяльності в інститути (науково-методичного забезпечення бібліотечно-інформаційної роботи, рукопису, архівознавства, бібліографічних досліджень), центри (консервації і реставрації, культурно-просвітницький, комп'ютерних технологій, науково-видавничий), Фонд президентів України, Національну юридичну бібліотеку і Службу інформаційно-аналітичного забезпечення органів державної влади. В бібліотеці працюють близько 900 співробітників, з них бібліотечних - 65%, наукових - 20% і допоміжних - 15%.

Скарби бібліотеки

1. Пересопницьке Євангеліє (1556-1561рр.) - визначна рукописна пам'ятка староукраїнської мови та мистецтва ХVІ ст.

2. Київські глаголичі листки (Х ст.) - одна з найдавніших глаголичних пам'яток старослов'янської писемності.

3. Сліпченський Апостол (ХІІ ст.) - рукопис на пергаменті.

4. Оршанське Євангеліє (ХІІІ ст.)

5.Сербський Апостол (ХІV ст.)

6. "Трактат" Матвія Краківського (1459-1460 рр.) - пам'ятка книгодруку ХV ст., видана у Майнці (на батьківщині Йогана Гутенберга) ще за його життя.

7. "Історія тварин" Арістотеля (Венеція, 1476 р.), надрукована на пергаменті (один з двох відомих у світі пергаментних примірників).

8. Києво-Печерський патерик (1553-1554 рр.) - пам'ятка оригінальної літератури Київської Русі, збірка житійних оповідань про історію Києво-Печерської Лаври та перших її подвижників.

9. "Апостол" Івана Федорова (1564 р., 1574 р.) - перша книга, надрукована в Україні.

   Зібрання фотографічних записів єврейського музичного фольклору (1912-1947 рр.). Колекція нараховує 1017 воскових фоноциліндрів та звичайний за обсягом додатковий матеріал: нотні і текстові розшифровки до фонозаписів. Пам'ятка включена до реєстру ЮНЕСКО "Пам'ять світу".

  

"Благовірні князі Борис і Гліб:історичний екскурс"

З 1.08.2018 р. по 12.08.2018 р. в бібліотеці представлена виставка-пам'ять "Благовірні князі Борис і Гліб: історичний екскурс".

 6 серпня Церква вшановує пам'ять благовірних князів страстотерпців Бориса і Гліба.

  Князі Борис і Гліб - сини святого Рівноапостольного князя Володимира, при святому хрещенні названі Романом і Давидом. Борис княжив у Ростові, а Гліб - у Муромі. Обидва своєю справедливістю, мудрістю і лагідністю здобули любов і повагу підлеглих.

   Святий Володимир, будучи уже похилого віку, не довіряв своїм старшим синам Святополку та Ярославу. Він викликав до себе Бориса і дав йому завдання виставити військо проти печенігів, що напали на Київську Русь. Не зустрівши ніде ворога, Борис повернувся назад і стояв біля річки Альти, коли одержав звістку про смерть батька. Військова дружина умовляла його йти на Київ і хотіла проголосити великим князем. Але молодий князь відмовився.

Засмучений смертю батька, він утішився молитвою і не вжив ніяких заходів проти підступних дій старшого брата Святополка, який найшвидше бажав посісти батьківське місце. Святополк, зайнявши престол у Києві, послав своїх вірних людей схопити князя. Вони віроломно увірвалися до намету Бориса, перебили охорону і пораненого князя привезли до Києва, до Святополка, котрий звелів всадити меча в серце Борисові.

  Тіло вбитого князя було поховано у Вишгороді в церкві святого Василя. Умертвивши Бориса, Святополк вирішив убити й князя Муромського Гліба і послав до нього гінця сказати, що батько хворий і хоче бачити його. Гліб повірив йому і поспішив до Києва. По дорозі, біля Смоленська, його зустрів гонець від Ярослава, який повідомив, що батько вже помер, Борис вбитий Святополком, а на нього також чекає смерть. Застереження Ярослава прийшло дуже пізно, зловмисники, послані братовбивцею, зарізали Гліба, коли він молився за батька і брата. Тіло його, прикрите хмизом, залишили на березі річки. Лише через деякий час його було знайдено і поховано в Смоленську.