9 листопада - День працівників культури та майстрів народного мистецтва

 До Дня працівників культури та майстрів народного мистецтва на абонементі з 31.10.2022 р. по 15.11.2022 р. представлена віртуальна виставка - знайомство "Культура, як феномен зближення у світовому просторі".

 Нашого цвіту по всьому світу. Україна подарувала світові величезну кількість талановитих людей. Серед них - видатні письменники, актори, художники,  музиканти, співаки, танцівники.  Відомі українці прославили нашу країну та її народ в різних куточках світу.  Саме завдяки їхнім  досягненням та перемогам світ дізнавався про Україну. Вони - наша гордість і приклад для наслідування!

  Тисячі українців були змушені шукати кращої долі за кордоном. Але навіть у чужих країнах вони пам'ятали про своє походження та змогли вразити світ своїм талантом.

  

 Митці продовжували творчо працювати поза межами Батьківщини, не відмовляючись від свого українства ні в житті, ні в творчості.  Вони активно включилися у світовий мистецький процес.

 

  Але ми вважаємо їхні здобутки українськими, пишаємося ними і пам’ятаємо їх усіх!

  Щоб більше дізнатися про життєвий і творчий шлях українських емігрантів, пропонуємо вам ознайомитись з матеріалами нашої виставки-знайомства.

Аврамчук, Н. (Не)відомі українці, які змінили історію / Н. Аврамчук, М. Сухомозський; мал. Т. Шварц. - Київ: Саміт- книга, 2019. - 208 с.

   Це книга-довідник про вихідців з України, які зробили великий внесок в історію цивілізації, але про яких в нашій країні знають несправедливо мало.

   Розділи книги присвячені  видатним митцям-емігрантам: "Леді абстракціонізму з Одеси" -  Соні Терк-Делоне (Сарі Еліївні Штерн), "Зірка романтичного балету з Пирятина" - Ігорю Юшкевичу, "Легенда американської музики з Кременчука" - Дмитру Тьомкіну, "Африканська примадонна з Чернігова" - Ксенії Бельмас, "Топ-красуня світового кіно з Києва" - Анні Стерн, "Актриса-хамелеон з Ялти" - Аллі Назімовій, "Король піаністів з Києва" - Володимиру Горовіцу.

Береза, Роман Мистецька слава України: У пошуку євшан-зілля / Роман Береза. - Львів: Література та мистецтво, 2021. - 544 с. 

 У книзі в формі есе-розповідей зображено життя і творчість окремих персоналій, які відіграли помітну роль у процесі становлення та розвитку української думки, культури та мистецтва. Барвистими засобами художнього слова автор змальовує багато маловідомих фактів з життя видатних українських митців, кожен з яких зробив свій яскравий внесок у розквіт української та світової культури.

Врублевська, В. В. Соломія Крушельницька: Роман-біографія / В. В. Врублевська. - Київ: Дніпро, 1986. - 358 с.

 У романі-біографії письменниця висвітлює життя і творчий шлях всесвітньовідомої співачки. 

Майстерно та історично достовірно відтворено повнокровний образ визначної артистки, показано високу красу її життя, глибинність душі, вроджений хист та безупинне самовдосконалення, а також громадянську позицію Соломії Крушельницької.

 Неперевершене сопрано у три октави Соломії Крушельницької не залишило байдужими нікого. Оперною дівою захоплювався увесь світ. Соломія легко співала твори на восьми мовах. Щоб слухачі знали, звідки вона родом, після концертів співачка часто знайомила публіку з українськими піснями.

Гайдабура, Валерій Летючий корабель Лідії Крушельницької (Студія Мистецького Слова в Нью-Йорку) / В. Гайдабура. - Київ: Факт, 2006. - 280 с.

   Книжка доктора мистецтвознавства, члена-кореспондента Академії мистецтв України, заслуженого діяча мистецтв України Валерія Михайловича Гайдабури присвячена творчій біографії відомої актриси, режисера, педагога та організатора театральної справи на теренах української діаспори в США, заслуженого діяча мистецтв України Лідії Крушельницької. Простежено 40-річну історію керованої нею Студії Мистецького Слова в Нью-Йорку, висвітлено творчий доробок цього колективу, що здобув широку популярність. Авторський стиль поєднує наукову ґрунтовність розповіді з емоційним захопленням безкорисливою працею митців діаспори.

Балабко, О. В. "Київ, Іринівська, Лифарям...": повість за листами митця / Олександр Балабко. - Чернівці: Букрек, 2011. - 187 с.

 В книзі розповідається про  видатного танцівника і хореографа ХХ століття, киянина Сергія Лифаря, який майже тридцять років очолював балет Гранд Опера в Парижі, був ректором Інституту хореографії та Університету танцю Парижа, почесним президентом Всесвітньої ради танцю ЮНЕСКО. Сучасники називали його «богом танцю», «добрим генієм балету XX століття». За 26 років роботи в Опері Лифар виховав одинадцять зірок балету.

  Книга написана на основі матеріалів із архіву митця у Києві. Це більш як шістдесят листівок, знімків, інших документів, надісланих і переданих Сергієм Лифарем рідним після втечі за кордон 1923 року.

Власенко, І. Квітка з Манхеттена: Роман / Ірина Власенко. - Київ: Кондор, 2020. - 216 с.

 Дивні, багато в чому трагічні випробування випали на долю маленької симпатичної жінки, відомої американської вокалістки, яку в 1998 році назвали найбільш пізнаваним голосом США. Дійсно, її спів  почули понад 20 мільярдів людей, що в три рази більше за все населення планети. Ім’я цієї співачки Квітка Цісик. Хто хоч раз почув голос цієї співачки, ніколи не забуде його, наче вона знала якусь загальну таємницю  для кожного людського серця. Подейкують, її голос має містичну силу, заворожує і лікує. Звідки ж взялася на чужині, в самому центрі Нью-Йорка, чарівна українська квітка, яка знала таємний код української душі, ви дізнаєтесь, прочитавши цю книгу.

Коляда, І. А. Квітка Цісик / Ігор Коляда, Юлія Коляда, Павло Юрчишин. - Харків: Фоліо, 2019. - 121 с.

  Чарівною квіткою України, «легендою за океаном» називають представницю української діаспори Квітку Цісик, незабутній голос якої пронизує до глибин душі. Недарма ж бо весь американський шоу-бізнес захоплювався її неповторною манерою, адже з нею працювали Майкл Джексон, Вітні Г'юстон та інші світові зірки. Дивна доля, багато в чому трагічна, випала маленькій симпатичній жінці, яку в 1998 році назвали найбільш упізнаваним голосом США.   Ранній розрив із Україною завдай їй болю, який Квітослава гоїла українськими піснями, а невиліковна хвороба привела за собою ранню смерть. Однак мрія усього життя чудової Квітки, яка могла би стати окрасою будь-якої сцени, все-таки здійснилася. Чарівний голос видатної українки і досі лунає між нас та продовжує зігрівати серця й душі людей на всій планеті. 

Кошиць, О. Спогади / О. Кошиць. - Київ: Рада, 1995. - 387 с.

Олександр Кошиць! Це ім'я повертається до нас із забуття, як і багато інших імен, яскравих і непересічних, без яких важко уявити сьогодні світову  культуру. Спогади Олександра Кошиця, талановитого диригента, композитора, фольклориста -це хвилююча сповідь людини, яка відірвавшись від коханої України  географічно, ніколи не втрачала з нею єдності духовної.

 Олександр Кошиць - амбасадор української культури, який 1919 року створив хорову капелу й вирушив з нею за кордон, щоб познайомити з незалежною Україною та її музикою увесь світ.

Марчук, Іван: Каталог творів: переклад / Упоряд. Н. Сухоліт. - Київ: Задумливий страус, 1996. - 87 с.

Цей унікальний альбом-каталог висвітлює життя і творчість всесвітньо відомого народного художника України, винахідника власного художнього стилю, лауреата Національної премії України імені Т. Г. Шевченка, члена Золотої гільдії Римської академії сучасного мистецтва Івана Степановича Марчука. Увазі шанувальників мистецтва пропонується близько 500 репродукцій вибраних творів цього видатного майстра другої половини ХХ-ХХІ століть. Іван Марчук належить до загадкових і не завжди збагненних майстрів сучасної доби.

   Нереалізованість художника в умовах радянського тоталітаризму змусила його в кінці 1980-х виїхати з СРСР.  З того часу митець встиг пожити в Австралії, Канаді й США, звідки вже остаточно повернувся до України у 2011 році. На відміну від багатьох митців-емігрантів, які змушені були займатися за кордоном не своєю справою, Марчук  продовжував малювати й здобув на чужині всесвітнє визнання. Він став єдиним українцем за всі часи, що увійшов до рейтингу "100 найвизначніших геніїв сучасності", який уклала британська газета The Daily Telegraph.

"Жінка, яка розчісує волосся" О. Архипенка (1915 р.) // Сто найвідоміших шедеврів України. - Київ: Автограф, 2004. - С. 478-481.

 Олександр Архипенко, український та американський скульптор і художник, один із основоположників кубізму в скульптурі, засновник мистецької школи. Він став першим українцем, який взяв участь у Венеційському бієнале (1920). Олександр Марчук посідає гідне місце серед таких майстрів ХХ століття як Матісс, Пікассо, Брак, Лєже, Малевич. У 1923 році Архипенко емігрує до США. Там він у 1929 році отримує громадянство і працює як художник, скульптор і оформлювач. У 1934 році оформляє павільйон України на виставці "Століття прогресу" в Чикаго. В Америці він проявляє себе і як винахідник, створюючи пристрій, що дозволяє малюнкам, зробленим з оргскла, рухатися. За цим принципом зараз працюють рекламні білборди з перемінними зображеннями.

 Відвідавши нашу виставку та переглянувши  її матеріали, ви познайомитесь з талановитими вихідцями з України, які вплинули на формування мультикультурного й толерантного світу.

 Презентація співаника 

"Василь Стус. (Пісні сучасних українських гуртів та виконавців на вірші В. Стуса з нотами)"

21 жовтня - 350-річчя від дня народження Пилипа Орлика

  З 3.10.2022 р. по 20.10. 2022 р. до 350-річчя від дня народження військового і політичного діяча, дипломата, гетьмана України   Пилипа Орлика на абонементі представлена виставка-ювілей "Незламний борець за незалежність України".

  Доля Пилипа Орлика дивовижна. Генеральний писар Війська Запорозького при Івані Мазепі. Блискучий поет, філософ, політик, мужній воїн - це далеко не всі його заслуги. 

  Пилип Орлик - один з найосвіченіших, найобдарованіших людей свого часу. Окрім української мови, вільно володів польською, болгарською, арабською, шведською, німецькою, латинською та церковнослов’янською мовами. Також Пилип Орлик писав вірші, все життя збирав власну бібліотеку і вів щоденник.

  Пилип Орлик мріяв про демократичну республіку Україну - вільну і незалежну. Він будував  майбутню щасливу Україну. 

   Пилип Орлик став символом нескореності й боротьби за волю свого народу. Діяльність гетьмана, безперечно, становить одну з найважливіших сторінок державної та військової історії України. 

  Він  був вірним сподвижником Гетьмана Мазепи у його державницьких змаганнях. Але поразка шведів у Полтавській битві трагічно вплинула на подальшу долю України і на долю одного з найславетніших  її синів - Пилипа Орлика. 

 Після Полтавської катастрофи у 1709 році Пилип Орлик разом з залишками козацьких та шведських військ опинився в Бендерах. Мазепа помер, а на його місце гетьманом  України було обрано Орлика. Саме у Бендерах новообраний гетьман і склав "Пакти й Конституції прав і вольностей Війська Запорізького", документ, який пізніше дістав назву Конституції Пилипа Орлика.

 

Перша Конституція України гетьмана Пилипа Орлика: 1710 рік / Пер. з латин  та прим. М. Трофимчука. - Київ: веселка, 1994. - 77 с.

  Документ визначав права та обов'язки всіх членів Війська Запорозького й був затверджений шведським королем Карлом ХІІ. Хоча "Конституція" й не набула чинності, оскільки була написана в умовах вигнання, але залишається пам'яткою української політико-філософської та правової думки.    

  Документ складався зі вступу й 16 статей, у яких проголошувалася незалежність України від Московії та Речі Посполитої. Проголосивши Україну фактично незалежною республікою, "Конституція Пилипа Орлика" стала найвищим досягненням тогочасної політичної думки не тільки в Україні, а й у Європі.

  Шість статей Конституції спрямовані проти зловживання владою і на боротьбу з корупцією. Цей термін вживають у написаному староукраїнською мовою оригіналі тексту. Зокрема гетьманові заборонялося "на свій персональний пожиток використовувати військовий скарб, а задовольнятися лише своїми оброками та приходами, які кладуться на булаву та його гетьманську особу". Ще один антикорупційний пункт був проти пільговиків, які вибили собі звільнення від повинностей.

Слабошпицький, М. Ф. Конституція Пилипа Орлика / М. Ф. Слабошпицький // З голосу нашої Кліо: Події і люди української історії. - Київ: Махаон, 2003. - С. 156-158.

  Михайло Слабошпицький наголошує на тому, що уперше в історії було прийнято українську  Конституцію, ініціатором і натхненником якої був Пилип Орлик. Це був  важливий для України  документ, в якому говорилося про вільну і незалежну державу з захистом прав людини.

Коляда І. А. Пилип Орлик / І. Коляда, С. Коляда, О. Кирієнко. - Харків: Бібліотекар, 2019. - 122 с.

 Книга присвячена видатній особистості  -  Пилипу Степановичу Орлику, який все своє життя присвятив боротьбі за незалежність України. Навряд чи якась національна справа мала такого освіченого, талановитого й вірного її представника, як Пилип Орлик. 

 Чухліб, Т. В. Пилип Орлик (1672-1742 рр.) / Т. В. Чухліб // Гетьмани України-Русі: ( від лицарів степу до правителів країни). - Донецьк: БАО, 2012. - С. 254-267.

Автор книги - відомий вітчизняний історик Тарас Чухліб у розділі книги "Пилип Орлик (1672-1742 рр.)", спираючись на оригінальні архівні документи,  враховуючи останні досягнення вітчизняної та зарубіжної історичної науки, зобразив сповнене пригод і випробувань життя гетьмана Пилипа Орлика  та його діяльність на військовій і політичній арені. 

Реєнт, О. П. "... природа моя, з прадідів моїх не дозволяє мені бути зрадником, і зобов'язує мене бути вірним моєму добродійнику" Пилип Степанович Орлик (1672-1742) / О. П. Реєнт, І. А. Коляда // Усі гетьмани України. - Харків: Фоліо, 2007. - С. 297-320.

 Автори книги правдиво та об'єктивно описують життєпис видатного державного і політичного діяча, талановитого дипломата Пилипа Орлика.

Астапенко, Н. В. Пилип Орлик (1672-1742 рр.) / Н. В. Астапенко та ін. // Сто видатних українців. - Київ: Арій, 2006. - С.130-134.

 У розділі книги "Пилип Орлик (1672-1742 рр.)" висвітлено життєвий шлях і суспільно-політичні погляди борця за свободу й незалежність України, політичного діяча, дипломата, гетьмана України у вигнанні -  Пилипа Орлика.

 Щоб дізнатися більше про життя і діяльність видатного українця Пилипа Орлика, пропонуємо вам ознайомитись з матеріалами нашої виставки. 

14 жовтня - День українського козацтва

 З 3.10.2022 р. по 20.10.2022 р. до Дня українського козацтва в бібліотеці представлена виставка-панорама "Козаків звитягу поважаємо, єдність із минулим відчуваємо".

   Виставка складається з п'яти розділів.     

 У першому розділі "Хай те лицарство не згине, хай та слава не поляже"   розповідається про  загадковий феномен національної історії - українське козацтво, про створену ним Запорозьку Січ і суспільно-економічні та духовні процеси  в Україні, що призвели до народного руху за  політичну і державну незалежність. 

  У  другому розділі "Запорозька Січ - феномен українського державотворення" мова йде про Запорозьку Січ як військово-політичну організацію українського козацтва, про її державність як унікальне явище в історії. Аналізуються її витоки, особливості формування і функціонування. 

   Третій розділ "Світочі козацького духу"  присвячений     українському козацтву - славетним лицарям, мужнім воїнам, які стали справжнім символом свободи для майбутніх поколінь українців.

 

 У четвертому розділі "Лицарі честі, мови і духовності" розповідається про важливу роль запорозьких козаків в утвердженні української мови. Серед козаків, зокрема запорозьких, дуже високий престиж мала рідна, українська мова. її добре знання було неодмінною умовою при вступі до низового товариства. Але разом із тим, скажімо, в Січі великою повагою користувались іноземні мови й ті, хто цими мовами володів. 

 Нехай вклад козацтва у розвиток української мови послугує нам як заповіт в  усвідомленні того, що Україна - самостійна держава з єдиною й загальноукраїнською державною мовою, розумінні того, що ми повинні плекати рідну мову, яка нас єднає. 

 

  П'ятий розділ "Українське козацтво як культурно-історичний феномен" знайомить з  епохою козацтва, яке створило  багатогранну, глибоку духовність, що стала гордістю і окрасою, вершиною української національної культури.  Освітньо-виховний, емоційно-естетичний потенціал козацтва ліг в основу не лише козацької, а й усієї української національної системи виховання. Козацтво було, в кращому розумінні цих понять, аристократією національного духу, високоморальною елітою своєї нації. Палкий український патріотизм козаків був могутнім стимулом до державотворчого, вільного і незалежного життя.

   Запорозькі козаки для українців стали еталоном найкращих людських якостей, виразниками національного духу. Непримиренність козацтва до поневолювачів, їх героїзм будять і надихають  воїнів ЗСУ вести непримиренну боротьбу з російським агресором за вільну, суверенну Україну.

   Якщо ви хочете пройти героїчними шляхами нашого славного запорозького козацтва, осягнути суть національних процесів, що відбувалися в цей період історії України, ми запрошуємо вас ознайомитися з нашою виставкою.

14 жовтня - Свято Покрови Пресвятої Богородиці, День захисника і захисниць України, створення УПА та День українського козацтва

   З 3.10.2022 р. по 20.10.2022 р. до свята Покрови Пресвятої Богородиці в бібліотеці представлена народознавча виставка "Покрова - світле свято нашого народу".

  На православному календарі є свята, які водночас мають народно-релігійні й національні риси та забарвлення, несуть у собі особливий колорит і неповторність. До таких свят належить свято Покрови Пресвятої Богородиці, яке ми традиційно відзначаємо у зеніті золотої осені - 14 жовтня.

 Започатковане у давній Візантії, це свято стало надзвичайно популярним в Україні. Особливо шанували на Україні Покрову запорозькі козаки. Наші лицарі вірили, що свята Покрова охороняє їх, а Пресвяту Богородицю вважали соєю заступницею і покровителькою.   Її зображення завжди було на хрестах, які носили козаки. Священною для кожного козака на Січі була Покровська церква, від порога якої січовики вирушали на захист рідної землі і куди з подякою за порятунок поверталися після походів.

  Багато церков побудовано на честь свята Покрови. На Запорозькій Січі головним був Покровський храм. Першу церкву на честь своєї покровительки козаки збудували 1659 року. За час існування Запорозької Січі було зведено 13 церков Покрови.  Козаки, вирушаючи в походи, неодмінно брали з собою оберіг - образок Покрови.

   Козаки настільки вірили в силу Покрови Пресвятої Богородиці і настільки щиро й урочисто відзначали свято Покрови, що впродовж століть в Україні воно набуло ще й козацького змісту та отримало другу назву - Козацька Покрова.

   Богородиця була своєрідним символом і заступницею не тільки козацтва, а й Української Повстанської Армії.

   У свято Покрови, 14 жовтня, Україна також  святкує День захисників і захисниць. Це  свято встановлено, враховуючи історичне значення й заслуги козацтва в утвердженні української державності та його вагомий внесок у сучасний процес державотворення.

   В народі свято Покрови мало ширший за церковний ареал дійств. Жінки вважають Богородицю покровителькою, хранителькою роду. Вони відтворювали її образ на вишивках і писанках. 

   У побуті села період Покрова - сезон сватання та весіль. Його чекали заручені чи ті юнки, які сподівалися на сватів і молилися: "Свята мати Покровонько, накрий мою головоньку, хоч наміткою, хоч ганчіркою, аби не зосталася дівкою".

  Покров святкували по закінченню польових робіт. А Богородицю вважали покровителькою землеробства. За звичаєм у цей день обов’язковим було вшанування пожинального снопа. Для цього прибирали світлицю, прикрашали її квітами та рушниками. Проводили ярмарки і веселі забави, на які збирали всі дари осені.

  Культ Богородиці шанували надзвичайно високо, оскільки її покровительство узгоджувалося з визвольним рухом. Вважається, що під оберегом Богородиці міцніє дух волелюбства нащадків славних запорожців.

  Тож ми,  нащадки славних запорожців, збережемо багатовікову традицію і звернемося за поміччю до Богородиці - покровительки України та попросимо її,  щоб в Україні настав мир, така омріяна наша перемога й збереглася цілісність нашої держави.

Цикл заходів "Наші захисники, низько вклоняємось вам!"

 Користувачка бібліотеки Желєзна Євгенія  вражена мужністю українських воїнів, які виборюють кожен сантиметр нашої землі, та з вірою, що ми обов'язково переможемо, долучилася до  циклу  онлайн заходів "Наші захисники, низько вклоняємось вам!" Вона прочитала щемливий вірш Сергія Бабкіна "У нас найкращі у світі Збройні Сили".

2 жовтня - 115 - річчя від дня народження Івана Багряного

  2 жовтня  виповнилося 115 років від дня народження поета, прозаїка, публіциста, художника, громадського діяча Івана Багряного, справжнє ім'я якого Лозов'яга Іван Павлович.   

 До цієї ювілейної дати на абонементі з 2.10.2022 р. по 20.10.2022 р.  представлена виставка-ювілей "Ми є. Були. І будем ми! Й Вітчизна наша з нами" І. Багряний.

 

  Іван Багряний - людина легенда, одна з найвеличніших і найтрагічніших постатей в українському письменстві ХХ ст.

   Хоча Іван Павлович прожив недовге життя (неповних 57 років), він залишив велику мистецьку і культурну спадщину. Герої його творів - люди цікаві, які по праву можуть служити взірцем для молодого покоління, наснажувати його в боротьбі за краще майбутнє українського народу.

   Іван Багряний безмежно любив свою Батьківщину і свій надзвичайний народ, переживав за його багатостраждальну долю і плекав надію, що Україна житиме значно краще, заможніше. Та він не лише чекав цієї хвилини, а й своїми світоглядними орієнтирами, тяжінням до справедливості, повагою до людської особистості, нетерпінням насильства над людиною робив усе можливе для здійснення своєї мрії. Він  для тоталітарного режиму був страшний своєю правдою, своєю любов'ю до України. І тому комуністичний режим вписав І. Багряного у стан своїх ворогів, вистежуючи кожен його крок, забороняючи друк його художніх творів, вибиваючи тортурами у тюрмах дух непокори, позбавляючи національного грунту далеким засланням на Забайкалля. 

    Івана Багряного той режим пропік до кісток. Поневіряння людини, тортури над нею, беззаконня відчув на собі письменник. І І. Багряний був першим, хто масштабно, зі знанням справи "на собі" викрив ці потворні явища у своїй творчості. 

 Творчість Івана Багряного - одного з найталановитіших письменників української діаспори, лауреата Державної премії імені Т. Г. Шевченка (посмертно) - видатне явище української літератури, яскраве свідчення синівської любові до Батьківщини.

Багряний, І. Тигролови: роман / Іван Багряний. - Львів: Апріорі, 2015. - 480 с. 

     В основу роману "Тигролови" покладено події, що сталися під час перебування автором заслання на Далекому сході.

   У романі з екзотичною назвою "Тигролови" і справді йдеться про неймовірне – як люди ловлять голими руками цього сильного і агресивного хижака. Ще неймовірнішою може здатися жорстокість тоталітарно-репресивних сталінських жорен, в які потрапив нащадок славного козацького роду Григорій Многогрішний. Він, катований, мордований, голодний, розчавлений, в свої 25 літ на стільки ж літ засланий по етапу на каторгу до Сибіру, все ж таки не здався на милість невблаганної долі.

Багряний, І. Сад Гетсиманський; Тигролови: романи / Іван Багряний. - Київ: Україна, 2015. - 872 с.

  Дія роману "Сад Гетсиманський" відбувається в кінці тридцятих років на Україні. Викривається страхіття сталінських катувань, прославляється непокірність людського духу. Друкується за виданням 1950-го року в Мюнхені. 

   Роман "Сад Гетсиманський" також сприймається як автобіографічний, оскільки переживання головного героя відтворено психологічно надзвичайно правдиво.

 Сьогодні романи Івана Багряного "Сад Гетсиманський" та "Тигролови" особливо актуальні. Ці правдиві сторінки трагічної історії українського народу є справжньою пересторогою для молодого покоління, яке прагне побудувати демократичну європейську державу.

Багряний, І. Людина біжить над прірвою: Роман / Іван Багряний. - Київ: Укр. письменник, 1992. - 317 с.
  "Людина біжить над прірвою" (1948-1949) — роман-тріумф людської гідності на іспиті людини в межовій ситуації боротьби і страждань серед нелюдської дійсності.  Герой роману молодий українець - архітектор Максим Колот у воєнний 1943 рік опиняється між життям і смертю, між двома воюючими арміями. Ці фронти — нацистський і радянський — захоплюють у своє нещадне коло людину, наче "піщинку", намагаючись стерти її з лиця життя, але Людина підхоплюється, зривається силою своєї віри і перемагає. І. Багряний показує що може Людина, коли вона не "хробак", не "равлик", чи безвільна "піщинка", а таки справжня Людина, неповторна людська одиниця. Зображуючи приниження і страждання, І. Багряний викриває війну, як анти природну, яка несе загибель культурі, цивілізації, всьому людству.

Багряний, І. Огненне коло: повість про трагедію під Бродами / Іван Багряний. - Київ: Знання, 2015. - 192 с.

   Повість "Огненне коло" Івана Багряного (1906— 1963) — книга про трагедію під Бродами під час Другої світової війни. Вона захоплює читача насамперед мужністю воїнів, що безмежно любили і захищали свою землю, їхньою сміливістю, відданістю і вірністю дружбі. Цю книгу не можна читати без болю і співпереживання. "Нас переможено, але це не є правда. Нас вибито... Минуть десятиліття, і ми воскреснемо в народній пам’яті..." — говорить один із головних героїв повісті. Незважаючи на трагічність подій, про які йде мова, книга, її персонажі випромінюють благородство, людяність і віру у щасливе майбутнє.

Багряний, І. П. Вибрані твори: в 2 т. Т.1. (Буйний вітер. "Маруся Богуславка": роман; Держіть поїзд! (Уривок з другого тому роману "Маруся Богуславка)) / Іван Багряний. - Київ: Юніверс, 2006. - 582 с.

  До першого тому "Вибраних творів" видатного письменника і громадсько-політичного діяча Івана Багряного увійшов роман "Маруся Богуславка" - книга, за визначенням самого ж автора, про українську молодь під час Другої світової війни. Цей роман започаткував епопею "Буйний вітер", що залишилася, на жаль, незавершеною. Написаний 1952-1956 pp., окремою книгою в Україні видається вперше. Сюди додано також низку цікавих фотографій. Видання присвячено 100-річчю з дня народження Івана Багряного.

Багряний, І. П. Золотий бумеранг: вірші, поеми, роман у віршах, сатира та інші поезії / Іван Багряний. - Київ: Рада, 1999. - 680 с.

   До збірки "Золотий бумеранг" увійшли вірші, поеми, сатиричні твори, а також роздуми про літературу та письменників, висловлені І. Багряним, який і в умовах еміграції не втратив зв'язку з отчою землею - Україною. Це - найповніше видання його поетичної спадщини (значна частина віршів надрукована вперше). Крім того, відтворено художні ілюстрації самого ж автора до поеми "Антон Біда - герой труда". 

Шугай, О. Іван Багряний або Через терни Гетсиманського саду: роман-дослідження / Олександр Шугай. - Київ: Рада, 1996. - 480 с.

 Життя і творчість Івана Багряного — подвиг, якому будуть вдячні й майбутні покоління українців. Але як він починався? Це — питання серед багатьох невідомих, що навіть у колах нинішніх любителів красного письменства, літературознавців не мало належної, ґрунтовної відповіді, хоч книжки Багряного "Сад Гетсиманський", "Людина біжить над прірвою", "Огненне коло", його громадсько-політична діяльність дістали заслужене визнання.
  Роман-дослідження вперше — проникливо і переконливо — знайомить з унікальними документами, досі незнаними фактами життя і творчості видатного письменника і мислителя XX століття, а зокрема — в його витоках. Поринувши в глибоку і живу течію оповіді, читач матиме змогу відчути себе активним учасником незвичайного пошуку і співтворцем цієї книжки, навчаючись допитливості, спостережливості, уміння знаходити, відкривати. Видання зацікавить кожного, хто любить рідне слово і вболіває за нього. 

   Запрошуємо переглянути нашу виставку й  ознайомитись з творчим і життєвим шляхом Івана Багряного, які сповнені небезпек, пригод, трагедій, зрад життя письменника та дізнатися про гіркі сторінки української історії.