"Крізь пекло афганської війни" вечір-зустріч

22.02.2017 р. відбулася зустріч ветеранів-афганців з учнями 7 б класу ліцею №227.

Ця зустріч присвячена всім, хто пройшов Афганістан - ветеранам, яким пощастило залишитися живими, і тим, хто не повернувся з тієї страшної, неоголошеної, що розтягнулася на довгих 10 років, війни. В цей день зібралися всі, кому не байдужий спомин про минуле.

Пам'ять - тільки вона творить історію, робить нас сильнішими. Ветерани-афганці і є тією пам'яттю, що пише історію.

  

Ця зустріч подарувала унікальну можливість - почути спогади ветеранів афганської війни: полковника запасу, перекладача з персидської мови Ларіонова Олексія Євгенієвича, полковника-хірурга Матвеєва Володимира Олександровича, сержанта строкової служби Мельника Олександра Павловича.

 

Вони пройшли сувору школу Афганістану. 

В їх серцях ще й досі ятряться рани, залишені війною. Афганістан для них - це не тільки тяжкі спогади, а і  молитва, звернена до Бога - щоб всі в світі та в Україні жили в мирі, злагоді й любові.

Ведуча вечора Крута Вікторія Іванівна висловила на адресу героїв багато теплих слів.

Всі присутні схилили голови і вшанували хвилиною мовчання тих, хто віддав своє життя на афганській землі, увійшовши в безсмертя.

Проникливо і незабутньо прозвучали патріотичні пісні у виконанні хору "Голосіївські наспіви", які вони виконали на честь воїнів-афганців.

"Любов людська велику силу має, вона вогнем запалює серця"

14 лютого на присутніх чекав надзвичайний вечір - вечір інтимної лірики "Любов людська велику силу має, вона вогнем запалює серця".

Бібліотекар Крута Вікторія Іванівна розповіла про історію Дня Святого Валентина і про традиції його святкування.

Кохання у всі часи надихало на поезію. 

І хоча стверджують, що про кохання все сказано, але всі погодяться, що ці почуття такі глибокі і невичерпні, що про них завжди знайдеться що сказати. 

Кажуть, що кохання й талант приходять не до всіх. Щасливі ті, які готові прирівняти любов до мудрості, і мудрість до любові.

Користувачка бібліотеки, самобутня поетеса Чайка Людмила Володимирівна з висоти прожитих нею років вважає себе щасливою, так як вона пізнала прекрасне почуття - почуття любові. А ще вона має неабиякий талант - висловлювати глибокі думки про кохання у своїх віршах.

Поетеса надзвичайно майстерно перенесла присутніх у царство своєї поезії

Людмила Володимирівна яскрава, артистична, енергійна. В ній одночасно присутні і харизма, і кураж.

Декламуючи свою інтимну лірику, Людмила Володимирівна випромінювала такий позитив та енергію, що наповнила ними серця присутніх.

Її вірші - проникливі, щирі, душевні.

Винагородою для поетеси були бурні оплески залу.

Петраков Олег Васильович декламував вірші про кохання українських поетів: В.Симоненка, В.Стуса, Л.Костенко.

Красножон Катерина та Красножон Юрій заспівали ліричні пісні.

В бібліотеці представлена виставка "Душа поезії - любов".

На вечорі була присутня художниця Наталія Віталіївна Володіна-Панченко, яка ілюструвала книгу Богата Є.М. "Що водить сонце і світила: любов у листах видатних людей", яка вийшла у 1984 році.

Світлина на згадку